Справа №127/29164/25
Провадження №1-кс/127/11569/25
17 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про застосування, в межах кримінального провадження №12025020000000882 від 16.09.2025 запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Веселе Мелітопольського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020000000882 від 16.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
У клопотанні слідчий зазначив, що близько 03 години 35 хвилин 16 вересня 2025 року водій ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN CC», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. А. Первозваного в м. Вінниці у напрямку вул. Келецької, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, перетнув горизонтальну розмітку 1.1 (вузька суцільна лінія) розділу 34 Правил дорожнього руху та виїхав на смугу зустрічного руху, де поблизу електроопори № 47 допустив зіткнення із передньою частиною автомобіля «HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв біля правого краю дороги на смузі руху у напрямку проспекту Юності з увімкненою аварійною світловою сигналізацією. Внаслідок зіткнення відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який стояв за задніми габаритами автомобіля «HONDA ACCORD», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 , від отриманих травм загинув на місці пригоди.
Таким чином, водій ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів 2.9 (а), 10.1, 12.1 та вимоги горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34 «Дорожня розмітка») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (зі змінами та доповненнями), згідно з якими:
1) горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках;
2) п. 2.9 (а) - «Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
3) п. 10.1 - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
4) п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
Порушення ОСОБА_5 вимог пунктів 2.9 (а), 10.1, 12.1 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 (розділ 34 «Дорожня розмітка») Правил дорожнього руху знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - настанням смерті ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме: порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинили смерть потерпілого.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Веселе Мелітопольського району Запорізької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, затримано 16.09.2025 о 08 годині 25 хвилин в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
16.09.2025 о 12 год. 15 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом огляду місця події від 16.09.2025;
- протоколом допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;
- висновком медичного огляду ОСОБА_5 на стан сп'яніння № 0570 від 16.09.2025.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що зумовлює необхідність обрання йому запобіжного заходу. При цьому існують ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають у тому, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування, суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» №1231-IX від 16.02.2021 внесено зміни до ст. ст. 74, 75 КК України та виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, яких засуджено за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, та які керували транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тому слідчий в клопотанні зазначає, що існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_5 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності та загрози призначення йому в подальшому судом реальної міри покарання, а також у зв'язку із суспільним резонансом зазначеної події, переховуватиметься від органу досудового розслідування, суду.
З огляду на те, що санкція інкримінованої ОСОБА_5 статті вчиненого злочину є такою, що спроможна в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, то думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, в підозрюваного ОСОБА_5 відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, усі його родичі перебувають на окупованій території України, він не одружений, неповнолітніх дітей та непрацездатних утриманців він не має, тобто може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання.
У зв'язку з тим, що показання свідків та висновки експертів мають ключове доказове значення під час встановлення винуватості ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, з метою ухилення від кримінальної відповідальності останній може здійснювати незаконний вплив на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи сукупність характеризуючих даних підозрюваного, його соціальних зв'язків, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вид передбаченого покарання, як стверджує сторона обвинувачення, єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків, на думку сторони досудового розслідування є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_5 злочину, тяжкість покарання, а також наявність перелічених вище ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Слідчий ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити з підстав, що наведено у клопотанні.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 клопотання підтримала та просила задовольнити, додатково зазначила про відсутність у підозрюваного ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків. Окрім того зазначила, що підозрюваний є військовослужбовцем, якого комісовано, та у зв'язку з наявною групою інвалідності, підозрюваний може безперешкодно покинути територію України.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просила застосувати до підозрюваного менш суворий запобіжний захід, зокрема вказувала на можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. На запитання суду повідомив, що раніше не судимий, не одружений, дітей не має, офіційно не працює, інвалід І групи, отримує пенсію.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданими сторонами кримінального провадження доказами обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає наступне.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактичні обставини, які зазначив у клопотанні слідчий та вказав в судовому засіданні прокурор, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
З огляду на викладене суд констатує, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підозра, в розумінні закону є обґрунтованою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слід зазначити наступне.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_5 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний раніше не судимий, не одружений, дітей не має, офіційно не працює, інвалід І групи, отримує пенсію, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків та соціально стримуючих факторів.
Щодо можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя зазначає наступне.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
На думку слідчого судді, неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, застави та домашнього арешту відносно підозрюваної особи пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру кримінального правопорушення та певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи особистості.
В силу ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуюче викладене та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину - порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами вчинене в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що спричинило смерть потерпілого, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави. За наведених обставин, не визначення підозрюваній особі застави на даному етапі кримінального провадження, буде відповідати завданням кримінального судочинства.
Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливого незаконного впливу на свідків та експерта, у цьому кримінальному провадженні, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, враховуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, без застосування застави.
На думку слідчого судді більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не будуть достатнім стримуючим фактором, не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 , не забезпечать можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої підозри, та судом враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи зазначені обставини, прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим, і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення, а тому приходить до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без встановлення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178,183,184,186, 193, 194, 196,197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 08:25 год. 16.09.2025 року.
Встановити строк дії ухвали суду до 08:25 год. 15.11.2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: