65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2122/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Приватного акціонерного товариства “Житомирський меблевий комбінат» (вул. Лейпцизька, 15, м. Київ, 01015)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 832700,00 грн,
Приватне акціонерне товариство “Житомирський меблевий комбінат» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Єзреця Леоніда, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 832700,00 грн.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину помилкового перерахування позивачем відповідачу спірних коштів, за відсутності договірних правовідносин між сторонами.
Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому прийняти участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.06.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Житомирський меблевий комбінат» було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
Ухвалою суду від 05.06.2025 судом було виправлено допущену в ухвалі суду від 04.06.2025 описку шляхом зазначення вірної дати складення ухвали - 04.06.2025, замість помилково вказаної - 02.06.2025.
Ухвалою суду від 16.06.2025 позовну заяву Приватного акціонерного товариства “Житомирський меблевий комбінат» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2122/25; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 6-10, т.1), позивачем на рахунок відповідача були перераховані 12.07.2024, 31.07.2024, 06.08.2024, 06.09.2024, 27.09.2024 грошові кошти у загальному розмірі 832700,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 12.07.2024 № 18829 на суму 155000,00 грн; від 01.08.2024 № 19287 на суму 130000,00 грн; від 06.08.2024 № 18851 на суму 135000,00 грн; від 06.09.2024 № 19641 на суму 135500,00 грн; від 27.09.2024 № 19989 на суму 277200,00 грн.
У вказаних п'яти платіжних інструкціях позивачем були зазначені найменування, код, рахунок отримувача - відповідача, а також у призначенні платежів вказаних інструкцій вказано: «попередня оплата за послуги у сфері спеціалізованої діяльності з дизайну на об'єкті нерухомого майна по вулиці Антоновича, 118/19 в місті Києві згідно договору № 1207/2024 від 12.07.2024».
Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору від 12.07.2024 № 1207/2024, а позивач обставину наявності будь-яких правовідносин з відповідачем заперечує, наголошуючи, що кошти за вищевказаними платіжними інструкціями були п'ять разів перераховані відповідачу помилково.
Також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, з яких вбачається джерело отримання позивачем реквізитів відповідача для перерахування коштів, реквізитів договору, які вказані в призначенні платежів. Крім цього, в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності/відсутності у позивача речових прав на нерухоме майно, відомості про яке зазначені в цих же платіжних інструкціях, а також відомості щодо проведення на підприємстві позивача службової перевірки, з метою встановлення обставин перерахування спірних коштів та/або звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення певною особою протиправних дій, наслідком яких є перерахування цих коштів відповідачу тощо.
При цьому в матеріалах справи відсутні пояснення з цього приводу відповідача, а також докази виконання відповідачем умов договору № 1207/2024 від 12.07.2024 чи повернення відповідачем позивачу спірних коштів.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позиція суду
Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 832700,00 грн, як помилково сплачених позивачем та безпідставно набутих відповідачем.
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку або була відсутня взагалі.
Між цим, тлумачення пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Так, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Отже, тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів (аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 17.04.2024 у справі № 127/12240/22).
У цій справі позивач пояснює суду, що він перерахував відповідачу кошти, знаючи, що між сторонами відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок). При цьому позивач 5 разів, протягом періоду з 29.05.2024 - 27.09.2024, тобто систематично і не в один день, маючи час розібратись, окремими платежами з вказанням призначення платежу добровільно сплачував відповідачу ці кошти, а потім, після спливу 8 місяців, вже звернувся до суду з цим позовом (30.05.2025) та просить через суд повернути сплачені кошти.
Такі дії позивача є вочевидь суперечливими та недобросовісними, а тому суд вважає, що позов позивача на підставі ст. 1212 ЦК України не підлягає задоволенню судом.
Також, суд, з огляду на систематичність дій позивача у спірних правовідносинах та період, протягом якого позивач перераховував спірні кошти, а потім звернувся з цим позовом до суду, вважає необхідним наголосити, що позивач не довів суду, що у спірних відносинах сторін дійсно мала місце помилка, оскільки останнім не подано до суду доказів, з яких вбачається з яких же джерел позивач отримав реквізити відповідача, з яких джерел він встановив номер та дату договору, які були вказані ним в платіжних інструкціях. Крім цього, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності/відсутності у позивача речових прав на нерухоме майно, відомості про яке також зазначені в цих же платіжних інструкціях, а також відомості щодо проведення за цей час на підприємстві позивача службової перевірки, з метою встановлення обставин перерахування спірних коштів та/або щодо звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення певною особою протиправних дій, спрямованих на перерахування цих коштів або оптимізацію оподаткування тощо.
За вищевикладених обставин, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства “Житомирський меблевий комбінат» слід відмовити повністю.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, понесені останнім судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2025 р.
Суддя Д.О. Бездоля