65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2394/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу № 916/2394/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410)
до відповідача: Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628)
про стягнення 255 749,78 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення 255 749,78 грн, з яких: 248 417,28 грн заборгованості за спожиту електричну енергію; 1 907,24 грн 3% річних; 5 425,26 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за спожиту у січні та лютому 2025 року електричну енергію.
Вказує, що на виконання умов цього Договору передав у власність електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок останнього у розмірі 57504 кВт./год на загальну суму 248 417,28 грн.
За порушення строків виконання зобов'язання зі своєчасної сплати заборгованості за поставлену електричну енергію позивач нарахував відповідачу та заявив до стягнення у цій справі 1 907,24 грн 3% річних та 5 425,26 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 23.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2394/25, задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у справі матеріалами, запропоновано сторонам скористатися процесуальним правом на подання до суду заяви по суті справи (відзиву, відповіді на відзив та заперечень), встановлено відповідні строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Крім того варто зазначити, що з 29.07.2025 по 05.09.2025 суддя перебував у заздалегідь запланованій щорічній відпустці згідно з попередньо затвердженим графіком відпусток.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття “розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити "розумним", не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, суд насамперед керується «розумним строком» в контексті вищевикладених обставин, тобто таким, що є об'єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження у справі в електронний кабінет.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
20.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» та Селекційно-генетичним інститутом - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення укладено публічний Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, шляхом направлення заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії , згідно якої на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з метою неперервного електрозабезпечення за об'єктом споживача за адресами та ЕІС-код точками комерційного обліку, згідно Додатка 1, учасник роздрібного ринку електричної енергії - постачальник електричної енергії ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія», який діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу згідно Постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429, повідомляє про припинення здійснення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ “Одесаобленерго» та ініціює приєднання споживача з “ 01» січня 2019р. до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №99 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом.
Споживач - Селекційно-генетичний інститут - Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.
Заява підписана директором Інституту - Соколовим В.М. та скріплена печаткою Селекційно-генетичного інституту - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.
У Додатку 1 до Заяви-приєднання вказані наступні адреси з ЕІС-код точками комерційного обліку споживача: Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5700473946419; ЕІС-код 62Z7335598514249; ЕІС-код 62Z730158140881B; ЕІС-код 62Z884202604757L.
Також у матеріалах справи міститься комерційна пропозиція №1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів).
Згідно з п. 1.1. Договору, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 5.1. Договору).
Згідно з п. 5.5. Договору передбачено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію.
Відповідно до п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Положеннями п. 5.9. Договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Умовами п. 5.10. Договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Сторони домовились, що споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору (п. 6.2. Договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п.13.1. Договору).
На підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії позивачем до матеріалів справи надано довідку АТ “ДТЕК Одеські електромережі» (як постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку) по споживачу - Селекційно-генетичний інститут - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.
Так, згідно з вказаною довідкою в січні 2025 р. СГІ-НЦНС було спожито 6 537 кВт*год., а у лютому 2025 р. - 50 967 кВт*год. електричної енергії.
З метою оплати відповідачем спожитої електричної енергії позивачем виставлялись та направлялись поштою на адресу СГІ-НЦНС рахунки на оплату № 02-99/1 від 07.02.2025 та № 02-99/1 від 07.03.2025.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ООЕК» супровідними листами від 07.02.2025 № 587/19-02-366 та від 10.03.2025 № 587/19-02-660 разом з рахунками за спожиту електричну енергію направляло відповідачу акти прийняття-передавання електричної енергії за відповідні періоди.
Відповідачем за виставленими рахунками енергопостачальної організації за спожиту електричну енергію за період січень-липень 2025 р. кошти не сплачено.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України).
За умовами ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З урахуванням вищенаведених положень законодавства та з огляду на існуючу у матеріалах даної справи заяву-приєднання, Інститут уклав публічний договір про постачання електричної енергії ТОВ “ООЕК» шляхом приєднання до публічного договору про розподіл електричної енергії з АТ "ДТЕК Одеські електромережі".
Доказів припинення означеного договору, його розірвання матеріали справи не містять
У відповідності до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому, за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Обставина постачання відповідачу електричної енергії та її обсяг підтверджується довідкою АТ “ДТЕК Одеські електромережі» про обсяги електричної енергії, визначені останнім саме як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку на підставі ПРРЕЕ в редакції чинній в межах спірного періоду.
Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів оскарження зазначених у довідках АТ “ДТЕК» Одеські електромережі» відомостей, отже дані щодо споживання електричної енергії, надані АТ “ДТЕК Одеські електромережі», як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку, а також відомості, відображені в рахунках ТОВ “ООЕК», як постачальника електричної енергії, щодо обсягів електричної енергії, надані до позовної заяви, є належними та допустимими доказами.
З огляду на вищенаведене, постачання позивачем відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виставленими рахунками на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п.1 п.5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно з п. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Положеннями п. 4.21 ПРРЕЕ визначено, що сплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
В свою чергу, відповідач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з січня по лютий 2025 р., у зв'язку з чим заборгованість відповідача за вказаний період на день розгляду справи по суті складає 248 417,28 грн, наявність якої відповідачем не спростовано.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи наявні матеріали справи, суд зазначає, що відповідачем не спростовано, а матеріали справи не містять доказів оплати коштів за спожиту електричну енергію за спірний період, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 1 907,24 грн 3% річних та 5 425,26 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд також перевірив запропонований позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та встановив наявність арифметичних помилок в розрахунку. Відтак, судом було перераховано інфляційні втрати, а сам розрахунок суду виглядає наступним чином:
Розрахунок здійснюється за формулою
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Період 1 (березень-травень 2025)
IIc (101,50 : 100) (100,70 : 100) (101,30 : 100) = 1.03539236
Інфляційне збільшення:
28 239,84 x 1.03539236 - 28 239,84 = 999,47 грн.
Період 2 (квітень -травень 2025)
IIc (100,70 : 100) (101,30 : 100) = 1.02009100
Інфляційне збільшення:
220 177,44 x 1.02009100 - 220 177,44 = 4 423,58 грн.
Всього інфляційні витрати 5 423,05 грн.
За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню на суму 999,47 та 4 423,58 грн відповідно.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 79 ГПК України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Слід також зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 068,97 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) до Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628) про стягнення 255 749,78 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Селекційно-генетичного інституту - Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (65036, Одеська обл., м. Одеса, Овідіопольська дорога, буд. 3; код ЄДРПОУ 00494628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 88; код ЄДРПОУ 42114410) 248 417,28 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 1 907,24 грн 3% річних, 5 423,05 грн інфляційних втрат, 3 068,97 грн витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 17 вересня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков