16.09.2025 Справа №607/12595/25 Провадження №2-а/607/556/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
за участю секретаря Бойко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора з паркування Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Філяки Сергія Олеговича, Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,-
Позивач ОСОБА_1 19.06.2025 звернувся в суд з адміністративним позовом до інспектора з паркування Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Філяки С.О., Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ТЕ №00177579 від 16 травня 2025 року, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Також просить винести окрему ухвалу на зазначену посадову особу за складання, на його думку, завідомо неправомірної постанови.
Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що він 17.06.2025 одержав постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ТЕ №00177679 від 16.05.2025 з якої вбачається, що 28.04.2025 о 10.36 год. за адресою: м.Тернопіль, вул..Майдан волі, 3 ним здійснено адміністративне правопорушення, яке полягало у несплаті за паркування на платному паркувальному майданчику автомобіля марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ч.1 ст.52-2 Закону України «Про дорожній рух», абзац 2 пункт 26 Правил паркування транспортних засобів, що є адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.152-1 КУпАП. Однак, вважає, що зазначені обставини не відповідають дійсності. Так, ним на платному паркувальному майданчику у м.Тернополі на вул..Майдан Волі,3 о 10.00 год. 28.04.2025 було залишено вказаний транспортний засіб, на якому був знак, що ним керує водій з інвалідністю, що підтверджується фотознімками. Зазначив, що позивач є особою з інвалідністю, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 . Паркувальний майданчик на якому позивач розмістив свій транспортний засіб не містив позначення містить і дорожньої розмітки, де саме можна залишати особі з інвалідністю транспортний засіб безоплатно, що підтверджено фотознімками. Згідно наданими фотознімками позначка «Інвалід» наявна лише під знаком «Місце паркування», який розташований за зоною паркування. Отже, позивач вважає, що місця для паркування особам з інвалідністю на відповідному майданчику не були помічені відповідними знаками та дорожньою розміткою. Таким чином, позивач вважає, що місце для безкоштовного паркування вважалось місце на якому він залишив вказаний транспортний засіб.
Відповідачі - Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, інспектор за паркування сектору контролю за паркування транспортних засобів управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Філяк С.О. відзиву на позов не подавали.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду від 04.07.2025 відкрито провадження у даній справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подавши заяву згідно якої позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, а також посадова особа інспектор за паркування сектору контролю за паркування транспортних засобів Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Філяк С.О. в судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлялись про місце та час розгляду справи, що підтверджено документально. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи із поважних причин, не подавали.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази встановив.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ТЕ №00177679 від 16.05.2025, вбачається, що 28.04.2025 о 10:36 год. за адресою м.Тернопіль, вул..Майдан Волі здійснено неоплату паркування на платному паркувальному майданчику транспортного засобу марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Біоенергопродукт», директором якого є ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ч.1 ст.52-2 Закону України «Про дорожній рух», абзац 2 пункт 26 Правил паркування транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.152-1 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 гривень.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного
Частина 1 статті 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Розгляд справ про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) здійснюється в порядку статті 279-1 КУпАП.
Положеннями статті 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України.
За змістом ч.1 ст.152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Відповідно до примітки вказаної статті, під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в'їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до ч.1 ст.52-2 Закону України «Про дорожній рух», при розміщенні транспортних засобів на майданчику для платного паркування особи, які розміщують транспортні засоби на такому майданчику, оплачують вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортного засобу згідно з тарифом, встановленим органом місцевого самоврядування відповідно до порядку формування тарифів на послуги з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Інспекторам з паркування забороняється приймати грошові кошти у готівковій формі в рахунок оплати вартості таких послуг та/або в рахунок оплати штрафів, накладених на місці вчинення правопорушення.
Частиною 2 статті 52-2 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами 6 та 7 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.
За змістом ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Разом з тим, частина 7 статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачає, що якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
З метою врегулювання порядку надання пільг щодо безоплатного паркування особами з інвалідністю, постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №585 затверджено Порядок надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провадять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів (далі - Порядок №585).
Відповідно до пукнту 2 Порядку №585 право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається, зокрема, водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю (далі - водії).
Згідно з п.4 Порядку №585 документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.
Відповідно до п.5 Порядку №585 безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1342, і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю».
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як вбачається із наданих позивачем фотофіксації місця події, на ній зображений припаркований транспортний засіб марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркував позивач, за адресою м.Тернопіль, вул..Майдан Волі на платному паркувальному майданчику. При цьому, на зазначеному транспортному засобі наявна позначка на лобовому склі «Водій з інвалідністю»
Згідно наявного на фотографії знаку 5.43 «Зона стоянки» останній позначає початок зони, де дозволено стоянку із додатковою табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю, яка застосовується для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю»
Як вбачається із копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого Пенсійним фондом України 08.02.2024, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності друга група загального захворювання, довічно.
Як вбачається із спірної постанови службовою особою - інспектором з паркування сектору контролю за паркуванням транспортних засобів управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Фляк С.О. зазначено, що водій транспортного засобу марки «Renault Duster» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Біоенергопродукт» директором якого є ОСОБА_1 неоплатив паркування його на платному паркувальному майданчику.
Однак, частиною 2 статті 52-2 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що положення частини першої цієї статті не застосовуються у випадках, визначених частинами 6 та 7 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб та транспортних засобів, які відповідно до закону та/або рішення відповідної міської, селищної, сільської ради звільняються від оплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів на спеціально відведених (позначених) на цих майданчиках місцях.
Відповідачами не надано доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що паркувальний майданчик (м.Тернопіль, вул..Майдан Волі,3) на якому він розмістив транспортний засіб містив позначення місць та дорожню розмітку згідно яких було визначено місця паркування водіїв з інвалідністю. Відтак, частина 7 статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачає, що якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. При цьому, суд констатує, що транспортний засіб, яким керував позивач містив позначку «Водій з інвалідністю» та надання такого статусу позивачу підтверджено копією його пенсійного посвідчення.
Статтею 62 Конституції України закріплено те, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).
Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Відповідно до вимог частини 3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Підсумовуючи вище викладене в сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем «поза розумним сумнівом» не доведено вчинення позивачем адміністративного правопорушення, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому оскаржену постанову слід скасувати, а провадження по справі закрити. При цьому, суд вважає, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, із урахуванням повноважень суду, передбачених ст.286 КАС України, у даній справі є скасування спірної постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі. Відтак, даний позов слід задовольнити. При цьому, вирішуючи позов, суд не вбачає підстав для винесення окремої ухвали стосовно головного спеціаліста-інспектора з паркування Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Філяка С.О. за складання ним завідомо неправомірної постанови, відтак у цій частині слід позивачу відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Філяка Сергія Олеговича, Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити.
Постановупро накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ТЕ №00177679 від 16.05.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 152-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) грн., скасувати.
Адміністративну справу відносноОСОБА_1 за частиною 1 статті 152-1 КУпАП, провадженням закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги у десяти денний строк з дня проголошення рішення суду.
Рішення суду складено 16.09.2025 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачі:
Інспектор з паркування Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради Філяк Сергій Олегович, Управління муніципальної інспекції Тернопільської міської ради, адреса місцезнаходження юридичної особи: місто Тернопіль, вул.Є.Коновальця,8, ЄДРПОУ 45796853.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан