29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"08" вересня 2025 р. Справа № 924/520/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., при секретарі судового засідання Гусько О.В., розглянувши матеріали справи
за позовом виконуючого обов'язки керівника Волочиської окружної прокуратури м. Волочиськ, Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України м. Київ
Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький
до державного навчального закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" м. Волочиськ, Хмельницької області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" с. Купіль, Хмельницького району, Хмельницької області
про визнання недійсним договору від 11.03.2025, укладеного між державним навчальним закладом "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" та товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро"
про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" звільнити частину земельної ділянки кадастровий номер 6820982100:04:029:0001 площею 194,8 га, яка розташована за межами населених пунктів Дзеленецької сільської ради Наркевицької ОТГ Хмельницького району Хмельницької області
Представники сторін:
від позивача 1: не з'явився
від позивача 2: Ціліцінська В.В. - згідно виписки з ЄДР
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2 : не з'явився
від прокуратури: Лежнін І.О. - прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури(посвідчення №072474 від 01.03.2023).
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Виконуючий обов'язки керівника Волочиської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, звернувся з позовною заявою до державного навчального закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" до товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" про визнання недійсним договору від 11.03.2025, укладеного між державним навчальним закладом "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" та товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" звільнити частину земельної ділянки кадастровий номер 6820982100:04:029:0001 площею 194,8 га, яка розташована за межами населених пунктів Дзеленецької сільської ради Наркевицької ОТГ Хмельницького району Хмельницької області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельної ділянки з метою отримання прибутку, тобто правовідносини з оренди землі. Натомість чинним законодавством не передбачено право постійного землекористувача розпоряджатися земельною ділянкою шляхом її передачі іншим особам у платне користування. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 11, 202, 203, 215, 235, 626, 628, 1130 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.06.2025р.
11.06.2025р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області через електронний суд на адресу суду надіслало пояснення по справі в яких повідомив, що державний навчальний заклад, взявши на себе зобов'язання надати ТОВ «ТОПАЗ-АГРО» земельну ділянку для вирощування та збирання сільськогосподарської продукції, фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках та надав право обробки земельних ділянок та збору врожаю товариству з обмеженою відповідальністю, тим самим розпорядившись земельною ділянкою за відсутності повноважень на передачу наданої йому в постійне користування землі в оренду іншим особам.
Зазначає, що спірний договір не є договором про надання послуг, оскільки, згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Вказує на те, що у навчального закладу немає жодних зобов'язань щодо сплати коштів сільськогосподарському товаровиробнику. Вказане суперечить вимогам ст.901 ЦК України, яка передбачає, що за надані послуги кошти сплачує замовник.
Вважає, що договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
Зазначає, що спірний договір слід вважати таким, що укладений з порушенням законодавства, оскільки, ст. 134 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою ст. 134 Земельного кодексу України.
Вказує, що до спірного правочину слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди землі.
Вважає, що спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, оскільки об'єктом зазначеної угоди є саме земельна ділянка, яка перебуває в постійному користуванні Державного навчального закладу «Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей», спірний договір є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦКУ, ЗКУ, ЗУ «Про оренду землі», який укладений без погодження уповноваженого органу та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. ст. 203, 210 ЦКУ. А тому вважає, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
16.06.2025р. Міністерство освіти і науки України через електронний суд на адресу суду надіслало пояснення, в яких зазначає, що Державний навчальний заклад «Волочинський промислово-аграрний професійний ліцей», взявши на себе зобов'язання надав ТОВ «Топаз-агро» земельну ділянку для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції, фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельній ділянці та надав право обробки земельної ділянки та збору врожаю товариству, тим самим розпорядився земельною ділянкою за відсутності повноважень на передачу наданої йому в постійне користування землі в оренду.
Вказує на те, що договір від 11.03.2025 суперечить вимогам статей 92, 95 Земельного кодексу України.
Вважає, що взявши на себе права та обов'язки за спірним договором, навчальний заклад здійснив розпорядження земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки, водночас, повноважень щодо розпорядження землею у навчального закладу немає. А тому, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
За результатами підготовчого засідання 30.06.2025р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 23.07.2025р.
За результатами підготовчого засідання 23.07.2025р. постановлено ухвалу про оголошення в підготовчому засіданні перерви до 08.08.2025р.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.08.2025р. в підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та закрито підготовче провадження та призначено справу №924/520/25 до судового розгляду по суті на 08.09.2025р.
Відповідачі представників в засідання не направили, відзиви на позов не надали, причини не повідомили. Про розгляд справи повідомлені шляхом направлення ухвал суду на електронну пошту відповідача 1 та адресу відповідача 2.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Згідно зі Статутом Державного навчального закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей", затвердженого наказом Міністра освіти і науки України №823 від 18.06.2020р., Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти. (п. 1.1. Статуту).
Професійний ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами (п. 6.1. Статуту).
Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей використовує навчально-матеріальну базу та земельні ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів на право постійного користування землею, інших правовстановлюючих документів (п. 7.8. Статуту).
Майно професійного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об'єкти є об'єктами державної власності, шо закріплені за професійним ліцеєм на праві оперативного управління.
Функції управління майном, яке закріплено за професійним ліцеєм здійснює Міністерство освіти і науки України.
Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків (п. 7.9. Статуту).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №422725524 від 15.04.2025р., земельна ділянка з кадастровим номером 6820982100:04:029:0001, площею 201,5891га з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей надана в постійне користування Державному навчальному закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" (відповідач 1 у даній справі). Власник земельної ділянки - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Земельна ділянка на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-7103/14-14-ст від 18.12.2014р. передана Державному навчальному закладу «Волочиський промислово - аграрний професійний ліцей» в постійне користування площею 201,5891 га (кадастровий номер 6820982100:04:029:0001) для дослідницьких та навчальних цілей, яка розташована за межами населених пунктів Дзеленецької сільської ради Волочиського району.
11.03.2025 року між Державним навчальним закладом «Волочиський промислово - аграрний професійний ліцей» (Сторона 1) та ТОВ «Топаз - Агро» (Сторона 2) укладено договір, згідно п. 1.1 якого Сторона 1 та Сторона 2, з метою забезпечення ефективного та раціонального використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 194, 8 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Дзеленці, що належить Стороні 1, домовились об'єднати зусилля для надання послуг: вирощування сільськогосподарських культур; надання інших послуг у сфері сільського господарства; надання послуг в організації виробничого навчання та виробничої практики з професій: Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії А1, слюсар з ремонту колісних тракторних засобів, водій автотранспортних засобів категорії «С».
Згідно п. 2.1.1.договору сторона 1 зобов'язана надати послуги по вирощуванню сільськогосподарських культур на площі 194,8 га.
Відповідно до п.2.1.2 договору Сторона 2 зобов'язується здійснювати обробіток земельних площ для вирощування сільськогосподарських культур власною сільськогосподарською технікою, насінням, гербіцидами та міндобривом.
Згідно п. 3.1. договору Сторона 2 зобов'язується провести розрахунок за надання послуг із Стороною 1 до закінчення терміну дії договору, з розрахунку 5500 грн за 1 га земельної ділянки, вказаної у п. 2.1.1 договору.
Відповідно до п. 3.2.- 3.5. Договору оплата проводиться щороку до 1 травня та 1 грудня починаючи з 01.05.2025 пропорційно у співвідношенні 50% до відповідних дат. Загальна сума договору становить 1071400 грн. Вся вирощена сільськогосподарська продукція належить Стороні 2. При необхідності вартість окремих послуг, особливості розрахунків, терміни виконання та вимоги щодо оформлення результатів додатково визначаються додатковими угодами даного Договору.
Пунктом 5.1. встановлено, що договір укладено на 1 рік, але в будь-якому разі строк дії цього договору закінчується не раніше завершення збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії даного договору (з урахуванням ротації сільськогосподарських культур). Договір діє з моменту підписання його Сторонами.
Договір підписаний представниками сторін, скріплений відтисками печаток сторін.
Відповідно до платіжного доручення №810 від 14.03.2025р. ТОВ «Топаз-Агро» перерахувало Державному навчальному закладу «Волочиський промислово - аграрний професійний ліцей» кошти в сумі 535700,00 грн., з призначенням платежу «оплата згідно договору від 1.03.2025р. без ПДВ».
Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №847/281-25 від11.04.2025р., надало інформацію Волочиській окружній прокуратурі про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820982100:04:029:0001 площею 201,5891 га, належить Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області, право постійного користування належить Державному навчальному закладу «Волочиський промислово - аграрний професійний ліцей» цільове призначення земельної ділянки 01.09 для дослідних навчальних цілей; місце розташування: Хмельницька обл., Хмельницький р-н (колишній Волочиський р-н) Дзеленецька сільська рада (за межами населеного пункту); форма власності державна.
15.04.2025р. виконуючий обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із запитом №51-1447вих-25 в якому просить повідомити про вжиті заходи щодо визнання недійсним договору від 11.03.2025 укладеного між ДНЗ «Волочиський промислово аграрний професійний ліцей» та ТОВ «Топаз - Агро», в тому числі чи подавалася та чи буде подаватися до суду відповідна позовна заява.
30.04.2025р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.41-1721/2-25 повідомило Волочиську окружну прокуратуру про те, що у зв'язку з недостатністю затверджених асигнувань на 2025 рік по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» по КПКВК 2803010 «Керівництво та управління у сфері геодезії, картографії та кадастру» для реєстрації прогнозованих юридичним управлінням Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області стягнень на виконання п.28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (із змінами) та у зв'язку з неможливістю в повній мірі, вживати Головним управлінням заходи представницького характеру шляхом подання відповідних позовних заяв, просить вжити заходів представницького характеру в інтересах Головного управління.
15.04.2025р. виконуючий обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури звернувся до Міністерства освіти і науки України із запитом №51-1448вих-25 в якому просить повідомити про вжиті заходи щодо визнання недійсним спірного договору, укладеного 11 березня 2025 року між ДНЗ «Волочиський промислово аграрний професійний ліцей» та ТОВ «Топаз - Агро» щодо земельної ділянки площею 194,8 га у судовому порядку. Крім того, просить повідомити чи надавалися Міністерством освіти і науки України погодження на укладення спірного договору, вказати чи вживатися заходи представницького характеру. У випадку невжиття заходів представницького характеру самостійно, просить зазначити причини.
17.04.2025р. Міністерство освіти і науки України листом №1/7724-25 повідомило Волочиську окружну прокуратуру про те, що укладення договору не погоджувалось Міністерством освіти і науки України. Крім того, у разі залучення судом Міністерства освіти і науки України до участі у справі, представництво інтересів буде забезпечено у встановленому порядку.
14.05.2025р. виконуючий обов'язки керівника Волочиської окружної прокуратури звернувся до Міністерства освіти і науки України із запитом №51-1878вих-25 в якому повідомила про намір здійснювати прокурором з підстав представництва в суді законних інтересів держави, шляхом пред'явлення до господарського суду області позову про визнання недійсним договору від 11.03.2025р. та зобов'язання звільнити земельну ділянку ТОВ «Топаз - Агро».
14.05.2025р. виконуючий обов'язки керівника Волочиської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із запитом №51-1879вих-25 в якому повідомила про намір здійснювати прокурором з підстав представництва в суді законних інтересів держави, шляхом пред'явлення до господарського суду області позову про визнання недійсним договору від 11.03.2025р. та зобов'язання звільнити земельну ділянку ТОВ «Топаз - Агро».
Позивачем до матеріалів справи додано витяг №НВ-9959528782025 від 18.04.2025р. із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок кадастровий номер 6820982100:04:029:0001, нормативно-грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 10576939,62 гривні.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 4 ГПК України).
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частинами третьою - п'ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).
Так, з матеріалів справи слідує, що 15.04.2025р. виконуючий обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із запитом №51-1447вих-25 в якому просить повідомити про вжиті заходи щодо визнання недійсним договору від 11.03.2025 укладеного між ДНЗ «Волочиський промислово аграрний професійний ліцей» та ТОВ «Топаз - Агро», в тому числі чи подавалася та чи буде подаватися до суду відповідна позовна заява.
30.04.2025р. Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.41-1721/2-25 повідомило Волочиську окружну прокуратуру про те, що у зв'язку з недостатністю затверджених асигнувань на 2025 рік по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» по КПКВК 2803010 «Керівництво та управління у сфері геодезії, картографії та кадастру» для реєстрації прогнозованих юридичним управлінням Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області стягнень на виконання п.28 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 № 845 (із змінами) та у зв'язку з неможливістю в повній мірі, вживати Головним управлінням заходи представницького характеру шляхом подання відповідних позовних заяв, просить вжити заходів представницького характеру в інтересах Головного управління.
15.04.2025р. виконуючий обов'язків керівника Волочиської окружної прокуратури звернувся до Міністерства освіти і науки України із запитом №51-1448вих-25 в якому просить повідомити про вжиті заходи щодо визнання недійсним спірного договору, укладеного 11 березня 2025 року між ДНЗ «Волочиський промислово аграрний професійний ліцей» та ТОВ «Топаз - Агро» щодо земельної ділянки площею 194,8 га у судовому порядку. Крім того, просить повідомити чи надавалися Міністерством освіти і науки України погодження на укладення спірного договору, вказати чи вживатися заходи представницького характеру. У випадку невжиття заходів представницького характеру самостійно, просить зазначити причини.
17.04.2025р. Міністерство освіти і науки України листом №1/7724-25 повідомило Волочиську окружну прокуратуру про те, що укладення договору не погоджувалось Міністерством освіти і науки України. Крім того, у разі залучення судом Міністерства освіти і науки України до участі у справі, представництво інтересів буде забезпечено у встановленому порядку.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Вищезазначена бездіяльність позивачів щодо не вчинення належних заходів представницького характеру (захист інтересів у судовому порядку) стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.
У підтвердження дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом, у матеріали справи надано адресоване позивачам повідомлення прокурора від 14.05.2025 про намір здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання договору від 11.03.2025р. недійсним та звільнення земельної ділянки.
За таких обставин суд доходить висновку щодо дотримання прокуратурою порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства освіти та науки України.
Щодо суті спору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину (господарського договору).
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.
Як передбачено ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За визначенням, наведеним у ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як убачається з матеріалів справи, між відповідачами укладено договір від 11.03.2025 року, згідно п. 1.1 якого Сторона 1 та Сторона 2, з метою забезпечення ефективного та раціонального використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 194, 8 га, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, с. Дзеленці, що належить Стороні 1, домовились об'єднати зусилля для надання послуг: вирощування сільськогосподарських культур; надання інших послуг у сфері сільського господарства; надання послуг в організації виробничого навчання та виробничої практики з професій: Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії А1, слюсар з ремонту колісних тракторних засобів, водій автотранспортних засобів категорії «С».
В якості однієї із підстав позову прокурором зазначено, що спірний договір не є договором про спільний обробіток земельної ділянки, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки (оренди).
Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.
У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №923/658/19).
Так, згідно зі ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників у просте товариство або без об'єднання вкладів учасників.
Договір про спільну діяльність відповідно до ст. 1131 ЦК України укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом. Внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок підрядника виконати певну роботу, а замовника прийняти та оплати її.
Частинами 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).
Отже, із змісту укладеного між сторонами договору від 11.03.2025 слідує, що ТОВ «ТОПАЗ-А ГРО» здійснює виробництво сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, розташованій за межами населеного пункту с. Дзеленці на території Наркевицько ОТГ Хмельницького району Хмельницької області площею 194,8 га, яка знаходяться у постійному користуванні навчального закладу при цьому сплачується навчальному закладу грошові кошти за кожен використаний 1 га землі в розмірі 5500 грн.
Як вбачається зі спірного договору, він не містить жодних положень стосовно приймання замовником результатів виконаних підрядником робіт, порядку складання та підписання актів виконаних робіт та обов'язку замовника здійснити оплату, крім того, договором не встановлено строків виконання робіт або окремих етапів робіт а також не містить умови що за надані послуги кошти сплачує замовник, а тому даний договір не є договором підряду та договором про надання послуг.
Проаналізувавши умови оспорюваного договору, суд встановив, що договір від 11.03.2025, укладений між сторонами, не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірний правочин є удаваним, тобто таким, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Згідно п. 3.1. договору передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник Сторона 2 зобов'язується провести розрахунок за надання послуг (використання земельної ділянки) із Стороною 1 до закінчення терміну дії договору, з розрахунку 5500 грн за 1 га земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Ліцею.
Відповідно до п. 3.2.- 3.5. договору оплата проводиться щороку до 1 травня та 1 грудня починаючи з 01.05.2025 пропорційно у співвідношенні 50% до відповідних дат. Загальна сума договору становить 1071400 грн. Вся вирощена сільськогосподарська продукція належить Стороні 2. При необхідності вартість окремих послуг, особливості розрахунків. терміни виконання та вимоги щодо оформлення результатів додатково визначаються додатковими угодами даного Договору.
Аналіз умов спірного договору дає підстави для висновку, що він не може вважатися договором про спільний обробіток землі, оскільки воля сторін спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені.
Зокрема, за вказаним договором відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 у платне користування земельну ділянку комунальної власності, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1, для вирощування відповідачем 2 сільськогосподарських культур, а тому до оспореного договору слід застосовувати правила, передбачені для договору оренди земельної ділянки.
Судом враховується, що засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, є правом оренди земельної ділянки, що визначено ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Таким чином, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
Так, на підставі аналізу, наведеного у ст. 13 Закону України "Про оренду землі" визначення договору оренди землі та умов спірного договору вбачається, що за змістом останнього між відповідачами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки при оренді землі здійснюється обробіток земельної ділянки, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується сільськогосподарська продукція, яка є власністю орендаря. З огляду на наведене, правовими наслідками договору оренди землі є для відповідача 1 отримання плати за надану в користування земельну ділянку, а для відповідача 2 - використання земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
За змістом приписів ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.
Судом звертається увага, що відповідно до статуту Державного навчального закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей", затвердженого наказом Міністра освіти і науки України №823 від 18.06.2020р., Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним закладом другого (базового) рівня професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття робітничих кваліфікацій та профільної середньої освіти. (п. 1.1. Статуту).
Професійний ліцей належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України, місцевого органу управління освітою відповідно до повноважень, визначених нормативно-правовими актами (п. 6.1. Статуту).
Для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей використовує навчально-матеріальну базу та земельні ділянки відповідно до паспортів, технічної документації, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, актів на право постійного користування землею, інших правовстановлюючих документів (п. 7.8. Статуту).
Майно професійного ліцею, у тому числі: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, гуртожиток, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інші об'єкти є об'єктами державної власності, шо закріплені за професійним ліцеєм на п оперативного управління.
Функції управління майном, яке закріплено за професійним ліцеєм здійснює Міністерство освіти і науки України.
Майно та земельні ділянки, що закріплюються за професійним ліцеєм, не можуть бути предметом застави, а також не підлягають перепрофілюванню, використанню не за цільовим призначенням, вилученню або передачі у власність, оренду юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України, крім передбачених законодавством випадків (п. 7.9. Статуту).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №422725524 від 15.04.2025р., земельна ділянка з кадастровим номером 6820982100:04:029:0001, площею 201,5891га з цільовим призначенням для дослідних і навчальних цілей надана в постійне користування Державному навчальному закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" (відповідач 1 у даній справі). Власник земельної ділянки - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.
Так, статтею 92 Земельного Кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку, а також врегульовано, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набуває вичерпний перелік суб'єктів, серед яких є: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; заклади освіти незалежно від форми власності.
У постійного користувача відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою, а земельна ділянка, яка надана на праві постійного користування, залишається у власності власника.
Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.
Натомість, як убачається з матеріалів справи Міністерство освіти і науки України дозволу, погодження на укладення спірного договору не надавало.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що права на обробіток землі, здійснення посівів та їх набуття у власність, передбачені умовами спірного договору, являють собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які згідно ст. 92 Земельного кодексу України, складають титул права постійного користування.
Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
За приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
З вищенаведених обставин слідує, що наділений правом постійного користування землею відповідач 1 фактично передав у користування відповідачу 2 земельну ділянку комунальної форми власності, не маючи права розпоряджатися нею.
Отже, відповідачами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі та отримання в оренду спірної земельної ділянки.
Слід зазначити, що свобода договору у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Натомість у даному випадку відповідачами не дотримано вимог земельного законодавства при укладенні спірного договору, зокрема, положень ст. ст. 92, 93, 95, 96, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", якими обумовлено порядок та умови передачі земельних ділянок в оренду, визначено істотні умови договору оренди тощо, оспорений договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З огляду на вищенаведене у сукупності суд доходить висновку, що укладений відповідачами договір про спільний обробіток земельної ділянки підлягає визнанню недійсними згідно зі ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги те, що оспорюваний договір, який фактично є договором оренди землі, укладено з порушенням викладених вище норм чинного законодавства, якими регламентовано порядок укладення договору оренди земельної ділянки, суд вважає, що позовні вимоги прокуратури щодо визнання недійсним договору від 11.03.2025р. як удаваного правочину та зобов'язання повернути спірну земельну ділянку є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів, у зв'язку із задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов виконуючого обов'язки керівника Волочиської окружної прокуратури м. Волочиськ, Хмельницької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства освіти і науки України м. Київ, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області м. Хмельницький до державного навчального закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" м. Волочиськ, Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" с. Купіль, Хмельницького району, Хмельницької області про визнання недійсним договору від 11.03.2025, укладеного між державним навчальним закладом "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" та товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" про зобов'язання товариство з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" звільнити частину земельної ділянки кадастровий номер 6820982100:04:029:0001 площею 194,8 га, яка розташована за межами населених пунктів Дзеленецької сільської ради Наркевицької ОТГ Хмельницького району Хмельницької області задовольнити.
Визнати недійсним договір від 11.03.2025, укладений між державним навчальним закладом "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" м. Волочиськ, Хмельницької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" с. Купіль, Хмельницького району, Хмельницької області.
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" (с. Купіль, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Набережна,3, код 41373820) звільнити частину земельної ділянки кадастровий номер 6820982100:04:029:0001 площею 194,8 га, яка розташована за межами населених пунктів Дзеленецької сільської ради Наркевицької ОТГ Хмельницького району Хмельницької області.
Стягнути з державного навчального закладу "Волочиський промислово-аграрний професійний ліцей" (м. Волочиськ, Хмельницької області, вул. Запорізька,93 код 36533946) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) - 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Топаз - Агро" (с. Купіль, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Набережна,3, код 41373820) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) - 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 Господарського процесуального кодексу України
Рішення підписано та складено 18.09.2025р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 6 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 1 (електронний суд)
3 - позивачу 2 (електронний суд)
4 - відповідачу 1 (31200, м. Волочиськ, Хмельницької області, вул. Запорізька,9, код 36533946) (реком. з повід.)
5 - відповідачу 2 ( 31226, с. Купіль, Хмельницького району, Хмельницької області, вул. Набережна,3, код 41373820)(реком. з повід.)
6 - прокуратуру (електронний суд)