Справа № 727/2448/25
Провадження № 2/727/879/25
про забезпечення позову
18 вересня 2025 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді Літвінової О.Г.
при секретарі Юрчишин І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи - Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини, -
У провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівців перебуває цивільна справа № 727/2448/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участі третьої особи - Служби у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини, а також за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 з аналогічними вимогами.
16 вересня 2025 року представником позивачки - адвокатом Усмановим М.А. - подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом обмеження права виїзду за межі України малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без нотаріально посвідченої згоди матері - ОСОБА_2 .
02 жовтня 2024 року між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір, відповідно до якого місцем проживання дитини визначено з матір'ю, а батько зобов'язався дотримуватись узгодженого графіку побачень. Втім, із 27 січня 2025 року відповідач самовільно змінив підхід до виконання домовленостей, фактично ізолював дитину від матері, позбавивши її можливості бачитися та спілкуватися з донькою, навіть у своїй присутності.
Позивачка ОСОБА_2 в травні 2025 року звернулася до суду із заявою про забезпечення позову по цивільній справі № 727/2448/25, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення графіку побачень дитини ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_2 : з понеділка по п'ятницю з 19 год. 30 хв. до 21 год.00 хв. без присутності батька ОСОБА_3 за місцем проживання позивачки та повідомлення відповідача про їх перебування, та кожну суботу з 10 год.00 хв. до 17 год. 00 хв. без присутності батька ОСОБА_3 за місцем обраним позивачкою.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 червня 2025 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - залишено без задоволення.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 09 липня 2025 року №727/2448/25 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 02 червня 2025 року скасовано. Суд ухвалив: вжити заходи забезпечення позову у справі № 727/2448/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення місця проживання дитини, шляхом встановлення графіку побачень дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю - ОСОБА_2 : з понеділка по п'ятницю з 19:00 до 20:30 години без присутності батька - ОСОБА_3 за місцем проживання матері та з повідомленням відповідача про їх перебування, та кожну суботу з 10:00 до 17:00 години без присутності батька за місцем, обраним матір'ю дитини.
Як зазначає представник позивача, відповідач категорично не бажає виконувати рішення суду та продовжує вчиняти дії для унеможливлення спілкування ОСОБА_2 з донькою, чим вчиняє відносно останньої психологічне насильство та умисно формує у дитини синдром відчуження матері, травмує не тільки психіку позивачки, а й психіку малолітньої дитини. Також зазначає, що позивачка станом на сьогодні, вже понад 8 місяців позбавлена можливості бачитися з власною дитиною.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача зазначає, що у зв'язку з правовим режимом воєнного стану, були внесені зміни щодо порядку виїзду за межі України дітей, а саме було спрощено процедуру виїзду для дітей, які не досягли 16-річного віку у супроводі одного із батьків, баби, діда та ін. уповноважених осіб без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, позивачка ОСОБА_2 вважає, що за таких обставин є ризик вивезення за межі України її малолітньої доньки відповідачем, який є батьком дитини, що створить умови для неможливості розгляду справи та виконання рішення суду. А сам відповідач ОСОБА_3 при телефонних розмовах з позивачкою ОСОБА_2 неодноразово погрожував, що вивезе дитину закордон, де і буде самостійно займатися її вихованням.
Також, надає до суду витягу з Бази даних Державної прикордонної служби України вбачається, що 15 лютого 2025 року малолітня ОСОБА_4 здійснювала перетин державного кордону України на пункті пропуску Порубне, дата виїзду: 15 лютого 2025 року 11:36 год; дата в'їзду: 15 лютого 2025 року 14:36 год.
Окрім цього, відповідач ОСОБА_3 рішенням Кельменецької військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. А тому, він має право на виїзд за межі України під час дії воєнного стану, оскільки не є військовозобов'язаним, що в свою чергу створює додатковий та суттєвий ризик можливого незаконного вивезення дитини за кордон без відома та згоди матері.
За наведених обставин, представник позивача просить захистити право позивачки в обмеженні виїзду її малолітньої дитини за межі України, на час розгляду справи за позовом про визначення місця проживання дитини, у будь який інший спосіб окрім як за рішенням суду, чинним законодавством не передбачено.
Представник відповідача звернулася до суду 18.09.2025 року із запереченням на клопотання, де вказує, що відповідач має постійне місце проживання на території України, перебуває у стабільних соціальних та сімейних зв'язках, офіційно працевлаштований, що виключає підозри щодо можливого залишення ним території держави з метою зміни місця проживання дитини на іншу країну.
Також не заперечує той факт, що ОСОБА_3 раніше разом з донькою безперешкодно здійснював виїзд за кордон та повертався в Україну (довідка з ДПС України в матеріалах справи), що також свідчить на користь висновку про відсутність й нього намірів вивезти дитину.
Крім того, зазначає, що у період часу з 13.09.2025 року по 23.09.2025 року відповідач мав намір оздоровити дитину в Іспанії, для чого оформив відпустку на роботі (витяг з наказу додається), придбав для себе і дитини квитки в обидві сторони (копії додаються), однак не зміг пересікти кордон України, оскільки в пункті пропуску виявилось, що паспорт дитини для виїзду за кордон значиться таким, що викрадений чи втрачений за заявою ОСОБА_2 . При цьому вказаний паспорт замовлений та виготовлений за заявою ОСОБА_3 , за його кошти, ніким не викрадався та втрачений не був.
За наведених обставин, представник відповідача просить у задоволенні заяви адвоката Усманова М.А. про забезпечення позову, шляхом обмеження права виїзду закордон за межі України малолітньої дитини ОСОБА_4 - відмовити.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так одним з видів забезпечення позову є накладення арешту та заборона вчиняти певні дії, що передбачено п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Серед передбачених ч. 1 ст. 150 ЦІК України видів забезпечення позову значиться, зокрема, встановленням обов?язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин (п. 3 ч. 1 ст. 150 Кодексу), іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України (п. 10 ч. 1 ст. 150 Кодексу).
Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У справах про визначення місця проживання дитини суд має право вжити таких заходів забезпечення позову, як заборона переміщення (виїзду) дитини за межі України, визначення на період розгляду спору графіку побачень дитини з тим з батьків, з яким дитина фактично не проживає (особливо у випадку відчуження дитини від іншого з батьків), встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Згідно зі ст. 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, необхідно враховувати, що прийняття такого рішення доцільне лише в разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Таким чином, з урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку що заява про забезпечення позову підлягає до повного задоволення.
Керуючись ст.149,150 ЦПК України, суд,
Задовольнити заяву представника заявника ОСОБА_2 , адвоката Усманова Мурада Аміровича, до відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про забезпечення позову.
Обмежити право виїзду за межі України малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без нотаріально посвідченої згоди матері - ОСОБА_2 и.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали.
Суддя: Літвінова О.Г.