Справа № 149/1284/23
Провадження №1-кп/149/26/25
03.09.2025 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зняття арешту з корпоративних прав та залучення до участі у справі юридичної особи у кримінальному провадженні № 4202102233000002, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2021, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України,
В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебувє вказане кримінальне провадження.
Обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про зняння арешту з корпоративних прав, що був накладений ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 18.04.2023 року. Клопотання мотивовано тим, що вказаною ухвалою накладено арешт на корпоративні права ОСОБА_4 у Приватному підприємстві "Сучасні будівельні технології-12". Оскільки на даний час він має намір звільнитися з посади директора вказаного підприємства, накладення арешту на майно перешкоджає зміні директора та подальшій діяльності підприємства. Відтак обвинувачений просить залучити до участі у справі юридичну особу - ПП "Сучасні будівельні технології-12" та скасувати арешт на корпоративні права, що належать ОСОБА_4 .
У судовому засіданні обвинувачений, його захисник клопотання підтримали, просили задовольнити.
Прокурор проти задоволення клопотання заперечила, вважаючи, що підстави для застосування заходів забезпечення кримінального провадження на даний час не відпали.
Заслухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення вказаного клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України. Частиною 1 ст. 131 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Стаття 170 КПК України встановлює, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Норма ст. 170 КПК України передбачає можливість арешту, зокрема, корпоративних прав. Водночас статтею 174 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду від 18.04.2023 року накладено арешт на корпоративні права у Приватному підприємстві "Сучасні будівельні технології-12", бенефіціарним власником (контролером) яких є ОСОБА_4 , шляхом заборони їх відчуження (дарування, продажу, переоформлення на користь третіх осіб). При вирішенні питання щодо накладення арешту на корпоративні права слідчий суддя виходив із доведеності того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1,2 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України, а майно, на яке було накладено арешт, перебуває у власності підозрюваного і може бути предметом забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні та конфіскації майна як виду покарання. Необхідність арешту вище згадуваного майна обґрунтовується запобіганням тому, щоб ОСОБА_4 , будучи безпосереднім власником цього майна, не здійснив його відчуження з метою уникнення цивільної відповідальності за причинену кримінальними правопорушеннями шкоду та конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Відповідно до Конституції України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права визнання, дотримання і захист права власності є обов'язком держави (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.10.2008 № 24-рп/2008). Конституційний імператив щодо непорушності права приватної власності скеровано насамперед на убезпечення власника від протиправного втручання у здійснення ним своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження належним йому майном вільно та на власний розсуд".
Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України). Відповідно до статті 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Враховуючи викладене, наявність ухвали слідчого судді про арешт корпоративних прав ОСОБА_4 із встановленням заборони їх відчуження не перешкоджає праву користування ними, зокрема не передбачає заборони підприємству, державним реєстраторам приймати рішення, що стосуються діяльності підприємства, в тому числі про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, здійснювати державну реєстрацію змін і вносити до реєстру відповідні записи тощо, що вказано як підстава для скасування арешту. Відтак посилання на необхідність зняття арешту з метою проведення реєстрації змін відомостей щодо юридичної особи, в тому числі щодо звільнення ОСОБА_4 з посади директора, є виключно корпоративними відносинами, та не свідчить про наявність підстав для скасування арешту корпоративних прав як заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того, суд не вбачає підстав для залучення до участі у справі приватного підприємства "Сучасні будівельні технології-12", оскільки обвинуваченим не обгрунтовано, у якому процесуальному статусі належить залучити вказану юридичну особу відповідно до вимог КПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями статтями 371, 372, 375, 376 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про залучення до участі у справі Приватного підприємства "Сучасні будівельні технології-12" відмовити.
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 18.04.2023 року, на корпоративні права у приватному підприємстві "Сучасні будівельні технології-12" - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і окремому оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено і проголошено 16.09.2025 о 14:30 год.
Головуючий суддя ОСОБА_1