65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2397/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Шпарій А.О. розглянувши справу № 916/2397/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м.Київ, вул.Шовковича, 30А, офіс 23, код ЄДРПОУ 43801489)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва,23, код ЄДРПОУ 43618200)
про стягнення 854 798, 58 грн.
Представники:
Від позивача: Касіяненко І.В. (поза межами приміщення суду);
Від відповідача: Пирожок О.С. (зал).
Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (Відповідач) про стягнення 854 798,58 грн., з яких: - основну суму боргу 750 000,00 грн.; - пеня 40 767,12 грн; - інфляційні витрати 15 086,25 грн; - 3 % річних 3 945,21грн; - 1% та 5 % штраф (п.5.6 Договору) 45 000,00 грн.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного 30.10.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ» (надалі - Покупець та/або Відповідач та/або ТОВ «ПЕГ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (надалі - Постачальник та/або ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» та/або Позивач) договору № 30/10/2024-1 про постачання природного газу, за переданий у власність Покупця природний газ.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 справу № 916/2397/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Пінтеліній Т.Г.
Ухвалою від 23.06.2025р. судом, у порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" було залишено без руху.
27.06.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №20432/25) від Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2397/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.07.2025р..
15.07.2025р. за вх. № 22317/25 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Також до електроного суду надійшло клопотання про долучення доказів сплати частини заборгованості представника відповідача.
В судовому засіданні 21.07.2025р. за участю представників сторін було оголошено протокольну перерву до 19.08.2025р.
До електроного суду надійшло клопотання представника позивача про підтвердження сплати частини заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.08.2025р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2025р.
В судовому засіданні 08.09.2025р. представник позивача підтвердив повну сплату основної заборгованості та частини штрафних санкцій.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Судом 08.09.2025р., в порядку ст.240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину ухвали про закриття провадження в частині основної заборгованості та рішення.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
30.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ» (надалі - Покупець та/або Відповідач та/або ТОВ «ПЕГ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (надалі - Постачальник та/або ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» та/або Позивач) укладений договір № 30/10/2024-1 про постачання природного газу (надалі - Договір).
Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і сплатити на умовах цього Договору природний газ, надалі - Газ., п. 1.1 Договору.
Відповідно до п. 1.3. Договору, обсяги Газу з щодобовим розподілом, що плануються до передачі у власність Покупцю аз цим Договором, Пункти передачі та періоди передачі Газу, визначаються Сторонами в Додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного Договору. Загальний обсяг Газу за цим Договором складається зі всіх обсягів Газу, переданого за усіма Додатковими угодами до цього Договору.
Обсяги газу, що визначені у відповідності до п.1.3. цього Договору є плановими та можуть змінюватись Сторонами впродовж періоду передачі Газу виключно шляхом внесення змін до Договору на підставі відповідних Додаткових угод, п. 1.5 Договору.
Згідно п. 2.1 Договору, ціна та вартість Газу, що передається за цим Договором, визначається Сторонами в Додаткових угодах.
Оплата вартості Газу здійснюється Покупцем в строки, визначені Сторонами у Додаткових угодах до Договору, п. 2.3 Договору.
Пунктом 1.6 . Договору визначено, що щодобовий розподіл передачі Газу, визначений в кожній Додатковій угоді, в межах планового обсягу Газу по Додатковій угоді, може бути змінено Продавцем шляхом подання ним до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор ГТС)/Оператору газосховищ - АТ «Укртрансгаз» (далі - Оператор газосховищ) торгових сповіщень у порядку, визначеному Кодексом ГТС/Кодексом газосховищ.
Ціна та вартість Газу, що передається за цим Договором, визначається Сторонами в Додаткових угодах. Загальна вартість Газу за цим Договором визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого Газу відповідно до Додаткових угод на підставі Актів приймання-передачі газу, п. 2.1. Договору.
Згідно п. 2.3. Договору оплата вартості Газу здійснюється Покупцем в строки, визначені Сторонами у Додаткових угодах до Договору.
Відповідно до п. 2.4. Договору остаточні розрахунки по кожному обсягу Газу окремо (згідно зі відповідною Додатковою угодою) здійснюються на підставі Актів прийому передачі, в яких зазначається фактично переданий обсяг Газу та його загальну вартість, але не пізніше 05-го числа місяця, що слідує за місяцем передачі Газу (періодом передачі), якщо інший строк не визначено у відповідній Додатковій угоді.
Підпунктом 4.3.2 Договору визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю загальну вартість Газу, що передається, на умовах цього Договору.
26.02.2025 між ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» та ТОВ «ПЕГ» укладено додаткову угоду № 8 до Договору, відповідно до якої покупець зобов'язується прийняти та оплатити, а Постачальник - передати природний газ (надалі - Газ) з 01.03.2025 року по 31.03.2025 року в обсязі 30,000 тис.м3 (тридцять тисяч метрів кубічних) - плановий обсяг Газу, з рівномірним щодобовим споживанням.
Пунктом 3 Додаткової угоди № 8 від 26.02.2025 до Договору сторони погодили, що загальна вартість Газу, що передається за цією Додатковою угодою, становить без ПДВ 549 999,90 грн, крім того ПДВ 109 999,98 грн, разом з ПДВ 659 999,88 грн (шістсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 88 коп.)
Пунктом 4 цієї ж додаткової угоди Сторони визначили, що оплата загальної вартості Газу за цією Додатковою угодою проводиться Покупцем шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Продавця до подання відповідних торгових сповіщень на Інформаційній платформі Оператора ГТС України: 100% від загальної вартості обсягу Газу за Додатковою угодою грн-до 15.04.2025 року включно.
26.03.2025 між ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» та ТОВ «ПЕГ» укладено додаткову угоду № 9 до Договору, відповідно до якої покупець зобов'язується прийняти та оплатити, а Постачальник - передати природний газ (надалі - Газ) з 27.03.2025 року по 31.03.2025 року в обсязі 7,000 тис.м3 (сім тисяч кубічних метрів).
Пунктом 3 Додаткової угоди № 9 від 26.03.2025 до Договору сторони погодили, що загальна вартість Газу, що передається за цією Додатковою угодою, становить без ПДВ 128 333,31 грн, крім того ПДВ 25 666,66 грн, разом з ПДВ 153 999,97 грн (сто п'ятдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 97 коп).
Пунктом 4 цієї ж додаткової угоди Сторони визначили, що оплата загальної вартості Газу за цією Додатковою угодою проводиться Покупцем шляхом перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Продавця до подання відповідних торгових сповіщень на Інформаційній платформі Оператора ГТС України: 100% від загальної вартості обсягу Газу за Додатковою угодою грн-до 15.04.2025 року включно.
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України».
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу, користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 7 глави 3 Розділу ІХ Кодексу ГРМ за наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу спожитого (розподіленого) природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов договору розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. До вирішення цього питання об'єм (обсяг) спожитого (розподіленого) природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п. 17 глави 6 розділу ХІV Кодексу ГТС, Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.
Таким чином, обсяг природного газу визначається Оператором ГРМ, вноситься до інформаційної платформи Оператора ГТС, який через інформаційну платформу доводить таку інформацію до Постачальника, при цьому такі дані є обов'язковими для всіх учасників ринку, до яких пункт 39 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» відносить і споживача і постачальника.
У відповідності до даних інформаційної платформи, відбір природного газу споживачу ЕІС код 56X930000117000I у березні 2025 року склав 37,000 тис. м3 (період постачання з 01.03 по 31.03).
Таким чином, враховуючи дані Інформаційної платформи, об'єми спожитого відповідачем природного газу - встановлені, враховуючи те, що акти приймання передачі сторонами підписано, відповідно, обсяги сторонами не оспорюються.
Відтак, після отримання від Оператора ГТС даних про споживання природного газу, на виконання умов Договору, ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» було направлено Споживачу:
- Акт приймання-передачі природного газу № 1239 від 31.03.2025 на суму 659 999,88 грн (30,000 тис. м3);
- Акт приймання-передачі природного газу № 1240 від 31.03.2025 на суму 153 999,97 грн (7,000 тис. м3);
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, проте, станом на день подання позовної заяви Споживачем:
- Акт приймання-передачі № 1239 оплачений частково на суму 100 000,00 грн, неоплаченою залишилась сума 559 999,88 грн;
- Акт приймання-передачі № 1240 на суму 153 999,97 грн не оплачений.
Відтак, Позивач зазначає, що загальна сума заборгованості Споживача перед Постачальником з березень 2025 року становить 750 000,00 грн.
Також, позивачем в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором, було нараховано відповідачу пеню в сумі 40 767,12 грн., 1% та 5% штраф в розмірі 45 000 грн., інфляційних витрати 15 086,25 грн. та 3% річних в сумі 3 945,21 грн.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 30/10/2024-1 про постачання природного газу від 30.10.2024р. стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до п.1. ст.627 ГПК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п.1 ст.628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» укладений договір № 30/10/2024-1 про постачання природного газу.
На виконання умов Договору, ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» було направлено Споживачу:
- Акт приймання-передачі природного газу № 1239 від 31.03.2025 на суму 659 999,88 грн (30,000 тис. м3);
- Акт приймання-передачі природного газу № 1240 від 31.03.2025 на суму 153 999,97 грн (7,000 тис. м3);
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, проте, станом на день подання позовної заяви Споживачем:
- Акт приймання-передачі № 1239 оплачений частково на суму 100 000,00 грн, неоплаченою залишилась сума 559 999,88 грн;
- Акт приймання-передачі № 1240 на суму 153 999,97 грн не оплачений.
Відтак, Позивач у позовній заяві заявив, що загальна сума заборгованості Споживача перед Постачальником з березень 2025 року становила 750 000,00 грн.
Вцілому Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (Відповідач) про стягнення 854 798,58 грн., з яких:- основну суму боргу 750 000,00 грн.; - пеня 40 767,12 грн; - інфляційні витрати 15 086,25 грн; - 3 % річних 3 945,21грн; - 1% та 5 % штраф (п.5.6 Договору) 45 000,00 грн.
Позивач обгрунтовував вищезазначені позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем умов укладеного 30.10.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ» (надалі - Покупець та/або Відповідач та/або ТОВ «ПЕГ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» (надалі - Постачальник та/або ТОВ «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» та/або Позивач) договору № 30/10/2024-1 про постачання природного газу, за переданий у власність Покупця природний газ.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач надав відзив по суті позовних вимог 15.07.2025р., із запереченнями, зокрема, проти суми основної заборгованості.
Посилаючись на укладені сторонами додаткові угоди :
- № 1 від 30.10.2024 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 01.11.2024 року по 15.11.2024 року, становила - 18 350,00 грн. з ПДВ.
- Додатковою угодою № 2 від 13.11.2024 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), сторони домовились, що ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 15.11.2024 року по 30.11.2024 року, становитиме - 18 100,00 грн. з ПДВ.
Як вбачається з актів приймання передачі № 1514 та № 1516 (надаються у додатках до відзиву), в листопаді 2024 року було поставлено 25 тис. м. куб. на загальну суму 453 749,94 грн., що не заперечується Відповідачем.
Відповідно до положень додаткової угоди № 3 від 28.11.2024 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 01.12.2024 року по 15.12.2024 року, становила - 19 100,00 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 4 від 13.12.2024 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), сторони домовились, що ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 15.12.2024 року по 24.12.2024 року, становитиме - 20 300,00 грн. з ПДВ.
Як вбачається з актів приймання передачі № 1996 та № 1997 (надаються у додатках до відзиву), в грудні 2024 року було поставлено 40 тис. м. куб. на загальну суму 776 000,16 грн., що не заперечується Відповідачем.
Відповідно до положень додаткової угоди № 5 від 13.02.2025 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 14.02.2025 року по 21.02.2025 року, становила - 23 000,00 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 6 від 21.02.2025 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), сторони домовились, що ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 22.02.2025 року по 24.02.2025 року, становитиме - 22 000,00 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 7 від 26.02.2025 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), сторони домовились, що ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 26.02.2025 року по 28.02.2025 року, становитиме - 22 000,00 грн. з ПДВ.
Як вбачається з актів приймання передачі № 811, № 812, та № 813 (надаються у додатках до відзиву), в лютому 2025 року було поставлено 35 тис. м. куб. на загальну суму 781 999,96 грн., що не заперечується Відповідачем.
Відповідно до положень додаткової угоди № 8 від 26.02.2025 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 01.03.2025 року по 26.03.2025 року, становила - 22 000,00 грн. з ПДВ.
Додатковою угодою № 9 від 26.03.2025 року до Договору (наводиться у додатках до відзиву), сторони домовились, що ціна за одну тисячу м. куб. газу у період з 27.03.2025 року по 31.03.2025 року, становитиме - 22 000,00 грн. з ПДВ.
Як вбачається з актів приймання передачі № 1239, та № 1240 (надаються у додатках до відзиву), в березні 2025 року було поставлено 37 тис. м. куб. на загальну суму 813 999,85 грн., що не заперечується Відповідачем.
Таким чином, Позивачем у ході виконання договору було належним чином поставлено 137 тис. м. куб. природного газу на загальну суму - 2 825 749,91грн. з ПДВ.
На виконання умов договору, Відповідачем було сплачено 2 135 749,91 грн. з ПДВ., що підтверджується належним чином завіреною копією банківської виписки, яка надається у додатках до відзиву.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Відповідач доводить та стверджує, що розмір суми основного боргу на день подання позовної заяви становив 690 000,00 грн., а не 750 000,00 грн., про які зазначає Позивач у позовній заяві.
Суд зазначає, що незважаючи на те, що відзив на позов надійшов 15.07.2025р. а позивачу було встановлено строк для подання відповіді на відзив протягом 10 днів з дня отримання відзиву, станом на 14.08.2025р. Позивач не подавав відповіді на відзив, не надав заперечень проти фактів, доводів та доказів, наданих Відповідачем, стосовно зменшення суми основного боргу.
Відтак, Відповідач заявив та доводить, що дійсний розмір суми основного боргу на день подання позовної заяви становив 690 000,00 грн.
Відповідачем надано докази часткової оплати суми борг -
- 16.07.2025р. Відповідачем сплачено 90 000,00 грн. з ПДВ., що підтверджується копією платіжної інструкції № 1024 (надається у додатках). Таким чином, розмір суми основного боргу станом на 18.07.2025р., за підрахунками Відповідача, становить 600 000,00 грн.
- 31.07.2025 р. Відповідачем сплачено 40 000,00 грн. з ПДВ., що підтверджується копією платіжної інструкції № 1035 (надається у додатках). Таким чином, розмір суми основного боргу станом на теперешній час, за підрахунками Відповідача, становить 560 000,00 грн.
Станом на 14.08.2025р. доказів оплати пені 40 767,12 грн; інфляційних витрат 15 086,25 грн; 3 % річних 3 945,21грн; 1% та 5 % штраф (п.5.6 Договору) 45 000,00 грн. (загальною сумою 104 798,58 грн.) Відповідач суду не надавав.
Згідно приписів ст.73 ГПК України. доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно ст.75 ГПК України ( Підстави звільнення від доказування) обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Протягом усього періоду розгляду справи Позивач не надав заперечень щодо наданих Відповідачем доказів на підтвердження того, що розмір суми основного боргу на день подання позовної заяви становив 690 000,00 грн., а не 750 000,00 грн., про які зазначає Позивач у позовній заяві.
13.08.2025р. через Електронний суд Позивач подав заяву про забезпечення позову, просив суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 916/2397/25 шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача ТОВ "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" в межах суми у розмірі 664 798,58 грн.
Відтак, судом зроблено висновок, що Позивач не заперечує часткову оплату, відтак погоджується тв вважає, що сума основного боргу становить 560000,00грн, а з урахуванням заявлених штрафних санкцій сума боргу становить 664 798,58 грн.
Як зазначено в ухвалі суду від 14.08.2025р. про вжиття заходів забезпечення позову, Суд прийняв до уваги відомості та докази надані Відповідачем, погоджується, що розмір суми основного боргу 560 000,00 грн.
Станом на 14.08.2025р. Позивач не надав заперечень сабо спростування пояснень Відповідача проти суми основаного боргу.
Як вбачається з тексту ухвали від 14.08.2025р., Суд також враховує, що станом на 14.08.2025р. доказів оплати заявлених до стягнення сум пені 40 767,12 грн; інфляційних витрат 15 086,25 грн; 3 % річних 3 945,21грн; 1% та 5 % штраф (п.5.6 Договору) 45 000,00 грн. (загальною сумою 104 798,58 грн.) Відповідач суду не надавав.
У тексті ухвали від 14.08.2025р. зазначено - початок цитати "За таких обставин суд вважає можливим задовольнити заяву про забезпечення позову частково, з урахуванням суми основного боргу 560 000,00 грн. та 104 798,58 грн. ( пеня, інфляційні втрати, річні, штрафи).
З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч.1 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, зокрема, шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача в межах ціни позову. В решті зави слід відмовити.
Керуючись статтями 42, 56, 61,136-141, 163, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України , суд ПОСТАНОВИВ :
1. Заяву про забезпечення позову ( вх.№ 2-1284/25 від 13.08.2025р. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м.Київ, вул.Шовковича, 30А, офіс 23, код ЄДРПОУ 43801489) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва,23, код ЄДРПОУ 43618200) - задовольнити частково.
2. Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (код ЄДРПОУ 43618200), що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово- кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (код ЄДРПОУ 43618200), інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми у розмірі 628 098 (Шістсот двадцять вісім тисяч дев"яносто вісім ) грн. 58 коп.
3. В решті заяви відмовити. "" - кінець цитат.
Вбачається, що Суд перевірив суму, яку просив арештувати Позивач - 664 798,58 грн. - фактично погодився з розміром зазначеної суми та детально її обгрунтував, зазначивши про встановлену суму основного боргу 560 000,00 грн. та загальну суму штрафних санкцій 104 798,58 грн., що в сумі загалом становить 664 798,58 грн.
Разом з тм, у резолютивній частині ухвали від 14.08.2025р. суд помилково зазначив суму коштів, на яку накладено арешт - 628 098грн. 58 коп., тобто меньше на 36 700грн. ( 664 798,58 грн.- 628 098,58 грн.= 36 700грн.)
,
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2025р. було закрито провадження в частині стягнення суми 628 098грн. 58 коп., у зв'язку зі сплатою цієї суми відповідачем.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до п. 5.12 Договору сплата господарських санкцій за даним Договором не звільняє від виконання основного зобов'язання та відшкодування понесених збитків.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором № 30/10/2024-1 про постачання природного газу від 30.10.2024р., що зумовило нарахування останнім пені в сумі 40 767,12 грн., 1% та 5% штраф в розмірі 45 000 грн., інфляційних витрати 15 086,25 грн. та 3% річних в сумі 3 945,21 грн.
Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 5.6. Договору, сторони визначили, що за порушення Покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) за Договором, Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості, пеню аз кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 40 767,12 грн. підлягає задоволенню.
Щодо стягнення штрафу в сумі 45 000 грн., суд зазначає наступне.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 5.6. Договору, сторони визначили, що за порушення Покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) за Договором, Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості, пеню аз кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково -штраф у розмірі 1 (один) % від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5(п'ять)% від суми простроченого платежу.
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок штрафу, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача штрафи в розмірі 45 000 грн. підлягає задоволенню.
Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 3 945,21 грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 3 945,21 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз'яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 15 086,25 грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 15 086,25 грн.
Враховуючи часткову сплату штрафних санкцій відповідачем, суд дішов висновку про задоволення частини пені, інфляційних витрат, 3% річних та штрафу в розмірі 36 700 грн.
Суд зазначає, що у відзиві на позов, наданий 14.07.2025р., Відповідач заявив клопотання про зменшення розмірну пені та штрафу.
Розглянувши дане клопотання, Суд вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до п. 5.6. Договору, за порушення Покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) за Договором, Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1 (один) % від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5 (п'ять)% від суми простроченого платежу.
Здійснивши власний розрахунок суми штрафних санкцій, Позивач просить суд
стягнути - пеню 40 767,12 грн; - інфляційні витрати 15 086,25 грн; - 3 % річних 3
945,21грн; - 1% та 5 % штрафу у розмірі 45 000,00 грн.
Відповідач будь-якого контр- розрахунку зазначеної суми не здійснював та суду не надав, заперечень проти розрахунку Позивача також не заявляв.
Відповідач лише зазначив, що вважає пеню, заявлену Позивачем явно неспівмірною та такою що може бути зменшена до розумного рівня.
Відповідач зазначив, що перебуває у скрутному фінансовому становищі, у нього самого наявна значна дебіторська заборгованість, станом на дату складання відзиву, Відповідач ТОВ "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" є позивачем у справах про стягнення заборгованості які перебувають на розгляді у Господарському суді Одеської області, загальний розмір якої становить більш ніж 500 000,00 грн. (копії відповідних ухвал додаються).
Також Відповідач зазначив, що перед поданням позову Відповідачем вживались заходи щодо мирного врегулювання спору, надсилалися письмові пропозиції щодо реструктуризації заборгованості (копія листа наявна у матеріалах справи). Таким чином, Відповідач жодним чином не відмовляється від сплати суми основного боргу та намагається усіляко знайти спосіб вирішення спірного питання мирним шляхом.
Аргументуючи заявлене клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, Відповідач зазначив, що внаслідок воєнної агресії РФ проти України частина контрагентів Відповідача припинила свою діяльність або була ліквідована/припинена, що значно ускладнило виконання ними грошових зобов'язань.
Відповідач посилається на те, що сума збитків Позивачем не доведена.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом, а не обов"язком суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст. 86 ГПК на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення, та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст.551 ЦК та ст.233 ГК, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19, від 06 листопада 2019 року у справі № 917/1638/18, від 17 грудня 2019 року у справі № 916/545/19, від 13 січня 2020 року у справі № 902/855/18, від 14 січня 2020 у справі № 911/873/19, від 10 лютого 2020 року у справі № 910/1175/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/1303/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 925/605/18, від 17 березня 2020 року № 925/597/19, від 18 червня 2020 року у справі № 904/3491/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 922/1716/20.
У постановах від 12 червня 2019 року у справі № 904/4085/18 та від 09 жовтня 2019 року у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Господарський суд має об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів
до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі № 908/1453/17.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду, від 24 вересня 2020 року у справі № 915/2095/19, від 26 травня 2020 року у справі № 918/289/19, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/1199/19, від 04 лютого 2020 року у справі № 918/116/19).
Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 917/5/22, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначила, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч.2 ст.216 ГК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Враховуючи встановлені судом обставини за час розгляду справи, доводи відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, штрафу, оскільки, відповідачем жодними доказами не доведено суду неможливість виконання рішення суду, не надано доказів на підтвердження скрутного фінансового становища, або докази, які б засвідчували певні обставини, що перешкоджають відповідачу виконати сплату штрафних санкцій позивачу.
Поряд з цим, суд зазначає щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних, оскільки ставка процентів річних передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК України) та не є завищеною, а інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 7.09.22 у справі № 910/9911/21.
Дослідивши заявлене Відповідачем клопотання та дослідивши докази, надані Відповідачем на його обгрунтування, суд дійшов висновку, що дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до укладеного та підписаного договору встановлена майнова відповідальність Відповідача за порушення зобов"язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого газу.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справив зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м.Київ, вул.Шовковича, 30А, офіс 23, код ЄДРПОУ 43801489) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва,23, код ЄДРПОУ 43618200) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛЬМІРА ЕНЕРДЖІ ГАЗ" (65003, м.Одеса, вул.Чорноморського Козацтва,23, код ЄДРПОУ 43618200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК ЕНЕРДЖІ ГРУП" (01024, м.Київ, вул.Шовковича, 30А, офіс 23, код ЄДРПОУ 43801489) частину пені, інфляційниї витрат, 3% річних, 1% та 5% штрафу (п.5.6. Договору) в сумі 36 700 (Тридцять шість тисяч сімсот) грн. та судовий збір в сумі 12 821 (Дванадцять тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 98 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18 вересня 2025 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна