17 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 939/1832/24
провадження № 61-11657ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Бучанської районної ради Київської області,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
У липні 2024 року позивач Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» (далі - ОСББ «Семашко 2»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Бучанської районної ради Київської області, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення 2 сесії 23 скликання Бородянської районної ради Київської області «Про затвердження переліку об'єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році» від 29 травня 1998 року № 13-02-ХХІІІ в частині затвердження переліку об'єктів майна комунальної власності району, що підлягають приватизації в 1998 році, а саме приміщення площею 14,8 кв. м у АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу вбудованого приміщення площею 14,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 укладений 17 листопада 1999 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Рибалкіною Г. Г. за № 2991; скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1469638932210) - вбудоване приміщення 72 площею 15,4 кв. м по АДРЕСА_1 , яка вчинена в реєстрі 22 січня 2018 року за ОСОБА_1 ; зобов'язати ОСОБА_1 за свій рахунок та своїми силами відновити становище, яке існувало до порушення.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року в задоволенні позову ОСББ «Семашко 2»відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСББ «Семашко 2» задоволено. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями суду, 22 травня 2025 року ОСОБА_2 - особа, яка не брала участі у справі, направила апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку, в якій просила скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року, позов ОСББ «Семашко 2» залишити без розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 серпня 2025 рокуу відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 358 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У липні 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , через засоби поштового зв'язку, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 04 липня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд ігнорував норми частини четвертої статті 2370 ЦПК України. Крім того, такий висновок апеляційного суду суперечить судовій практиці Верховного Суду, зокрема постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 522/21026/16-ц.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу ОСОБА_2 , зміст ухвали Київського апеляційного суду від 01 серпня 2025 року, Верховний Суд дійшов висновку, що скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Такого висновку Суд дійшов з огляду на таке.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.
До ознак, що характеризують правосуддя, відноситься, у тому числі, здійснення правосуддя тільки у передбаченому законом порядку (процесуальна форма). При цьому під правосуддям необхідно розуміти не лише діяльність суду щодо вирішення спору про право, але й обов'язкове дотримання процесуальної форми, в якій не просто передбачені порядок і послідовність вчинення процесуальних дій, а й відображено вимоги справедливих (належних) судових процедур.
При цьому цивільна процесуальна форма завжди обов'язково має нормативний і системний характер. По-друге, вона, по суті, передбачає «алгоритм» поведінки кожного суб'єкта при розгляді та вирішенні цивільної справи (у тому числі і суду). По-третє, становить гарантію дотримання законності, оскільки її недодержання призводить до різних негативних наслідків.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Стаття 370 ЦПК України визначає порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, унормований, у частині першій якої зазначено, що, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави.
Частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, що суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Метою встановлення цього правила є надання можливості особі після розгляду справи в апеляційному порядку оскаржити рішення суду першої інстанції, яким, як вона вважає, порушені її права, а її доводи не були враховані при розгляді апеляційної скарги іншої особи.
Суть апеляційного провадження полягає у перевірці законності та обґрунтованості рішень суду першої інстанції, які не набули законної сили, що є способом усунення помилок, допущених судом першої інстанції.
Розгляд апеляційної скарги в порядку статті 370 ЦПК України передбачає перевірку законності судового рішення за наслідками розгляду попередньої апеляційної скарги.
Тобто статтею 370 ЦПК України передбачено не право на апеляційне оскарження, а лише порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційний суд установив, що постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року скасовано рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 жовтня 2024 року, тобто предмет апеляційного перегляду, який просить скасувати ОСОБА_2 , відсутній.
З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
При цьому, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, у разі незгоди ОСОБА_2 з постановою Київського апеляційного суду від 12 лютого 2025 року, вона не позбавлена права її касаційне оскарження.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду, висловлених у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 522/21026/16-ц, суд відхиляє, оскільки обставини, встановлені у зазначеній справі та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, є відмінними.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частинами четвертою, п'ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Семашко 2» до ОСОБА_1 , Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Бучанської районної ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 серпня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник