09 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/11210/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників:
позивача - Мневця О. М. (адвоката),
відповідача - Попова В. О. (адвоката),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 (колегія суддів: Пономаренко Є. Ю. - головуючий, Кропивна Л. В., Руденко М. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 (суддя Головіна К. І.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни
до Акціонерного товариства "Універсал Банк"
про визнанням недійсним одностороннього правочину та зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У вересні 2024 року Фізична особа - підприємець Яковенко Снєжанна Олегівна (далі - ФОП Яковенко С. О.) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк"), в якому просила визнати недійсним односторонній правочин у вигляді рішення АТ "Універсал Банк" про розірвання договору банківського обслуговування рахунку від 04.05.2022 №та зобов'язати АТ "Універсал Банк" відновити банківське обслуговування ФОП Яковенко С. О.
1.2. Позовні вимоги ФОП Яковенко С. О. обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно в односторонньому порядку на підставі статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" розірвав договір банківського обслуговування рахунку від 04.05.2022 № НОМЕР_1 , укладений із позивачкою.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 910/11210/24, відмовлено в задоволенні позову ФОП Яковенко С. О. до АТ "Універсал Банк" про визнанням недійсним одностороннього правочину та зобов'язання вчинити дії.
2.2. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП Яковенко С. О., господарські суди попередніх інстанцій установили, що правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин із позивачкою відповідач визначив абзац 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", тобто встановлення неприйнятно високого ризику. При цьому господарські суди, перевіривши правомірність рішення відповідача, встановили, що операції за рахунком позивачки, здійснені за період із 26.12.2023 до 27.06.2024, свідчать про обґрунтовані підозри АТ "Універсал Банк" щодо здійснення позивачкою фінансових операцій із відмивання коштів / фінансування тероризму (ВК/ФТ). Господарські суди встановили, що на рахунок ФОП Яковенко С. О. лише від одного контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопром-СК" (далі - ТОВ "Енергопром-СК"), в якому Яковенко Снєжанна Олегівна (далі - Яковенко С. О.) одночасно є директором, бухгалтером, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (КБВ), були переведені 4 153 315,00 грн в якості сплати вартості закуплених у неї товарів за договором поставки від 03.01.2021 № 02/2021. Одразу після цього позивачка перерахувала 3 997 401,00 грн на свій рахунок фізичної особи та вивела готівкою всю суму. Водночас, як зазначили господарські суди, ФОП Яковенко С. О. самостійно не виробляла товари, а тому мала закуповувати їх у інших контрагентів. Разом з тим господарські суди встановили, що позивачка не надала доказів закупівлі чи виробництва товарів. Крім того, суди зазначили, що позивачка не надала відповідачу обґрунтування доцільності переведення всіх коштів у готівку, не надала будь-яких документів для підтвердження факту використання знятих готівкових коштів із карткових рахунків, а після запиту Національного банку України не надала доказів реальності здійснення господарської операції, зокрема, первинних документів за договором поставки від 03.01.2021 № 02/2021, на підставі яких можливо було би встановити, що вся сума в розмірі 4 153 315,00 грн спрямовувалася на закупівлю товарів. При цьому, як установили господарські суди, проведення таких операцій на незвично великі суми не відповідало виду основної діяльності та заявленим доходам ФОП Яковенко С. О., що, за висновками судів, може свідчити про підозрілу фінансову діяльність позивачки та підпадає під індикатори ризиків, які встановлені в Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65, яким керується відповідач при здійсненні фінансового моніторингу.
2.3. На підставі викладеного господарські суди попередніх інстанцій констатували, що відповідач, здійснивши належну перевірку фінансових операцій позивачки, виявив підозрілу діяльність ФОП Яковенко С. О. (значний обіг коштів за рахунками, відсутність економічної та законної мети фінансових операцій тощо) та, керуючись приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов'язок суб'єкта фінансового моніторингу та встановив позивачці неприйнятно високий ризик ділових відносин і відмовився від підтримання ділових відносин з нею для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При цьому господарські суди, проаналізувавши норми Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", приписи Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65, внутрішні документи АТ "Універсал Банк" та наявні у справі докази, дійшли висновку про відповідність приписам законодавства рішення відповідача, прийнятого стосовно позивачки, про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договору).
2.4. Ураховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП Яковенко С. О. про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді рішення АТ "Універсал Банк" про розірвання договору банківського обслуговування рахунку від 04.05.2022 №, господарські суди попередніх інстанцій також відмовили в задоволенні похідних позовних вимог про зобов'язання АТ "Універсал Банк" відновити банківське обслуговування позивачки.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11210/24, до Верховного Суду звернулася ФОП Яковенко С. О. з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Яковенко С. О. зазначає, що оскаржувані судові рішення господарських судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ФОП Яковенко С. О., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. ФОП Яковенко С. О. вважає, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", положення статей 202, 203, 215, 651, 1075 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 922/1253/23, від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 09.10.2019 у справі № 761/28762/18, від 05.03.2020 у справі № 910/7161/19, від 25.04.2019 у справі № 910/1555/18, від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24.
3.4. Крім того, на думку скаржниці, господарські суди попередніх інстанцій неналежно дослідили підстави та обґрунтованість встановлення відповідачем позивачці неприйнятно високого ризику, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення АТ "Універсал Банк". При цьому, за доводами скаржниці, господарські суди помилково не врахували того, що повідомлення та рішення про встановлення неприйнятно високого ризику є різними документами.
3.5. За доводами ФОП Яковенко С. О., відповідач не надав належних та допустимих доказів обґрунтованості підозри щодо здійснення позивачкою операцій ВК/ФТ, доказів здійснення інших злочинів, підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, доказів про те, що діяльність позивачки може бути фіктивною. ФОП Яковенко С. О. також зазначає, що господарські суди помилково не врахували того, що грошові операції за рахунком позивачки, здійснені за період із 26.12.2023 до 27.06.2024 між позивачкою та ТОВ "Енергопром-СК", в якому Яковенко С. О. одночасно є директором, бухгалтером, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (КБВ), були зроблені на підставі договору поставки від 03.01.2021 № 02/2021 на суму 4 153 315,00 грн, а в подальшому позивачка перерахувала на свій рахунок фізичної особи грошові кошти в розмірі 3 997 401,00, які належать особисто їй. На підставі викладеного ФОП Яковенко С. О. вважає, що дії АТ "Універсал Банк" призвели до обмеження права власності позивачки, а відповідач при цьому порушив загальні засади права власності, які гарантовані статтею 41 Конституції України.
3.6. АТ "Універсал Банк" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу ФОП Яковенко С. О. залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. АТ "Універсал Банк" зазначає, що у відповідача є право відмовитися від договору банківського обслуговування рахунку в разі наявності підстав, передбачених положеннями Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення". Тому, на думку відповідача, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішення, прийняте АТ "Універсал Банк" стосовно позивачки, відповідає приписам законодавства. АТ "Універсал Банк" наголошує на тому, що 03.07.2024 відповідальний працівник банку за результатами проведення фінансового моніторингу прийняв рішення шляхом видачі розпорядження Управлінню фінансового моніторингу АТ "Універсал Банк" про встановлення неприйнятно високого ризику клієнтам: ФОП Яковенко С. О. та фізичній особі Яковенко С. О.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 04.05.2022 між ФОП Яковенко С. О. та АТ "Універсал Банк" було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви, на підставі якої АТ "Універсал Банк" відкрило поточний рахунок ФОП Яковенко С. О. для здійснення підприємницької діяльності №.
4.2. Пунктом 2 анкети-заяви передбачено, що підписанням цієї анкети-заяви ФОП Яковенко С. О. підтверджує, що вона ознайомлена з актуальною (чинною) редакцією Умов і Правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, які розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, та тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, та отримала їх примірники в мобільному додатку.
4.3. У пункті 2.5 Умов і Правил обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank (далі - Умови і Правила) зазначено, що, укладаючи договір клієнт та банк приймають на себе всі обов'язки та набувають усіх прав, які передбачені всіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами договору.
4.4. Пунктом 4.3.6 Умов і Правил передбачено право банку витребовувати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
4.5. Із зазначеним правом банку кореспондується обов'язок клієнта, закріплений у пункті 4.2.1 Умов і Правил, надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнтові в його обслуговуванні.
4.6. Згідно з пунктом 4.1.2 Умов і Правил банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта є неможливим або якщо у банка виникає сумнів стосовно того, що клієнт виступає від власного імені; у разі встановлення факту подання клієнтом недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
4.7. Відповідно до пункту 4.3.9 Умов і Правил банк може в передбаченому чинним законодавством порядку призупинити / зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи при наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"; Законом України "Про санкції"; нормативними актами Національного банку України, які регулюють здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України.
4.8. У пункті 8.1 Умов і Правил визначено, що сторони несуть відповідальність за належне виконання своїх обов'язків відповідно до законодавства України та умов договору.
4.9. Згідно з пунктом 10.6 Умов і Правил у випадку прийняття банком рішення про відмову від підтримання ділових відносин на підставі статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк у день надсилання повідомлення клієнту про розірвання договору через будь-які канали дистанційного обслуговування блокує рахунки клієнта (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з договором. При наявності залишку грошових коштів на рахунках клієнта, відкритих відповідно до умов договору, і якщо клієнт протягом 10 календарних днів після повідомлення про розірвання з ним договору з ініціативи банку не звернувся з дорученням про переказ залишку на рахунок клієнта в іншому банку, банк переносить залишок грошових коштів на транзитний рахунок № 2903 та обліковує (зберігає) до часу звернення клієнта до банку для переказу на рахунок клієнта в іншому банку, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок.
У випадку прийняття банком рішення про відмову від підтримання ділових відносин на підставі абзацу 4 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк у день надсилання повідомлення клієнту про розірвання договору через будь-які канали дистанційного обслуговування переносить залишок грошових коштів на транзитний рахунок № 2903 та обліковує (зберігає) до часу звернення клієнта до банку для переказу на рахунок клієнта в іншому банку, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок.
4.10. Пунктом 10.2 Умов і Правил передбачено, що договір укладається на 99 років та набирає чинності з моменту підписання клієнтом анкети-заяви.
4.11. Договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін (пункт 10.4.1 Умов і Правил).
4.12. Відповідно до пункту 10.4.3 Умов і Правил розірвання договору за ініціативою банку здійснюється шляхом відповідного повідомлення клієнту будь-якими каналами дистанційної комунікації, в тому числі, але не виключно, шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну пошту клієнта та/або надіслання повідомлення в мобільний додаток тощо.
4.13. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідач провів фінансовий моніторинг рахунку ФОП Яковенко С.О. та встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Яковенко С. О. зареєстрована як Фізична особа - підприємець 14.08.2019, основний вид діяльності - 25.62 - Механічне оброблення металевих виробів; за даними анкети-опитувальника від 04.05.2022 позивачем вказано джерело доходу - дохід від підприємницької діяльності, середній дохід на місяць - 50 тис. грн, дохід за рік - 1,5 млн грн.
4.14. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до службової записки АТ "Універсал Банк" за період аналізу рахунку ФОП Яковенко С. О. з 26.12.2023 (фактична дата початку руху коштів за рахунком) до 27.06.2024 (дата проведення останньої операції) позивачка здійснила ряд підозрілих операцій, про що свідчить обіг коштів за рахунком ФОП Яковенко С. О. № НОМЕР_1 , а саме: КТ - 4 153 315,00 грн, які надійшли ФОП Яковенко С. О. від ТОВ "Енергопром-СК" у якості оплати за матеріали за договором поставки від 03.01.2021 № 02/2021 з рахунків, відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Акордбанк" та Акціонерному товаристві "Сенс Банк"; ДТ - 4 152 561,00 грн, з яких 3 997 401,00 грн перераховано на власні рахунки як фізичної особи, відкриті в банку.
4.15. Господарські суди також зазначили, що, як установив відповідач, контрагент ФОП Яковенко С.О. - ТОВ "Енергопром-СК" (ідентифікаційний код 43175488) був зареєстрований 15.08.2019 (на наступний день після реєстрації ФОП Яковенко С. О.); основний вид діяльності - 43.29 - Інші будівельно-монтажні роботи; розмір статутного капіталу - 20 000,00 грн; директор (з 02.08.2020), головний бухгалтер, засновник та кінцевий бенефіціарний власник (КБВ) - Яковенко Снєжанна Олегівна в одній особі; ТОВ "Енергопром-СК" знаходиться за адресою масової реєстрації: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 39-Г.
4.16. У січні - лютому 2024 року АТ "Універсал Банк" зверталося до ФОП Яковенко С.О із запитами щодо надання документів та інформації стосовно проведених операцій за період із 26.12.2023 до 27.06.2024, а саме: детального опису суті господарської діяльності Фізичної особи - підприємця; інформації щодо наявності та кількості найманих працівників; відомостей щодо послуг, які надаються; пояснень щодо порядку пошуку клієнтів для реалізації товарів / послуг; інформації щодо основних контрагентів; підтверджуючої інформації / матеріалів (розміщення реклами в засобах масової інформації, мережі Інтернет, інформаційних матеріалів, посилання на сайти, тощо) та договорів (у тому числі актів та інших документів), на підставі яких зараховуються кошти від ТОВ "Енергопром-СК" на рахунок ФОП Яковенко С. О.
4.17. Позивачка у відповідь на запити відповідача листом від 03.01.2024 № 01-01/2023 повідомила про те, що з 14.08.2019 основним видом діяльності ФОП Яковенко С. О. є торгівля миючими засобами та інвентарем для прибирання. Протягом 2019- 2021 років замовниками товарів були клінінгові компанії - Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Ком Сервіс" (ідентифікаційний код 40693162), Товариство з обмеженою відповідальністю "Теріанд" (ідентифікаційний код 41051947), а також Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Ком" (ідентифікаційний код 43175488), яке змінило найменування на ТОВ "Енергопром-СК" та з яким 03.01.2021 ФОП Яковенко С. О. уклала договір поставки від 03.01.2021 № 02/2021. Відповідно до зазначеного договору ФОП Яковенко С. О. протягом 2021- 2023 років здійснювала поставку покупцю (ТОВ "Енергопром-СК") миючих засобів та інвентарю для прибирання.
4.18. Крім того, в поясненнях від 15.02.2024 ФОП Яковенко С. О. зазначала, що в жовтні 2023 року вона приєдналася до виконання державного замовлення згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо здійснення оборонних закупівель безпілотних систем вітчизняного виробництва" від 24.03.2023 № 256, у зв'язку із чим вона уклала договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скрінтек" (ідентифікаційний код 44225061) на поставку окремих деталей для виробництва безпілотних систем вітчизняного виробництва. Для виконання зазначеного договору ФОП Яковенко С. О. уклала трудові угоди з двома найманими працівниками. Як зазначала позивачка, частина коштів, що залишилася у ФОП Яковенко С. О. після сплати податків, перераховувалася на особистий картковий рахунок, а починаючи з жовтня 2023 року частина коштів, які знімалися нею з особистого рахунку, передавалася Збройним силам України та використовувалася для закупівлі товарів, які необхідні військовим.
4.19. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що ФОП Яковенко С. О. надала копії договору поставки від 03.01.2023 № 02/2021, додаткової угоди від 20.11.2023 № 1 до зазначеного договору поставки, видаткових накладних та рахунків-фактур до договору поставки від 03.01.2023 № 02/2021. Крім того, позивачка надала копії договору поставки від 03.10.2023 № 2023/03/10, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Скрінтек" (ідентифікаційний код 44225061), специфікацій до цього договору, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.
4.20. У липні 2024 року АТ "Універсал Банк", проаналізувавши надані позивачкою документи та відомості, у службовій записці зробило висновки про те, що зарахування коштів на рахунок ФОП Яковенко С. О. від юридичної особи, де клієнт (Яковенко С. О.) є директором, бухгалтером, засновником та КБВ, із подальшим зняттям майже всіх отриманих коштів готівкою викликає підозру в тому, що діяльність клієнта спрямована на проведення фінансових операцій із переведення безготівкових коштів у готівку, що може свідчити про виведення безготівкових коштів у тіньовий, неконтрольований державою обіг шляхом зняття всіх коштів готівкою; відсутність документального підтвердження використання готівкових коштів; невідповідність фінансових операцій за рахунками ФОП Яковенко С. О. та фізичної особи Яковенко С. О. ризик-профілю клієнта, зокрема, заявленим доходам. Тому відповідач вніс пропозицію заблокувати рахунки клієнта, встановити неприйнятно високий рівень ризику та відмовити клієнту в підтриманні ділових відносин на підставі частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення".
4.21. 03.07.2024 відповідач прийняв розпорядження, адресоване Управлінню фінансового моніторингу АТ "Універсал Банк", про встановлення неприйнятно високого ризику клієнтам: ФОП Яковенко С. О. та фізичній особі Яковенко С. О.
4.22. 04.07.2024 АТ "Універсал Банк" повідомило позивачку про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) із 03.07.2024 на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
4.23. Того ж дня (04.07.2024) ФОП Яковенко С. О. подала АТ "Універсал Банк" заяву з проханням надіслати залишок власних коштів у сумі 1611,00 грн, що знаходяться на банківській картці за номером НОМЕР_2 , та коштів у сумі 1961,59 грн, які знаходяться на банківській картці за номером НОМЕР_3 , на рахунок №, а також заяву з проханням надіслати залишок коштів у сумі 754,00 грн, що знаходяться на рахунку ФОП Яковенко С. О. № НОМЕР_4 , на банківську карту за номером НОМЕР_3 . Господарські суди зазначили, що відповідач перерахував позиваці грошові кошти за вказаними нею реквізитами, а рахунки в подальшому були закриті.
4.24. 22.08.2024 ФОП Яковенко С. О. звернулася зі скаргою до Національного банку України, в якій просила зобов'язати АТ "Універсал Банк" скасувати рішення стосовно відмови від підтримання ділових відносин з позивачкою.
4.25. Національний банк України надіслав АТ "Універсал Банк" запит від 26.08.2024 № 14-0004/64534 про надання пояснень стосовно викладеної в скарзі ФОП Яковенко С. О. інформації про незаконність припинення з нею ділових відносин шляхом розірвання договору.
4.26. У відповідь на зазначений запит АТ "Універсал Банк" надіслало на адресу Національного банку України лист від 03.09.2024 № БТ/3297, в якому зазначило, що за результатами проведеного аналізу операцій клієнта, в тому числі документів / інформації, отриманих від клієнта 03.07.2024, АТ "Універсал Банк" відмовило клієнту в підтриманні ділових відносин відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" у зв'язку із встановленням клієнту неприйнятно високого ризику. Крім того, АТ "Універсал Банк" повідомило про те, що станом на дату отримання запиту рахунки клієнта в банку закрито. Відповідач також зазначив, що для розгляду питання щодо можливості поновлення ділових відносин з клієнтом позивачка може звернутися до відповідача та надати запитувані під час її обслуговування в банку документи / відомості для здійснення належної перевірки клієнта, зокрема, документи, що підтверджують факт використання знятих готівкових коштів із карткових рахунків, відкритих у банку, для подальшої закупівлі товару.
4.27. Позивачка, вважаючи порушеними свої права внаслідок неправомірного, на її думку, розірвання відповідачем договору банківського обслуговування рахунку від 04.05.2022 № НОМЕР_1, звернулася до Господарського суду міста Києва із цим позовом.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 у справі № 910/11210/24 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Яковенко С. О. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11210/24 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 08.09.2025 № 32.2-01/2219 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/11210/24 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Чумак Ю. Я.
5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
5.4. Предметом позову в цій справі є вимоги ФОП Яковенко С. О. до АТ "Універсал Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину у вигляді рішення АТ "Універсал Банк" про розірвання договору банківського обслуговування рахунку від 04.05.2022 №та про зобов'язання АТ "Універсал Банк" відновити банківське обслуговування ФОП Яковенко С. О.
5.5. Позовні вимоги ФОП Яковенко С. О. обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно в односторонньому порядку на підставі статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" розірвав договір банківського обслуговування рахунку від 04.05.2022 № НОМЕР_1 , укладений із позивачкою.
5.6. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши справу № 910/11210/24 по суті позовних вимог, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову ФОП Яковенко С. О.
5.7. ФОП Яковенко С. О. не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі. ФОП Яковенко С. О., звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
5.8. Пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.9. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", положення статей 202, 203, 215, 651, 1075 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 922/1253/23, від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 09.10.2019 у справі № 761/28762/18, від 05.03.2020 у справі № 910/7161/19, від 25.04.2019 у справі № 910/1555/18, від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24.
5.10. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.11. Дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, в цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.12. Колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 922/1253/23 викладено висновок, який, на думку скаржниці, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"30. Згідно з абзацом 3 частини першої статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
31. Пунктом 39 частини першої статті 1 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів визначено, що неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
32. Відповідно до частини шостої статті 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:
- неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
33. У частині першій статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів також зазначається, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції.
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.
34. Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (надалі - Положення № 65).
35. Пунктами 34- 37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.
Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.
Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.
Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
36. Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення № 65).
37. Відповідно до пункту 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов'язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.
38. Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;
- клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.
39. Згідно з пунктом 1 Додатку № 12 до Положення № 65 банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів.
40. Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:
- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів) у кожному випадку;
- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).
41. Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
42. На підставі цього Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приписи статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, проте банк зобов'язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику".
5.13. Крім того, скаржниця посилається на неврахування господарськими судами висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 761/28762/18, про те, що неправомірним є розірвання договорів за відсутності обставин, які би свідчили, що банк під час встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику дотримався процедури, встановленої законодавством та/або внутрішніми документами банку, що підтверджується відповідними доказами.
5.14. При цьому скаржниця зазначає, що подібні висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 910/7161/19, від 25.04.2019 у справі № 910/1555/18, від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17.
5.15. Крім того, колегія суддів установила, що в постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24 викладено висновок, який, на думку скаржниці, не було враховано господарськими судами під час ухвалення оскаржуваних рішень:
"59. Предметом позову в справах, на які посилається Скаржник, також були вимоги про визнання недійсними односторонніх правочинів, вчинених банками, щодо розірвання договорів з клієнтами у зв'язку із встановленням їм неприйнятно високого рівня ризику.
Аналізуючи положення частини шостої статті 7, статей 11, 12, 15 Закону №361-IX та статті 1075 ЦК України, Верховний Суд дійшов висновків, що банк наділений правом на відмову від підтримання ділових відносин з клієнтом у зв'язку зі встановленням йому неприйнятно високого ризику, однак це право не є абсолютним та є обмеженим, тому в кожному конкретному випадку банк повинен:
- підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику за результатами проведення внутрішньої перевірки шляхом надання належних доказів, зокрема, рішення у вигляді висновку чи у вигляді іншого документа, який згідно з внутрішніми документами банку вважається таким рішенням, із чітким зазначенням підстав відмови від ділових відносин з клієнтом або вчинення фінансової операції, дотримавшись таким чином принципу змагальності сторін (стаття 13 ГПК України);
- достатнім чином аргументувати, на підставі чого клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями, відповідно до конкретних фактичних обставин.
60. У спорах між банком та клієнтом, що виникають у зв'язку зі встановленням останньому неприйнятно високого рівня ризику та відмовою від підтримання ділових відносин, вказані висновки є усталеними.
61. Скаржник також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України; стверджує про неналежне дослідження підстав та обґрунтованості встановлення йому неприйнятно високого ризику, оскільки в матеріалах справи відсутнє рішення Відповідача; зазначає, що повідомлення та рішення про встановлення неприйнятного високого ризику є різними документами.
62. Дослідивши наведені Скаржником аргументи, Суд дійшов таких висновків.
63. У справі №910/18504/20 суди встановили, що банк не довів належними та допустимими доказами обґрунтованості підстав вважати, що клієнт вчиняв платіжні операції, які містять ознаки здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та наражає на ризик застосування до банку відповідних заходів впливу.
64. За обставинами справи №910/10855/21 матеріали не містили рішення банку про встановлення неприйнятно високого ризику за результатами його переоцінки. Банк не довів належними та допустимими доказами обставин вчинення товариством фінансових (платіжних) операцій, які містять ознаки здійснення ризикової діяльності в сфері фінансового моніторингу та існування ризику застосування до банку відповідних заходів впливу, зокрема, незаконності джерел походження коштів товариства, інших його активів або прав на такі активи, а також не довів наявності в банківських операціях ознак відмивання доходів. При цьому підозрілість проведення фінансових операцій не може слугувати підставою вважати, що такі фінансові операції підпадають під ознаки підозрілої діяльності клієнта та / або фіктивності діяльності, у зв'язку з чим до позивача мав би бути встановлений неприйнятно високий ризик.
65. У справі №922/1253/23 суди виходили з відсутності доказів наявності у банку правових підстав для зупинення фінансових операцій клієнта понад 30 робочих днів (прийняття спеціально уповноваженим органом відповідного рішення), встановлення йому статусу неприйнятно високого ризику, дотримання банком процедури звернення до спеціально уповноваженого органу в порядку, визначеному законом.
66. У справі №910/18889/23 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки:
- суди встановили, що під час розгляду справи банк надав, зокрема, витяг з Програми управління ризиками фінансового моніторингу, затвердженої постановою правління банку, щодо показників ризик-апетиту, які вважаються неприйнятними. Банк встановив клієнту неприйнятно високий ризик за кодом 232 "неможливість виконувати визначені Законом №361-IX обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією" згідно з Програмою. Рішення про відмову від ділових відносин банк прийняв на підставі абзацу 3 частини першої статті 15 Закону №361-ІХ, про що повідомив клієнта листами від 09.03.2023 та 30.06.2023;
- водночас разом із листами від 09.03.2023 та 30.06.2023 Банк не надав суду рішення у вигляді висновку чи іншого документа згідно з внутрішніми правилами про встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки та переоцінки ризику з чітким встановленням ідентифікаторів ризику, мотивів їх встановлення, висновків щодо фінансового моніторингу та із зазначенням підстав відмови у підтриманні ділових відносин із позивачем з посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини статті 15 Закону №361-ІХ;
- у матеріалах справи відсутній будь-який внутрішній документ банку або витяг з нього, який встановлює процедуру проведення належної перевірки, переоцінки ризиків та прийняття відповідного рішення стосовно клієнта за результатами їх проведення, дослідивши який суди могли б зробити висновок, що відмова від ділових відносин з клієнтом може відбуватися безпосередньо шляхом складання та направлення листів, а не рішення у вигляді висновку чи іншого документа, погодженого спеціально уповноваженим органом у порядку, визначеному законом, Положенням №65 та внутрішніми документами банку".
5.16. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається скаржниця, перевіривши та надавши оцінку доводам ФОП Яковенко С. О., зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) банк - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.
5.17. Пунктом 2 частини 3 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що до банківських послуг належить відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу).
5.18. Статтею 1066 Цивільного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
5.19. Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
5.20. Згідно із частиною 1 статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
5.21. За змістом частин 1, 2, 4 статті 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунку чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунку чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.
Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунку у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
5.22. Верховний Суд зазначає, що згідно із частинами 2, 7 статті 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
5.23. Частинами 1, 3 статті 12 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети.
5.24. Частиною 6 статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" визначено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
5.25. За змістом частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.
5.26. За змістом статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
5.27. Верховний Суд також зазначає, що загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
5.28. Відповідно до пунктів 34- 37 зазначеного Положення банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків ВК/ФТ, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління ризиками ВК/ФТ, їх мінімізації. Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.
5.29. За змістом пунктів 45, 46 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до цього Положення, типологічних досліджень СУО, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність / значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки / вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику.
5.30. Відповідно до пунктів 54, 55 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу банк за результатами здійснення оцінки ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) із клієнтом установлює рівень ризику, використовуючи скорингову ризик-модель, що враховує наявність притаманних клієнту, його діяльності (у тому числі тієї, що очікується на етапі встановлення ділових відносин із клієнтом) критеріїв ризику. Шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов'язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.
5.31. Пунктом 61 зазначеного Положення передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.
5.32. Пунктом 1 додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу передбачено, що банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ.
5.33. За змістом пункту 8 додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ порядок відмови в передбачених Законом про ПВК/ФТ випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити: 1) перелік уповноважених працівників банку/колегіальних органів банку, які мають право приймати рішення щодо відмови в установлених Законом про ПВК/ФТ випадках; 2) процедуру розгляду та прийняття уповноваженими працівниками банку відповідних рішень, а також їх документування; 3) складання висновку із чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ) у кожному випадку; 4) порядок інформування відповідального працівника банку або працівника, уповноваженого відповідальним працівником банку, щодо прийняття рішення щодо відмови; 5) порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про ПВК/ФТ (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті); 6) порядок інформування клієнта про відмову в проведенні фінансової операції з обов'язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених у статті 15 Закону про ПВК/ФТ (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті), та засвідченням підписом уповноваженого працівника банку, який прийняв рішення про відмову у проведенні відповідної фінансової операції, документа на переказ коштів, поданого до банку в паперовому вигляді.
5.34. На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05.08.2025 у справі № 910/11268/24, від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24, від 20.11.2024 у справі № 910/11103/23.
5.35. Водночас колегія суддів враховує, що право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі № 910/18278/23, від 05.08.2025 у справі № 910/11268/24, від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24, від 20.11.2024 у справі № 910/11103/23.
5.36. При цьому відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2023 у справі № 910/10855/21, від 17.10.2024 у справі № 910/18889/23, від 27.05.2025 у справі № 910/8801/24, від 05.08.2025 у справі № 910/11268/24, від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24, право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, а судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику виходячи із фактичних обставин та доказів, що стали підставою для прийняття такого рішення.
5.37. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 8 пункту 26 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу внутрішні документи банку з питань ПВК/ФТ принаймні мають містити порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин / відкриття рахунку (обслуговування), в тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"
5.38. Водночас, як установили господарські суди попередніх інстанцій, пунктом 5.6.8 Програми управління ризиками фінансового моніторингу АТ "Універсал Банк", затвердженої рішенням Правління АТ "Універсал Банк" від 10.01.2024, передбачено, що наявність нижчеперелічених ознак приводить до встановлення неприйнятно високого ризику: клієнту (особі), щодо якої у банку є підстави вважати, що вона є компанією-оболонкою (здійснення нею фіктивної діяльності); клієнту (особі), щодо якої у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення нею операцій ВК/ФТ, інших злочинів; у разі неможливості виконувати визначені Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; у разі наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
5.39. Пунктом 5.6.9 зазначеної Програми визначено, що високий рівень ризику та неприйнятно високий рівень ризику може встановлюватися клієнту банком і в інших випадках, у тому числі за рішенням відповідального працівника банку шляхом видачі відповідного розпорядження.
5.40. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, 03.07.2024 відповідач прийняв розпорядження, адресоване Управлінню фінансового моніторингу АТ "Універсал Банк", про встановлення неприйнятно високого ризику клієнтам: ФОП Яковенко С. О. та фізичній особі Яковенко С. О.
5.41. Наведене спростовує доводи скаржниці про те, що господарські суди попередніх інстанцій неналежно дослідили підстави та обґрунтованість встановлення відповідачем позивачці неприйнятно високого ризику та про відсутність у матеріалах справи відповідного рішення АТ "Універсал Банк".
5.42. У подальшому 04.07.2024 АТ "Універсал Банк" повідомило позивачку про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) із 03.07.2024 на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
5.43. Таким чином, суди встановили, що правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин з позивачкою відповідач визначив абзац 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", тобто встановлення неприйнятно високого ризику.
5.44. При цьому господарські суди, перевіривши правомірність рішення відповідача, встановили, що операції за рахунком позивачки, здійснені за період із 26.12.2023 до 27.06.2024, свідчать про обґрунтовані підозри АТ "Універсал Банк" щодо здійснення позивачкою фінансових операцій із відмивання коштів / фінансування тероризму (ВК/ФТ). Господарські суди встановили, що на рахунок ФОП Яковенко С. О. лише від одного контрагента -ТОВ "Енергопром-СК", в якому Яковенко С. О. одночасно є директором, бухгалтером, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (КБВ), були переведені 4 153 315,00 грн в якості сплати вартості закуплених у неї товарів за договором поставки від 03.01.2021 № 02/2021. Одразу після цього позивачка перерахувала 3 997 401,00 грн на свій рахунок фізичної особи та вивела готівкою всю суму.
5.45. Водночас, як зазначили господарські суди, ФОП Яковенко С. О. самостійно не виробляла товари, а тому мала закуповувати їх у інших контрагентів. Разом з тим господарські суди встановили, що позивачка не надала доказів закупівлі чи виробництва товарів. Крім того, суди зазначили, що позивачка не надала відповідачу обґрунтування доцільності переведення всіх коштів у готівку, не надала будь-яких документів для підтвердження факту використання знятих готівкових коштів із карткових рахунків, а після запиту Національного банку України не надала доказів реальності здійснення господарської операції, зокрема, первинних документів за договором поставки від 03.01.2021 № 02/2021, на підставі яких можливо було би встановити, що вся сума в розмірі 4 153 315,00 грн спрямовувалася на закупівлю товарів.
5.46. При цьому, як установили господарські суди, проведення таких операцій на незвично великі суми не відповідало виду основної діяльності та заявленим доходам ФОП Яковенко С. О., що, за висновками судів, може свідчити про підозрілу фінансову діяльність позивачки та підпадає під індикатори ризиків, які встановлені в Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, котрим керується відповідач при здійсненні фінансового моніторингу.
5.47. На підставі викладеного та з урахуванням положень Програми управління ризиками фінансового моніторингу АТ "Універсал Банк" господарські суди попередніх інстанцій констатували, що відповідач, здійснивши належну перевірку здійснення фінансових операцій позивачки, виявив підозрілу діяльність ФОП Яковенко С. О. (значний обіг коштів за рахунками, відсутність економічної та законної мети фінансових операцій тощо) та, керуючись приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов'язок суб'єкта фінансового моніторингу та встановив позивачці неприйнятно високий ризик ділових відносин і відмовився від підтримання ділових відносин з нею для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При цьому господарські суди, проаналізувавши норми Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", приписи Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, внутрішні документи АТ "Універсал Банк" та наявні у справі докази, дійшли висновку про відповідність приписам законодавства рішення відповідача, прийнятого стосовно позивачки, про відмову від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договору).
5.48. Верховний Суд зазначає, що доводи, наведені в касаційній скарзі ФОП Яковенко С. О., не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржниця.
5.49. За таких обставин колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржниці про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення", положення статей 202, 203, 215, 651, 1075 Цивільного кодексу України та не врахували висновки щодо застосування цих норм, викладені в постановах Верховного Суду від 09.01.2025 у справі № 922/1253/23, від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20, від 09.10.2019 у справі № 761/28762/18, від 05.03.2020 у справі № 910/7161/19, від 25.04.2019 у справі № 910/1555/18, від 16.10.2018 у справі № 910/21320/17, від 27.05.2025 у справі № 910/6311/24.
5.50. Таким чином, наведені скаржницею підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.51. На думку скаржниці, господарські суди попередніх інстанцій неналежно дослідили підстави та обґрунтованість встановлення відповідачем позивачці неприйнятно високого ризику, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення АТ "Універсал Банк". При цьому, за доводами скаржниці, господарські суди помилково не врахували того, що повідомлення та рішення про встановлення неприйнятно високого ризику є різними документами.
5.52. За доводами ФОП Яковенко С. О., відповідач не надав належних та допустимих доказів обґрунтованості підозри щодо здійснення позивачкою операцій ВК/ФТ, доказів здійснення інших злочинів, підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, доказів про те, що діяльність позивачки може бути фіктивною. ФОП Яковенко С. О. також зазначає, що господарські суди помилково не врахували того, що грошові операції за рахунком позивачки, здійснені за період із 26.12.2023 до 27.06.2024 між позивачкою та ТОВ "Енергопром-СК", в якому Яковенко С. О. одночасно є директором, бухгалтером, засновником та кінцевим бенефіціарним власником (КБВ), були зроблені на підставі договору поставки від 03.01.2021 № 02/2021 на суму 4 153 315,00 грн, а в подальшому позивачка перерахувала на свій рахунок фізичної особи грошові кошти в розмірі 3 997 401,00, які належать особисто їй. На підставі викладеного ФОП Яковенко С. О. вважає, що дії АТ "Універсал Банк" призвели до обмеження права власності позивачки, а відповідач при цьому порушив загальні засади права власності, які гарантовані статтею 41 Конституції України.
5.53. Перевіривши такі доводи скаржниці, Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.
5.54. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
5.55. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.56. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
5.57. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.05.2025 у справі № 914/3670/21, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 13.06.2024 у справі № 906/392/23, від 13.06.2024 у справі № 906/211/23, від 14.05.2024 у справі № 916/2779/23.
5.58. Крім того, як уже зазначалося, за встановленим судами обставинами справи, 03.07.2024 відповідач прийняв розпорядження, адресоване Управлінню фінансового моніторингу АТ "Універсал Банк", про встановлення неприйнятно високого ризику клієнтам: ФОП Яковенко С. О. та фізичній особі Яковенко С. О., чим спростовуються доводи скаржниці про відсутність рішення банку щодо встановлення неприйнятно високого ризику.
5.59. При цьому необґрунтованими є доводи ФОП Яковенко С. О. про те, що дії АТ "Універсал Банк" призвели до обмеження права власності позивачки, а відповідач при цьому порушив загальні засади права власності, які гарантовані статтею 41 Конституції України, оскільки, за встановленими судами обставинами справи, відповідач діяв із дотриманням приписів законодавства та положень Програми управління ризиками фінансового моніторингу АТ "Універсал Банк", затвердженої рішенням Правління АТ "Універсал Банк" від 10.01.2024.
5.60. Отже, наведені скаржницею підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій із цих підстав.
5.61. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.
5.62. Крім того, деякі доводи скаржниці зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень.
5.63. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
7. Судові витрати
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржницю.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Яковенко Снєжанни Олегівни залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі № 910/11210/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді І. С. Берднік
Ю. Я. Чумак