79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.09.2025 Справа № 914/2106/25
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м.Київ
до відповідача: Фізичної особи підприємця Гринчишин Ярослава Петровича, м.Золочів Львівської області
про стягнення 199785,48 грн заборгованості за Кредитним договором №479626-КС-001 від 06.11.2023.
суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 справу №914/2106/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 14.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Зобов'язано відповідача у строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення. Також витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформацію:
-чи випускалась банківська карта № НОМЕР_1 Гринчишину Ярославу Петровичу(РНОКПП НОМЕР_2 );
-надати інформацію про рух коштів(виписку) по банківській карті №№ НОМЕР_1 за період з 06.11.2023 по 07.11.2023 включно.
28.07.2025 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшов лист, в якому зазначено, що на на ім'я Гринчишин Ярослав Петрович в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та долучено виписку по рахунку № НОМЕР_1 за 06.11.2023.
Станом на 15.09.2025 від відповідача до суду відзив не надходив.
Поштовий конверт (з ухвалою від 14.07.2025 про відкриття провадження у справі), надісланий відповідачу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернутий поштовим відділенням із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Крім того, судом скеровано копію ухвали про відкриття провадження у справі також на офіційну електронну адресу ФОП Гринчишин Я.П., яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно довідки про доставку електронного листа в матеріалах справи, ухвалу суду від 14.07.2025 доставлено відповідачу до електронної скриньки 15.07.2025.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22).
Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 15.09.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
06.11.2023 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"(позивач) і фізичною особою - підприємцем Гринчишиним Ярославом Петровичем (відповідач) було укладено Кредитний Договір № 479626-КС-001.
Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1. кредитного договору позивач надає відповідачу грошові кошти в розмірі 46000,00грн на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Цим ж пунктом передбачено, що строк кредиту становить 24 тижні, стандартна процентна ставка в день - 2,00000000 (фіксована), знижена процентна ставка за в день - 1,15072827 (фіксована), комісія за надання кредиту становить 6 900,00 грн, термін дії договору - до 22.04.2024 року.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів.
Пунктом 3 договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.
Як зазначено в позові, ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов'язання за договором виконало і надав Відповідачу кредитні кошти в розмірі 46 000,00 грн, що підтверджується довідками та квитанціями ТОВ ФК «Елаєнс», копії яких позивач долучив до позовної заяви.
Однак, за твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, жодних платежів на погашення своїх зобов'язань за договором не здійснював.
Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не повернув отриманий кредит. Відтак, ТОВ "Бізнес Позика" подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 46000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 146885,48 грн заборгованості за процентами та 6900,00 гривень заборгованості за комісією.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з укладенням кредитного договору, умови надання та повернення кредиту, факт надання кредитних коштів, строк користування кредитними коштами та їх розмір, настання строку повернення кредиту чи його частини, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджено матеріалами справи, між Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"(позивач) і фізичною особою - підприємцем Гринчишиним Ярославом Петровичем (відповідач) 06.11.2023 було укладено кредитний договір № 479626-КС-001.
У п.1 договору сторони погодили, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 46000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Тип кредиту - кредит; строк кредиту становить 24 тижні, стандартна процентна ставка в день - 2,00000000(фіксована), знижена процентна ставка за в день - 1,15072827 (фіксована), комісія за надання кредиту становить 6 900,00 грн, термін дії договору - до 22.04.2024 року. Цілі (мета) кредиту для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються за ставкою вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів. Пунктом 3 договору визначено графік платежів, яким передбачено повернення кредиту частинами з кінцевим строком останнього платежу 22.04.2023.
У пункті 5 договору позичальник підтвердив, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає договір.
Пунктом 14 договору передбачено, що інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною договору. Усі неврегульовані договором правовідносини сторін регулюються законодавством України.
Згідно з частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 638 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції.
Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій Верховний Суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Наявний у матеріалах справи договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-5399 06/11/2023 13:51:50".
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Візуальну форму послідовності дій клієнта Фізичної особи - підприємця Гринчишин Ярослава Петровича щодо укладення електронного договору.
За змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм § 2 глави 71 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За наявними у справі доказами позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором. На виконання зобов'язань за договором кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти в сумі 46000,00грн шляхом безготівкового перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», вказану ним при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Належність позичальнику вказаної банківської карти та надходження 06.11.2023 на цю карту грошових коштів у сумі 46000,00 грн підтверджено випискою АТ КБ «Приватбанк» стосовно ФОП Гринчишин Ярославу Петровичу за період з 06.11.2023 по 07.11.2023.
За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Відповідно до матеріалів справи, заборгованість відповідача за договором становить: 46000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 146885,48 грн заборгованості за процентами, 6900,00 грн заборгованості за комісією.
Відповідач відзиву на позов не подав, обставин справи, що встановлені судом в ході розгляду справи, не заперечив, доводів позовної заяви не спростував, належних та допустимих доказів сплати заборгованості не надав.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.
Отже, відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по поверненню отриманого кредиту та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 46000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 146885,48 грн заборгованості за процентами, 6900,00 грн заборгованості за комісією.
Оскільки спір виник з його вини відповідача судовий збір покладається на останнього.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначав про орієнтовний розмір витрат на оплату правової допомоги в розмірі 9780,40 грн.
До матеріалів справи на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу долучено: копію Договору про надання правової(правничої) допомоги від 01.10.2024; Рахунок - фактуру №Р-00000229 від 07.07.2025 на суму 9782,00 грн; Акт №Р-00000229-07-07-25 від 07.07.2025; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №4629 від 07.07.2025 на суму 9780,00 грн; копію довіреності від 01.10.2024 на адвоката Глуховецького Олександра Степановича; копію Свідоцтва про право на зайняиття адвокатською діяльністю на ім'я Глуховецького Олександра Степановича Серія ТР №000217 виданого 31.08.2017.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України питання про співмірність заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Від відповідача заперечень щодо розміру заявлених до стягнення позивачем понесених витрат на правову допомогу до суду не надходило.
Зважаючи на вказане, оцінивши заявлену до стягнення позивачем суму адвокатських витрат в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру., відтак на користь позивача підлягає до стягнення 9780,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гринчишина Ярослава Петровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) 46000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 146885,48 грн заборгованості за процентами, 6900,00 грн заборгованості за комісією, 9780,00 грн витрат на правову допомогу та 2422,40 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 18.09.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ