Справа № 346/4164/25
Провадження № 2-а/346/136/25
18 вересня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Сольського В. В.
за участю секретаря судового засідання Біди Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Коломия адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення № 1210/25 від 08 серпня 2025 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.210-1 ч.3 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Оскаржувану постанову відповідача вважає протиправною, та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так у постанові зазначено, що він не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для уточнення даних. Вказує що повістки про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував а отже не міг знати про обов'язок з'явитися для уточнення даних.
Тільки 08 серпня 2025 року в за стосунку «Резерв +» отримав сповіщення що перебуває у розшуку у зв'язку із чим того ж дня з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де відносно нього складено оскаржувану постанову, та не взято до уваги будь-яких пояснень.
Вважає, оскільки він не був належним чином повідомлений про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 , для уточнення даних, то вказане виключає в його поведінці склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Тому оскаржувану постанову просить скасувати, а провадження відносно нього закрити та стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.
Ухвалою від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву з вказаних підстав підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у поданих додаткових поясненнях просить проводити розгляд справи за відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У вказаних поясненнях представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому повідомлено про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч. 3 КУпАП, оскільки він 29 червня 2025 року не з'явився о 14 год за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 по повістці № 3890284, яка була надіслана відповідно до форми 107П рекомендованим поштовим відправленням № 0610260456825.
Вказує, що 08 серпня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийняв оскаржувану постанову, в якій установив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 21-1 ч. 3 КУпАП за що на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн
Таким чином представник вважає, що повістка позивачу для уточнення даних надіслана відповідно до вимог Порядку № 560 і останній вважається таким, що належно оповіщений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник відповідача зазначає, що оскільки позивач порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону про мобілізацію, підпункт 2 п. 1 Правил, Порядок № 560, у зв'язку із чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП.
Тому представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, на які сторони посилаються як на підставу своїх доводів та заперечень, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відтак суд приходить до висновку, що справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, розглянута відповідачем, як уповноваженою особою.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оборону України" громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 210-1 КУпАП.
Об'єктом такого правопорушення є суспільні відносини у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, які з урахуванням частини 1 ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та частиною 13 ст. 2 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, полягають у неприбутті громадян за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці в тому числі і для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та /або відмови у проходженні обов'язкового медичного огляду.
Судом встановлено, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1210/25 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 серпня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Так, згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не з'явився для уточнення даних за повісткою, у зв'язку із чим ІНФОРМАЦІЯ_5 подано до відділення поліції №2 Коломийського РВП в Івано-Франківській області звернення про доставлення вказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізації, для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненому адміністративному правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн (а.с. 10).
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно повістки № 3890284 від 13 червня 2025року ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14 год 29 червня 2025 року.
В матеріалах справи наявний опис вкладення поштового відправлення № 0610260456825 адресат - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , вкладення: повістка від 13 червня 2025 року № 3890284 на 1 арк.
Згідно трекінгу перевірки статусу відстеження поштового відправлення № 0610260456825, поштове відправлення прийнято 17 червня 2025 року та 03 липня 2025 року, повернуто відправнику з причин: Одержувач відсутній за вказаною адресою.
Оцінюючи вказаний доказ, суд приймає до уваги те, що позивач викликався для уточнення даних на 29 червня 2025 року о 14 год, відмітка «одержувач відсутній за вказаною адресою» проставлена 03 липня 2025 року, тобто через кілька днів після того, як ОСОБА_1 мав прибути до РТЦК.
Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 позивач вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 03 липня 2025 року, тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення в оскаржуваній постанові про те, що позивач, будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 29 червня 2025 року не з'явився за викликом для уточнення даних по повістці.
Згідно із п. 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 200 р. № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) у разіневручення рекомендованого листа з позначками “Судова повістка», “Повістка ТЦК» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою “Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 82 Правил №270 рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Пунктом 85 Правил №270 передбачено, що рекомендовані листи з позначками "Повістка ТЦК", "Вручити особисто" підлягають врученню особисто адресатам.
З інформації про трекінг "Укрпошти" поштового відправлення № 0610260456825 не можливо відслідкувати чи належним чином працівник поштового відділення здійснював оповіщення позивача про наявність для нього повістки від ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки жодних відміток про те, чи залишались адресату повідомлення про необхідність отримання рекомендованого листа не відображено.
Вказане свідчить про те, що позивач дійсно міг не знати про направлення йому повістки з вимогою прибути 29 червня 2025 року до ТЦК. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку.
З інших досліджених судом доказів також не встановлено умислу позивача на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема за неявку на виклик до РТЦК, оскільки позивач оновив дані у ІНФОРМАЦІЯ_6 та отримав відстрочку від проходження військової служби, на підставі ст. 23 ч. 1 п. 9 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що підтверджується копією довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14 серпня 2025 року № 4333.
За встановлених у справі обставин, у діях позивача не встановлено складу правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
За змістом постанови від 08.07.2020 року у справі 463/1352/16-а Верховний Суд звертає увагу на те, що в силу принципу презумції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події правопорушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти, встановлені судом, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги встановлені обставини, а також те, що правомірність прийнятого рішення відповідачем не доведено, суд доходить висновку про задоволення позову, визнання протиправною і скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.ст. 9, 77, 79, 132, 139, 162, 205, 246, 250, 286 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1210/25 від 08 серпня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , житель АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: Сольський В. В.