Справа № 462/2652/24
провадження 1-кп/462/87/25
17 вересня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9
перекладача - ОСОБА_10
розглянувши в залі суду у м. Львові у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному № 12023140000000436 від 14.03.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України,
встановив:
в провадженні Залізничного районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12023140000000436 від 14.03.2023 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , покликаючись на те, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. В ході досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме про можливість обвинуваченого: переховуватися від суду (зважаючи на той фактор, що останній обвинувачується у вчинення особливо тяжких злочинів, вчинених в складі організованої групи), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується (зокрема щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збуті наркотичних засобів, зважаючи на те, що йому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину, вчиненого разом із особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, які володіючи інформацією про хід судового розгляду та встановлені досудовим розслідуванням обставини, можуть продовжувати здійснювати збут наркотичних засобів на території м. Львова), а також те, що він будучи раніше неодноразово судимим, вчинив інкриміноване йому правопорушення під час іспитового строку, незаконно впливати на свідків вчинених кримінальних правопорушень та інших обвинувачених у провадженні (зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ), а також свідки обвинувачення є знайомими ОСОБА_5 .
Обвинувачений заперечив проти клопотання, захисник просить застосувати більш м'який запобіжний захід, або визначити як альтернативний запобіжний захід заставу.
Заслухавши доводи сторінкримінального провадження, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення абозахисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.10.2023 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні єзабезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів, пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, перелік яких є вичерпним.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
У судовому засіданні будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що були враховані і слугували підставою для обрання ОСОБА_5 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не встановлено, наявність таких ризиків доведено прокурором. Інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Так, при вирішенні питання про продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, який виразився у особливо тяжкому злочині у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Відтак, згідно з п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики ЄСПЛ, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Одночасно, в рішенні Харченко проти України ЄСПЛ зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом свободи особистості.
Враховуючи вищенаведені ризики і обставини, які у своїй сукупності беруться до уваги судом при вирішенні питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд вважає, що з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого, запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя визначає строк дії ухвали у шістдесят днів, тобто до 15.11.2025 року включно без визначення розміру застави.
Керуючись ст. 176-178, 183 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.11.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Копію ухвали про продовження строку тримання під вартою вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору і направити уповноваженій службовій особі місця попереднього ув'язнення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний тест складено 18.09.2025 року.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: ОСОБА_1