8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2860/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" (61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шапла, Ко ЛТД" (61057, м. Харків, вул. Сумська, б. 17, кв. 28)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шапла, Ко ЛТД", в якій просить суд:
1. Прийняти дану позовну заяву про стягнення заборгованості за договором до провадження та призначити її розгляд в порядку спрощеного провадження.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ШАПЛА КО, ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи: 21185564, на користь ТОВ «ОХОРОНА-29», код ЄДРПОУ 43068088, суму заборгованості за договором на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи на об'єкт між Позивачем ТОВ «ОХОРОНА-29» та Відповідачем ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ШАПЛА КО, ЛТД» в розмірі 7172,39 (сім тисяч сто сімдесят дві) гривні 39 копійок.
3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ШАПЛА КО, ЛТД», ідентифікаційний код юридичної особи: 21185564, на користь ТОВ «ОХОРОНА-29», код ЄДРПОУ 43068088, суму судових витрат Позивача, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 5665,80 гривень 80 копійок.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору №40768/1А/Е на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "ОХОРОНА-29" від 01.01.2020.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" (вх.№ 2860/25) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п'ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення найменування позивача, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
25.08.2025 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла уточнена позовна заява (вх.№ 19422/25).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2860/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "17" вересня 2025 р. о 11:30.
Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" 08.09.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№ 20435/25).
У судове засідання, призначене на 17.09.2025 об 11:30, представник позивача не з'явився.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про розгляд справи без його участі, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання позивача судом не визнавалась.
Відповідач у судове засідання, призначене на 17.09.2025 об 11:30, свого повноважного представника не направив.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Копія ухвали Господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулась до суду без вручення з довідкою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Шапла, Ко ЛТД" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки позивач та відповідач своїми процесуальними правами участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 17.09.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОХОРОНА-29» (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШАПЛА КО, ЛТД» (далі - Відповідач, Замовник) укладено Договір №40768/1А/Е на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ "ОХОРОНА-29" (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору "Замовник" передає, а "Виконавець" приймає під охорону на пульт централізованого спостереження (надалі - "ПЦС") "Об'єкт", розташований за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 83/26, де знаходяться матеріальні цінності, які належать "Замовнику".
"Виконавець" приймає на себе зобов'язання щодо централізованої технічної охорони "Об'єкта", згідно з цим Договором, де "Виконавець" забезпечує збереження майна в період його перебування під охороною (п. 1.2 Договору).
За приписами п. 1.5 Договір укладається після обладнання "Об'єкта" засобами сигналізації. Відмова "Замовника" від обладнання технічними засобами сигналізації місць можливого проникнення і проведення заходів щодо технічного укріплення "Об'єкта" обумовлюється письмово в Паспорті об'єкта (Додаток № 1).
В разі потреби, для підключення "Об'єкту" до ПЦС, "Замовник" забезпечує допуск фахівця "Виконавця" для встановлення ППК "Лунь" (надалі - "ППК"), за допомогою якого ведеться спостереження за "Об'єктом" та його охорона. ППК являється і залишається власністю "Виконавця" і не переходить у власність "Замовника" протягом всього часу дії цього Договору. "Замовник" несе повну матеріальну відповідальність за збереження встановленого "Виконавцем" ППК з настанням наслідків, передбачених п.8.1.4 цього Договору.
На виконання умов пунктів Договору для надання послуг позивачем на Об'єкті було встановлено обладнання - Прилад приймально-контрольний "Лунь-11", який належить позивачу на праві власності та який не переходить у власність відповідача протягом всього часу дії цього Договору.
Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір набуває чинності з дати підключення "Об'єкта" до ПЦС "Виконавця", що зазначається під реквізитами Сторін і діє до кінця календарного року. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не буде вимагати його розірвання або переукладення на нових умовах, дія цього Договору вважається продовженою за згодою обох сторін на тих же умовах на кожний наступний календарний рік.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що за вимогою однієї з Сторін, цей Договір може бути припинений або призупинений на певний строк, при цьому Сторона-заявник зобов'язана не пізніше ніж за 5 календарних днів листом письмово повідомити про це іншу Сторону, а також провести необхідні взаєморозрахунки та виконати всі зобов'язання з дотриманням умов цього Договору, у тому числі передбачені п. 3.13 цього Договору.
Згідно з п. 3.13 Договору в разі розірвання цього Договору "Замовник" зобов'язаний провести в 3-х денний строк всі необхідні взаєморозрахунки за цим Договором. А також забезпечити в 3-х денний строк доступ фахівця "Виконавця" на "Об'єкт" для проведення демонтажу встановленого "Виконавцем" ППК. Наслідки неповернення ППК з будь-яких підстав, передбачені в п.8.1.4 цього Договору.
Так, пункт 8.1.4 Договору закріплює, що в разі пошкодження, знищення, викрадення та/або неповернення за будь-яких обставин встановленого на "Об'єкті" Прилад приймально-контрольний "Лунь-11", "Замовник" в 3-х денний строк в безумовному порядку сплачує на розрахунковий рахунок "Виконавця" його вартість у розмірі еквівалентному 149,00 доларів США. Оплата проводиться в національній валюті України за курсом, встановленим НБУ на день проведення розрахунку.
Згідно з Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 02.01.2020 проведено огляд приладу "Лунь-11", який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 83/26.
Таким чином судом встановлено, що ТОВ «Охорона-29» належним чином надало відповідачу послуги, передбачені Договором.
Листом вих. №41 від 23.08.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання вищезазначеного Договору з 30.08.2024 в односторонньому порядку. Лист про розірвання Договору був направлений мобільні номери телефонів відповідача та/або його довіреної особи, зазначені відповідачем в Додатку №1 до Договору на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи.
Також відповідачу було направлено Роз'яснення адвоката як додаткове повідомлення про розірвання Договору (вих. №28/05 від 28.05.2025). Роз'яснення адвоката було також направлено на мобільні номери телефонів відповідача, які співпадають з номерами телефонів, зазначеними відповідачем в Додатку №1 до Договору на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи. Крім того, Роз'яснення адвоката додатково було направлено на електронну пошту відповідача.
Разом з тим, як стверджує позивач, відповідачем не було надано позивачу доступ на «Об'єкт» для проведення демонтажу встановленого ППК «Лунь» та не проведено всі необхідні розрахунки з дотриманням умов Договору, у тому числі, передбачені пунктами вищезазначеного Договору, не повернуто сам прилад "Лунь-11" і не сплачено на розрахунковий рахунок позивача вартість ППК.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом про стягнення з відповідача вартості ППК "Лунь-11" у розмірі, еквівалентному 149,00 доларів США, а також нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належно виконано свої зобов'язання по Договору, протягом дії Договору надано відповідачу послуги з охорони об'єктів останнього згідно з передбаченими Договором умовами.
Листом вих. №41 від 23.08.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання вищезазначеного Договору з 30.08.2024 в односторонньому порядку. Крім того, відповідача повідомлено про необхідність повернути встановлений на об'єкті охорони прилад приймально-контрольний "Лунь-11" або сплатити його вартість. Лист про розірвання Договору був направлений мобільні номери телефонів відповідача та/або його довіреної особи, зазначені відповідачем в Додатку №1 до Договору на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи.
На даний час зобов'язання за Договором відповідачем не виконано, оскільки в 3-х денний строк не повернуто сам прилад і не сплачено на розрахунковий рахунок позивача вартість ППК "Лунь-11".
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
За приписами ст. 525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Станом на момент ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів повернення приймально-контрольного приладу "Лунь-11" за умовами Договору (п. 8.1.4), що має наслідком обов'язок замовника сплатити його вартість в повному обсязі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості приймально-контрольного приладу "Лунь-11" у розмірі 6227,07 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму простроченої заборгованості на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 794,85 грн та 3% річних у розмірі 150,47 грн за період прострочення з 05.09.2024 по 25.06.2025.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що устатті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення нарахувань інфляційних втрат та відсотків річних у разі неналежного виконання боржником умов договору, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 794,85 грн та 3% річних у розмірі 150,47 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі, на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, суд зазначає таке.
Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги з адвокатом (договір про надання юридичних послуг) № 08/08 від 08.08.2024, укладеного між ТОВ "Охорона-29" та ФОП Матарикіною С.П., ордер адвоката Матарикіної С.П. від 08.08.2024 серія АХ №1229498; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Матарикіної С.П. № 323 від 09.07.2010; рахунок №02/01 від 02 січня 2025 року на суму 3 000,00 грн; аАкт виконання наданих послуг від 10.02.2025; інформаційний лист вих.№22 від 24 червня 2025 року; платіжну інструкцію №27 від 03.02.2025 на суму 3000,00 грн; докази направлення на адресу відповідача Роз'яснення адвоката як додаткового повідомлення про розірвання договору в розмірі 52,90 грн; докази направлення на адресу відповідача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором зі всіма додатками в розмірі 190,50 грн.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
У розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Суд зазначає, що відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги.
У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ятої, шостої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №921/370/24 від 24.06.2025.
Між тим, у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року №910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, проаналізувавши надані представником позивача докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи, що відповідач не звертався до суду з клопотанням про зменшення заявлених позивачем витрат на оплату правничої допомоги, суд констатує, що розмір останніх співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обсягом і обґрунтованістю підготовлених та поданих до суду документів, а також предметом і строком розгляду справи, відтак, заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, а також витрат за направлення на адресу відповідача Роз'яснення адвоката як додаткового повідомлення про розірвання договору в розмірі 52,90 грн та витрат за направлення на адресу відповідача позовної заяви про стягнення заборгованості за договором зі всіма додатками в розмірі 190,50 грн підлягає стягненню з відповідача повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шапла, Ко ЛТД" (61057, м. Харків, вул. Сумська, б. 17, кв. 28, код ЄДРПОУ 21185564) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" (61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12, код ЄДРПОУ 43068088) суму заборгованості за Договором № 40768/1А/Е на охорону пультом централізованого спостереження і реагування з виїздом мобільної групи ТОВ «ОХОРОНА-29» від 01.01.2020 в розмірі 7172,39 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 3243,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-29" (61002, м. Харків, вул. Садова, буд. 10/12, код ЄДРПОУ 43068088).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Шапла, Ко ЛТД" (61057, м. Харків, вул. Сумська, б. 17, кв. 28, код ЄДРПОУ 21185564).
Повне рішення складено "18" вересня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк