Справа № 444/3433/25
Провадження № 3/444/1743/2025
18 вересня 2025 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., з участю особи, яка притягається до адмінстративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовкві Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого тапроживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 видані 10.03.2023 року , орган , що ивдав 4628, ІПН НОМЕР_2 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_2 , 30.08.2025 року о 16 год. 42 хв. в с.Сопошин по вул. Лесі Українки, 3, Львівського району Львівської області, керував транспортним засобом - трактором колісним марки «Donfeng 244 DHX», державний номерний знак НОМЕР_3 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю із порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Тест на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «AlcotestDrager» 6820, результат 0,51 проміле. Від керування транспортним засобом відсторонений. Чим порушив п.2.9.а ПДР - Керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи ін. сп'яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такими своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правопорушник ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав. Просить суд не накладати суворого стягнення.
Факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення та його вина у цьому підтверджуєтьсязібраними доказами у справі та матеріалами справи, а саме:
- результат огляду ОСОБА_2 від 30.08.2025 року №ЕПР438698 за допомогою приладу «Alcotest Drager» 6820, в якому зазначено результат 0,51 проміле (а.с. 2);
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 438698 від 30.08.2025 року (а.с. 3);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. (а.с. 5);
- відеозаписом з нагрудних камер (а.с. 6);
а також іншими матеріалами справи.
Згідно п. 2.9 а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вина ОСОБА_2 полягає в тому, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а тому його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є вірною.
З довідки виданої УППу Львівській області вбачається, що у ОСОБА_2 , - відсутні відомості щодо отримання посвідчення водія.
В той же час, законодавцем не передбачено іншої правової підстави для незастосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення не отримала : посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно з положенням ст. 9 Конституції України, ст. 19 ЗУ Про міжнародні договори України та ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1), а завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).Аналізуючи положення міжнародних актів, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № Ю-рп/2011) наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки
вони охоплюються загальним поняттям правопорушення, а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає,
насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного суд звертає увагу на позицію висловлену у постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суд у справах № 753/18479/16-к від 22.05.2018, № 171/869/21 від 21.06.2022, в яких колегія суддів дійшла висновку, що рівними перед законом у частині призначення покарання та реалізації своїх прав будуть як особи, які на час вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, мали право на керування транспортним засобом, так і особи, які його не мали.Тому та обставина, що обвинувачений вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 286-1 КК України, не маючи права на керування транспортними засобами, не є перешкодою для застосування до нього обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами, оскільки після відбуття основного покарання останній може мати змогу набути відповідне право, отримавши посвідчення водія.
Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення. Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. 33, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає додаткове стягнення на водіїв - позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, а на інших осіб( не водіїв) без такого.
В той ж час, відповідно до п.1.10 ПДР водій- це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії. Таким, чином, судом береться до уваги той факт, що санкція ст. 130 КУпАПУ передбачає саме позбавлення суб"єктивного права керування транспортними засобами на певний строк, а не посвідчення водія відповідної категорії.
Поняття права в даній санкції статті є більш ширшим поняттям під отримання особою посвідчення водія, адже посвідчення водія є не правом, а документом , що посвідчує, що особа прошла відповідне навчання отримала навики та отримала знаннях, та навики і пройшла перед державним органом відповідні екзаменаційні процедури, а держава в особі певних органів (МРЕВ) пересвідчилась у цих знаннях та навиках та видала особі відповідний документ у формі посвідчення водія відповідної каттегорії, який надає особі потенційне право керування транспортними засобами відповідної категорії. Тому суд важжає, що законодавець визначаючи поняття водій, зазначив правило , що водієм є тільки та особа, яка має посвідчення водія відповідної категорії та в силу небезпеки щодо наслідків керування транспортного засобу, яке є джерелом підвищеної небезпеки, не передбачав будь-якої можливості керування транспортними засобами без такого документу.
В даному конкретному випадку судом встановлено, що особа правопорушник не отримувала посвідчення водія, однак, як зазначено вище, суд приймає рішення не про позбавлення посвідчення водія , а про позбавлення самого суб"єктивного права керування транспортними засобами. Суд, зазначає, що право це сукупність загальнообов"язкових правил (норм) , що охороняються силою держави. Суб"єктивне право- можливість конкретної особи за своїм вибором вчинити певні дії або утримуватися від їх вчинення.
За таких обставин суд вважає, що на ОСОБА_2 з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП слід накласти адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами .
Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували відповідальність ОСОБА_2 судом не встановлено.
Обираючи вид та міру стягнення правопорушнику, суд враховує пом'якшуючі та обтяжуючі відповідальність обставини, а саме, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного правопорушення, особу ОСОБА_2 , який не має право керувати транспортними засобами (посвідчення водія), а відтак приходжу до висновку, що до останнього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції статті, за якою він притягується до відповідальності.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, пункту 5 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір» з останніми змінами та доповненнями, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатнихосіб.
Станом на 01.01.2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" становить 3028, 00 грн., а тому з правопорушника в користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 40-1, ч. 1 ст. 130, ст. 268, ст. 284, 287, 294, 307, 308, 310 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього стягнення у вигляді шрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого тапроживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 видані 10.03.2023 року , орган , що ивдав 4628, ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області, в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Строк виконання постанови протягом трьох місяців з дня її винесення.
Суддя: Зеліско Р. Й.