вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа № 911/2602/24
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора-Органік»
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кооператив Агровесна»
про стягнення 300 000,00 гривень
за участю представників позивача Гончаренко Є.С. (ордер серії АІ №1707460 від 23.09.2024) та Сулим І.Д. (самопредставництво), представниці відповідача Кучерявої К.Л. (ордер серії А.А. №1571843 від 09.09.2025)
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Флора-Органік» (далі - ТОВ «Флора-Органік»/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кооператив Агровесна» (далі - ТОВ «Кооператив Агровесна»/відповідач) про стягнення 300 000,00 гривень попередньої оплати за договором.
Господарський суд Київської області ухвалою від 11.10.2024 у справі №911/2602/24 залишив позовну заяву ТОВ “Флора-Органік» без руху, постановив виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
17.10.2024 засобами під системи ЄСІТС «Електронний суд» та 21.10.2023 засобами поштового зв'язку через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Флора-Органік» надійшло клопотання про усунення недоліків.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.10.2024 у справі №911/2602/24 прийняв позовну заяву ТОВ “Флора-Органік» до розгляду та відкрив провадження у справі, а також постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання.
29.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Кооператив Агровесна» надійшов відзив на позовну заяву.
Господарський суд Київської області ухвалою від 01.11.2024 у справі №911/2602/24 призначив розгляд справи №911/2602/24 в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02.12.2024, а також витребував у відповідача для огляду у судовому засіданні оригінали доданих до відзиву документів, зокрема:
- видаткових накладних №127 від 26.07.2024 на суму 150 000,00 грн та №151 від 02.08.2024 на суму 150 000,00 грн;
- товарно-транспортних накладних від 26.07.2024 та 02.08.2024.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.12.2024 у справі №911/2602/24 відклав розгляд справи на 30.12.2024.
06.12.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Флора-Органік» надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач не погодився із доводами та аргументами відповідача.
2612.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ “Кооператив Агровесна» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження викладених у заяві по суті обставин та доводів.
Господарський суд Київської області ухвалою від 30.12.2024 постановив перейти до розгляду справи №911/2602/24 за правилами загального позовного провадження, а також:
- призначив підготовче засідання на 28.01.2025;
- надав сторонам строк до 28.01.2025: для подання додаткових доказів по справі (за наявності); заяв та клопотань, які відповідно до статті 182 Господарського процесуального кодексу України мають бути вирішені у підготовчому засіданні (за наявності).
27.01.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Флора-Органік» надійшла заява стосовно поданих відповідачем доказів та подання власних доказів з метою спростування аргументів відповідача.
28.01.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від ТОВ «Флора-Органік» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДР.
У підготовчому засіданні 28.01.2025 судом, у тому числі і з метою повного та всебічного розгляду спору, прийнято до розгляду подані сторонами вказані вище заяви та клопотання разом з доданими до них документами.
Господарський суд Київської області ухвалою від 28.01.2025 у справі №911/2602/24 відклав підготовче засідання на 03.03.2025.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 03.03.2025 постановив закрити підготовче провадження у справі №911/2602/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 01.04.2025.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 22.04.2025 у справі №911/2602/24 оголосив перерву у судовому засіданні до 19.05.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 15.05.2025 у справі №911/2602/24 призначив судове засідання на 24.06.2025.
24.06.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання від ТОВ "Кооператив "Агровесна" про відкладення судового засідання.
Господарський суд Київської області ухвалою від 24.06.2025 у справі №911/2602/24 оголосив перерву у судовому засіданні до 22.07.2025.
Господарський суд Київської області ухвалою від 22.07.2025 у справі №911/2602/24 призначив судове засідання на 26.08.2025, яке не відбулось через оголошення у відповідний день сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста.
Відповідний висновок суду про призначення засідань на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 “Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу “повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.
Господарський суд Київської області ухвалою від 26.08.2025 у справі №911/2602/24 оголосив перерву у судовому засіданні до 09.09.2025.
Поряд з тим у відзиві на позов відповідач, покликаючись на практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що у випадку відсутності юридичного спору суд не має повноважень вирішувати справу, а вказане знаходить своє обґрунтування у висновках Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.12.2018 у справі 802/2474/17-а - відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Так, під предметом спору слід розуміти об'єкт матеріального світу, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем, відтак закриття провадження у справі з підстав відсутності предмету спору можливе у разі припинення існування предмета спору (сплата суми боргу, знищення спірного майна тощо) та якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Водночас питання наявності/відсутності у особи, яка звернулась до суду, права та/або інтересу підлягає дослідженню під час розгляду спору по суті та не може розцінюватися на предмет відсутності матеріально-правового об'єкту спору (предмету спору) і, як наслідок, бути підставою для закриття провадження у справі.
До того ж обставини відсутності предмету спору, як підстави для закриття провадження у справі, мають одночасно супроводжуватись і відсутністю між сторонами неврегульованих питань щодо такого предмету спору, яким у цій справі є грошові кошти.
Ураховуючи наведене, суд висновує про необгрунтованість означених вище доводів ТОВ “Кооператив Агровесна» та, власне, і про відсутність процесуальних підстав для закриття провадження у цій справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
У судовому засіданні 09.09.2025 після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких перейшов до стадії ухвалення судового рішення та проголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
07.08.2024 платіжними інструкціями за №№2599, 2600 ТОВ «Флора-Органік» перераховано на рахунок ТОВ «Кооператив Агровесна» по 150 000,00 грн та загалом 300 000,00 грн, відповідно:
- 150 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ожину згідно договору №17-07-23 від 17.07.2023 р. Рахунок на оплату №52 від 02.08.2024 у сумі 125 000,00 грн ПДВ - 20% 25 000,00 грн»;
- 150 000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ожину згідно договору №17-07-23 від 17.07.2023 р. Рахунок на оплату №42 від 26.07.2024 у сумі 125 000,00 грн ПДВ - 20% 25 000,00 грн» (далі - платіжні інструкції).
До позовної заяви додано копії означених платіжних інструкцій, а також копії виставлених ТОВ «Кооператив Агровесна» рахунків на оплату №42 від 26.07.2024 та №52 від 02.08.2024 (далі - рахунки на оплату).
Відповідно до змісту позовної заяви, покликаючись на вказані вище обставини, позивач зазначив, що у липні 2024 року між сторонами велись перемовини стосовно укладення договору поставки, за умовами якого позивач планував придбати у відповідача 2000 кг ожини вартістю 300 000,00 грн.
З огляду на вказане позивач зауважив, що направлення відповідачем рахунків на оплату є пропозицією відповідача про укладення відповідного договору купівлі-продажу (поставки) 2000 кг ожини вартістю 300 000,00 грн, відтак оплата позивачем таких рахунків свідчить про прийняття такої пропозиції.
Мотивуючи своє звернення до суду із відповідним позовом, ТОВ «Флора-Органік» зазначило, що відповідач не виконав свого обов'язку та ожину не поставив, як і не відповів на претензію від 09.09.2024 та, власне, не повернув суму попередньої плати.
До позовної заяви додано копії адресованої ТОВ «Кооператив Агровесна» претензії позивача від 09.09.2024, а також опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку з квитанцією АТ «Укрпошта».
З огляду на вказане вище та передбачені п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність, ТОВ «Флора-Органік» просить суд стягнути з ТОВ «Кооператив Агровесна» 300 000,00 гривень попередньої оплати за договором.
Не погодившись із вказаною вимогою позивача, ТОВ «Кооператив Агровесна» у відзиві на позов зазначило про те, що предметом оскарження, згідно тексту позову, є реєстрація права оренди земельної ділянки за відповідачем, а тому для того, що висновки про порушення права чи інтересу позивача оскаржуваним і цій справі рішенням про державну реєстрацію права оренди були обґрунтованими, позивач повинен мати легітимні очікування вчинення стосовно нього певних дій з боку відповідача, а саме сплати на його користь суми грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн.
У розрізі зазначеного відповідач здійснив посилання на визначення поняття «порушене право», а також на практику Європейського суду з прав людини стосовно з'ясування статусу позивача як «потерпілого», відтак відповідно до змісту відзиву вказав, що власні зобов'язання з поставки ожини ТОВ «Кооператив Агровесна» виконало, що підтверджується видатковими накладними №127 від 26.07.2024 на суму 150 000,00 грн та №151 від 02.08.2024 на суму 150 000,00 грн, копії яких додано до відзиву (далі - видаткові накладні).
Окрім того, за доводами відповідача, позивач звертався до нього з претензіями двічі: з претензією від 22.08.2024 про повернення безпідставно набутого майна згідно ст. 1212 ЦК України та з претензією від 09.09.2024 про виконання обов'язку з поставки товару на суму 300 000,00 грн.
Не погоджуючись зі змістом таких претензій позивача та зробленого ним посилання на статтю 1212 ЦК України, відповідач вказав на те, що призначення проведених позивачем платежів містить посилання на договір та виставлені рахунки, відтак за видатковими накладними за адресою позивача у м. Київ по вул. Миколи Василенка, буд. 2 було поставлено по 1 000,00 кг ожини та за фактом такої поставки відповідачем складено і надіслано на реєстрацію податкові накладні №46 від 26.07.2024 та №5 від 02.08.2024 на суми 150 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 25 000,00 грн.
Так, відповідач зауважив, що дати складання податкових накладних повністю відповідають датам здійснення поставки товару, тобто спочатку відбулась поставка товару, а потім його оплата позивачем.
До відзиву відповідачем додано копії вказаних податкових накладних, а також, окрім наданих уже позивачем рахунків на оплату та претензії від 09.09.2024, копії:
- товарно-транспортних накладних від 26.07.2024 та 02.08.2024;
- адресованої ТОВ «Кооператив Агровесна» претензії позивача від 22.08.2024;
- адресованої ТОВ «Флора-Органік» відповіді відповідача від 02.09.2024 на претензію позивача від 22.08.2024 разом з описом вкладення у цінний лист;
- конверта від поштового відправлення за №0800100000128 стосовно надіслання позивачу відповіді на претензію від 22.08.2024;
- адресованої ТОВ «Флора-Органік» відповіді відповідача від 16.09.2024 на претензію позивача від 09.09.2024 разом з описом вкладення у цінний лист та квитанцією АТ «Укрпошта» від 01.10.2024.
З огляду на все зазначене та додані документи відповідач вважає, що між ним та позивачем наявні договірні відносини, що, з урахуванням належного виконання зобов'язань в межах цих відносин, виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України.
У розрізі вказаних обставин відповідач здійснив посилання на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19 та, власне, вказав, що підтвердженням здійснення господарських операцій є обставини реального руху товарних цінностей.
До того ж відповідач зауважив, що передані ним під час доставки ожини видаткові накладні позивачем зі свого боку не підписано і не повернуто, попри те з огляду на відсутність заперечень/претензій позивача щодо кількості та якості відповідно поставленого товару він вважається прийнятим позивачем.
Така поведінка позивача, на переконання відповідача, є непослідовною та недобросовісною, що також свідчить про зловживання процесуальними правами шляхом подання завідомо безпідставного позову.
Отже, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
У відповідь на вказані аргументи та заперечення позивач звернув увагу на те, що надані відповідачем видаткові та товарно-транспортні накладні не є належними, достовірними та допустимими, оскільки не підписані з боку позивача, як наслідок такі документи не підтверджують рух товарів та їх прийняття позивачем.
До того ж позивач звернув увагу на те, що товарно-транспортні накладні не підписано уповноваженими особами і в графі «вантажувально-розвантажувальні операції», тоді як Правилами перевезень встановлено обов'язок водія передати один екземпляр товарно-транспортної накладної вантажоодержувачу, а на іншому екземплярі отримати його підпис про отримання товару.
З огляду на вказане позивач зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що зазначені товарно-транспортні накладні взагалі передавались позивачу, як і відсутні докази, що позивач відмовився їх прийняти та/або підписати.
Стосовно ж наданих відповідачем податкових накладних, то позивач вказав, що податкова накладна може оцінюватись судом як доказ лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.
Своєю чергою відповідач на підтвердження власних доводів про здійснення поставки позивачу ожини на підставі видаткових накладних надав суду копії таких документів:
- укладеного з ТОВ «Агровесна Маркет» договору про надання транспортно-експлуатаційних послуг №07-ТР-24 від 01.03.2024;
- подорожніх листів вантажного автомобіля від 26.07.2024 та від 02.08.2024;
- відрядних нарядів списком за №105 від 26.07.2024 та №122 від 02.08.2024;
- оборотно-сальдових відомостей по рахунку 271 від 26.07.20274 та від 02.08.2024;
- підписаних відповідачем та ТОВ «Агровесна Маркет» актів наданих послуг за №528 від 26.07.2024 та №576 від 02.08.2024.
Вказані документи, за доводами відповідача, підтверджують реальність здійснення господарських операцій з поставки товару за видатковими накладними №127 від 26.07.2024 та №151 від 02.08.2024.
Щодо наданих відповідачем документів позивач зазначив, що останні не підписано позивачем, як і відсутні докази передачі таких документів позивачу, а тому вони не підтверджують обставини передачі позивачу товару.
Також, оцінюючи зміст укладеного з ТОВ «Агровесна Маркет» договору про надання транспортно-експлуатаційних послуг №07-ТР-24 від 01.03.2024, позивач звернув увагу на те, що відповідачем не надано копії заявок на перевезення вантажу позивачу та письмового підтвердження перевізника про прийняття таких заявок, а тому відсутні підстави вважати, що перевізник прийняв такі заявки та надав згоду на перевезення товару позивачу відповідно до умов договору.
Зазначені обставини, за доводами позивача, є додатковим підтвердженням того, що поставка товару відповідачем позивачу не здійснювалась.
Крім того позивач звернув увагу на те, що згідно відомостей ЄДР керівником та одним із мажоритарних учасників відповідача є Ткачук Олександр Анатолійович, який також є одним із бенефіціарних власників ТОВ «Агровесна Маркет», і такі обставини свідчать про пов'язаність зазначених юридичних осіб, а тому є певні сумніви в об'єктивності та достовірності наданих цими компаніями документів у межах цієї справи.
До матеріалів справи позивачем долучено довідку з ЄДР (інтернет-ресурс «You control») стосовно юридичної особи - ТОВ «Агровесна Маркет».
На підтвердження ж обставин нездійснення відповідачем поставки товару позивач надав суду довідку/витяг з власної облікової системи бухгалтерського обліку щодо відсутності відомостей про отримання у 2024 році товарів від відповідача та, відповідно, нездійснення обліку таких товарів на рахунках бухгалтерського обліку.
У судових засіданнях на запитання суду з метою з'ясування обставин справи, представники сторін пояснили таке.
Так, представниця відповідача вказала, що усі долучені до матеріалів справи документи підтверджують те, що саме відповідач виростив та зібрав поставлений позивачу товар, відтак відображені у податкових накладних господарські операції є товарними.
Втім, за доводами представниці відповідача, позивач не відкоригував прийняття таких зареєстрованих відповідачем податкових накладних.
Крім того представниця відповідача звернула увагу на те, що в платіжних інструкціях позивач не вказав, що він здійснює попередню оплату чи аванс, тому платежі було проведено саме за отриманий товар.
Поряд з тим згідно пояснень представниці відповідача, у розрізі обставин здійснення поставки товару позивачу, відсутні докази строгої звітності стосовно передачі товару особі - перевізнику відповідача, попри вказане така практика здійснення перевезень склалась, у тому числі між сторонами цього спору, здавна і до цього часу спірних питань не виникало.
Так, представниця відповідача зауважила, що:
- зазвичай питання стосовно підписання первинних документів, у тому числі видаткових накладних отримувачем товару вирішується між бухгалтерами товариств в телефонному режимі (представниця усно зачитала телефонну переписку між бухгалтерами товариств), і може відбуватись після відвантаження товару, тобто не під час його вручення покупцю;
- при здійсненні відвантаження товару позивачу 26.07.2024 та 02.08.2024 на місці (складі) уповноважений представник ТОВ «Флора-Органік» був відсутній, тоді як телефонна переписка бухгалтерів сторін свідчить, що керівник позивача заборонив підписувати накладні;
- між сторонами спору існують інші відносини стосовно оренди землі, і в межах тих відносин позивач має борг перед відповідачем;
- у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня будь-яка судова справа, де відповідач був би боржником стосовно поставки товару, що свідчить про добросовісну репутацію такого товариства.
Крім того представниця відповідача не заперечила того, що ТОВ «Кооператив Агровесна» і ТОВ «Агровесна Маркет» є афілійованими особами, відтак вказала, що водію перевізника надається подорожній лист, а місце відвантаження товару вказується у товарно-транспортних накладних.
У судовому ж засіданні 09.09.2024 з наданих представниками сторін пояснень щодо вказаних у рахунках на оплату та платіжних інструкціях реквізитів договору №17-07-23 від 17.07.2023 судом з'ясовано таке.
Представник позивача пояснив, що копію такого договору віднайдено та з'ясовано, що строк його дії сплив 31.12.2023, тоді як умови про автоматичну пролонгацію у такому відсутні, правовідносини за таким договором у 2024 році припинилися і не стосується спору
За поясненнями ж представниці відповідача згідно пункту 5.2. вказаного договору він діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами зобов'язань. Звідси представниця відповідача стверджує, що на момент поставки означений договір був чинний.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Частинами 1-3 та 6 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зі змісту вказаної норми права слідує, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця такого майна з використанням установленого главою 83 ЦК України правового механізму лише у разі наявності речово-правових відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Для утворення складу відповідної правової конструкції необхідною є навність таких умов:
1) збільшення майна, яким також є грошові кошти, в однієї особи та втрата такого майна іншою особою, тобто збільшення або збереження коштів в особи є наслідком втрати або недоотримання їх іншою особою;
2) причинний зв'язок між збільшенням майна (коштів) в однієї особи i відповідною втратою майна (коштів) іншою особою;
3) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна (коштів) в однієї особи за рахунок іншої особи.
Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, відповідні приписи можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту.
Водночас, оскільки для кондикційних зобов'язань важливим є обставини неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження майна/грошових коштів, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 11, ст. 207 Цивільного кодексу України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Приписами ч. 1 ст. 639, ч. 1 ст. 640, ч. 1 ст. 641, ч.ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662, статті 663 ЦК України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами статей 73, 74, 76, 78, 79, 86 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати, що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду та здійснюється за унормованими процесуальними нормами правилами і принципами/стандартами.
Зі встановлених судом обставин слідує, що позивачем на рахунок відповідача 07.08.2024 проведено два платежі по 150 000,00 грн, призначенням яких вказано як рахунки на плату №42 від 26.07.2024 та №52 від 02.08.2024, так і договір №17-07-23 від 17.07.2023.
Так, сторонами вказаного спору не заперечено та не спростовано обставин укладення ними договору №17-07-23 від 17.07.2023, попри вказане у передбачений процесуальним законом порядок сторонами, зокрема і відповідачем не долучено до матеріалів цієї справи копії означеного договору, як і не надано жодних належних, достовірних доказів продовження його дії на 2024 рік.
Зокрема, у розрізі вказаного, суд відхиляє як неспроможні посилання представниці відповідача на те, що такий договір діє у будь-якому разі до моменту повного виконання сторонами зобов'язань, оскільки обставини виникнення у сторін за таким договором певних обов'язків у 2023 році та їх невиконання станом на 2024 рік не підтверджено жодними належними та достовірним доказами.
Саме ж лише зазначення реквізитів означеного договору у виставлених відповідачем у 2024 році рахунках на оплату не свідчить про його пролонгацію та чинність у вказаний період.
Водночас зміст обох виписаних відповідачем рахунків на оплату як таких, що слугували позивачу підставою для сплати відповідачу загалом 300 000,00 грн згідно платіжних інструкцій, містить:
- ідентифікуючі відомості ТОВ «Кооператив Агровесна», як постачальника, зокрема і номер його банківського рахунку, а також відомості про те, що покупцем є ТОВ «Флора-Органік»;
- назву товару - ожина, його кількість - по 1 000 кг, а також ціну - 125,00 грн без ПДВ (у кожному з рахунків).
Попри вказане означені рахунки не містять жодних відомостей про погодження сторонами строків, місця/способу поставки та/або вручення (передачі) товару позивачу, як і не містить відповідних істотних умов поставки товару надіслана позивачем претензія від 09.09.2024, яка за своїм змістом та з огляду на відсутність погодження відповідача із викладеними у ній вимогами не є пропозицією укласти договір поставки (купівлі-продажу) ожини.
З огляду на вказане вище, у тому числі процесуальні приписи стосовно оцінки доказів, суд висновує, що означені документи, зокрема виставлені рахунки на оплату та платіжні інструкції у сукупності не свідчать про узгодження сторонами істотних умов поставки, як наслідок - укладення сторонами відповідного договору у передбаченому законом порядку.
Тобто усі вказані документи не свідчать про вчинення пропозиції у явно вираженому намірі ТОВ «Кооператив Агровесна» взяти на себе зобов'язання з передачі/поставки позивачу вказаного у рахунках товару, у тому числі щодо строків, місця та способу його передачі, що не узгоджується з наведеними вище приписами норм матеріального права щодо укладення договору, зокрема і у розмінні статті 207 ЦК України - шляхом обміну документами.
У розрізі зроблених вище висновків судом враховано, що за вказаних вище спірних обставин надіслання/виставлення відповідачем рахунків на оплату не може ототожнюватися з укладанням договору, оскільки складання та надання рахунку має здійснюватися на виконання досягнутих сторонами домовленостей.
Укладення ж договору поставки між господарюючими суб'єктами в усній формі не ґрунтуються на законі, зокрема на вказаних вище нормах Цивільного кодексу України.
Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у cправі №904/393/22 та у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 у справі №918/475/24.
Стосовно ж обставин передачі/поставки відповідачем у власність позивача товару - ожини на суму 300 000,00 грн, слід зазначити таке.
За змістом ініційованого позову ТОВ «Флора-Органік» заперечило обставини отримання від відповідача у 2024 році ожини у будь-якій кількості, у тому числі 2000 кг на суму 300 000,00 грн, надавши суду на підтвердження вказаного довідку/витяг з власної облікової системи бухгалтерського обліку.
Зі змісту вказаної довідки/витягу слідує, що по контрагенту - ТОВ «Кооператив Агровесна», відомості про отримання у 2024 році товарів від відповідача та, відповідно, здійснення обліку таких товарів на рахунках бухгалтерського обліку у відповідній системі відсутні.
Своєю чергою, підтверджуючи власні доводи про належне виконання обов'язку з поставки 26.07.2024 та 02.08.2024 позивачу 2000 кг на суму 300 000,00 грн, відповідач надав суду, зокрема, копії видаткових та товарно-транспортних накладних, оцінюючи зміст яких, судом встановлено, що видаткові накладні не містять підпису уповноваженої особи про засвідчення прийняття вказаного у таких документах товару.
Звідси суд висновує, що вказані видаткові накладні не є належними та достовірними доказами поставки та передачі у власність позивача 2000 кг на суму 300 000,00 грн ані у вказані в таких накладних дати - 26.07.2024 та 02.08.2024, ані у будь-який інший час.
Що ж до товарно-транспортних накладних, то зміст обох таких документів містить відомості про:
- замовника - ТОВ «Флора-Органік»; вантажовідправника - ТОВ «Кооператив Агровесна»; вантажоодержувача - ТОВ «Флора-Органік»;
- відомості про автомобільного перевізника та дані автомобілю - ТОВ «Агровесна-Маркет»; автомобіль Mercedes-Benz KA3626АЕ, водій ОСОБА_1 ;
- супровідні документи - видаткові накладні;
- відомості про вантаж та його кількість, а також пункт розвантаження, відповідно: по 1000 кг ожини, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 2;
- підпис виконавчого директора ТОВ «Кооператив Агровесна» Пилипончика Є.Л. у відповідній графі кожної з ТТН «здав вантажовідправник».
Попри вказані відомості означені товарно-транспортні накладні не містять відміток про отримання товару безпосередньо ТОВ «Флора-Органік», як замовником та вантажоодержувачем, оскільки підписи уповноваженої особи позивача, зокрема і директора ОСОБА_2 у відповідній графі кожної з ТТН «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» та «вантажно-розвантажувальні операції» відсутні.
Також в означених ТТН відсутні і підписи водія ОСОБА_1 про отримання ним до перевезення вказаних у цих документах товарно-матеріальних цінностей, тоді як відповідач під час розгляду цієї справи не заперечив та підтвердив те, що він не контролює свого перевізника в частині належного виконання ним власних обов'язків з дійсного доставлення та передачі товару замовнику/вантажоотримувачу.
Стосовно ж наданих відповідачем копій:
- укладеного з ТОВ «Агровесна Маркет» договору про надання транспортно-експлуатаційних послуг №07-ТР-24 від 01.03.2024;
- подорожніх листів вантажного автомобіля від 26.07.2024 та від 02.08.2024;
- відрядних нарядів списком за №105 від 26.07.2024 та №122 від 02.08.2024;
- оборотно-сальдових відомостей по рахунку 271 від 26.07.20274 та від 02.08.2024;
- підписаних відповідачем та ТОВ «Агровесна Маркет» актів наданих послуг за №528 від 26.07.2024 та №576 від 02.08.2024, суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою їх оформлення і складення означені документи ані окремо, ані у сукупності не є належними, допустимими та достовірним доказами передачі у власність та розпорядження позивача 2000 кг ожини на суму 300 000,00 грн.
Так, попри зазначення у цих документах відомостей про виконання певними, підпорядкованими відповідачу особами власних трудових обов'язків та дій, зокрема зі збору ожини та/або передачі вантажного автомобіля у розпорядження водія і здійснення ним вантажних перевезень, як і внесення до подорожного листа відомостей про те, в чиє розпорядження здійснюється перевезення «ягоди свіжої», усі такі документи не свідчать про безпосередній і достовірний зв'язок між зазначеними у них відомостями та, власне, обставинами передачі позивачу і отримання ним 2000 кг ожини на суму 300 000,00 грн.
З огляду на вказане суд відхиляє посилання відповідача на те, що проведені ним господарські операції зі збору та відвантаження перевізнику ожини є товарними, позаяк обставини вибуття товару із розпорядження продавця самі по собі не є беззаперечним та достовірним свідченням доставки і передачі цього товару у розпорядження покупця.
Крім того суд зауважує, що товарно-транспортна накладна відповідно до законодавчих положень є документом, що фіксує не порядок передачі-прийняття товару, а порядок перевезення такого товару загалом, а тому відповідний документ не є первинно-обліковим документом щодо проведеної господарської операції, як виключний доказ передачі товару саме у власність та розпорядження покупця/вантажоодержувача, зокрема у цьому спорі - у власність та розпорядження ТОВ «Флора-Органік».
З огляду вказаного суд враховує, що обставини передачі товару між юридичними особами можуть підтверджуватись не тільки первинними документами, а також іншими доказами, попри те ці докази мають переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару - рух матеріальних цінностей, що не обмежується самим лише вибуттям речі (товару) із власності продавця/постачальника, а й достовірно має фіксувати передачу/вручення товару у власність покупця.
З урахуванням наведеного судом оцінено також і надані відповідачем копії складених ним податкових накладних та встановлено, що вказані податкові накладні, як і відображення у податкових зобов'язаннях відповідача та його бухгалтерському обліку відповідних даних про поставку товару, жодним чином не свідчить про те, що відповідач передав у власність та розпорядження позивача 2000 кг ожини на суму 300 000,00 грн.
Тобто вказані податкові накладні окремо не є належними та достовірними доказами поставки позивачу товару, як і не можуть бути оцінені такі накладні у сукупності з рештою усіх наданих відповідачем документів з огляду на визнання їх судом неналежними, недопустимими та недостовірними.
Суд звертає увагу, що правильність внесення відомостей до податкових документів перевіряється відповідним контролюючим органом, а наслідки вчинення/невчинення господарюючими суб'єктами тих чи інших дій з оподаткування товарообороту не входить в предмет дослідження спору у цій справі.
Жодних інших засобів доказування (речові, електронні, письмові докази, показання свідків), які б містили у собі відомості про стверджувані відповідачем обставини поставки позивачу товару суду не надано.
Посилання ж відповідача на те, що між сторонами спору, зокрема бухгалтерами шляхом телефонного зв'язку велись перемовини про спірну поставку судом відхиляються, як доказово неспроможні.
Суд звертає увагу на те, що процес доказування у господарському судочинстві полягає у безпосередньому поданні до суду, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявних у сторони доказів, а не лише у зазначенні нею про те, які документи/відомості вона може подати до суду.
З огляду на вказане судом відхиляються як доказово неспроможні також і решта усних міркувань представників відповідача у судових засіданнях щодо проведених математичних розрахунків економічної діяльності позивача, у тому числі і в частині реалізації ним ожини.
Підсумовуючи все наведене, з огляду на заперечення позивача про отримання ним товару від ТОВ «Кооператив Агровесна», суд приходить до висновку, що надані останнім документи, з огляду на процесуальні приписи та передбачені ними принципи доказування, формують у суду розумний сумнів стосовно відповідних обставин, про які стверджує відповідач, та не приймаються судом як належні, допустимі і достовірні докази на підтвердження виконання відповідачем зобов'язання та передачі позивачу 2000 кг ожини на суму 300 000,00 грн.
У розрізі зазначеного суд звертає увагу на те, що:
- принцип оцінки доказів “поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає із справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення;
- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання;
- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі.
Крім того, з'ясовуючи обставини та здійснюючи їх перевірку наданим доказами, судом враховано, що передбачений процесуальними нормами принцип «вірогідність доказів», який можливий до застосування тоді, коли докази подають обидві сторони і суд співвідносить між собою докази обох сторін, попри те первинно неналежні та недостовірні докази не можуть оцінюватись за відповідним принципом.
Тобто надані відповідачем видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні, а також решта зазначених вище документів відхилено як неналежні, недопустимі та недостовірні, що виклює необхідність у їх співвіднесенні з доказами позивача.
Решта наведених в описовій частині зазначеного рішення аргументів та доводів відповідача, зокрема про зловмисні дії певних осіб та наявність між сторонами інших неврегульованих питань щодо оренди землі судом залишаються поза увагою як такі, що не входять в межі доказування згідно предмету та підстав відповідно заявленого позову, а лише спрямовано на з'ясування між особами усіх суперечок і спорів, що не охоплені спірним предметом.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «Кооператив Агровесна» безпідставно, у розумінні приписів статі 1212 ЦК України, отримало 07.08.2024 згідно платіжних інструкцій належні ТОВ «Флора-Органік» грошові кошти у загальній сумі 300 000,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За таких обставин, оскільки відповідач отримав кошти позивача за відсутності правової підстави та станом на дату прийняття відповідного рішення їх позивачу не повернув, суд висновує про обгрунтованість заявленої за позовом у цій справі вимоги ТОВ «Флора-Органік» та ухвалює стягнути з ТОВ «Кооператив Агровесна» - 300 000,00 грн попередньої оплати.
У розрізі зробленого висновку та встановлених вище обставин відсутності між сторонами договірних відносин суд зазначає, що раціональним та логічним є задоволення сформульованої позивачем вимоги про стягнення коштів саме у словесному виразі «…попередньої оплати», а не «…попередньої оплати за договором», попри те зазначене не є підставою для часткового задоволення позовних вимог, оскільки таке формулювання не змінює ані розмір належних до повернення коштів, ані спосіб захисту у вигляді їх примусового стягнення з відповідача.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що при ухвалені відповідного рішення приписи норм матеріального права, на які здійснено посилання позивачем, не застосовано, оскільки до відповідних спірних правовідносин, за встановлених обставин, підлягають застосуванню приписами статті 1212 ЦК України, тоді як:
- саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору;
- самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту;
- суд, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Отже, за обставин спору у цій справі судом використано принцип jura novit curia ("суд знає закони"), згідно якого суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію спірних відносин та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кооператив Агровесна» (08021, Київська обл., Макарівський р-н, с. Ніжиловичі, вул. Петровського, буд. 126, ідентифікаційний код 41538883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Флора-Органік» (03179, м. Київ, Брест-Литовське шосе, 8А, офіс 206, ідентифікаційний код 42162862):
- 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати;
- 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 17.09.2025.
Суддя В.А. Ярема