08 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 495/14281/23
провадження № 61-10772ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій
в Одеській області про скасування наказу в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (далі - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області), у якому просив:
- скасувати наказ начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області від 25 вересня 2023 року № 249
в частині його звільнення з посади начальника водолазно-рятувального відділення водолазно-рятувальної групи (смт Затока Білгород-Дністровського району) водолазно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області;
- поновити його на посаді начальника водолазно-рятувального відділення водолазно-рятувальної групи (смт Затока Білгород-Дністровського району) водолазно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області
від 09 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано наказ начальника Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області від 25 вересня 2023 року № 249
в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника водолазно-рятувального відділення водолазно-рятувальної групи (смт Затока Білгород-Дністровського району) водолазно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника водолазно-рятувального відділення водолазно-рятувальної групи (смт Затока Білгород-Дністровського району) водолазно-рятувальної частини Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Одеській області.
19 серпня 2025 року Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення
ГУ ДСНС України в Одеській області, через підсистему «Електронний суд», звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 травня 2024 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 травня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2025 року і ухвалити нове рішення
про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Предметом спору у цій справі є скасування наказу в частині звільнення в частині позивача та поновлення на роботі.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у пункті 7.9 мотивувальної частини Рішення від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів»
для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої
та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим
за змістом та передбачним за наслідками застосування.
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою з огляду на її властивості, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає
за можливе визнати цю справу малозначною.
Тому відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України справа не підлягає касаційному оскарженню.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України представником заявника у касаційній скарзі не наведено.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до статей 389, 394 ЦПК України.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили
про необхідність перегляду судового рішення у цій справі у касаційному порядку.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України, є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 травня 2024 року
та постанову Одеського апеляційного суду від 01 липня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України
з надзвичайних ситуацій в Одеській області про скасування наказу в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлення його на роботі відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. О. Карпенко
І. М. Фаловська