17 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 638/7944/24
провадження № 22-ц/818/835/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області,
третя особа - Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року в складі судді Подус Г.С.
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області про встановлення факту батьківства.
В обґрунтування позову зазначає, що його мати, ОСОБА_3 , проживала разом з 2003 по 2016 рік з ОСОБА_4 , не перебували в зареєстрованому шлюбі. В його свідоцтві про народження в графі батько записан ОСОБА_5 , а не ОСОБА_4 . Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України N? 00016717455 від 02.06.2016 р. відомості про батька зазначені за вказівкою матері. Під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ОСОБА_4 став на захист Батьківщини, у зв?язку з чим 19 червня 2023 року загинув поблизу села Новомаркове Бахмутського району Донецької області. ОСОБА_4 ставився до нього як до рідного сина, але про те що він є білогичним батьком йому стало відомо від його матері ОСОБА_3 напередодні початку війни, в січні 2023 року. Встановлення факту батьківства необхідно йому для оформлення господарства імені О.М.Бекетова», що підтверджується відповідною довідкою від 16 жовтня 2023 року N?263.
З урахуванням викладеного просить суд встановити факт батьківства ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 та внести зміни до актового запису N?67 складеного 26 квітня 2004 року Мереф?янською міською радою Харківського району Харківської області, зазначивши відомості про батька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника Лаленкова С.М., просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, шо висновок суду про те, що у висновку не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, є помилковим. оскільки на першому аркуші висновку експерта N?1004-МГ міститься підпис експерта та печатка спеціалізованої державної експертної установи КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР, яким було засвідчено саме таке попередження експертам О.1. Маланчук, а тому даний висновок експерта є належним та допустимим доказом.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він доводиться сином ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наданий позивачем висновок експерта N?1004-МГ не відповідає визначеним ст.102 ЦПК України вимогам до висновку експерта, оскільки в ньому не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Проте, погодитися із таким висновком суду колегія суддів не може, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в Донецькій області Бахмутського району в с. Новомаркове, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч.1 статті 135 СК України N?00016717455 вбачається, що матір?ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 записана ОСОБА_3 , а батьком - ОСОБА_5 .
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.
Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 СК України права та обов?язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 122 СК України права та обов?язки матері, батька та дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленими статтями 122 (визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою) та статті 125 (визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою) цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір?ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 128 СК України передбачено, що позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім?я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Тлумачення норм ст. 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (ст. 128 СК України).
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Рішення про встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім?я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про встановлення факту батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Калачова проти Росії" від 07 травня 2009 року, заява N? 3451/05).
Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства.
Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надано висновок експерта N?1004-МГ, складений КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР.
Згідно вказаного висновку відповідно законам успадкування в генотипі дитини присутні тільки такі алелі, які виявляються у біологічної матері та біологічного батька. Молекулярно-генетичним аналізом встановлено: у дитини серед досліджених локусів не виявлено алелів умовно батьківського (нематеринського) походження, які б не виявлялись у припустимого батька.
Загиблий ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , народженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Вірогідність того, що загиблий громадянин ОСОБА_4 дійсно є біологічним батьком громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв?язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999%.
Із змісту дослідної частини вказаного висновку вбачається, що судово-медична експертиза була проведена на підставі:
зразка крові загиблого громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зразків букального епітелію громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
зразків букального епітелію громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
При цьому, зразки букального епітелію громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відібрані у останніх, лаборантом ОСОБА_7 , у присутності судового експерта ОСОБА_8 , стерильними щіточками в одноразові пробірки, про що було складено акт відібрання зразків у вказаних осіб.
Зразки крові загиблого громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були отримані з архіву біологічних зразків, в опечатаному конверті «Відділення судово-біологічних експертиз та досліджень Дніпропетровського обласного БСМЕ.
Отже, вказаним висновок встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загиблий ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно є біологічним батьком громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Висновки суду першої інстанції про те, що вказаний висновок експерта не є належним та допустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок - є помилковим.
Так, на першому (титульному) аркуші висновку експерта N?1004-МГ, складеному КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР зазначено:
«З правами та обов'язками експерта, що передбачені ст.72 ЦПК України, ознайомлений(i). Відповідно до ч.5 ст. 106 та ч.ч.3, 7 ст. 102 ЦПК України висновок підготовлено для подання до суду, та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за завідомо неправдивий висновок».
Таким чином, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги висновок експерта N?1004-МГ, наданий позивачем, як доказ на підтвердження батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Отже, оцінюючи подані позивачем докази суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог позивача та про відмову у задоволенні позовних вимог щодо встановлення факту батьківства.
Матеріали справи не свідчать про те, що після смерті ОСОБА_4 заводилась спадкова справа та у нього є спадкоємці, які прийняли спадщину.
Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 442825271 від 09 вересня 2025 року, у власності ОСОБА_4 відсутнє будь-яке нерухоме майно.
Зі змісту даної позовної заяви вбачається, що встановлення факту батьківства необхідно ОСОБА_1 для оформлення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не порушують прав та інтересів інших осіб.
Що стосується вимог про внесення зміни до актового запису N?67 про народження, то колегія суддів зазначає наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року N?96/5 затверджені Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання.
Пунктами 2.13, 2.13.1 вказаних правил передбачено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, в тому числі рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до статті 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Ураховуючи вищевказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про задоволення похідної вимоги позивача щодо внесення змін до актового запису про народження дитини.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у зв'язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2024 року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Харківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 26 квітня 2004 року зроблено відповідний запис № 67.
Внести зміни до актового запису № 67 про народження, складеного 26 квітня 2004 року Мереф'янської міською радою Харківського району Харківської області, зазначивши відомості про батька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова