Єдиний унікальний номер 722/1678/25
Номер провадження 2/722/577/25
17 вересня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Ратушенка О.М.
з участю секретаря судового засідання Сімак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області із зазначеним вище позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказував, що з початку 2021 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою, за час яких народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначав, що на теперішній час їхні фактичні шлюбні відносини припинилися вони з відповідачкою не спілкуються та проживають окремо, фактично не пов'язані спільним побутом та не мають взаємних прав та обов'язків. Відсутність єдності у вирішенні питань сімейного життя, розподілу обов'язків та ролей у сім'ї суттєво вплинуло на стосунки та створили напруженість та неможливість бути разом надалі, що зумовило відсутність спільного розуміння та втрату повагу один до одного.
На даний час відповідачка зареєстрована та проживає окремо від них з дитиною в АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади. При цьому факт спільного проживання позивача та малолітньої дитини підтверджується актом обстеження матеріально - побутових умов проживання.
Посилався на те, що як батько відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов'язків, створює належні умови для проживання та розвитку дитини, забезпечує її усім необхідним, приділяє час та увагу для її повноцінного розвитку, сприяє зростанню та розвитку згідно вікових норм, а також опікується та матеріально утримує свою малолітню доньку.
З огляду на ці обставини дитина знаходиться на його одноособовому утриманні та вихованні, а примусити матір ОСОБА_2 , брати участь у вихованні дитини він не може, оскільки такий спосіб захисту чинним законодавством не передбачений, виникає необхідність щодо встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини.
Із врахуванням викладеного, просив стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття та малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити проживати зі ним, який самостійно виховує і утримує доньку.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, натомість направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, у разі відсутності відповідачки, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином та завчасно повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася та не повідомила про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за її відсутності суду не подала, а також не подала відзив на позов.
Представник третьої особи Виконавчого комітету Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області в судове засідання не з'явилася, однак ОСОБА_4 направила до суду заяву, в якій просила провести судове засідання без її участі за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача без поважних причин або без повідомлення причин, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наведені вище норми закону, суд вважає за можливе розглянути справу без присутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі письмових доказів, оскільки проти цього не заперечує представник позивача.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , яке видане Сокирянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З копії акту обстеження матеріально - побутових умов проживання від 22 липня 2025 року, складеного комісією в складі старости Олексіївського старостинського округу Дарійчук І.А., соціального працівника ОСОБА_5 та інспектора-землевпорядника Дарійчук Г.В., вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_2 , самостійно виховує малолітню дочку ОСОБА_3 та забезпечує її всім необхідним, а саме матеріальними засобами, засобами особистої гігієни, лікарськими засобами, створює всі необхідні умови для комфортного проживання дочки. ОСОБА_3 знаходиться на утриманні батька ОСОБА_6 . Мати ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, не бере участі у вихованні дочки, фактично свої батьківські обов'язки не виконує.
Водночас витягом з амбулаторної карти хворого від 16.07.2025 року № 122 виданої КНП «Новодністровська міська поліклініка» Новодністровської міської ради сімейним лікарем підтверджується те, що ОСОБА_7 , 2025 року народження на штучному вигодовуванні, росте та розвивається згідно вікових норм, щеплюється згідно графіка, на прийом і огляд дитина з'являться з батьком.
З витягу з реєстру територіальної громади №2024/010935993 від 11.09.2024 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .
Водночас, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/009981592, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Але даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Позивач, як батько дитини, просить визначити місце проживання доньки ОСОБА_8 із ним, оскільки вони постійно проживають разом, він забезпечує її усім необхідним для життя, навчання та розвитку.
З врахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що батько створив належні умови для виховання та розвитку дитини, що підтверджує наявність тісного зв'язку батька із донькою.
Крім того, визначення місця проживання дитини разом із батьком, не позбавляє матір права на особисте спілкування з донькою та прийняття участі у її вихованні.
У відповідності до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Велика Палата Верховного Суду 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 своєю постановою у справах про встановлення факту самостійного виховання батьком дитини надала правовий висновок та встановила наступний порядок розгляду таких справ.
З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов'язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п'ята статті 19 СК України).
Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
При цьому, зазначене не заперечувалось матір'ю дитини, що у свою чергу також підтверджує факт здійснення батьком самостійного виховання.
Таким чином, з огляду на зазначене вище суд вбачає за можливе, встановити факт утримання та самостійного вихованням батьком дитини, оскільки це повністю підтверджується наданими доказами, а тому позовні вимоги у цій частині слід задовольнити.
Разом з тим, частиною першою ст.180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою ст.182 СК України встановлено обставини, які враховує суд при визначені аліментів: стан здоров'я та матеріальне становища дитини; стан здоров'я та матеріальне становища платника аліментів; наявності на утриманні платника аліментів інших осіб; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Між сторонами не досягнуто угоди про виплату аліментів у добровільному порядку. При цьому судом встановлено, що спільна дитина сторін є здоровою, що підтверджується наданою довідкою сімейного лікаря. Відповідачка є особою працездатного віку, а тому з врахуванням зазначеного вище, має об'єктивну можливість сплачувати кошти на утримання дитини.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення аліментів слід задовольнити, а саме стягувати з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня звернення позивачем до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Враховуючи викладене суд, відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи перш за все із інтересів дітей вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211, 20 грн.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Таким чином, з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу (про стягнення аліментів) в розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 150, 155, 160, 161, 180, 181, 181 СК України, ст.ст.2, 4, 5, 10, 12, 13, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області, як орган опіки та піклування про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , по місцю його реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , який самостійно виховує та утримує доньку.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 23.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду, в межах платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: