Справа № 147/1631/25
Провадження № 2/147/633/25
про залишення позову без руху
17 вересня 2025 року с-ще Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Почкіна Оксана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання трьох дітей та забов'язати відповідача брати участь у додаткових витратах на дитину з інвалідністю в зв'язку з лікуванням, реабілітацією та спеціальним доглядом.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, суддя дійшла до висновку, що таку слід залишити без руху, оскільки така не відповідає вимогам ЦПК України, враховуючи наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК позовна заява повинна містити виклад обставин, яким позивач обгрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка у позовній заяві просить суд стягнути аліменти на утримання трьох дітей, однак син ОСОБА_3 на день звернення до суду є повнолітньою особою.
Норми ч.1 ст. 199, 200 СК передбачають, що якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Однак в позовній заяві позивач, заявляючи позовну вимогу про стягнення аліментів на повнолітню дитину, не навів обґрунтування стягнення аліментів з урахуванням обставин, які враховує суд (ст. 182, ч.1 ст. 199, ст. 200 СК) при визначенні розміру аліментів, та доказів на підтвердження такого обґрунтування, не вказав в позовній заяві тих обставин, на які покликається в позовній заяві, зокрема, що повнолітній син потребує матеріальної допомоги в зв'язку з навчанням, та не надано доказів, які підтверджують витрати в зв'язку з навчання повнолітньої дитини (витрати на проїзд, харчування, проживання за місцем навчання, придбання приладдя, тощо). Також не вказано та не надано доказів того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу.
Крім того, вимогами статті ст. 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Ч. 3. ст.181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків на утримання неповнолітніх дітей суд бере до уваги обставини визначені в ст. 182 СК, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу наведених вище норм, вбачається, що правові підстави стягнення аліментів на неповнолітніх дітей та на повнолітню дитину, що продовжує навчання, різні та є окремими правовими вимогами до відповідача.
Також в позовні заяві, позивачка просить стягнути з відповідача додаткові витрати на дитину з інвалідністю у зв'язку з лікуванням, реабілітацією та спеціальним доглядом.
Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть сплачуватися наперед, або вони покриваються після їх фактичного понесення. Конкретна форма залежить від наявних документів - чеків, квитанцій, актів виконаних робіт, рекомендацій чи діагнозів тощо. При цьому стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно (до досягнення дитиною повноліття).
Таким чином, стягнення додаткових витрат, не охоплюється аліментами та викликане особливостями дитини, її станом здоров'я, фізичного розвитку у кожному випадку окремо та індивідуально документальне підтвердження та реальність додаткових витрат.
Разом з тим, позивачка в позовній заяві не зазначила обставин справи, якими вона обґрунтовує вимогу про стягнення додаткових витрат на дитину та не долучила докази, які підтверджують розмір понесених нею витрат чи необхідність в майбутньому додаткових витрат на лікування ( вартість придбаних ліків, спеціального медичного догляду, санаторно-курортне лікування тощо).
Вищевказане слід врахувати стороні позивача при усуненні недоліків.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином стороні позивача слід усунути зазначені вище недоліки, подати до суду належним чином оформлену позовну заяву, а також її копій з додатками відповідачу.
З урахуванням викладеного, суддя вважає, що заяву слід залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, що не перевищує десяти днів з дня отримання нею копії ухвали.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Керуючись ст. ст. 52, 53, 175,177,185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву, подану ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення указаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Почкіна