Єдиний унікальний номер 722/1287/25
Номер провадження 2/719/193/25
18 вересня 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді Вербіцької М. В.,
з участю секретарки судового засідання Злої В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі судових засідань Новодністровського міського суду Чернівецької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16 липня 2025 позивач ТОВ «ВІН ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Романенко М. Е., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.03.2019 ТОВ «ВІН ФІНАНС» та ОСОБА_1 , уклали кредитний договір про надання фінансово кредиту № 750003 у електронній формі, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав від ТОВ «ВІН ФІНАНС» кредит у розмірі 5 000,00 грн на строк 20 календарних днів з кінцевим терміном повернення 17.04.2019 року.
Відповідач кредитними коштами користувався, проте своєчасно позичальнику кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, не надав.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач має заборгованість у розмірі: 4 999,30 грн - за сумою основного боргу, 9 178,98 грн (за 102 дні) - за відсотками, 2 400,00 грн - за штрафом, 3 625,07 грн - за сумою інфляційних втрат і 1 493,40 грн - за 3 % річних.
Загалом позивач просить стягнути з відповідачки загальну суму заборгованості у розмірі 21 696,70 грн, а також судові витрати у розмірі 2 422,40 грн сплаченого судового збору та 5 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Новодністровського міського суду Чернівецької області від 17.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.
Позивач та його представник у судові засідання не з'являлися, однак у позовній заяві клопотали про розгляд справи за відсутності представника АТ «А-Банк». У вказаній заяві позивач також повідомив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач у судові засідання не з'являвся, проте належним чином повідомлявся про місце, час та дату судових засідань. Рекомендовані повідомлення з ухвалою про відкриття провадження, а також судові повістки, поверталися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з приписами п. 4 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення (у т. ч. ухвали про відкриття провадження у справі) є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки у судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Крім того, відповідно до приписів ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та постановити заочне рішення у справі.
У зв'язку з неявкою сторін згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов такого висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів сторін та застосованих норм права.
Суд установив, що 29.03.2019 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ВІН ФІНАНС» кредитний договір № 750003 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредитні кошти у сумі 5 000,00 грн на строк 20 календарних днів, згідно п. 1.6. у випадку неможливості виконання зобов'язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміни дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу відсотків. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених відсотків, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою (відповідач такі дії не вчиняв) та п. 1.7. після вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6. цього договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 грн, товариство має право але не обов'язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п. 1.6. цього договору та дорівнює 20 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою відсотки нараховуються за стандартною процентною ставкою, з кінцевим терміном повернення 17.04.2019 року.
Відповідно до п.1.1. товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти у загальній сумі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити відсотки за користування позикою, а також до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 750003 від 29.03.2019 додається графік платежів (додаток № 1).
Договір і графік платежів були підписані відповідачем електронним шляхом - одноразовим ідентифікатором (номер пароля) А801657, що підтверджується довідкою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с. 33).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Дана позиція висловлена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду ВС від 12.01.2021р. по справі № 524/5556/19 (провадження №61-16243 св 20).
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Отже, кредитний договір був укладений відповідно до приписів чинного законодавства про порядок їх укладення в електронній формі.
Відповідно до умов указаного договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити основну суму позики та відсотки за користування позикою за наступною фіксованою процентною ставкою:
- у п. 1.3.1. даного договору знижена процентна ставка становить 1,26 % від суми позики за кожен день користування позикою (459,90 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного у п. 1.2. цього договору;
- у п. 4. 6. договору вказано, що стандартна процентна ставка становить 1,80 % від суми позики за кожен день користування позикою (657,00 % річних).
Суд з'ясував, що позичальник підтвердив, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, крім того підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту надані виходячи з обраних ним умов кредитування, та підтвердив отримання ним всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов'язань за цим договором.
До договору № 750003 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 29.03.2019 додаються додатки: графік платежів до договору № 750003 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 29.03.2019, повідомлення №4407/25-Е від 09.05.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», яка підтверджує видачу на платіжні карти клієнтів онлайн кредитів, довідка ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» про прийняття та підтвердження умов договору і підписання його сторонами, розрахунок заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги) від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», довідка №84/25-АГ від 03.04.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», яка дійсно підтверджує здійснення ТОВ «ВІН ФІНАНС» розрахунків за відступлені права вимоги до позичальників ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», довідка № 5590-ВП від 07.05.2025 ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», у якій повідомляється, що ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» надає послуги з переказу коштів у національній валюті без відкриття рахунків (між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» укладено угоду на переказ коштів №ВП-200417-1 від 20.04.17, згідно з якою було здійснено за дорученням ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів, а саме: 29.03.2019 на суму 5000 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 226526, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-1791441, картка обліку договору (розрахунок заборгованості) станом на 12.07.2019.
Судом встановлено, що сторонами узгоджено істотні умови кредитного договору, зокрема, розмір кредиту, строк кредитування, строк дії договору, процентна ставка та порядок нарахування відсотків, розмір штрафу та порядок його нарахування.
23.03.2019 у день укладення кредитного договору ТОВ «ВІН ФІНАНС» перерахувало грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн на банківський рахунок відповідача. Указані обставини підтверджуються довідкою ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» про перерахування суми кредиту № 5590-ВП від 07.05.2025, сума - 5 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-1791441 (а.с. 38-45).
Установити чи належить ця банківська картка відповідачу на підставі доказів неможливо, позаяк її номер не указаний у договорі № 750003 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 29.03.2019, та позивачем не долучено ні квитанції про перерахування коштів на картку відповідача, ні виписки про рух коштів по картці, тощо.
Матеріали позовної заяви не містять жодної інформації про реквізити картки, якою користувався відповідач ОСОБА_1 , також позивачем не використано своє право про витребування відповідної інформації від банківських установ.
Позивач надав суду повідомлення №4407/25-Е від 09.05.2025 ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», яке підтверджує видачу на платіжні карти клієнтів онлайн кредитів (а.с. 22-26), довідку ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що такий договір був укладений (а.с. 33) на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.
Водночас, оскільки відповідач не заперечив наведений факт, суд уважає обставину отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000 грн також установленою.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За статтею 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не відповідає вимогам закону щодо неможливості нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору.
Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу № 1706 загальних зборів учасників від 25.07.2024 ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» змінило назву на ТОВ «ВІН ФІНАНС».
12.04.2018 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» приймає права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Строк дії договору факторингу № 1 від 12.07.2018 закінчується 31 грудня 2018 року.
12.07.2019 ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» уклали додаткову угоду № 22, згідно з якою сторони домовились про наступне, а саме:
1.1. викласти п.3.1.1. договору в наступній редакції, а саме: «Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється у кожному реєстрі прав вимог окремо, та складає: 9,50 % від основної суми заборгованості (тіло кредиту)».
1.2. викласти п. 3.1.2. договору і наступній редакції, а саме: «Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог і складає 672 782,38 грн сплачується фактором дев'ятьма платежами: № 1 - 74 782,38 - 22.07.2019, № 2 - 74 750,00 - 29.07.2019, № 3 - 74 750,00 - 05.08.2019, № 4 - 74 750,00 - 12.08.2019, № 5 - 74 750,00 - 19.08.2019, № 6 - 74 750,00 - 26.08.2019, № 7 - 74 750,00 - 02.09.2019, № 8 - 74 750,00 - 09.09.2019, № 9 - 74 750,00 - 16.09.2019.
Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання та скраплення печатками та діє до 16.09.2019 року, або до повного виконання обов'язків з боку сторін.
Згідно з п. 1.3. всі інші положення договору залишаються без змін.
До договору факторингу долучено додаткову угоду № 22 від 12.07.2019 до договору факторингу № 1 від 12.04.2018, довідку про розрахунки між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ», Реєстр прав вимог № 22 від 12.07.2019, де зазначено, що ОСОБА_1 має борг за договором № 750003 від 29.03.2019 у розмірі 6 799,05 грн, з яких 4 999,30 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 799,75 грн заборгованість за відсотками, штрафи розраховуються згідно з договором № 750003 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту.
На думку позивача, він отримав право вимоги за вказаним договором ТОВ «АВЕНТУС Україна» на підставі договору факторингу № від 12.04.2018, додаткової угоди № 22 від 12.07.2019 та витягу з реєстру боржників від 12.07.2019.
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем у цій справі ОСОБА_1 був укладений 29.03.2019 року, тобто після укладення 12.04.2018 року договору факторингу № 1 між ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», за умовами якого клієнт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передав фактору ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги.
У п. 2.1. договору факторингу визначено предмет договору, а саме: права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
У п. 1.3 деталізовано поняття «Права вимоги» як всі права клієнта за кредитними договорами, у т. ч. права грошових вимог до боржників по сплаті боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникатимуть у майбутньому.
Отже, права вимоги до відповідача могли перейти від первісного кредитора - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до фактора - позивача.
Однак у п. 8.2 договору факторингу вказано, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п 8.1. (з дня укладення і підписання договору), та закінчується 31.12.2018, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
У вище описаній додатковій угоді до договору факторингу № 22 не йдеться про продовження чи пролонгацію договору факторингу.
Наданий позивачем реєстр прав вимог № 22 датується 12.07.2019, тобто права вимоги до боржників, зазначених у ньому (серед них і ОСОБА_1 ) були передані фактору після закінчення строку дії договору.
Позивач не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що договір факторингу № 1 від 12.04.2018 був продовжений чи пролонгований і що дії щодо переуступлення права вимоги вчинялися у рамках цього договору.
Таким чином, позивачем не доведений факт наявності у нього права вимоги до відповідача, який би породжував обов'язок ОСОБА_1 повернути надані кошти та виконати інші обов'язкові платежі згідно з умовами договору.
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що ТОВ «ВІН ФІНАНС» не довело порушення його прав з боку відповідача та наявність у нього права звернення до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за договором № 750003 від 29.03.2019 року, який укладений після відступлення ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги за кредитними договорами на користь ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ». А тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача відсутні.
У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №757/59343/19-ц 07.11.2022 ухвалив постанову, у якій виснував таке: «Аналіз обставин справи та зміст норм цивільного права дають підстави для висновку, що спосіб захисту прав та інтересів, про застосування якого просила позивач, є належним та правомірним, проте право на позов у позивача не виникло у матеріально-правовому розумінні у зв'язку з ненастанням тих обставин, з якими пов'язується пред'явлення позову в порядку частини другої статті 1177 ЦК України, а тому й не підлягає судовому захисту, що й є правомірною підставою для відмови в такому позові. Суд виходить з доцільності розрізняти пред'явлення позову до виникнення права на такий позов, з одного боку, та недоведеності позовних вимог, з іншого.
У першому випадку позовну заяву пред'являє особа до виникнення права на позов у матеріально-правовому сенсі. У другому випадку позов подає особа, яка має право на судовий захист свого суб'єктивного права чи законного інтересу, проте під час розгляду справи такою особою не доведено належними та допустимими доказами правомірності надання їй судового захисту задля відновлення порушеного права чи інтересу.
Верховний Суд зауважує, що право на звернення за судовим захистом тісно пов'язане із суб'єктивним матеріальним правом, яке підлягає захисту. Порушення матеріального суб'єктивного права заінтересованої особи спричиняє виникнення у неї права на позов.
Засобом реалізації такого права є звернення заінтересованої особи з позовом до суду, який у передбаченому законом порядку розглядає вимогу позивача і дає відповідь у вигляді судового рішення.
Право на позов - це єдине матеріальне і цивільно-процесуальне поняття, яке має матеріальний зміст і процесуальну форму. В цивільному процесуальному праві не може бути самостійного права на звернення до суду, відокремленого від права на позов у матеріальному розумінні.
І навпаки, матеріальне право не може існувати без притаманної йому можливості бути реалізованим у примусовому порядку. Єдність матеріально-правового змісту права на позов і його процесуальної форми визначається тим, що право на позов - це право на відновлення порушеного права в певній, встановленій законом, процесуальній формі, у визначеному процесуальному порядку, яким забезпечується об'єктивність і реальність захисту».
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, виходячи із наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у позові повністю.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
Згідно із ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову-на відповідача; 2) у разі відмови в позові-на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, суд вважає, що судові витрати позивача не підлягають стягненню з відповідачки.
На підставі наведеного, керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 614, 629, 1046, 1048-1050 Цивільного кодексу України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», в інтересах якого діє представник Романенко Михайло Едуардович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Судові витрати, понесені позивачем, а саме - сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте Новодністровським міським судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 18.09.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ: 38750239, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя: Мар'яна ВЕРБІЦЬКА