ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.09.2025Справа № 910/7550/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (бул. Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601) в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 00022527)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомийка Маестро-Спорт» (вул. Болсуновська, буд. 31-37, м. Київ, 01104; ідентифікаційний код 43527077)
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності та зобов'язання вчинити дії,
Представники сторін:
прокурор: Мацих Дар'я
від позивача: Плахотнік Роман
від відповідача: Бордаченко Олександр
1. Стислий виклад позиції Прокурора
До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації (далі за текстом - Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомийка Маестро-Спорт» (далі за текстом - ТОВ «Автомийка Маестро-Спорт», Відповідач), в якому Позивач просить суд: усунути перешкоди власнику - Державі в особі Київської міської військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31, (кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003), шляхом:
- скасування рішення приватного нотаріуса Коваль К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2025 (індексний номер рішення: 59166252) про державну реєстрацію прав та здійсненої на його підставі у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ТОВ «Автомийка Маестро-Спорт» на нежитлову будівлю літ. «Б» загальною площею 264.3 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31-37, із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 201981780000);
- зобов'язання ТОВ «Автомийка Маестро-Спорт» (ЄДРПОУ 43527077) повернути земельну ділянку площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31, (кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003) у Печерському районі міста Києва Державі в особі Київської міської військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022527), привівши її у придатний для використання стан.
В обґрунтування заявлених вимог, Прокурор зазначає про незаконність проведення первинної реєстрації права власності щодо нежитлової будівлі літ. «Б» загальною площею 264.3 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31-37, що стало підставою для проведення подальшої реєстрації такого права за Відповідачем.
Позивач вважає, що незаконне володіння об'єктом нерухомості призводить до незаконного користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване та яка перебуває у державній власності, що тим самим унеможливлює ефективно використовувати земельну ділянку на розсуд власника (держави).
2. Стислий виклад позиції Позивача
Із поданих пояснень вбачається, що Київська міська військова адміністрація стверджує, що розпорядження про надання спірної земельної ділянки у власність чи користування за поданням Департаменту не видавала, правовстановлюючі документи на неї не отримувались, що тим самим є достатньою підставою для скасування оскаржуваної реєстраційної дії, а державна реєстрація спірної нерухомості площею 264.3 кв.м на земельній ділянці, власником якої є Київська міська військова адміністрація, істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим, а Позивач не може вільно розпоряджатися земельною ділянкою в інтересах територіальної громади міста Києва.
В силу зазначеного, нерухоме майно Відповідача, яке знаходиться на спірній земельній ділянці є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, про шо і просить Прокурор у позові.
3. Стислий виклад позиції Відповідача
Із поданого відзиву вбачається, що Відповідач заперечує щодо задоволення позову з огляду на наступне:
- Відповідач є законним власником спірного нерухомого майна, яке набуто ним у законний спосіб;
- Відповідач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна і йому не було відомо про існування судових рішень по справі №25/119-58/159 щодо такого нерухомого майна, про будь-які обмеження чи обтяження на майно на дату його передачі в іпотеку чи станом на дату задоволення вимог Відповідача як іпотекодержателя;
- первісна реєстрація права власності на нерухоме майно за ТОВ «Київ-Авто» відбулася 29.04.2009 за № 9506-П на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2008 та ухвали цього ж суду від 29.04.2008 по справі № 25/119, які набрали законної сили, були чинними станом на дату пред'явлення їх до державної реєстрації і обов'язковими до виконання на всій території України;
- у 2020 році відбулось лише технічне перенесення відомостей про державну реєстрацію права власності ТОВ «Київ-Авто», проведеного Київським БТІ;
- позовна вимога Прокурора зобов'язати Відповідача звільнити всю земельну ділянку площею 0,6563 га, на якій знаходяться об'єкти, до яких Відповідач не має жодного відношення є безпідставною.
Окрім викладеного, Відповідач звертає увагу суду на те, що Прокурор звернувся до суду з пропуском строку позовної давності та невірно визначив особу Позивача - орган в інтересах якого поданого даний позов.
4. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.07.2025.
07.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
07.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.
11.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Підготовче засідання 14.07.2025 відкладено на 11.08.2025.
16.07.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.
08.08.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про витребування доказів.
11.08.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про зупинення провадження у справі.
Підготовче засідання 11.08.2025 відкладено на 13.08.2025.
13.08.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Прокурора по суті поданих Відповідачем клопотань про зупинення провадження та витребування доказів.
У підготовчому засіданні 13.08.2025, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку відмовити у задоволені клопотань Відповідача про зупинення провадження та витребування доказів, а додаткові докази, подані Відповідачем долучити до матеріалів справи.
Також у даному засіданні 13.08.2025 судом відмовлено у задоволенні усного клопотання Відповідача про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.09.2025.
05.09.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення від Відповідача.
У судовому засіданні 05.09.2025 Прокурор підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник Позивача підтримав позицію Прокурора.
Представники Відповідача заперечував щодо задоволення позову.
Заслухавши вступні слова Прокурора та представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 08.09.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
З наданої до суду інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2025 № 430176858 вбачається, що на підставі рішення приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Сазонової О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.10.2020 (індексний номер рішення: 54750962) здійснено реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) на нежитлову будівлю літ. «Б», загальною площею 264, 3 кв. м., яка розташована на сформованій земельній ділянці площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 31, (кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003) за ТОВ «Київ-Авто».
Підставою для прийняття вказаного рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна стало рішення Господарського суду міста Києва у справі 25/119-58/15 від 27.03.2008 та технічний паспорт виготовлений ТОВ «Армовір» від 06.10.2020.
Згідно інформаційної довідки КП КМР «Київське БТІ» від 21.10.2020 право власності ТОВ «Київ-Авто» на нежитлову будівлю площею 264, 30 м.кв. зареєстроване 29.04.2009 за № 9506-П на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2008.
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.10.2024 (індексний номер рішення: 75418717) здійснено реєстрацію права власності на нежитлової будівлі літ. «Б» загальною площею 264, 3 кв. м., яка розташована на сформованій земельній ділянці площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31, (кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003).
Підставою для прийняття вказаного рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна став укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 927 від 07.10.2024 між ТОВ «Київ-Авто» та ТОВ «Пром Еліт Компані».
Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коваль К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяження від 11.10.2024 (індексний номер рішення: 75505571) здійснено реєстрацію права власності на вказаної нежитлової будівлі на підставі договору купівлі-продаж нерухомого майна № 951 від 11.10.2024.
Підставою для прийняття вказаного рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна став укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна № 951 від 11.10.2024 між ТОВ «Київ-Авто» та ТОВ «Пром Еліт Компані».
В подальшому нежитлова будівля літ. «Б» загальною площею 264, 3 кв.м стала предметом іпотеки за іпотечним договором № 182 від 20.02.2025 - укладеним між ТОВ «Пром Еліт Компані» та ТОВ «Автомийка Маестро-спорт».
На виконання вказаного договору, між сторонам укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя № 314 від 25.03.2025 та акт приймання-передачі від 25.03.2025 нежитлову будівлю літ. «Е загальною площею 264, 3 кв. м.
На підставі даного договору приватним нотаріусом Коваль К.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 25.03.2025 (індексний номер рішення: 78011160) права власності на нежитлову будівлю літ. «Б» загальною площею 264. 3 кв. м. за ТОВ «Автомийка Маестро-спорт».
Станом на дату звернення до суду з позовом згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля літ. «Б» загальною площею 264, 3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31-37, зареєстрована на праві власності за ТОВ «Автомийка Маестро-спорт», а сама нежитлова будівля літ. «Б» загальною площею 264, 3 кв. м. є частиною будівель, навчально-виробничих майстерень, загальною площе 4 840, 5 кв.м.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав і нерухоме майно, об'єкт нежитлової нерухомості загальною площею 4 840, 5 кв. по вул. Болсуновській, 31-37 в м. Києві належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та закріплено на праві оперативного управління за Київським професійним коледжем цивільного будівництва (ЄДРПОУ 37308938).
Аналогічне підтверджується листом Департаменту комунальної власності міста Києва від 14.02.2025 та Наказом № 246 від 19.07.2025.
Вказана нежитлова будівля розташована на сформованій земельній ділянці площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31, (кадастрові номер: 8000000000:82:105:0003), яка відповідно до відомостей Державної реєстру речових прав на нерухоме майно 27.12.2018 зареєстрована на праві власності за Державою в особі Київської міської державної адміністрації (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734241080000).
Первинна державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомості нежитлову будівлю літ. «Б» загальною площею 264, 3 кв. м. за ТОВ «Київ-Авто» здійснено на підставі рішення суду у № справі 25/119-58/15 від 27.03.2008 технічного паспорту.
Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2011 року скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 року у справі № 25/119.
За результатами нового розгляду вказаної справи, 25.05.2015 постановою Вищого господарського суду України, залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014, яким в свою чергу відмовлено ТОВ «Київ-Авто» у задоволенні позову про визнання права власності на частку у нерухомому майна - двоповерхові окремо розташовані нежилі приміщення загальною площею 264, 3 кв, м., за адресою: м. Київ, вул. Струтинського (Болсуновської), 31-37.
В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначає наступне:
- Відповідач користується земельною ділянкою площею 0, 6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31, (кадастрові номер: 8000000000:82:105:0003) без правовстановлюючих документів оскільки КМДА (КМВА), як уповноваженим органом не приймалося рішення у установленому порядку про передачу вказаної ділянки у власність чи то користування;
- надані для первинної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літ. «Б», загальною площею 264, 3 кв. м., яка розташована на сформованій земельній ділянці площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 31, (кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003) за ТОВ «Київ-Авто» документи, а саме: технічний паспорт ТОВ «Армовір» від 06.10.2020 та рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/119-58/15 від 27.03.2008 не є правовстановлюючими документами та не можуть бути самостійною підставою для здійснення державної реєстрації;
- рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/119-58/15 від 27.03.2008 скасовано за результатами нового розгляду судом касаційної інстанції;
- у справі № 25/119-58/15 встановлено факт відсутності у ТОВ «Київ-Авто» права на створення нової речі в результаті здійснених поліпшень або реконструкції орендованого майна, адже виконання будівельних робіт здійснювалось ТОВ «Київ-Авто» без отримання відповідних дозволів, що свідчить про здійснення самочинного будівництва, право власності на яке у особи не виникає.
В силу зазначеного, Прокурор стверджує, що така державна реєстрація спірної нерухомості на землях державної власності істотно обмежує права власника землі, зокрема надати таку землю в оренду третім особам.
Також Прокурор звертає увагу суду на нікчемність договорів купівлі-продажу від 07.10.2025, 11.10.2025 та іпотечного договору від 20.02.2025 оскільки останні є такими, що порушують публічний порядок згідно частин 1, 2 статті 228 ЦК України.
Враховуючи зазначене, Прокурор стверджує, що оскільки ТОВ «Київ-Авто» у передбаченому законодавством порядку не набувало права власності на нежитлову будівлю загальною площею 264, 3 кв. м., що розташована на сформованій земельній ділянці площею 0, 6563 га. за адресою м. Київ, вул. Болсуновська 31 - 37 та ніколи не було її законним власником, останнє не мало необхідного обсягу цивільної правоздатності та дієздатності щодо розпорядження вказаним майном в силу чого право власності у Відповідача відсутнє, а створена шляхом державної реєстрації презумпція правомірності цього неіснуючого права, підлягає спростуванню за рішенням суду шляхом скасування відповідної реєстраційної дії, а земельна ділянка - поверненню із приведенням її у придатний для використання стан.
Заперечуючи щодо поданого позову, Відповідач стверджує, що він є законним власником спірного нерухомого майна, а тому вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію його права власності та державної реєстрації права приватної власності Відповідача на нерухоме майно, із закриттям розділу Реєстру та реєстраційної справи задоволенню не підлягають.
Посилання на нікчемність укладених договорів купівлі - продажу та іпотечного договору є безпідставним оскільки Прокурором та Позивачем у даній справі не доведено порушення публічного порядку вказаними договорами, умислу сторін правочину на порушення публічного порядку та взагалі вчинення протиправного діяння, яке згідно КК України та вироку що набрав законної сили, є злочином.
Єдиною метою укладення Відповідачем цього іпотечного договору від 25.03.2025 було задоволення своїх законних вимог як іпотекодержателя до іпотекодавця для погашення заборгованості останнього в сумі 5 607 000 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01.10.2024, яка не була своєчасно повернута позичальником (іпотекодавцем) Відповідачу (іпотекодержателю).
Ці обставини підтверджуються договором іпотеки від 20.02.2025, договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.03.2025, договором № 1 поворотної фінансової допомоги від 01.10.2024 із змінами та доповненнями, банківськими документами про сплату поворотної фінансової допомоги Відповідачем.
Законність первинної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно вбачається із доданої Прокурором інформаційної довідки КП КМР «Київське БТІ» від 21.10.2020 згідно якої право власності ТОВ «Київ-Авто» на нежитлову будівлю площею 264, 30 м.кв. зареєстроване ще 29.04.2009 за №9506-П на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2008 та ухвали цього ж суду від 29.04.2008, які набрали законної сили та були чинними станом на дату пред'явлення їх до державної реєстрації і обов'язковими до виконання на всій території України.
Натомість у 2020 відбулось лише технічне перенесення відомостей про державну реєстрацію права власності ТОВ «Київ-Авто», проведеного Київським БТІ згідно «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту №7/5 від 07.02.2002 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що ведеться згідно із Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Так, Відповідач стверджує, що він не знав і не міг знати про існування судових рішень по справі № 25/119-58/159 щодо цього нерухомого майна, будь-які обмеження чи обтяження на майно на дату його передачі в іпотеку чи станом на дату задоволення вимог Відповідача як іпотекодержателя, при тому, що іпотекодавець надав Відповідачу запевнення у договорах про те, що він є законним власником майна та що відсутні якісь спори чи претензії третіх осіб.
На переконання Відповідача, позовна вимога «повернути земельну ділянку, привівши її у придатний для використання стан», не ґрунтується на законі адже для захисту інтересів власника земельної ділянки у спорі із власником об'єкту нерухомості, який знаходиться на такій ділянці, існують зовсім інші способи захисту, але ніяк не знищення цієї нерухомості, право власності на яку офіційно набуте та зареєстроване.
При цьому, вимога Прокурора про зобов'язати Відповідача повернути всю земельну ділянку площею 0, 6563 га, кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003 є безпідставною оскільки нерухоме майно Відповідача займає лише частину такої земельної ділянки, а інша частина не має до Відповідача жодного відношення.
Також Відповідач не погоджується з твердженнями Прокурора у позовній заяві про те, що нежитлова будівля, яку набув у власність Відповідач, є самочинним будівництвом у розумінні статті 376 ЦК України оскільки постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 по справі № 47/3 остаточно вирішено спір за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ТОВ «Київ-Авто», Вищого професійного училища № 26 про зобов'язання знести самочинно збудовану споруду по вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві.
Так, судом досліджено зміст вказаної вище постанови суду касаційної інстанції та встановлено наступне.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 по справі № 47/3 постановлено постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2015 скасувати повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2011 року у справі № 47/3 залишити без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції в силі, касаційним судом зазначено, що суд першої інстанції, з посиланням на положення статей 316, 317, 321, 346, 376 ЦК України, статей 12, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», умови Договорів оренди, та встановлені обставини справи, зокрема, про те, що на момент вирішення даного спору Інспекцією не було надано доказів того, що нежилі приміщення, площею 264, 3 кв.м., розташовані за адресою: вул. Струтинського, 31-37 у м. Києві, є саме самочинним будівництвом, оскільки були побудовані на підставі укладеного між Відповідачами договору оренди, з правом реконструкції спірної будівлі, яка за експертним висновком відповідає вимогам нормативних документів з 100% будівельною готовністю такого об'єкту, як і не було надано доказів на підтвердження фактів звернення Позивача до Відповідачів з вимогами про здійснення перебудови вказаних приміщень, та не доведено суду порушення з боку Відповідачів законних прав та інтересів самого Позивача, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, відмовивши у їх задоволенні.
Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ДАБІ України, суд першої інстанції та касаційний суд вказали, що відповідачі передбачили у договорі оренди (пункт 6.3) можливість реконструкції об'єкту оренди і орендодавець надав орендарю на це свою згоду в силу чого судова колегія дійшла висновку відсутність передбачених статтею 367 ЦК України підстав для знесення збудованого об'єкту.
Також судом досліджено текст постанови Вищого господарського суду України від 28.04.2015 у справі № 25/119-58/159, якою відмовлено ТОВ «Київ-Авто» у задоволенні вимог про визнання права власності на частку у нерухомому майні - двоповерхових окремо розташованих нежилих приміщень загальною площею 264, 3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Струтинського, 31-37, а рішення суду Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 (останній судовий розгляд справи) - скасовано.
З поміж викладеного, Відповідач просить суд застосувати наслідки пропуску Прокурором строків позовної давності на звернення до суду з позовом оскільки Прокуратура Печерського району м. Києва (правонаступником якої є Печерська окружна прокуратура м. Києва) активно приймала участь у справі № 25/119-58/159 в силу чого Прокурору було відомо (повинно було бути відомо) про існування із 2003 року відносин оренди нежитлового приміщення між ТОВ «Київ-Авто» і Вищого профтехучилища №26 м. Києва, виконання відповідних ремонтних робіт у об'єкті оренди, знаходження цього об'єкту оренди на державній земельній ділянці та про наступну реєстрацію права власності ТОВ «Київ-Авто» на нежитлову будівлю по вул. Струтинського, 31-37 на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2008 по справі №25/199, яке набрало законної сили через 10 днів з дати його проголошення ще у 2008 році, а прокурор звернувся із апеляційною скаргою на вказане рішення у 2010 році із клопотанням про поновлення строку на його апеляційне оскарження.
За таких обставин, у Прокурора були всі підстави та матеріали, щоб він дізнався про те, що на земельній ділянці знаходиться об'єкт оренди та що є судове рішення, яке набрало законної сили.
Однак Прокурор звернувся із цим позовом до Господарського суду м. Києва 16.06.2025, тобто після спливу більше ніж 3 років з дати, коли йому стало відомо (повинно було стати відомо у 2010 році) про порушення інтересів держави, як власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:105:0003.
Додатково Відповідач звертає увагу суду на неналежного Позивача у даній справі, оскільки Прокурор не довів, що відповідний визначений ним орган не може або не хоче самостійно здійснювати захист своїх права та достатньо не обґрунтував необхідність відповідного представництва.
У поданій відповіді на відзив на позовну заяву Прокурор звертає увагу суду на те, що фактичне використання земельної ділянки для розміщення автомийки, яка є об'єктом комерційного призначення, жодним чином не відповідає цільовому призначенню такої ділянки, а така діяльність не лише порушує земельне законодавство, а й свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки з недопустимим функціональним використанням.
Що стосується заявленої Відповідачем позовної давності, Прокурор зазначає, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
У поданих до суду запереченнях Відповідач наполягає на тому, що ТОВ «Київ-Авто» набуло право власності на нежитлову будівлю за рішенням суду від 27.03.2008 і що державна реєстрація цього права власності здійснена 29.04.2009 на підставі рішення господарського суду, яке станом на час проведення реєстрації було чинним.
Враховуючи предмет спору, судом також досліджено докази надані сторонами та долучені судом до матеріалах справи:
- лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) від 01.04.2025 вих № 01.04.2025, з якого вбачається, що до департаменту надійшов лист Комунального закладу професійної (професійно-технічної) освіти «Київський професійний коледж цивільного будівництва» від 06.11.2023 № 063/29-837 щодо надання земельної ділянки площею 0, 6563 га, кадастровий номер 8000000000:82:105:0003 в постійне користування;
- Акт від 25.06.2012 за результатами перевірки законності укладання договору оренди державного нерухомого майна укладеного між ВПУ № 26 та ТОВ «Київ-Авто», яке знаходиться на балансі ВПУ № 26, в якому робочою групою зафіксовано допущенні порушення законодавства;
- висновок спеціаліста від 18.03.2025 за результатами проведення огляду від 13.03.2025 № 4-03/2025, наданий в межах кримінального провадження № 12021102060000097 від 24.06.2021, яким встановлено перелік об'єктів, які використовуються не за цільовим призначенням, зокрема і спірне нерухоме майно Відповідача;
- повідомлення від 14.08.2025 № 57-4033ВИХ-25 Печерської окружної прокуратури міста Києва у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру»;
- заява Відповідача від 07.08.2025 про надання земельної ділянки в оренду для утримання та обслуговування нежитлової будівлі до КМВА;
- довідка ТОВ «Армовірбуд» від 06.10.2020 № 2931, в якій зазначено, що відповідно до проведеної інвентаризації від 06.10.2020 за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 31-37, будівля літ «Б», площею 264, 3 кв.м побудована господарським способом до 05.08.1992 і не відноситься до категорії самочинного будівництва;
- договір оренди від 27.02.2003, укладений між ВПУ № 26 та ТОВ «Київ-Авто» з актом приймання передачі майна в оренду від 28.02.2003;
- лист ТОВ «Київ - Авто» від 01.07.2003 № 123 щодо необхідності проведення капітального ремонту наданого в оренду нерухомого майна;
- реєстраційне посвідчення № 029304 від 29.04.2009 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, згідно якого приміщення площею 264.3 кв.м. зареєстровано за ТОВ «Київ-Авто» на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 та ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2008 із записом в реєстрову книгу № 190п-80 за реєстровим № 9506п.;
- технічний паспорт від 06.10.2020, виготовлений ТОВ «Армовірбуд».
Всі інші докази надані сторонами не стосується предмету спору та не впливають на висновки суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Статтею 41 Конституції України, встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 19 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Неприпустимість позбавлення права власності також передбачена частиною 1 статті 321 ЦК України, якою встановлено, що: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на момент здійснення оскаржуваного рішення) (далі за текстом - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Частиною 3 статті 17 Закону № 1952-IV визначено, що державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
Державна реєстрація обмеження права на нерухоме майно проводиться на підставі заяви особи, на користь якої встановлено обмеження, якщо інше не передбачено договором або законом.
Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Статтею 19 Закону № 1952-IV закріплено перелік підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед яких є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Як встановлено судом вище, первинна реєстрація права власності за ТОВ «Київ-Авто» на нежитлову будівлю площею 264, 30 м.кв., яка знаходиться за адресою: вул. Болсуновська, 31-37, будівля літ «Б» проведена 29.04.2009, що вбачається із реєстраційного посвідчення № 029304, підставою для чого стало рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 та ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2008, які були чинними станом на час проведення реєстрації.
Частиною 3 статті 3 Закону № 1952-IV (в редакції від 16.10.2020) закріплено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
В сукупності досліджених судом вище доказів, суд дійшов висновку, що Прокурором та Позивачем не доведено, що первинна реєстрація 29.04.2009 нерухомого майна площею 264, 30 м.кв., яке знаходиться за адресою: вул. Болсуновська, 31-37, будівля літ «Б» проведена всупереч чинному на той час законодавству.
Відтак, суд презюмує законність такої реєстрації нерухомого майна за ТОВ «Київ-Авто», що в свою чергу в подальшому відображено у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 16.10.2020 за номером запису № 38821719 на підставі рішення приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Сазонової О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.10.2020 (індексний номер рішення: 54750962).
При цьому, судом враховано, що дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київської міського нотаріального округу Сазонової О.М. під час прийняття рішення 54750962 наразі не є предметом оскарження.
Судом не заперечується та не спростовується та обставина, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 у справі № 25/119 в ході неодноразового судового перегляду скасовано постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2015 (справа № 25/119-58/15), а ТОВ «Київ-Авто» відмовлено у визнанні права власності на новостворене ним нерухоме майно - будівля літ «Б», площею 264, 3 м2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 31-37.
Враховуючи викладене суд вважає необхідним зауважити наступне.
Так, фактично з 25.04.2015 питання наявності у ТОВ «Київ-Авто» права власності на спірне майно вирішено, однак матеріали справи не містять доказів того, що уповноваженими органами (прокуратура) чи іншими заінтересованими особами (ВПУ № 26) вчинялися дії, зокрема, і юридично значимі, в частині приведення у відповідність особи власника будівлі літ. «Б», площею 264.3 м2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 31-37.
Навпаки, власником земельної ділянки та первісним орендодавцем за договором оренди від 27.02.2003, на балансі якого перебувало нерухоме майно, на основі якого створено новий об'єкт нерухомості, створено умови при яких ТОВ «Київ-Авто» узаконило своє право власності на будівлю літ «Б», площею 264, 3 м2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 31-37 шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав на нерухоме майно, що тим самим дало змогу останньому неодноразово відчужити таке майно в тому числі і Відповідачу, який на переконання суду в даному випадку є добросовісним набувачем.
Поданий Прокурором позов фактично направлений на втручання у право власності Відповідача з подальшим позбавленням такого права в силу суб'єктивної поведінки третіх осіб.
Загальні підстави припинення права власності передбачені частиною 1 статті 346 ЦК України, а відповідно до частини 2 вказаної статті - право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Наведені норми матеріального права свідчать, що принцип неприпустимості протиправного позбавлення права власності полягає в тому, що припинення права власності особи на конкретне майно можливо виключно з підстав, зазначених в законі.
При вирішенні даного спору, перш за все має надаватись юридична оцінка необхідності позбавлення набувача (Відповідача) права мирного володіння майном за наслідком задоволення вимоги Прокурора про скасування реєстраційної дії. При цьому має враховуватися той факт, що таке майно він отримав шляхом задоволення своїх вимог іпотекодержателя та невиконання боржником грошового зобов'язання перед ним.
Крім того, має враховуватися той факт, що спірне майно наразі не перебуває у володінні органу місцевого самоврядування та розпорядженні коледжу внаслідок дій уповноважених на те посадових осіб, які здійснюють функцію управління комунальним та державним майном, Державно-архітектурної будівельної інспекції України та прокуратури, за касаційними скаргами яких переглядалась справа про визнання права власності спірного нерухомого майна за ТОВ «Київ-Авто», що тим самим підтверджує правомірність та законність дій останніх в контексті захисту прав держави та інтересів громади міста Києва.
Саме принцип «належного урядування» покладає обов'язок на уповноважений орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу «належного урядування» забезпечує прийняття суб'єктами легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип «належного урядування» підкреслює те, що між особою та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.
Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.
Питання витребування нежитлового приміщення, яким володіє Відповідач наразі не розглядається судом оскільки не є предметом даного спору.
Враховуючи доводи Прокурора в частині підстав для звернення до суду з даним позовом - усунення перешкод користуватися власнику (державі) земельною ділянкою, на якій розташовано спірне майно Відповідача, наявність постанови Вищого господарського суду України від 25.04.2015 у справі № 25/119-58/15, від 22.12.2015 у справі № 47/3 та встановлені такими рішеннями обставини, суд дійшов висновку, що уповноважені на те органи в тому числі і прокуратура, орган місцевого самоврядування, коледж, які наділені дискреційними повноваженнями в частині захисту майнових інтересів громади міста Києва та держави не вчинили вчасних дій щодо скасування реєстраційного посвідчення № 029304 від 29.04.2009 чи то виселення ТОВ «Київ-Авто» з орендованого ним приміщення, що тим самим призвело до правомірних очікувань у Відповідача щодо законності виникнення у нього права користуватися нежитловим приміщенням - будівля літ «Б», площею 264, 3 м2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська, 31-37, яка в свою чергу знаходиться на земельній ділянці державної власності.
Так, порушення принципу належного урядування призвело до формального узаконення права власності на нерухоме майно та перехід останнього до Відповідача, який в свою чергу здійснює господарську діяльність не маючи жодних підстав вважати, що таке майно набуто попередніми власниками з порушеннями чинного законодавства (до моменту виникнення даного спору).
Наразі, намагання Прокурором в інтересам КМВА вчинити дії щодо виправлення допущених раніше помилок розцінюється як втручання в нове право, набуте Відповідачем, який в свою чергу в момент такого набуття покладався на легітимність добросовісних дій іпотекодавця та первісного власника, оскільки причин вважати інакше не було, а докази зворотного відсутні.
Що стосується посилань Прокурора на нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна № 927 від 07.10.2024, договору купівлі-продажу нерухомого майна № 951 від 11.10.2024, іпотечного договору № 182 від 20.02.2025 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 314 від 25.03.2025 в силу положень статті 228 ЦК України, то суд вважає їх необґрунтованими в силу наступного.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнаний недійсним.
Статтею 228 ЦК встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 ЦК).
Враховуючи відсутність вимоги про визнання таких договорів недійсними, суд дійшов висновку, що Прокурор наполягає саме на їх нікчемності оскільки такі договори порушують публічний порядок.
У постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 суд виснував, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави. Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Питання застосування статті 228 ЦК України досліджувалося і Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22, у якій зазначено, що необхідно враховувати логіку викладу норм у цій статті в цілому, а саме закладену там ієрархію цінностей: у частині першій йдеться про охоплені категорією публічного порядку цінності засадничого значення для суспільства, які є очевидними (у балансі приватного і публічного інтересів тут з очевидністю переважає загальний, публічний інтерес настільки, що існування приватного інтересу може навіть не визнаватись); натомість у частині третій йдеться про інтереси держави, суспільства, його моральні засади, які підлягають встановленню, оцінці і, якщо вони переважатимуть приватний інтерес, на задоволення якого був укладений правочин, він може бути визнаний недійсним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 924/971/23 підкреслює, що у правовій державі інтереси держави повинні відповідати інтересам суспільства та не можуть їм суперечити. Ті з інтересів суспільства, які становлять власне його фундамент, становлять публічний порядок. Тобто інтереси суспільства і публічний порядок співвідносяться як родове і видове поняття: забезпечення публічного порядку завжди в інтересах суспільства, однак не все, що становить інтерес суспільства, становить публічний порядок. Його становлять лише фундаментальні цінності
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На переконання суду, Прокурором та Позивачем не надано до суду доказів того, що перебування з 2009 року (з моменту реєстрації) на земельній ділянці площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31, (кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003) нерухоме майно - будівлю літ. «Б» загальною площею 264, 3 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31-37 дійсно суперечить інтересам суспільства та держави та призводить до реальної шкоди та тим самим порушує публічний порядок.
Суд зазначає, що відсутність укладеного між Позивачем та Відповідачем договору оренди земельної ділянки, необхідність її поділу для належного використання не свідчить про самочинність розташованого на ній нерухомого майна.
Захист та відновлення порушеного права держави в частині не здійснення Відповідачем плати за користування земельною ділянкою має бути предметом іншого спору шляхом стягнення такої плати на підставі статті 1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону № 1952-IV (в редакції чинній на дату ухвалення даного рішення) у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відтак, навіть у випадку задоволення вимоги Прокурора про скасування на його думку незаконної реєстраційної дії, зазначене не призведе до стану коли буде відновлено інтерес та права держави в особі КМВА, оскільки фактично спірне майно перейде у власність попереднього власника, що також не забезпечить можливість надання земельної ділянки у користування третім особам та отримання коштів до державного бюджету.
При цьому, суд зазначає, що небажання Позивача здійснювати поділ земельної ділянки для її надання частини у користування Відповідача (докази звернення з таким прохання містяться в матеріалах справи), на якій його нерухоме майно знаходиться, не свідчить про самовільне її зайняття, оскільки знову ж таки, нерухоме майно належить Відповідачу на праві приватної власності, а відтак діє принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі в силу положення глави 15 статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України.
Доводи Прокурора про те, що держава не отримує кошти оскільки не може здавати земельну ділянку оскільки на ній розташоване майно Відповідача є незрозумілим суду в силу того, майно Відповідача є частиною будівлі навчально-виробничих майстерень, загальною площею 4 840, 5 кв.м., яке належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради та закріплено на праві оперативної управління за Київським професійним коледжем цивільного будівництва.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка є цілісною та сформованою, а на ній розташоване нерухоме майно наразі могла б існувати потенційна можливість здавати в оренду саме приміщення, однак не частину земельної ділянки (без її поділу) про що наразі наголошує Прокурор.
В силу зазначеного, вимога Прокурора про повернення земельної ділянки площею 0,6563 га привівши її у придатний для використання стан є безпідставною та необгрунтованою, при тому, що у постанові Вищий господарський суд України від 22.12.2015 № 47/3 зазначив, що знищення спірного об'єкту нерухомого майна, спорудженого Відповідачем навпаки може призвести до порушення інтересів держави.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення позову заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності не розглядається судом.
Що стосується заперечень Відповідача в частині визначеного Прокурором уповноваженого органу в інтересах якого останній звернувся з даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац 2 частини 5 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Встановлена статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Тобто визначений частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).
Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов'язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 ГПК України.
Місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону (частина 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
Пункт «а» частини 1 статті 17 ЗК України, визначає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», визначено, що виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Пунктом 2 статті 22 Закону Україну «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів. Отже, єдиним розпорядником земель державної власності на території міста Києва є Київська міська (військова) державна адміністрація.
Враховуючи визначені Прокурором підстави даного позову - незаконне та безпідставне користування земельною ділянкою площею 0,6563 га. за адресою: м. Київ, вул. Болсуновська 31, (кадастровий номер: 8000000000:82:105:0003), звернення Прокурора в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», як це встановлено судом вище, суд дійшов висновку, що Прокурором вірно обрано орган в інтересах якого подано даний позов оскільки останнім не здійснюються належні заходи захисту законних інтересів держави, що тим самим спростовує доводи Позивача в цій частині.
Підсумовуючи викладене вище та враховуючи встановлені судом обставини за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову оскільки Прокурором не доведено незаконності проведеної первинної реєстраційної дії права власності на нерухоме майно, а відтак і не спростовано добросовісність Відповідача (набувача) в цій частині, що тим самим свідчить про відсутність підстав для повернення земельної ділянки, на якій розташовано не лише майно Відповідача, а й майно комунальної власності здійснювати розпорядження щодо якого Відповідач не має права.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Прокуратуру України та їй не відшкодовуються.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволені позову заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 18.09.2025
Суддя Антон ПУКАС