17.09.2025 Справа№914/128/24(914/1501/25)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи за заявою: Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод, м. Ужгород
про забезпечення позову
у справі за позовом: Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод, м. Ужгород
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “ТИСА», м. Львів
про скасування державної реєстрації, припинення права власності та усунення перешкод у користуванні
у межах провадження у справі №914/128/24
за заявою: Фізичної особи підприємця Скориха Віктора Олександровича, м. Львів
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266)
Представники сторін:
від позивача: Мерза Д.Б.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області 12.01.2024 надійшла заява Фізичної особи підприємця Скориха Віктора Олександровича про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266).
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій зазначаються: дата проведення підготовчого засідання суду; прізвище, ім'я та по батькові арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України.
У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» ініціюючий кредитор просить призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.
Арбітражним керуючим Череватим Любомиром Богдановичем подано заяву-згоду з додатками на призначення його розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса».
Ухвалою суду від 16.01.2024 заяву Фізичної особи підприємця Скориха Віктора Олександровича про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
Рух справи відбражено у відповідних ухвалах суду.
Ухвалою суду від 14.08.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м.Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266). Визнано грошові вимоги Фізичної особи підприємця Скориха Віктора Олександровича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266) у розмірі 457 120,16 грн (з яких: 286 800,00 грн основного боргу, 24 397,64 грн 3% річних, 123 481,72 грн втрат від інфляції, 22 440,80 грн пені) та 30 280,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266). Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266) строком на сто сімдесят календарних днів. Призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266) арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №313 від 28.02.2013; адреса: 79022, м. Львів, вул. Городоцька, 277). Ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266) у встановленому законодавством порядку. Попереднє засідання суду призначено на 02.10.2024.
Ухвалою суду від 04.12.2024 визнано вимоги кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса»» (79035, Львівська область, м. Львів, вул. Зелена, 115-б; код ЄДРПОУ 30053266): - Фізична особа-підприємець Скорих Віктор Олександрович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 2 481 033,16 грн; - Приватне акціонерне товариство “Львівобленерго» (79052, м. Львів, вул. Сяйво, 10, ЄДРПОУ 00131587) у розмірі 255 545,60грн; - Комунальне підприємство “Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, буд.11, ЄДРПОУ 03348910) у розмірі 322 676,84грн; - Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» (79016, м. Львів, вул. Шевченка, 1, ЄДРПОУ 42092130) у розмірі 466 016,37грн; - Головне управління ДПС у Львівській області (79035, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ ВП 43968090) у розмірі 579 894,14 грн; - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в розмірі 503 515,97 грн. Підсумкове засідання призначено на 19.02.2025.
Постановою суду від 19.02.2025 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266); припинено повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №313 від 28.02.2013, адреса офісу: 79005, м. Львів, вул. Ів. Франка, 22); визнано банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса»; відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса»; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266) арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №313 від 28.02.2013, адреса офісу: 79005, м. Львів, вул. Ів. Франка, 22); оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266) банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Справа №914/128/24 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
14.05.2025 через систему “Електронний суд» Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод подало позовну заяву до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова група “ТИСА» про скасування державної реєстрації, припинення права власності та усунення перешкод у користуванні.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 14.05.2025, справу №914/128/24(914/1501/25) передано судді Чорній Л.З., в провадженні якої перебуває справа №914/128/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “ТИСА».
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА» про скасування державної реєстрації, припинення права власності та усунення перешкод у користуванні - прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/128/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова група «ТИСА», справу призначено до розгляду на 11.06.2025.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 20.08.2025.
07.07.2025 Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод в системі «Електронний суд» сформував заяву про забезпечення позову, в якій просить постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, нежитлову будівлю, контрольно-пропускного пункту, загальною площею 35 кв. м, за адресою: вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич, Львівська область, реєстраційний номер об'єкта 2837644246020, до вирішення справи по суті.
Згідно з протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 07.07.2025, заяву про забезпечення позову передано на розгляд судді Чорній Л.З.
Ухвалою суду від 22.07.2025 прийнято заяву Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод від 07.07.2025 про забезпечення позову до розгляду. Призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 20.08.2025.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в відповідних ухвалах суду.
У судове засідання 17.09.2025 позивач з'явився, просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.
У позовній заяві позивач просить:- скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на : нежитлову будівлю, контрольно-пропускного пункту, загальною площею 35 кв. м, за адресою: вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич, Львівська область, (реєстраційний номер об'єкта 2837644246020), проведене рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Паращак М.Т. від 28.11.2023р. індексний номер: Документ сформований в системі «Електронний суд» 14.05.2025 6 70422235, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2837644246020;- припинити право власності ТОВ «Торгова Група «Тиса» на об'єкт нерухомого майна, а саме на: нежитлову будівлю контрольно-пропускного пункту, загальною площею 35 кв. м, за адресою: вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич, Львівська область, (реєстраційний номер об'єкта 2837644246020), проведене рішенням державного реєстратора Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Паращак М.Т. від 28.11.2023р. індексний номер: 70422235, шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна 2837644246020;- зобов'язати ТОВ «Торгова Група «Тиса» усунути перешкоди Орендному підприємству Ужгородський коньячний завод у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 3,2057 га, з кадастровим номером 4610600000:01:073:0003 яка знаходиться адресою вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич, Львівська область, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва, а саме: нежитлової будівлі контрольно-пропускного пункту, загальною площею 35 кв. м, за адресою: вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич (реєстраційний номер об'єкта 2837644246020).
У заяві про забезпечення позову постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, нежитлову будівлю, контрольно-пропускного пункту, загальною площею 35 кв. м., за адресою: вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич, Львівська область, реєстраційний номер об'єкта 2837644246020, до вирішення справи по суті.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що після судового засідання у даній справі, яке відбулося 11.06.2025, на адресу позивача надійшов лист від арбітражного керуючого Череватого Л.Б, яким повідомлено позивача про те, що спірний об'єкт, що є предметом даного спору виставлено на продаж на майданчик Prozorro продажі. Згідно з даними майданчика Prozorro продажі (https://sale.tbe-birzha.com.ua/) дійсно міститься оголошення за ідентифікаторам BRE001-UA-20250619-98546 спірна будівля прохідної загальною площею 35,0 м2 за адресою: вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич (реєстраційний номер об'єкта 2837644246020), а отже відповідачем вживаються заходи з продажу спірного майна. На переконання позивача, під час розгляду даної справи, існує загроза вчинення відповідачем дій щодо продажу будівлі контрольно-пропускного пункту, що прямо призведе до порушення прав позивача, щодо неможливості відновлення порушених прав у даному проваджені, та призведе до ситуації яка наддасть можливість стороннім особам доступ на територію та об'єктів належного позивачу нерухомого майна. Позивач вважає, що це, в свою чергу означитиме неможливість поновлення порушеного права за результатами розгляду та вирішення даної справи.
Позивач вважає, що є достатньо обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову є ризик настання наслідків, за яких суттєво ускладниться чи повністю унеможливиться відновлення прав позивача на безперешкодне користування власною земельною ділянкою та звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки яка знаходиться під спірним об'єктом нерухомого майна. Натомість виникне необхідність використовувати інші способи захисту порушених прав позивача, подавати відповідні позови, скасування результатів торгів, аукціонів та подальших реєстраційних дій, що також призведе до великих судових витрат та затягуванню відновлення прав позивача. У зв'язку у з чим, доцільними та співмірними заходами забезпечення позову в даній ситуації та враховуючи обставини справи, є шляхом накладення арешту на нерухоме майно та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на спірну будівлю контрольно пропускного пункту загальною площею 35 кв. м, за адресою: вул. Тураша, 28/1 м. Дрогобич.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позивач зазначає, що наведені заходи забезпечення позову, які безпосередньо стосуються предмету спору, дозволять забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача в разі задоволення позову. Невжиття заявлених заходів забезпечення позову може призвести до проведення продажу спірного майна та проведення реєстраційних дій пов'язаних із зміною власника спірного нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і як наслідок утруднить чи навіть зробить неможливим у подальшому виконання рішення суду, оскільки у разі відхилення судом заяви про забезпечення позову та за наявності рішення суду по суті на користь позивача, обраний позивачем спосіб захисту стане неефективним, оскільки такі дії відповідача призведуть до необхідності застосування іншого способу захисту незаконно порушеного права та заявляти відповідні вимоги до потенційного майбутнього власника спірного майна, який навіть може і не здогадуватись про наявність даного спору.
Позивач посилається на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі прав на спірну будівлю до вирішення спору по суті, є співмірним із позовними вимогами, має тимчасовий характер та не порушить права та інтересів інших осіб.
Щодо необхідності у зустрічному забезпечені, позивач вважає, що наведені в заяві заходи виключають можливість спричинення відповідачеві будь-яких збитків, тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Враховуючи положення ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки .
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.
Позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру та майнового характеру.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такі заходи не будуть перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд, на підставі поданих заявником доказів, має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №916/2364/20).
Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що на адресу позивача надійшов лист від ліквідатора відповідача арбітражного керуючого Череватого Л.Б, яким повідомлено позивача про те, що спірний об'єкт у даній справі виставлено на продаж на майданчик Prozorro продажі. Відповідачем вживаються заходи з продажу спірного майна.
Постановою суду Господарського суду Львівської області від 19.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “Тиса» (79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-б, ЄДРПОУ 30053266) арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 313 від 28.02.2013, адреса офісу: 79005, м. Львів, вул. Ів. Франка, 22).
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, формує ліквідаційну масу, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно, визначене родовими ознаками, що належить банкруту на праві володіння або користування, включається до складу ліквідаційної маси. Індивідуально визначене майно, що належить банкруту на підставі речових прав, крім права власності і господарського відання, не може бути включене до складу ліквідаційної маси.
Враховуючи наведені норми, ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова група “ТИСА» здійснює продаж майна банкрута, яке належать йому на праві власності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, унеможливити виконання рішення суду або вплинути на ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав, інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області, суд
У задоволенні заяви представника Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод про забезпечення позову за вх. №2918/25 від 07.07.2025 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, передбачених ст. 235 ГПК України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строк і в порядку, передбачених ст. ст. 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали складений 18.09.2025.
Суддя Чорній Л.З.