65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2501/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу № 916/2501/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (07400, Київська обл., Броварський район, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 17, офіс 105; код ЄДРПОУ 37001696)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, буд. 26; код ЄДРПОУ 39111320)
про стягнення 43 459,96 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» 43 459,96 грн, з яких: 34 321,22 грн основного боргу; 7 295,91 грн інфляційних втрат; 1 842,83 грн 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу № УС 1152 від 10.03.2016 в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар відповідно до видаткових накладних № 70517 від 06.09.2023, № 70518 від 06.09.2023 та № 70627 від 12.09.2023.
За порушення строків виконання зобов'язання зі своєчасної сплати заборгованості за поставлений товар позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення у цій справі 1 842, 83 грн 3% річних та 7 295,91 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 30.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2501/25, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам подати до суду заяви по суті справи та встановлено відповідні строки для їх подачі до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Крім того варто зазначити, що з 29.07.2025 по 05.09.2025 суддя перебував у заздалегідь запланованій щорічній відпустці згідно з попередньо затвердженим графіком відпусток.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, суд насамперед керується «розумним строком» в контексті вищевикладених обставин, тобто таким, що є об'єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження у справі в електронний кабінет.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
10.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» та Товариством з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» було укладено Договір купівлі-продажу № УС 1152.
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - оплатити і прийняти продукцію (далі - Товар).
Згідно п. 3.1 Договору поставка Товару здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами та в строк, узгоджений сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях до даного Договору.
Товар постачається покупцю на умовах EXW (Інкотермс 2010), якщо інше не вказано у відповідних рахунках-фактурах або специфікаціях (пункту 3.2 Договору).
Датою поставки вважається дата, яка вказана у видатковій накладній (пункт 3.3 Договору).
Пунктом 2.1 Договору обумовлено, що вартість Товару узгоджується сторонами та вказується в рахунках-фактурах або специфікаціях до даного Договору.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що покупець на підставі виписаних рахунків фактур продавця протягом трьох банківських днів з моменту їх отримання вносить на поточний рахунок продавця передоплату в розмірі 100% вартості Товару за вказаними у тому ж пункті банківськими реквізитами продавця.
Відповідно до п. 4.2.1 Договору покупець зобов'язаний оплатити повну вартість Товару протягом трьох банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури продавцем. У випадку затримки оплати покупцем рахунку-фактури у зазначений строк, продавець залишає за собою право зміни ціни на Товар, що продається за цим Договором, у разі зміни діючого реєстру цін.
Відповідно до п. 9.2 Договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін не заявила про його припинення, то він продовжується на аналогічний період, вказаний в п. 9.1 даного Договору. Закінчення строку дії цього Договору або його розірвання відповідно до п. 7.3 не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно вимог статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Суд встановив, що 06.09.2023 та 12.09.2023 позивач здійснив поставку відповідачу партій товару, а саме запасні частини на суму 34 321, 22 грн, що підтверджується видатними накладними, а саме:
- Видаткова накладна № 70517 від 06.09.2023 на суму 6 495, 75 грн, у тому числі ПДВ 20% 1 082,63 грн.,
- Видаткова накладна № 70518 від 06.09.2023 на суму 12 203,75 грн, у тому числі ПДВ 20% 2 033,96 грн.,
- Видаткова накладна № 70627 від 12.09.2023 на суму 15 621,72 грн, у тому числі ПДВ 20% 2 603,63 грн.
18.11.2024 позивачем було направлено на адресу відповідача лист із претензією № 1 за вих.№ 18/11-5, в якій просив відповідача розглянути претензію протягом трьох днів з дня її отримання та протягом семи днів з дня отримання здійснити оплату.
Докази відправки рахунків відсутні, разом з цим відповідний товар прийнятий про що свідчать надані накладні. Крім того в зазначених накладних є посилання на рахунки позивача, що свідчить про обізнаність щодо факту відповідних виставлених рахунків та їх змісту.
Виходячи з умов договору, строк оплати цих рахунків настав.
Доказів сплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 34 321,22 грн матеріали справи не містять, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у вказаній сумі підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 7 295,91 грн інфляційних втрат та 1 842,83 грн 3 % річних суд зазначає таке.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Заявлені позивачем до стягнення в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України суми не перевищують передбачених законом та умовами договору розмірів, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн за представництво його інтересів адвокатом у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК україни, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч. 2 зазначеної статті, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами за результатами розгляду справи.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст.126 ГПК України).
Частина 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру;
- погодинної оплати.
На підтвердження здійснення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до позовної заяви, зокрема було надано:
- копію договору професійної правничої допомоги від 17.06.2025;
- акт прийому-передачі №1 наданих послуг від 24.06.2025;
- платіжна інструкція № 27375 від 25.06.2025 на суму 6 000,00 грн.
Отже, позивачем документально підтверджено користування послугами адвоката з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку.
Згідно наявним у справі доказам, позивач отримав послуги правничої допомоги вартістю 6 000 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема враховує:
- чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Разом з тим суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Отже, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на категорію справи, яка не є складною; ціну позову, яка не перевищує 100 прожиткових мінімумів; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позовної заяви такої категорії; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, який відбувся без виклику сторін; відсутність будь-яких заперечень відповідача проти позову, суд вважає обґрунтованою вартість витрат на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
За таких обставин витрати на правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн. покладаються на відповідача згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (07400, Київська обл., Броварський район, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 17, офіс 105; код ЄДРПОУ 37001696) до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, буд. 26; код ЄДРПОУ 39111320) про стягнення 43 459,96 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТРОЙСПЕЦТЕХНІКА» (67600, Одеська обл., м. Біляївка, вул. Заводська, буд. 26; код ЄДРПОУ 39111320) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (07400, Київська обл., Броварський район, м. Бровари, вул. Металургів, буд. 17, офіс 105; код ЄДРПОУ 37001696) 34 321,22 грн заборгованості, 1 842,83 грн 3% річних,7 295,91 грн інфляційних втрат, 6 000,00 витрат на професійну правову допомогу та 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 17 вересня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков