17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 532/883/24
провадження № 61-11136ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок,
У квітні 2024 року перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку, площею 2 га, сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 5321885400:00:009:0658, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької територіальної громади (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2521531853080).
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку, площею 2 га, сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 5321885400:00:009:0628, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької територіальної громади (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2521377753080).
Кобеляцький районний суд Полтавської області рішенням від 21 жовтня
2024 року (у складі судді Макарчука С. М.) позов першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області задовольнив.
Витребував у ОСОБА_1 на користь Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку, площею 2 га, сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 5321885400:00:009:0658, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької територіальної громади (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2521531853080).
Витребував у ОСОБА_1 на користь Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку, площею 2 га, сільськогосподарського призначення, з кадастровим номером 5321885400:00:009:0628, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької територіальної громади (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 2521377753080).
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Полтавський апеляційний суд постановою від 28 липня 2025 року (у складі колегії суддів Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Карпушина Г. Л.) рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2024 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області відмовив.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
26 серпня 2025 року Полтавська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року, в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Предметом спору у даній справі є вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння - земельних ділянок, площами 2 га, сільськогосподарського призначення, з кадастровими номерами 5321885400:00:009:0658 та 5321885400:00:009:0628, які знаходяться в адміністративних межах Кобеляцької територіальної громади.
З огляду на зміст судових рішень, вартість земельних ділянок у загальному розмірі становить 52 400 грн (26 200 грн + 26 200 грн).
Отже, ціна позову становить 52 400 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
Позивач визначає ціну позову на момент звернення до суду із таким позовом, яка є незмінною, крім випадків збільшення позовних вимог та зміни предмета позову, для розрахунку судових витрат, зокрема під час звернення до судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Разом з тим, у касаційній скарзі заявник також вказує ціну позову у розмірі 52 400 грн.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії»,
заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення підлягає касаційному оскарженню, а тому заявник вважає, що наявні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах «а», «б», «в» та «г» цієї ж норми.
При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених згаданими підпунктами пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, покладається на скаржника.
Полтавська обласна прокуратура вказала, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки предметом спору є право щодо земельних ділянок, сільськогосподарського призначення, площею 4 га, що є частиною земель як основного національного багатства та перебуває під особливою охороною держави - об'єкта права власності із особливо суворими умовами його використання та збереження згідно з діючим законодавством. Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності, спричиняє шкоду державі і безумовно становить «суспільний», «публічний» інтерес.У даній справі суспільний інтерес обумовлюється неприпустимістю передачі в приватну власність земель комунальної власності в іншому порядку, ніж це визначено чинним законодавством, що регламентує земельні правовідносини необхідністю відновлення законності у сфері землекористування, повернення земель у законні умови їх використання.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та / або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, заявник не навів.
Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Дана справа має виняткове значення для заявника, оскільки, реагуючи на незаконне перебування спірної земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення у статусі земель приватної власності, прокурор керується виключно дотриманням державного інтересу, з метою збереження земельної ділянки державної власності, як національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави. За наявності факту бездіяльності компетентного органу законність у спірних відносинах щодо використання охорони земель від їх незаконного використання може бути поновлено тільки лише за ініціювання її захисту прокурором в межах повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру». Отже, надання Верховним Судом правової оцінки спірним правовідносинам сприятиме ефективній реалізації прокурором конституційної функції представництва інтересів держави, що є однією з ознак правової держави. При цьому, прокурор керується виключно дотриманням державного інтересу, з метою збереження земельної ділянки комунальної власності, як національного багатства, що перебуває під особливою охороною держави, урахування особливого статусу спірної земельної ділянки та неприпустимості її відчуження в приватну власність не інакше, як на підставі законного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, ухваленого в установленому законом порядку.
Верховний Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскаржуваним судовим рішенням, та зводяться до переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Разом з тим, Полтавська обласна прокуратура зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме для реалізації принципу охорони та використання земель як основного національного багатства, неприпустимості її використання з порушенням умов законів та в інший спосіб, ніж це визначено умовами договору. Перегляд незаконного судового рішення в даній справі сприятиме задоволенню суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - набуття права власності на землі сільськогосподарського призначення, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Посилаючись на наявність зазначених обставин, заявник не навів обґрунтованих підстав, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, яка має абстрактне значення, що є узагальненням ознак, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року).
Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства.
Зазначення у постанові Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Одночасно суд роз'яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2025 року у справі за позовом першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк