Справа №127/19943/25
Провадження №1-кп/127/706/25
18 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 ,
інших учасників судового процесу: потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025 за № 12025020010000612,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що примирилась з обвинуваченим та не має до останнього жодних претензій, у зв'язку з чим просила суд закрити кримінальне провадження
Обвинувачений ОСОБА_4 клопотання потерпілої підтримав та просив його задовольнити. При цьому зазначив, що наслідки звільнення від кримінальної відповідальності йому зрозумілі.
Прокурор проти задоволення заявленого клопотання не заперечував. Разом з тим, просив приєднати до матеріалів справи відомості щодо речових доказів, накладеного у кримінальному провадженні арешту, а також щодо вартості проведених під час досудового розслідування кримінального провадження судових експертиз.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.
З частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Частиною четвертою статті 286 КПК регламентовано, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Як суд зазначив вище, обвинувачена проти її звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням з потерпілою не заперечувала, зауваживши, що розуміє, що таке звільнення є звільненням з нереабілітуючих підстав.
Зі змісту статті 46 КК випливає, що особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з обвинувальним актом 10.04.2025 близько 09:30 год. ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки Renault, д.н. НОМЕР_1 , по проїзній частині площі Привокзальній у м. Вінниці, рухаючись у напрямку «Залізничного вокзалу», після початку руху, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому зліва-направо по ходу руху автомобіля, перетинала проїзну частину пішохід ОСОБА_5 , не надав переваги у русі останній, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, хоча повинен був і мав технічну можливість це зробити з моменту об'єктивної появи пішохода в полі його зору, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на ОСОБА_5 .
Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: «закритого перелому латерального виростку великогомілкової кістки без зміщення», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлися небезпечними для життя в момент спричинення, і не супроводжувались загрозливими для життя явищами, але за своїм характером такі, що потягли за собою тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
У цій дорожній обстановці водій автомобіля марки Renault, д.н. НОМЕР_1 , - ОСОБА_4 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). У діях водія ОСОБА_4 убачається невідповідність вимогам п.18.1 ПДР, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв?язку з виникненням події цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, в діях водія ОСОБА_4 убачаються невідповідності вимогам підпункту «а» пункту 4.16, пункту 18.1 ПДР, відповідно до яких: пункт 4.16 (а) ПДР - «Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами, а також регульованими переходами за наявності на те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»; пункт 18.1 ПДР - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення вимог пункт 18.1 ПДР водієм ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв?язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною першою статті 286 КК за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. ОСОБА_4 проти такої кваліфікації його дій не заперечував.
Отже, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинив нетяжкий злочин з необережності. З наданих суду матеріалів випливає, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, тобто вчинила інкриміноване йому кримінальне правопорушення вперше, з потерпілою примирився, та остання претензій до обвинуваченого не має. Також суд враховує, що ОСОБА_4 на обліках в лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває. При цьому проти звільнення від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених статтею 46 КК, обвинувачений не заперечувала.
З огляду на викладене, суд вважає, що правові підстави, які б унеможливлювали закриття кримінального провадження, визначені частиною восьмою статті 284 КПК, в судовому засіданні встановлені не були, а отже, клопотання необхідно задовольнити.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до приписів статті 100 КПК.
Суд також враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 17.06.2020 (справа № 598/1781/17), згідно з якою КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
А тому, суд дійшов до переконання, що згідно з частиною другою статті 124 КПК судові витрати необхідно покласти на обвинуваченого.
Керуючись статтями 314, 371 КПК, суд
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, на підставі статті 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винного з потерпілою.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025 за № 12025020010000612, - закрити.
Речові докази:
- автомобіль марки Renault, д.н. НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 , - залишити останній;
- DVD-диск з відеозаписом, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 5348 (п'ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 (сорок) копійок витрат на залучення експертів.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: