Справа № 444/1976/23
Провадження № 1-кп/444/51/2025
18 вересня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю:
прокурор ОСОБА_4
потерпіла ОСОБА_5
законний представник потерпілої ОСОБА_6
представники потерпілої ОСОБА_7 , ОСОБА_8
обвинувачений ОСОБА_9
захисник ОСОБА_10
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м.Жовкві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141400000028 від 20.01.2023 про обвинувачення:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Жовкви, Львівської області, українця, громадянина України, зі середньо-спеціальною освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який не є депутатом, адвокатом.
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, -
ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що близько 18 години 19 січня 2023 року в телефонній розмові з ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в цей час перебувала із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запропонував їм поїхати з ним в будинок за місцем його проживання по АДРЕСА_1 , після чого ОСОБА_9 на автомобілі марки «Ауді А6», який знаходився у нього в користуванні та належав його товаришу, повіз неповнолітніх ОСОБА_11 та ОСОБА_5 за вказаною адресою.
Через деякий час, маючи умисел на задоволення статевої пристрасті шляхом вступу з неповнолітньою потерпілою у статеві зносини природнім способом, упевневшись у відсутності сторонніх осіб, які б могли завадити реалізації цього умислу, достовірно знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_5 , без її добровільної згоди, потягнув за руку ОСОБА_5 у спальню на першому поверсі будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де поклав на ліжко.
Продовжуючи свої протиправні дії та нехтуючи правом неповнолітньої на статеву свободу та статеву недоторканість, користуючись тим, що внаслідок неповнолітнього віку ОСОБА_5 не може чинити опір, вступив із нею в статеві зносини, вчинивши дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій.
Таким чином, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи, яка не досягла вісімнадцяти років, з використанням геніталій (зґвалтуванні), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні свою вину не визнав повністю, і пояснив, що приблизно за два роки до інкримінованих подій, вперше познайомився з ОСОБА_12 , через спільну знайому, його сусідку ОСОБА_13 . Проводили спільно час у компанії в одній з саун м.Жовкви, де мали інтимні відносини. Після цього, періодично бачився з останньою в м.Жовкві, декілька разів були двоє з ОСОБА_5 у нього в дома, де також мали інтимні відносини за добровільною згодою, надавав останній грошові кошти. Вказує, що ОСОБА_5 веде розгульний спосіб життя, надає сексуальні послуги за оплату. З ОСОБА_5 інших відносин не підтримував.
Вказує, що 19.01.2023, ввечері, перебуваючи за місцем проживання разом зі ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , зателефонував ОСОБА_16 , яка в цей час була з ОСОБА_5 , та запросив останніх до себе до дому для спільного проведення часу. Дівчата погодились на його пропозицію, лише за умови надання останнім наркотичних засобів для особистого вживання, на що ОСОБА_9 погодився, не маючи жодних наркотичних засобів. Вказує, що попросив у своєї родички, яка проживає у сусідньому будинку, дві таблетки від головного болю, які остання надала, назву таблеток не пригадує. ОСОБА_9 попросив своїх знайомих подрібнити вказані таблетки та приховати це від дівчат, після чого на автомобілі «Ауді» поїхав за дівчатами, забрав їх в обумовленому місці та вони разом прибули за місцем його проживання, по АДРЕСА_1 . Прибувши до помешкання ОСОБА_9 усі разом перебували на другому поверсі будинку, де чоловіки вживали спиртне в незначній кількості, дівчата спиртного не вживали. В цей час дівчата просили надати для вживання попередньо обіцяні наркотичні засоби. Хтось з чоловіків передав йому згорток двогривневої купюри з попередньо подрібненими таблетками від головного болю, і він разом з дівчатами прийняли порошкоподібну речовину шляхом вдихання в носові отвори. Залишки речовини ОСОБА_9 передав комусь з дівчат. Вказує, що після цього в присутності усіх звернувся до Купецької Юліани «мала я тебе хочу», остання не заперечила і направилась з ним у спальню на першому поверсі будинку. В спальні між ним та ОСОБА_5 відбувся статевий акт природнім способом. Жодного супротиву чи заперечень ОСОБА_5 не чинила, статевий акт відбувся добровільно за згодою обох сторін. Після статевого акту останні одягнулись і піднялись на другий поверх будинку, де ОСОБА_9 хотів передати ОСОБА_5 попередньо обіцяні кошти в сумі 500 гривень, однак мав лише 100 гривень і 100 доларів США. Оскільки ОСОБА_5 не мала решти з 100 доларів США, він передав їй 100 гривень. Після чого, через деякий час дівчата викликали таксі та пішли з будинку.
На уточнюючі запитання сторін щодо обізнаності про вік ОСОБА_5 , пояснив, що йому не відомий точний вік останньої, однак був упевнений, що остання повнолітня, так як купувала тютюнові вироби та алкоголь, гуляла в нічний час, що вказує на її повноліття.
Державним обвинувачем на підтвердження винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, надано наступні письмові докази, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки, що їх належності та допустимості.
-Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023141400000028 від 20.01.2023, згідно короткого викладу обставин якого, 20.01.2023 з письмовою заявою звернулась ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є неповнолітньою, з приводу вчинення відносно неї зґвалтування ОСОБА_17 , який скористався її безпорадним станом (наркотичного сп'яніння), що мало місце 19.01.2023.
-Постанова про призначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування в кримінальному провадженні від 20.01.2023; повідомлення про початок досудового розслідування від 20.01.2023; постанова про створення групи слідчих у кримінальному провадженні від 20.01.2023; Повідомлення про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні; постанова про призначення групи прокурорів від 20.01.2023; повідомлення про зміну складу групи прокурорів в кримінальному провадженні від 20.01.2023; постанова про зміну складу групи прокурорів від 20.01.2023; накази про спеціалізацію слідчих №3366 від 28.11.2022, №1096 від 28.03.2023; постанова про зміну групи слідчих в кримінальному провадженні від 20.01.2023; постанова про залучення законного представника потерпілого від 20.01.2023.
-Протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_5 від 20.01.2023, згідно якого ОСОБА_5 повідомила, що 19.01.2023 близько 21:00 год. ОСОБА_18 схилив її до вживання наркотичних засобів, після чого останній за місцем свого проживання зґвалтував її, скориставшись безпорадним станом.
-Протокол прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_11 від 20.01.2023, згідно якого заявник повідомила, що ОСОБА_18 схилив її та ОСОБА_5 до вживання наркотичних засобів.
-Протокол огляду місця події з додатками від 20.01.2023 за адресою: АДРЕСА_2 ; ухвала слідчого судді Жовківського районного суду про проведення огляду від 23.01.2023за адресою: АДРЕСА_2 ; постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.01.2023, згідно якої речовими доказами визнано одяг ОСОБА_5 , вилучений під час огляду за місцем проживання останньої; ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_4 від 23.01.2023 про накладення арешту, згідно якої накладено арешт на одяг, який належить ОСОБА_5
-Протокол невідкладного обшуку з додатками від 20.01.2023 за адресою: АДРЕСА_1 ; постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20.01.2023; ухвала слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_5 про накладення арешту на майно від 23.01.2023, згідно якої накладено арешт на майно вилучене в ході проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
-Постанова про відібрання біологічних зразків від 20.01.2023 та 25.01.2023 ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11
-Протоколи отримання зразків для експертизи від 20.01.2023 та 25.01.2025 ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 .
Представником потерпілої на стадії судових дебатів заявлено клопотання про визнання недопустими протоколів отримання зразків для експертизи ОСОБА_5 та ОСОБА_11 від 20.01.2023, згідно яких, на виконання постанов про відібрання біологічних зразків від 20.01.2023, відібрано зразки крові ОСОБА_5 та ОСОБА_11 . Дане клопотання обґрунтоване відсутністю підписів усіх учасників слідчих дій на упакуванні, куди поміщено скляну ємність зі зразками відібраних біологічних зразків. За результатами дослідження даного доказу, в тому числі в сукупності з іншими дослідженими доказами, судом встановлено, що протокол з додатками складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, на підставі обґрунтованої постанови, уповноваженими на це особами, у встановлений спосіб. Жодних заперечень на хід слідчої дії від учасників не надходило. Відібрані біологічні зразки поміщені в пакет, опечатані та скріплені підписом уповноваженої особи на проведення слідчої дії, жодних ознак порушення цілісності упакування при експертному досліджені даних зразків не виявлено. Результати проведених експертних висновків за наслідками дослідження відібраних біологічних зразків не оскаржувались та підтверджені Висновками щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_5 та ОСОБА_11 від 20.01.2023, які не оскаржувались сторонами та визнані судом допустимими та належними доказами. За наведених обставин клопотання представника потерпілої не підлягає до задоволення, а досліджені докази визнаються судом належними та допустимими;
-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.01.2023, згідно якого за наслідками проведеного о 09 год. 50 хв. 20.01.2023 ОСОБА_5 перебуває у стані наркотичного (К2) сп'яніння синтетична марихуана.
-Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.01.2023, згідно якого за наслідками проведеного о 10 год. 30 хв. 20.01.2023 ОСОБА_11 перебуває у стані наркотичного (К2) сп'яніння.
-Висновки експерта: №121/2023-ім, №122/2023-ім, №123/2023-ім, 124/2023-ім, №125/2023-ім; №126/2023-ім; №127/2023-ім, №134/2023-ім, №135_2023-ім.
-Висновки експерта: №48/2023ц; №49/2023ц, №50/2023ц; №52/23ц; №53/2023ц.
-Висновки експерта: №195/2023-т, №196/2023-т, №197/2023-т, №198/2023-т, №199/2023-т, №200/2023-т, згідно з якими при судово-токсикологічній експертизі в крові ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів. Судово-токсикологічна експертиза крові ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 на наявність наркотичних речовин не проводилась через недостатню кількість крові.
-Висновок експерта №СЕ-19/114-23/15 5 8-Д.
-Висновки експерта: №СЕ-19/114-23/1512-НЗПРАП, №СЕ-19/114-23/1508-НЗПРАП, №СЕ-19/114-23/1549-НЗПРАП,№СЕ-19/114-23/1513-НЗПРАП, згідно з якими на наданих для експертизи грошовій купюрі України номіналом 1000 гривень, мобільному телефоні, пошкодженому полімерному пакеті,марлевому згортку речовин, що відносяться до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, не виявлено.
Ввисновок експерта №5/2023 від 10.02.2023, згідно якого, при судово-медичній експертизі неповнолітньої ОСОБА_5 було виявлено одне поверхневе ушкодження слизової оболонки присінка піхви, яке могло виникнути від контакту з твердим тупим предметом, по періоду виникнення може відповідати терміну до 1-ї доби. Згідно п.2.3.6. «Правил проведення судовомедичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995р. при виявленні на тілі потерпілого(-ої) будь-яких тілесних ушкоджень, судово-медичний експерт не визначає, що вони скоєні чи могли бути скоєні при статевом акті. Також, було виявлено два синці на правому плечі та один синець на правому стегні, які утворились від контакту з твердим тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, по періоду виникнення можуть відповідати терміну близько 4-5 днів до проведення судово-медичної експертизи. Усі вказані тілесні ушкодження відносяться до легкого ступеня тяжкості та не підлягають критерію небезпеки для життя та здоров'я в момент їх спричинення.
-Висновок експерта №6/2023 від 16.02.2023, згідно якогопри проведенні судово-медичної експертизи у гр. ОСОБА_9 було виявлено 1 синець на правому плечі, який утворився від контакту з твердим тупим предметом з обмеженою травмуючою поверхнею, міг виникнути за 2-4 доби до проведення судово-медичної експертизи та відноситься до легкого ступеня тяжкості.
-Висновки експерта №339/2023р., №340/2023р., №341/2023рзгідно з якими при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів не виявлено.
-Висновок судово-психіатричного експерта № 309 від 06.04.2023, згідно з яким ОСОБА_9 на час проведення експертизи та під час інкримінованих дій ознак психічних розладів не виявляє, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребу.
-Висновок судово-психіатричного експерта № 199 від 07.04.2023, згідно якого, серед іншого, ОСОБА_5 психічною хворобою не страждає. За своїм психічним станом ОСОБА_5 може правильно сприймати обставини кримінального провадження та давати по них відповідні покази.
Рівень психічного розвитку ОСОБА_5 відповідає її фактичному віку. ОСОБА_5 здатна усвідомлювати реальний зміст власних дій та у повній мірі керувати ними і передбачати їх наслідки. ОСОБА_5 розуміла характер та значення, вчинених щодо неї дій та могла чинити опір. Враховуючи рівень пізнавальних процесів ОСОБА_5 , вона здатна адекватно сприймати, зберігати та відтворювати події минулого, в тому числі і події викладені в матеріалах справи. Не схильна до підвищеного фантазування. Не схильна до підвищеного навіювання та попадання під вплив інших осіб.
У ОСОБА_5 відмічались тимчасові негативні переживання, які в подальшому не вплинули на її адаптивний рівень життя та соціальне функціонування, як особистості. На даний момент жодних змін в її психологічному стані не відмічається. На даний момент у ОСОБА_5 не відмічається змін в її емоційному стані, індивідуально-психологічних особливостях, які могли б перешкодити активному соціальному функціонуванню її, як особистості.
Ситуація, що досліджується за справою, не є для ОСОБА_19 психотравмувальною, так як її недовготривалі емоційні переживання не привели до порушення адаптивного рівня життя та соціального функціонування.
ОСОБА_5 не було завдано психологічних страждань.
-Протокол проведення слідчого експерименту з потерпілою ОСОБА_5 з додатком, згідно якого остання відтворила обставини подій 19.01.2023.
-Постанови та протоколи про тимчасовий доступ до речей і документів - зразків крові, що знаходиться в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
-Протокол за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій від 06.06.2023 з додатком, згідно якого, 13.05.2023 ОСОБА_9 в ході телефонної розмови вказує про необізнаність віку ОСОБА_5 та розповідає, що остання купувала тютюнові вироби та спиртні напої.
Представником потерпілої, на стадії судових дебатів, заявлено клопотання про визнання протоколу за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій від 06.06.2023 з додатком недопустимим доказом. В обґрунтування клопотання представник покликається на відсутність експертного дослідження відображеного в додатку до протоколу голосу, а тому вважає, що неможливо ідентифікувати, як розмову обвинуваченого ОСОБА_9 . Дослідивши вказаний протокол, суд вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, оскільки обвинувачений ОСОБА_9 не заперечує дійсності відображеної в протоколі телефонної розмови, а відповідно до ст.244 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу. Згідно вимог ч.2 ст.244 КПК України проведення експертизи у даному випадку не є обов'язковим, а тому досліджений доказ визнається судом належним та допустим.
Жодною з сторін кримінального провадження не ставилось питання про визнання інших письмових доказів державного обвинувача неналежними чи недопустимими. Суд за результатами дослідження таких доказів, доходить висновку про їх відповідність критеріям належності та допустимості відповідно до вимог Параграфу 1 глави 4 КПК України, а тому такі в їх сукупності оцінюються судом згідно ст. 94 КПК України та використовуються судом при винесені вироку.
Судом досліджено наступні докази, надані представником потерпілої, яким надано оцінку щодо їх належності та допустимості:
Висновок психолога ФОП ОСОБА_20 від 01.09.2025, згідно якого, серед іншого зазначено, що у «клієнтки» виявлено ознаки психічної шкоди, що проявляються у симптоматиці посттравматичного стресового розладу (ПТСР) сформованого внаслідок травматичної події.
Суд звертає увагу, що даний висновок неперсоніфікований, і наданий щодо «клієнтки» 17.03.2005 року народження, однак визнається судом належним та допустим, через його аналіз з сукупністю інших доказів, наданих в додатку до цивільного позову потерпілої від 10.07.2023 року та додатків до клопотання про розподіл судових витрат представника потерпілого від 12.09.2025, які підтверджують договірні відносини між потерпілою та ФОП ОСОБА_20 та відповідає обсягу наданих послуг.
-Довідка №1288 щодо психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа (без дати її складення).
Захисником обвинуваченого заявлено усне клопотання про визнання даного письмового документа недопустимим доказом. На обґрунтування клопотання останній покликається на вимоги ст.84, 86 КПК України, вказує, що психофізіологічне дослідження особи, може бути допустим доказом, лише за умови оформлення останнього у формі висновку експерта, який відповідає вимогам ст.101-102 КПК України, свою позицію крім цього підтверджує судовою практикою - Постановою Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №183/3452/19.
Суд вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення, а Довідка №1288 щодо психофізіологічного дослідження з використанням поліграфа визнана недопустимим доказом, оскільки результати використання поліграфа у кримінальному провадженні можуть мати доказове значення лише у виді такого доказу, як висновок експерта. Чинним законодавством не передбачено перевірку показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу (детектора брехні) та використання отриманих даних як доказу.
-Відповідь МОЗ України №24-04/28997/2-25 від 12.09.2025; Відповідь Державного підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_7 » №2322/12.1-25 від 01.09.2025; Відповідь МОЗ України №24-04/16360/2-25 від 20.05.2025.
Захисником обвинуваченого заявлено усне клопотання про визнання даних письмових доказів неналежними. Останній покликається на те, що в ході досудового розслідування та розгляду справи не встановлено, який саме лікарський засіб і чи лікарський засіб надано обвинуваченим та вживався ним, потерпілою та свідком ОСОБА_11 , а тому наслідки вживання вказаних у документах лікарських засобів не можуть бути обставинами доказування у даному кримінальному провадженні.
Суд вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного: надані суду відповіді на адвокатські запити представників потерпілої містять інформацію щодо наслідків вживання лікарських засобів з торговельною назвою « ІНФОРМАЦІЯ_8 » та « ОСОБА_21 » одночасно з алкоголем. Однак з аналізу досліджених доказів, висновків судових експертиз, показів допитаних осіб, дійсно не встановлено, який саме медичний засіб містився в порошкоподібній речовині, залишки якої вилучено з місця події, а тому наслідки вживання вказаних конкретних лікарських засобів одночасно з алкоголем не можуть підтверджувати існування чи відсутність обставин, які мають значення для кримінального провадження, а тому в силу ст.85 КПК України такі докази є неналежними.
-Письмове пояснення потерпілої ОСОБА_5 від 11.08.2023 з додатками - видрукуваними знімками з екрану мобільного телефону зі змістом листування.
Захисником обвинуваченого заявлено усне клопотання про визнання вказаних знімків екрану недопустимими доказами, оскільки не встановлено з якого мобільного телефону, коли і ким зроблено дані знімки, останні не містять дати такого листування.
Суд вважає, що дане клопотання підлягає до задоволення, оскільки згідно вимог ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку встановленому цим Кодексом. Порядок збирання доказів встановлено ст.93 КПК України та главою 4 КПК України в цілому.Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. На переконання суду наведені вимоги при отриманні вказаного доказу не дотримано, неможливо встановити носій інформації з якого знято вказані відомості, оскільки такий не надано для огляду, дату надсилання і отримання повідомлень між абонентами, а тому такий доказ визнається судом недопустими.
За клопотанням сторони обвинувачення в судовому засіданні допитані потерпіла та свідки обвинувачення, які показали наступне:
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 , показала, що познайомилась з ОСОБА_17 близько трьох років перед подіями, жодних відносин не підтримували, інколи проводили час у спільних компаніях, гуляли, проводили дозвілля. Повідомила, що раніше бувала в ОСОБА_9 вдома там в них були статеві відносини. 19.01.2023 разом із свідком ОСОБА_11 гуляли з компанією в місті та випивали спиртні напої (горілку) в незначній кількості. Ввечері до ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_18 , запропонував поїхати до нього до дому, на що вони погодились, після чого ОСОБА_9 приїхав на автомобілі, та вони поїхали до нього до дому. В будинку по АДРЕСА_1 , вони піднялися на другий поверх, там був накритий стіл, за яким сиділи двоє хлопців, один з них на ім'я ОСОБА_22 . Після цього всі спілкувались, трохи випивали горілку, вона практично не пила, погано себе почувала. ОСОБА_18 запропонував їй та Софії наркотики, оскільки їй від них стане легше. Приніс порошок білого кольору, казав «солі», висипав його на телефон, зробив три доріжки. Вона, ОСОБА_23 та ОСОБА_18 за допомогою грошової купюри номіналом 1000 гривень, вживали «нюхали» вказану речовину, який це саме був наркотик вона не знає. Через деякий час, їй стало погано і вона разом з ОСОБА_24 спуститися вниз у ванну. У ванній кімнаті їй стало ще гірше, знудило і вона блювала, почувала себе погано. Коли виходила з ванної кімнати разом із свідком ОСОБА_24 , ОСОБА_9 сказав, що хоче нею поговорити, повів її в спальню на першому поверсі, де були наодинці. Після цього, ОСОБА_18 почав чіплятися, знімати з неї одяг, казала що не хоче, що в неї є хлопець. ОСОБА_18 не зважав на заперечення, повалив на ліжко, зняв білизну і вступив в статеві зносини природнім шляхом, будучи зверху, просила зупинитись, на що він не звертав увагу, усе тривало не довго. Опору не чинила, не кричала, оскільки погано себе почувала. Вказує, що погано себе почувала тому не може детально пригадати усі події. Після цього, розповіла усе ОСОБА_16 , відразу викликали таксі і вони поїхали до дому. Прийшовши до дому, дуже плакала, погано себе почувала, розповіла усе батькам, після чого одразу звернулась в поліцію. На запитання захисника обвинуваченого щодо виявленого стану наркотичного сп'яніння внаслідок вживання синтетичної марихуани, вживання такої заперечила, повідомила що курить тютюнові вироби.
Допитаний у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_25 , пояснив, що постійно проживає в м.Жовква, тимчасово не працює тому підробляє на таксі. Ввечері 19.01.2023 близько 21 год. 30 хв. прийняв виклик на АДРЕСА_1 , звідки забрав двох дівчат, які сиділи на задньому ряді сидінь про щось розмовляли. Зміст їхньої розмови не чув, поводили себе звичайно, нічого підозрілого не пригадує. Дівчат довіз за місцем призначення куди саме не пригадує, їхали не довго. Дівчата розрахувались і вийшли, звичайна поїздка. Більше по даному факту нічого не повідомив.
Допитана у судовому засіданні свідок обвинувачення ОСОБА_6 повідомила, що ОСОБА_5 є її дочкою. Повідомила, що 19.01.2023, у вечірній час її дочка повернулась до дому у збудженому істеричному стані, плакала, від неї було чути запах алкоголю. Заспокоївшись, ОСОБА_26 розповіла, що була в гостях у свого знайомого ОСОБА_27 в м. Жовкві зі своєю подругою ОСОБА_24 та хлопцями, вживали алкоголь. В гостях їй стало погано, дуже боліла голова, мала блювоту. Повідомила що ОСОБА_18 запропонував їй та ОСОБА_23 вжити наркотичний засіб, що вони і зробили, після чого їй стало ще гірше. ОСОБА_28 відвів її в кімнату де проти її волі зґвалтував. Довідавшись від дочки про зґвалтування вони одразу вирішили звернутися в поліцію. Після вказаних подій психологічний стан доньки змінився, вона стала замкнутою, ні з ким не спілкується, не може знайти роботу, оскільки зазнає осуду через впливовість ОСОБА_27 . Більше за даним фактом нічого не повідомила.
Окрім цього, в судовому засіданні досліджено журнал судового засідання від 26.01.2023 №1кс/444/68/2023 ІНФОРМАЦІЯ_5 , проведеного слідчим суддею допиту свідка ОСОБА_11 в порядку, передбаченого ст.225 КПК України. Вказаний допит проведено на підставах, порядку і спосіб встановлені кримінально-процесуальним законом, сторони не заперечували щодо дослідження даного доказу.
В ході допиту свідок ОСОБА_11 показала, що 19.01.2023 разом зі своєю подругою ОСОБА_12 гуляли в м.Жовкві зі спільними знайомими, вживали алкоголь, горілку, в незначних кількостях. Близько 19 години до неї на мобільний телефон зателефонував спільний з ОСОБА_26 знайомий ОСОБА_18 , та запросив в гості до себе до дому, відсвяткувати Водохреща. На вказану пропозицію вони погодились, і через деякий час ОСОБА_18 , на автомобілі забрав їх в обумовленому місці і вони попрямували до нього до дому по вул.Лисенка в м.Жовкві. ОСОБА_27 остання знає тривалий час, так як вони живуть по сусідству, саме вона познайомила ОСОБА_26 з ОСОБА_17 , вони втрьох періодично проводили час в компанії спільних знайомих, гуляли разом, вживали спиртне, рідко наркотичні засоби. Прибувши до помешкання ОСОБА_27 , вони піднялись на другий поверх будинку, де були інші візуально знайомі хлопці на ім'я ОСОБА_22 та ОСОБА_29 , на столі були спиртні напої та їжа. Вони спілкувались, хлопці вживали алкоголь, обстановка була нормальною. Після чого, ОСОБА_18 запропонував разом вжити наркотичні засоби, наскільки пригадує «солі». На вказану пропозицію погодились вона і ОСОБА_30 . ОСОБА_28 на екрані мобільного телефону зробив для кожного «доріжку» і вони вжили дані наркотичні засоби шляхом вдихання в носові отвори за допомогою згорнутої «в трубочку» банкноти номіналом 1000 гривень, яка їй і належала. В подальшому цю банкноту вона добровільно надала працівникам поліції. Після вживання наркотичних засобів ОСОБА_31 стало погано, вона жалілась на головні болі, нудоту. Після цього, вона з ОСОБА_26 спустились до вбиральні на перший поверх, де ОСОБА_26 знудило. Після цього, до них підійшов ОСОБА_18 , який разом з ОСОБА_12 пішли в одну з кімнат першого поверху, при цьому ОСОБА_28 сказав, щоб вона піднімалась на другий поверх. Через деякий час прийшов ОСОБА_18 , а вона спустилась на перший поверх, де ОСОБА_30 розповіла, що ОСОБА_18 згвалтував її, перебувала в стресовому стані, плакала, хотіла якнайшвидше поїхати до дому. Одразу після цього, вона викликала таксі і вони удвох поїхали до дому.
Згідно ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Статтею 92 КПК України передбачено, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на прокурора.
Згідно ст.25 КПК України визначено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім цього, згідно ст.9 КПК України саме прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Суд, відповідно до вимог ч.1 ст.94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення та захисту доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до наступних висновків:
Згідно диспозиції ст.152 КК України, у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_9 , об'єктивною стороною зґвалтування є вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
З комплексного аналізу і оцінки досліджених доказів, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_9 об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.152 КК України, а саме вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), виходячи з наступного:
Для встановлення в діях обвинуваченого ОСОБА_9 вказаної об'єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, доведенню підлягає, як наявність самого факту статевих зносин так і відсутності добровільної згоди потерпілої на такі.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував і визнавав, що близько 21 години, 19.01.2023 року, в спальні першого поверху за місцем його проживання, будинку, по АДРЕСА_1 , між ним і потерпілою ОСОБА_5 відбувся статевий акт «природнім способом», тобто вагінальне проникнення в тіло іншої особи з використанням геніталій. Суд надає віри показам ОСОБА_9 в цій частині, однак з метою виключення самообмови, перевірив їх іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні. Факт статевих відносин окрім показів ОСОБА_9 підтверджено показами потерпілої ОСОБА_5 , речовими доказами вилученими в ході проведення невідкладного обшуку та огляду місця події, висновками експертів за наслідками дослідження вилучених речових доказів, висновками інших експертиз та іншими доказами дослідженими в ході судового розгляду справи. Сукупність вказаних доказів, поза всяким сумнівом, беззаперечно підтверджує факт наявності статевих відносин між обвинуваченим та потерпілою у час, місці та спосіб вказані в обвинувальному акті.
Згідно установленої судової практики Верховного Суду під час розгляду кримінальних проваджень за ст. 152 КК України потрібно встановити, чи дії сексуального характеру були вчинені за відсутності чітко вираженого, явного, переконливого, такого, щоб інша особа зрозуміла, що особа бажає сексуального проникнення в її тіло, волевиявлення, за якого кожен із партнерів упевнений у добровільній згоді іншого на конкретні дії сексуального характеру, що виражена в певній зовнішній формі (вербально, жестами, мімікою чи конклюдентними діями тощо).
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний досліджений доказ приходить до переконання про відсутність добровільної згоди потерпілої ОСОБА_5 на статеві зносини з обвинуваченим ОСОБА_9 , виходячи з наступного.
Незважаючи на покази обвинуваченого ОСОБА_9 про добровільність і згоду потерпілої на статевий акт, суд вважає, що такі покази надані з метою уникнення кримінальної відповідальності та спростовуються достатніми доказами дослідженими в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 надала послідовні, однозначні пояснення щодо відсутності добровільної згоди на статеві зносини, які повністю відповідають поясненням наданим в ході проведення слідчого експерименту за її участі, та поясненням наданим експертам при проведенні ряду досліджених судом експертиз по даному кримінальному провадженні. Ці покази, серед іншого, підтверджуються і поведінкою потерпілої після вчинення зґвалтування. Остання, одразу розповіла про це своїй подрузі ОСОБА_11 , покази якої досліджені в судовому засідання. Як пояснила ОСОБА_11 , потерпіла ОСОБА_5 перебувала стресовому стані, плакала, казала, що не хотіла вступати в статеві зносини з ОСОБА_9 , переживала на реакцію її хлопця, просила якнайшвидше залишити місце подій. Пояснення потерпілої ОСОБА_5 в цій частині повністю узгоджуються з показами свідка ОСОБА_11 , в найменших деталях, які могла дізнатися виключно зі слів потерпілої. Вказані факти також підтверджені показами свідка ОСОБА_25 , який вказав час виклику таксі, близько 21 год. 30 хв., чим підтверджує, що дійсно, одразу після досліджуваних подій, близько 21 год., потерпіла ОСОБА_5 покинула будинок ОСОБА_9 та пішла до дому. Допитана мати потерпілої ОСОБА_32 надала аналогічні покази щодо поведінки її дочки, вказала, що ввечері повернувшись до дому, дочка була в стресовому, шоковому стані, плакала, одразу розповіла батькам про вчинене відносно неї. Наявність факту зґвалтування додатково підтверджує і факт звернення потерпілої ОСОБА_5 в правоохоронні органи одразу після вчиненого, досліджений протокол про прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення датований 01 год. 20 хв. 20.01.2023, що з урахуванням часу вчинення кримінального правопорушення (близько 21 год. 00 хв. 19.01.2023) становить менше 5 годин. За таких обставин, враховуючи встановлену хронологію подій, потерпіла ОСОБА_5 , незважаючи на нічний час та встановлену комендантську годину невідкладно звернулася в правоохоронні органи.
Відсутність добровільної згоди потерпілої, також підтверджується фізіологічним станом останньої, а саме Висновком експерта №5/2023 від 10.02.2023, згідно даних огляду ОСОБА_5 , проведеного 20.01.2023, виявлено кров'янисті виділення, перший день менструального циклу. З показів потерпілої встановлено, що остання не живе статевим життям під час менструального циклу, що є загальноприйнятною поведінкою.
Пояснення потерпілої ОСОБА_5 в цій частині, додатково підтверджуються Висновком судово-психіатричного експерта №199 від 07.04.2023, яка дійшла висновків про здатність ОСОБА_5 адекватно сприймати, зберігати та відтворювати події минулого, в тому числі і події викладені в матеріалах справи, відсутність схильності до підвищеного фантазування, навіювання та попадання під вплив інших осіб, відмічені тимчасові негативні переживання та наданий представником потерпілої Висновок психолога ФОП ОСОБА_20 від 01.09.2025, згідно якого, серед іншого зазначено, що у «клієнтки» виявлено ознаки психічної шкоди, що проявляються у симптоматиці посттравматичного стресового розладу (ПТСР) сформованого внаслідок травматичної події.
Доводи сторони захисту про попередні статеві відносини між потерпілою та обвинувачений, які підтверджені обома, відсутність у потерпілої ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_9 тілесних ушкоджень характерних для застосування насильства при зґвалтуванні, відсутність активного опору потерпілої, в тому числі словесного, відсутність погроз застосування насильства, жодним чином не виключають факту відсутності добровільної згоди потерпілої на статевий акт, оскільки не є обов'язковими ознаками об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.152 КК України, як це було в редакції до 2017 року.
Поряд з цим, суд не може погодитись з позицією, представників потерпілої ОСОБА_5 , які просять визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні зґвалтування в стані алкогольного сп'яніння з використанням безпорадного стану потерпілої внаслідок вживання алкоголю та медичних препаратів. Вказана позиція представників потерпілої суперечить вимогам ст.337 КПК України, згідно якої судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду лише прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. Вказане повністю узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним в Постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №556/588/18. Окрім цього, з досліджених судом доказів встановлено, що ОСОБА_9 20.01.2023 оголошувалась підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.152 КК України з використанням безпорадного стану потерпілої ОСОБА_5 внаслідок алкогольного сп'яніння, однак в ході проведених, в тому числі експертних досліджень, стан алкогольного сп'яніння потерпілої ОСОБА_5 та вживання медичних препаратів не підтвердився, оголошену підозру було змінено, з чим з аналізу доказів погоджується суд.
ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кваліфікованого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 152 КК України, за кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.3 цієї статті, а саме вчинення зґвалтування неповнолітньої особи.
Дійсно, встановлено, що станом на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (19.01.2023) потерпіла ОСОБА_5 була неповнолітньою особою, оскільки народжена ІНФОРМАЦІЯ_9 , і не досягла 18 років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 152 КК України і втому числі його кваліфікований склад, передбачений ч.3 з суб'єктивної сторони складу злочину характеризується виключно прямим умислом. Обвинувачувана особа повинна була розуміти, знати і усвідомлювати, що на час вчинення нею інкримінованих дій потерпіла особа є неповнолітньою, тобто такою, яка не досягла 18 річного віку.
Згідно установленої практики Верховного Суду сам по собі факт неповноліття потерпілої особи не може бути достатньою підставою для кваліфікації дій за ч. 3 ст. 152 КК. При вирішенні даного питання необхідно враховувати зовнішній вигляд потерпілої, її поведінку, показання обвинуваченого, потерпілої, оскільки неповнолітній вік потерпілої не може бути підставою для кваліфікації зґвалтування за ч. 3 ст. 152 КК. Неповнолітній вік потерпілої особи не може бути підставою для кваліфікації дій обвинуваченого, який вчинив зґвалтування, за ч. 3 ст. 152 КК, якщо буде доведено, що він сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої особи, яка за зовнішніми ознаками мала вигляд особи, яка досягла повноліття. Кваліфікувати дії особи за ч. 3 ст. 152 КК можливо лише у випадках, коли винний знав та допускав, що вчиняє насильницький статевий акт з неповнолітньою особою (Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 05.07.2023 у справі № 172/1359/17).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 категорично показав, що не знав про неповноліття потерпілої ОСОБА_5 , натомість був переконаний, що остання є повнолітньою особою, так, як її спосіб життя, поведінка, зовнішній вигляд повністю вказували на досягнення нею повноліття. Серед іншого покликався на те, що потерпіла купувала алкогольні напої та тютюнові вироби, очевидцем чого він був особисто, що запевнило його в досягненні ОСОБА_5 повноліття. Окрім цього, вказував, що під час попереднього спільного проведення часу, ОСОБА_5 , могла тривалий час не приходити до дому, гуляла пізно вночі, вела активне сексуальне життя, вживала наркотичні засоби, відкрито, не приховуючись вживала алкогольні напої, тютюнові вироби, що вказувало йому на відсутність батьківського контролю та переконувало у повнолітті останньої. Останній не цікавився навчанням ОСОБА_5 , оскільки виключно проводив з нею дозвілля, як вказує, «гуляли».
Оцінюючи показання ОСОБА_9 , щодо необізнаності в неповнолітті потерпілої ОСОБА_5 , суд надає їм віри, оскільки такі є послідовними, логічними, обґрунтованими та підтверджуються дослідженими доказами, виходячи з наступного.
Як вказувалось, станом на час вчинення інкримінованих дій (19.01.2023) потерпіла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мала повних 17 років та 10 місяців, до повноліття останньої залишалось менше 2-х місяців, що є незначним проміжком часу і вказує на об'єктивну можливість помилки обвинуваченого щодо віку потерпілої.
Допитані потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_33 підтверджують покази обвинуваченого, щодо способу проведення спільного часу з ОСОБА_34 , вказуючи, що лише нечасто гуляли з ним в спільних компаніях, зустрічались випадково, разом вживали спиртні напої, проводили дозвілля, мали сексуальні контакти, мали досвід спільного вживання наркотичних засобів, інших спільних інтересів не мали. Вказували, що 19.01.2023 гуляли в м.Жовкві з знайомими, на вулиці, при цьому вживали спиртні напої з пластикових стаканчиків, що підтверджує покази ОСОБА_9 щодо відкритості вживання алкогольних напоїв потерпілою, в тому числі на вулиці. З показів ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_33 , протоколів проведених слідчих дій, вилучених за їх наслідками речових доказів, судом встановлено, що незадовго до вчинення зґвалтування потерпіла ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_11 в компанії трьох значно старших за віком чоловіків вживали спиртне, хоча й в незначній кількості, добровільно вживали порошкоподібно речовину, яку помилково вважали наркотичними засобами «солями», через вдихання в носові отвори, з використанням банкноти в 1000 гривень, що очевидно є непритаманною поведінкою для неповнолітніх дівчат, і надало серед іншого підстави ОСОБА_9 вважати потерпілу повнолітньою.
На думку суду, серед іншого, достатнім доказом сумлінної помилки обвинуваченого щодо віку потерпілої ОСОБА_5 є відомості, які містяться в протоколі за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій від 06.06.2023, які визнані судом допустимим доказом. Згідно даного протоколу 13.05.2023 ОСОБА_9 в ході телефонної розмови з невстановленим абонентом вказує про необізнаність віку ОСОБА_5 та розповідає, що остання купувала тютюнові вироби та спиртні напої. Дана розмова ОСОБА_9 , яка негласно зафіксована в ході проведення досудового розслідування об'єктивно підтверджує, що на переконання обвинуваченого ОСОБА_9 , особі, яка не досягла повнолітня не можуть реалізувати тютюнові виробі та спиртні напої, а тому останній був переконаний в повноліття потерпілої ОСОБА_5 .
За наслідками дослідження та аналізу перелічених доказів, суд прийшов до обґрунтованого переконання про відсутність в діях ОСОБА_9 умислу на зґвалтування саме неповнолітньої особи, останнім під час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення допущено сумлінну помилку щодо віку потерпілої ОСОБА_5 , а тому відсутні ознаки вчинення кваліфікованого складу злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України вчинення зґвалтування неповнолітньої особи, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.152 КК України та викласти нове доведене формулювання його дій наступного змісту:
Близько 18 години, 19 січня 2023 року, ОСОБА_9 в телефонній розмові з ОСОБА_11 , яка в цей час перебувала із ОСОБА_5 , запропонував їм поїхати з ним в будинок за місцем його проживання по АДРЕСА_1 , після чого ОСОБА_9 на автомобілі марки «Ауді А6», який знаходився у нього в користуванні та належав його товаришу, повіз ОСОБА_11 та ОСОБА_5 за вказаною адресою.
Через деякий час, маючи умисел на задоволення статевої пристрасті шляхом вступу з потерпілою у статеві зносини природнім способом, упевневшись у відсутності сторонніх осіб, які б могли завадити реалізації цього умислу, без добровільної згоди потерпілої, потягнув за руку ОСОБА_5 у спальню на першому поверсі будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , де поклав на ліжко.
Продовжуючи свої протиправні дії та нехтуючи правом потерпілої на статеву свободу та статеву недоторканість, вступив із нею в статеві зносини, вчинивши дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в її тіло з використанням геніталій.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи, з використанням геніталій (зґвалтуванні), без добровільної згоди потерпілої, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152 КК України.
У відповідності до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст.6 ч.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Коробов проти України» зазначив, що стандартом у кримінальному провадженні має бути доведення винуватості «поза всяким сумнівом», чого у даному кримінальному провадженні стороною обвинувачення стосовно обвинувачення ОСОБА_9 за ч.3 ст.153 КК України не здійснено.
Частинами 1, 3 ст.337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, серед іншого, зазначаються: мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Враховуючи вищенаведена, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 з ч.3 ст. 152 на ч.1 ст. 152 КК України.
В цей же час, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення та захисту доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 за ч.1 ст. 152 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) також наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція, як вказано вище, за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Згідно ст.12 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_9 кримінальне правопорушення відноситься до нетяжкого злочину.
Відповідно до ст.66, 67 КК України обставинами, які пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому не встановлено.
Суд також бере до уваги ті факти, що обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, займається суспільно корисною працею, є фізичною особою підприємцем, позитивно характеризується, на обліках в психоневрологічному та наркологічних диспансерах не перебуває, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.
З врахуванням обставин справи і даних про особу винного, суд враховуючи вимоги ст. 65 КК України вважає можливим призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.1 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
При цьому, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування основного покарання з покладанням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.
Під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, умови якого порушено не було, тому суд вважає за необхідне обрану міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
В ході розгляду справи 10.07.2023 потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_9 , згідно вимог якого остання просить стягнути з ОСОБА_9 650 000 грн. моральної шкоди, 15 000 грн. майнової шкоди та стягнути в подальшому уточнені судові витрати - витрати на професійну правову допомогу в розмірі 124 000 грн.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову або моральну шкоду, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
В судовому засіданні позивач та її представники позов просять задоволити повністю з підстав викладених в позовній заяві та клопотанні про розподіл судових витрат.
Цивільний відповідач, обвинувачений ОСОБА_9 позовні вимоги не визнав повністю, оскільки не вважає себе винуватим, а тому в позові просив відмовити. Щодо неогрунтованості суми моральних збитків покликався на Висновок судово-психіатричного експерта №199 від 07.04.2023, згідно якого, серед іншого, вказано, що ОСОБА_5 не було завдано психологічних страждань. Захисник обвинуваченого вважає, що витрати на професійну правову допомогу є надмірними та необгрунтованими.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 15 000 грн, моральної шкоди в розмірі 650 000 грн, а також 124 000 грн судових витрат на правничу допомогу, слід задоволити частково, виходячи з наступного:
В обґрунтування своїх позовних вимог стосовно матеріальної шкоди позивач показала, та доводить належними доказами, що нею витрачено 15000 грн. на послуги з психологічної допомоги, які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд критично ставиться до висновків згаданої судово-психіатричної експертизи №199 від 07.04.2023, оскільки вчинення злочину щодо статевої недоторканості молодої дівчини не може не завдати жодних психологічних страждань, що повністю підтверджується дослідженими докази, та в тому числі вищеописаними висновками психолога та проходженням тривалої психологічної реабілітації.
За таких обставин з аналізу досліджених в ході розгляду справи доказів в тому числі на обґрунтування розміру моральної шкоди, суд приходить до переконання, що своїми умисними діями ОСОБА_9 спричинив позивачу таку моральну шкоду, яка підлягає до відшкодування. З урахуванням страждань понесених потерпілою, матеріального стану відповідача, суд вважає за можливе задоволити позовні вимоги позивача в частині стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 400 000 грн, в решті позовних вимог в цій частині відмовити.
Щодо відшкодування судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 124 000 грн суд виходить з наступного.
Згідно вимог ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відносяться витрати на правову допомогу.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2022 р. у справі №753/10228/20, провадження №51-5868км21).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У відповідності до висновку, викладеного у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесених потерпілим витрат на професійну правничу допомогу надано належні докази згідно яких вбачається, що загальний розмір гонорару на професійну правничу допомогу визначено між потерпілим та його представниками в сумі 124 000,00 грн.
Однак, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, принципу співмірності і розумності судових витрат, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатами, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги те, що потерпіла отримувала адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошову суму у розмірі 100 000,00 грн., оскільки саме така сума буде відповідати принципу співмірності та розумності.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України арешти, накладені на майно, згідно ухвал слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області підлягають скасуванню.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а тому, з обвинуваченого необхідно стягнути витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні в загальній сумі 6418 грн. 52 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 152 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов'язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід ОСОБА_9 до вступу вироку в законну силу - залишити особисте зобовязання.
Цивільний позов задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 400 000 грн. Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 понесену майнову шкоду в розмірі 15 000 грн. Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати в сумі 100 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 6418 грн 52 коп., а саме: 1887,8 грн за проведення експертизи №СЕ-19/114-23/1558-Д; по 1132 грн 68 коп. за кожну з проведених експертиз: №СЕ-19/114-23/1512-НЗПРАП; №СЕ-19/114-23/1508-НЗПРАП; №СЕ-19/114-23/1549-НЗПРАП; №СЕ-19/114-23/1513-НЗПРАП.
Речові докази: 2 ватних тампони зі змивами з рук підозрюваного ОСОБА_9 ; залишки тампонів змивів (з статевого члена підозрюваного ОСОБА_9 ), після проведеного дослідження; зрізи нігтьових пластин обох рук підозрюваного ОСОБА_9 , після проведеного дослідження; зрізи нігтьових пластин обох рук потерпілої ОСОБА_5 , після проведеного дослідження; 2 ватні тампони зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_5 ; частина зразка крові ОСОБА_5 ; частина зразка крові ОСОБА_9 , залишки зразків крові та сечі потерпілої ОСОБА_5 ; залишки зразків крові та сечі свідка ОСОБА_11 , залишки зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 - знищити.
Скасувати арешт на 2 ватних тампони зі змивами з рук підозрюваного ОСОБА_9 ; залишки тампонів змивів (з статевого члена підозрюваного ОСОБА_9 ), після проведеного дослідження; зрізи нігтьових пластин обох рук підозрюваного ОСОБА_9 , після проведеного дослідження; зрізи нігтьових пластин обох рук потерпілої ОСОБА_5 , після проведеного дослідження; 2 ватні тампони зі змивами з правої та лівої руки ОСОБА_5 ; частина зразка крові ОСОБА_5 ; частина зразка крові ОСОБА_9 , залишки зразків крові та сечі потерпілої ОСОБА_5 ; залишки зразків крові та сечі свідка ОСОБА_11 , залишки зразка крові підозрюваного ОСОБА_9 накладений згідно ухвали слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області 23.01.2023.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя ОСОБА_1