Справа № 953/7731/24 Слідчий суддя - ОСОБА_1
1-кс/629/6101/25 Доповідач - ОСОБА_2
Апеляційне провадження № 11-сс/818/1190/25
Категорія: у порядку КПК України
15 вересня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024220000000884 від 23 липня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України,
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2025 року клопотання слідчого задоволено, застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - тобто до 31 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави. Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту або у вигляді застави. В обгрунтування апеляційних вимог захисник посилається на те, що ОСОБА_7 раніше не був судимий та вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки. Свідки, на яких можливо вплинути, у кримінальному провадженні відсутні, переховуватися від слідства намірів не має. Зазначає, що на даному етапі стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує, що підозра є необгрунтованою. Застосування до підозрюваного виняткового за своєю суворістю запобіжного заходу, є безпідставним та недоцільним. Захисник посилається на те, що підозрюваний має гепатит С, що потребує належного медичного обслуговування. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку. Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024220000000884 від 23.07.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 3 статті 307, частиною 1 статті 263, частиною 3 статті 313, частиною 2 статті 317 КК України.
02.09.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 КК України. Застосовуючи до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, оцінюючи сукупність обставин, а саме: наданих органом досудового розслідування доказів на підтвердження наявності обґрунтованої підозри, достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, дійшов мотивованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони не забезпечать здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків на даному етапі досудового розслідування.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками слідчого судді та вважає, що порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам статей 193-194, 196 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Сторона захисту посилається на необгрунтованість підозри та те, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно практики ЄСПЛ, який у рішенні в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 р. встановив значення терміну «обґрунтована підозра» як таке, за якого існують факти чи інформація, що можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Матеріали, долучені слідчим до клопотання, дають достатні підстави вважати, що повідомлена ОСОБА_7 підозра, є обгрунтованою. Колегія суддів також приймає до уваги, що у даному кримінальному провадженні проводилися НСРД. Питання щодо допустимості чи недопустимості доказів у кримінальному провадженні, може бути перевірене в ході судового розгляду кримінального провадження, у випадку звернення сторони обвинувачення до суду з обвинувальним актом, оскільки надання оцінки доказам з точки зору їх допустимості, належності та достатності здійснюється судом першої інстанції за результатами судового провадження. На даний час наведені захисником доводи не спростовують висновку слідчого судді щодо наявності обгрунтованої підозри.
Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).
Враховуючи зміст повідомленої ОСОБА_7 підозри, тяжкість інкримінованого йому злочину, дані про особу підозрюваного, який розлучений, дітей на утриманні не має, висновки слідчого судді щодо встановлених ризиків не є безпідставними. Та обставина, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не був судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, має захворювання - гепатит С, не є безумовними підставами для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчим суддею зобов'язати медичну частину Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд підозрюваного ОСОБА_7 .
На час апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції не було надано об'єктивних доказів на підтвердження тієї обставини, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в слідчому ізоляторі, або йому не надається необхідна медична допомога та лікування.
Клопотання слідчого є обгрунтованим, наявність заявлених ним ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України об'єктивно вбачається на початковому етапі досудового розслідування, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновками слідчого судді щодо виду застосованого до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Саме такий запобіжний захід на даний час в повній мірі відповідає меті його застосування, якою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.
Приймаючи рішення щодо можливості визначення підозрюваному застави, слідчий суддя з посиланням на положення пункту 5 частини 4 статті 183 КПК України, не визначив альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Обгрунтованих підстав для визначення підозрюваному застави не встановлено. З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, підстав для задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається. Інших порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.
Головуючий :
Судді: