Справа № 149/2984/25
Провадження №1-кс/149/532/25
18.09.2025 р. м. Хмільник
Слідчий суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025020210000368, внесеному до ЄРДР 19 серпня 2025 року, кваліфікованому за ч. 1 ст. 121 КК України, про заміну раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання,
В провадження слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу. Клопотання мовтивано тим, що ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.08.2025 року до підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 17.10.2025 включно. На даний час захисник підозрюваного, посилаючись на необгрунтованість підозри, а також недоведеність ризиків, передбачених ч. 3, 5 ст. 177 КПК України, вважає, що відсутні підстави для тримання підозрюваного під вартою, а необхідним і достатнім запобіжним заходом за обставин даної справи є особисте зобов'язання.
В судовому засіданні підозрюваний, його захисник клопотання підтримали, просили його задоволити. Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 вказав, що будь-яких претензій до підозрюваного потерпіла ОСОБА_6 не має, надані нею показання на досудовому розслідуванні були надані нею у лікарні, на даний час вона наполягає, що обставини, які інкриміновані ОСОБА_4 у межах пред'явленої підозри, не відповідають дійсним обставинам. Крім того, ризик впливу на свідків, що був врахований при обранні запобіжного заходу, на даний час не доведений. На утриманні підозрюваного перебуває троє малолітніх дітей, а його тримання під вартою не відповідає тяжкості вчиненого ним діяння, є невиправданим і суперечить інтересам сім'ї, що фактично позбавлена на даний час батька.
Потерпіла ОСОБА_6 вказала, що не має претензій до підозрюваного, не бажає його кримінально-правовового переслідування, натомість потребує допомоги чоловіка по господарству, його тримання під вартою істотно ускладнює догляд за дітьми та нормальне проживання родини.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив, вказавши, що обставини, на які посилається сторона захисту, були оцінені при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, в тому числі у ході апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 20.08.2025, що залишена без змін. Вважає, що здобуті у ході досудового розслідування докази та обставини вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 виправдовують застосування раніше обраного до нього запобіжного заходу, і підстав для його зміни немає.
Слідчий суддя, заслухавши учасників, дослідивши надані ними матеріали, дійшов наступних висновків.
Завданнями кримінального провадження згідно зі ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; невтручання у приватне життя; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження; розумність строків.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8 КПК України).
Частиною 1 статті 12 КПК України визначено, що під час кримінального провадження ніхто не може обмеженим у здійсненні права на вільне пересування через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності (ст. 22 КПК України), що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. Суд досліджує докази безпосередньо, а показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Диспозитивність кримінального провадження (ст. 26 КПК України) передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень згідно з КПК України.
Слідчий суддя в силу вимог ст. 201 КПК України розглядає клопотання підозрюваного, його захисника про зміну запобіжного заходу згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Сторонами кримінального провадження не заперечується, що СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020210000368, внесеному до ЄРДР 19 серпня 2025 року, кваліфікованому за ч. 1 ст. 121 КК України. У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється в тому, що умисно наніс множинні удари руками і ногами у різні частини тіла потерпілої - його дружини ОСОБА_6 , внаслідок чого потерпілій було завдано тілесні ушкодження, в результаті чого потерпілу було доставлено до КНП "Хмільницька ЦЛ". У потерпілої виявлено перелом ребер справа, правобічний пневмоторакс, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Допитана у судовому засіданні за її згодою потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що будь-яких претензій до підозрюваного не має. Травми насправді вона отримала внаслідок падіння, коли займалася побутовими справами. Попередньо надані показання щодо обставин події кримінального правопорушення пояснила тим, що не розуміла, що має говорити, хотіла уникнути кримінального переслідування чоловіка, а протокол допиту підписала, не читаючи. Разом з тим пояснила, що під час проведення слідчого експерименту за її участю вільно відповідала на поставлені питання та пропозиції учасників показати, як відбувалися події. Ані під час попередніх слідчих дій, ані під час допиту у судовому засіданні, жодного неправомірного тиску, погроз до неї не застосовано. Причини розбіжностей у раніше наданих показаннях та наданих у ході допиту у суді пояснити не змогла, вказавши лише, що не має претензій до чоловіка, хоче, щоб він повернувся додому і допомагав їй по господарству і з дітьми. Повідомила, що правдиві показання дає саме слідчому судді. Підтримала доводи, зазначені у письмовому опитуванні від 25.08.2025, що було проведено адвокатом ОСОБА_5 .
Заходи забезпечення кримінального провадження визначені статтею 131 КПК України та застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. 3 ст. 132 КПК України).
Статтею 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховування від органів слідства та суду, знищення чи спотворення речей чи документів, незаконного впливу на інших осіб, перешкоджання кримінальному провадженню, вчиненню інших правопорушень. Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищезазначені дії.
Учасниками судового розгляду не заперечується, що ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 20.08.2025 року до підозрюваного у кримінальному провадженні ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 17.10.2025 включно (без визначення розміру застави).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 09.09.2025 року ухвала залишена без змін, а апеляційна скарга захисника підозрюваного - без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на правильність висновків слідчого судді суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 з урахуванням встановлених у ході розгляду обставин, що мають істотне значення (зокрема тих, що характеризують особу підозрюваного), обгрунтованості підозри, а також доведеність існування ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому суд вказав, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є саме таким запобіжним заходом, який буде достатнім стримуючим засобом, що здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, доведеним в суді слідчим та прокурором саме в цьому кримінальному провадженні.
Відомостей, які не були враховані при обранні запобіжного заходу та суттєво впливають на даний час на існування ризиків, обгрунтованість підозри та інші обставини, що враховуються слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, при розгляді клопотання не надано. Доводи сторони захисту щодо недоведеності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням, що, однак, вже було оскаржено в апеляційному порядку та судом апеляційної інстанції залишено без змін.
Оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_6 , що надані нею у судовому засіданні, слідчий суддя звертає увагу, що відсутність у потерпілої претензій до підозрюваного та небажання його кримінального переслідування не впливають на суть кримінального провадження, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 (ч. 1 ст. 121 КК України), не належить до категорії кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення (ст. 477 КПК України). Оцінка її показань (в тому числі їх зміна) може бути надана у встановленому законодавством порядку, а для цілей вирішення питання про зміну запобіжного заходу оцінюється слідчим суддею у сукупності та взаємозв'язку з іншими обставинами виключно з цією ж метою. Слідчий суддя також враховує, що потерпіла є дружиною підозрюваного, вони спільно проживають та виховують трьох дітей, та у судовому засіданні неодноразово вказувала, що хоче, аби чоловік повернувся додому і допомагав їй із дітьми.
Письмові протоколи опитування ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також потерпілої ОСОБА_6 суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з іншими матеріалами справи, зокрема матеріалами, зібраними уході досудового розслідування. Опитування особи за її згодою не є слідчою дією, відтак отримані у ході його проведення відомості не спростовують встановлених при розгляді клопотання обставин. Крім того, показання потерпілої ОСОБА_6 слідчий суддя сприймав безпосередньо під час допиту, і надав їм відповідну оцінку.
На даний час нових обставин, які не розглядалися слідчим суддею при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не встановлено. Підстав для зміни запобіжного заходу не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтями 371, 372, 375, 376 КПК, слідчий суддя
У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12025020210000368 про заміну раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Слідчий суддя ОСОБА_1