17 вересня 2025 року
м. Чернівці
Справа № 727/5/22
провадження № 822/754/25-ц
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Височанської Н.К., Половінкіна Н.Ю.,
за участю секретаря Скулеби А.І.,
учасники справи:
заявниця ОСОБА_1 ,
зацікавлена особа: ОСОБА_2 , Хотинський відділ державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
апеляційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 липня 2025 року,
головуючий у суді першої інстанції суддя Смотрицький В.Г.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вказував на те, що 07 липня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 727/4201/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На виконання цього рішення ОСОБА_3 отримала виконавчий лист №727/4201 від 07 липня 2015 року, на підставі якого 23 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 48211514, яке станом на 27 червня 2025 року перебуває на примусовому виконанні.
18 листопада 2021 року Чернівецьким апеляційним судом було ухвалено постанову, якою заочне рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 07 липня 2015 року у цивільній справі № 727/4201/15-ц скасовано. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 22 травня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
11 лютого 2022 року Шевченківським районним судом м. Чернівці видано судовий наказ у цивільній справі №727/5/22 за заявою ОСОБА_4 , яким суд стягнув з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 копію судового наказу особисто не отримував, з 14 квітня 2022 року він перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та приймає участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
Про існування судового наказу йому стало відомо 28 травня 2025 року з тексту заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 травня 2025 року у справі № 727/928/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, яке він отримав в мобільному застосунку ДІЯ.
Стягувач ОСОБА_3 , подаючи в січні 2022 року до Шевченківського районного суду м. Чернівці заяву про видачу наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , приховала від суду інформацію про те, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, чим ввела суд в оману.
Враховуючи наявність судового рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судовий наказ від 11 лютого 2022 року було видано Шевченківським районним судом в м. Чернівці помилково, оскільки у видачі цього наказу необхідно було відмовити, на підставі п.4 ч.1 ст.165 ЦПК України.
В результаті відбувається стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі двох виконавчих документів.
А тому вважав, що судовий наказ Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11 лютого 2022 року необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, відповідно до ст. 173 ЦПК в порядку, встановленому ст. 432 ЦПК України.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 липня 2025 року заяву задоволено.
Судовий наказ, виданий 11 лютого 2022 року Шевченківським районним судом м. Чернівців про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1/4 частки заробітної плати (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття, визнано таким, що не підлягає виконанню.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи наявність судового рішення, а саме рішення Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судовий наказ від 11 лютого 2022 року було видано Шевченківським районним судом в м. Чернівці помилково.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, оскаржувана ухвала є необґрунтованою та прийнятою без всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що існує подвійне стягнення аліментів, так як постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року аліменти стягнуто в твердій грошовій сумі, а судовий наказ - в розмірі 1/4 частки від доходу боржника.
Також вказує на те, що на протязі 7 років ОСОБА_1 взагалі не надавав дитині матеріальної допомоги, в порушення вимог ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» приховав службу в якості військового службовця з 14 квітня 2022 року, а скасування наказу порушує інтереси неповнолітньої дитини на безспірне отримання 25% заробітку заявника, яке не підлягає оскарженню.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11 лютого 2022 року Шевченківським районним судом м. Чернівці видано судовий наказ у цивільній справі №727/5/22 за заявою ОСОБА_4 , яким суд стягнув з ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04 січня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_1 копію судового наказу не отримував.
ОСОБА_1 з 14 квітня 2022 року перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та приймає участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України.
07 липня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 727/4201/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2015р. до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На виконання цього рішення ОСОБА_3 отримала виконавчий лист №727/4201 від 07 липня 2015 року, на підставі якого 23 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 48211514, яке станом на 27 червня 2025 року перебуває на примусовому виконанні.
18 листопада 2021 року Чернівецьким апеляційним судом ухвалено постанову, якою заочне рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 07 липня 2015 року у цивільній справі № 727/4201/15-ц скасовано. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 22 травня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
В автоматизованій системі виконавчого провадження міститься інформація про те, що 22 лютого 2022 року було відкрито виконавче провадження № 68743811 щодо виконання судового наказу від 11 лютого 2022 року, в якому стягувачем є ОСОБА_3 , а боржником - ОСОБА_1 .
Відповідно до постанов державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 10 квітня 2019 року та 12 липня 2022 року, згідно з якими на примусовому виконанні у державного виконавця знаходяться два виконавчих документи: виконавчий лист № 727/4201, виданий 07 липня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці, та судовий наказ № 727/5/22, виданий 11 лютого 2022 року Шевченківським районним судом м. Чернівці.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Підстави для відмови у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , передбачені статтею 165 ЦПК України, були відсутні.
Судовий наказ є видом виконавчого документа (частина 3 статті 431 ЦПК України).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На підставі статті 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
За змістом частини 1 і 2 статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема, видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, за змістом статті 432 ЦПК України не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року в справі № 2-4671/11, які апеляційний суд враховує на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.
Як убачається з матеріалів справи в автоматизованій системі виконавчого провадження міститься інформація про те, що 22 лютого 2022 року було відкрито виконавче провадження № 68743811 щодо виконання судового наказу від 11 лютого 2022 року, в якому стягувачем є ОСОБА_3 , а боржником - ОСОБА_1 .
Також судом встановлено та не заперечується сторонами, що 07 липня 2015 року Шевченківським районним судом м. Чернівці ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 727/4201/15-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 25 травня 2015року до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
18 листопада 2021 року Чернівецьким апеляційним судом ухвалено постанову, якою заочне рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 07 липня 2015 року у цивільній справі № 727/4201/15-ц скасовано. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень щомісячно, починаючи з 22 травня 2015 року до досягнення дитиною повноліття.
На виконання цих рішення ОСОБА_3 отримала виконавчий лист №727/4201 від 07 липня 2015 року, на підставі якого 23 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження № 48211514, яке станом на 27 червня 2025 року перебуває на примусовому виконанні.
Отже, відбувається стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі двох виконавчих документів.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що враховуючи наявність судового рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судовий наказ від 11 лютого 2022 року було видано Шевченківським районним судом в м.Чернівці помилково.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що підстави судового наказу від 11 лютого 2022 року та постанови Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року є різними.
Предмет позову про стягнення аліментів - це вимога позивача про забезпечення матеріального утримання дитини, тобто про стягнення з одного з батьків на користь іншого певного розміру аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі) на утримання дитини. Підстави позову включають: 1) факт проживання дитини з одним з батьків; 2) факт ухилення іншого з батьків від утримання дитини або недостатнє матеріальне забезпечення дитини; 3) наявність у відповідача батьківських обов'язків щодо утримання дитини.
Отже, підстави позову за наслідками якого винесено постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року та судового наказу є тотожними.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не свідчать про помилковість ухвали та постановлення її з порушенням норм процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 22 вересня 2025 року.
Головуючий М. І. Кулянда
Судді: Н.К. Височанська
Н.Ю. Половінкіна