ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.09.2025Справа № 910/6757/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/6757/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус";
про стягнення 287 940,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 287 940,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект", як підрядником, договору про закупівлю послуг №4600008691 від 24.11.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 відкрито провадження у справі № 910/6757/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" та зобов'язано третю особу надати господарському суду письмові пояснення по суті спору.
05.06.2025 Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" подало до господарського суду пояснення по суті позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" 19.06.2025 подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
25.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" до господарського суду надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на позовну заяву.
До господарського суду 30.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" надійшли заперечення на відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" на відзив на позовну заяву.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
24.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", (далі також - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" (далі також - підрядник, позивач) укладено договір №4600008691 про закупівлю послуг (далі - договір) за умовами якого, підрядник за завданням замовника, відповідно до умов договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (Ремонт димових труб газоперекачувального агрегату типу ГТ-750-6 ст. №5 КС Лубни Лубенського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями) є послугами, а відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є роботами, далі іменуються - Роботи, а замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього договору (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 1.2. договору, склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість виконуваних Робіт за цим договором, що є ціною договору, згідно із Договірною ціною становить: 5 758 800,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 959 800,00 грн.
Як передбачено п. 4.1. договору, підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 365 календарних дні з дати укладання цього договору.
Датою закінчення виконання підрядником Робіт за договором вважається дата підписання сторонами Акту про завершення виконання робіт. Виконання Робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (п. 4.4. договору).
Як передбачено п. 4.5. договору, місце виконання Робіт (надалі - Об'єкт): КС Лубни Лубенського ЛВУМГ, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Піски.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що передача виконаних Робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
За змістом п. 5.3. договору, у випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник має право не приймати виконані Роботи та не оплачувати їх до моменту надання повного комплекту виконавчої документації.
Виконання підрядником Робіт за договором у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами Актом про завершення виконання робіт, який складає підрядник і надає на підпис замовнику. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів підписує Акт про завершення виконання робіт, або надає підряднику мотивовану відмову від його підписання (п. 5.7. договору).
Пунктом 12.1. договору встановлено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі «Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (Ремонт димових труб газоперекачувального агрегату типу ГТ-750-6 ст. №5 КС Лубни Лубенського ЛВУМГ)» згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2023-10-18-008366-а, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу 18.10.2023, підрядник зобов'язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 287 940, 00 грн, що становить 5% ціни цього договору.
За змістом п. 12.2. договору, права та обов'язки сторін за цим договором настають, за умови настання відкладальної обставини (згідно ч.1 ст. 212 Цивільного Кодексу України), а саме: надання підрядником замовнику в забезпечення виконання цього договору гарантії згідно 12.1 цього договору.
Термін дії гарантії - до 27 січня 2025 включно (п. 12.3. договору).
Відповідно до пункту 12.8. договору, у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником основного зобов'язання за цим договором замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією.
Згідно з пунктом 12.9. договору, забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов'язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.
Згідно з пунктом 13.1. договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 395 календарних днів з дати укладення. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
21.11.2023 між позивачем (далі також - принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі також - банк-гарант) укладено договір про надання гарантії №36479/ЮГ-23 (далі - договір гарантії), відповідно до п. 1.1. якого, з метою забезпечення належного виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи (Ремонт димових труб газоперекачувального агрегату типу ГТ-750-6 ст. №5 КС Лубни Лубенського ЛВУМГ) Єдиний закупівельний словник ДК021-2015:45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи, згідно оголошення про заплановану закупівлю №UA2023-10-18-008366-а, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу, що проводилася ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (далі також - бенефіціар).
Сума і валюта Гарантії: 287 940,00 гривень (двісті вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) (п. 2.1. договору гарантії).
(код валюти платежу - 980 (гривня) UAH) (надалі - "Гарантійна сума").
Згідно пункту 2.2. договору гарантії, строк дії гарантії - з 21 листопада 2023 по 27 січня 2025 включно.
Відповідно до пункту 12.1. договору гарантії, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками (у разі наявності) та діє до дня повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Пунктом 12.2. договору гарантії встановлено, що вимоги за гарантією можуть бути пред'явлені бенефіціаром банку-гаранту протягом строку дії гарантії.
23.11.2023 Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" було видано банківську гарантію № 36479, відповідно до якої, банкт-гарант, безумовно зобов'язався протягом п'яти банківських днів після одержання нами паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором.
09.01.2025 замовник звернувся до банку-гаранта зі SWIFT повідомленням про сплату гарантійного платежу за банківською гарантією №36479/ЮГ-23 від 21.11.2023.
На виконання умов Банківської гарантії № 36479 від 21.11.2023 банком-гарантом здійснено виплату на користь відповідача в сумі 287 940,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №9145 від 10.01.2025.
10.01.2025 принципал, на виконання умов договору про надання гарантії №36479/ЮГ-23 від 21.11.2023, відшкодував банку-гаранту суму гарантійного платежу у розмірі 287 940, 00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку.
Позивач вказує, що належним чином виконав усі роботи, передбачені договором, а відповідач прийняв роботи без зауважень та здійснив повну оплату, тобто сторони фактично підтвердили припинення основного зобов'язання, для забезпечення виконання якого і була надана банківська гарантія, а відтак, звернення відповідача до банку-гаранта 09.01.2025 з вимогою про сплату повної суми гарантії суперечить як фактичному стану виконання зобов'язань, так і правовій природі банківської гарантії як інструменту забезпечення, а не покарання.
Крім того, позивач вказує, що відповідач порушив обов'язок щодо повернення забезпечення після повного виконання договору, а такі дії відповідача є порушенням як пункту 12.9. договору, так і ст. 27 Закону України «Про публічні закупівлі», що передбачає обов'язок замовника повернути забезпечення виконання зобов'язань після належного виконання договору.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує про неналежне виконання підрядником зобов'язань за договором, а саме виконання таких робіт з порушенням строків, встановлених договором, що є підставою для задоволення замовником (бенефіціаром) своїх вимог на умовах, визначених гарантією.
Третя особа, надаючи пояснення по суті спору, вказала, що були відсутні правові підстави відмовити у здійсненні сплати гарантійного платежу з огляду на безумовність банківської гарантії № 36479 від 21.11.2023, а відтак банком-гарантом було здійснено виплату на користь відповідача в сумі 287 940,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі наступних правочинів:
- Договору №4600008691 про закупівлю послуг від 23.11.2023, укладеного між позивачем, як підрядником, і відповідачам, як замовником, та за правовою природою є договором підряду;
- Договору про надання гарантії №36479/ЮГ-23 від 23.11.2023, укладеного між позивачем (принципал) та Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант);
- Банківської гарантії № 36479 від 23.11.2023, наданої Банком відповідачу, яка є одностороннім правочином та одним із видів забезпечення виконання зобов'язань.
Положеннями ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з приписами ст. 200 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов'язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов'язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 560 ЦК України визначено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 561 ЦК України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
Статтею 562 ЦК України визначено, що зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
У відповідності до ст. 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.
Отже, враховуючи наведені вище норми, слідує висновок, що підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення зобов'язань з боку принципала, але не у відношенні гаранта, а щодо бенефіціара за основним зобов'язанням.
Тобто, підставою для виконання гарантом своїх зобов'язань є особливий стан сторін в основній угоді, в якій гарант не є суб'єктом. Іншими словами, гарант сплачує відповідну суму бенефіціару при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, відповідно до пункту 9 частини 3 розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів.
По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися.
По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/2693/18, від 27.01.2020 у справі №911/1867/18.
З огляду на наведене, під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання. Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Отже, неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 882 ЦК України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Згідно з п. 1.2. договору, склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), Договірною ціною (додаток №2) та Графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, загальна вартість виконуваних Робіт за цим договором, що є ціною договору, згідно із Договірною ціною становить: 5 758 800,00 грн, в тому числі ПДВ 20% 959 800,00 грн.
Як передбачено п. 4.1. договору, підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 365 календарних дні з дати укладання цього договору.
Датою закінчення виконання підрядником Робіт за договором вважається дата підписання сторонами Акту про завершення виконання робіт. Виконання Робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (п. 4.4. договору).
Як передбачено п. 4.5. договору, місце виконання Робіт (надалі - Об?єкт): КС Лубни Лубенського ЛВУМГ, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Піски.
Пунктом 5.1. договору встановлено, що передача виконаних Робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.
За змістом п. 5.3. договору, у випадку ненадання або надання підрядником замовнику неповного комплекту виконавчої документації, замовник має право не приймати виконані Роботи та не оплачувати їх до моменту надання повного комплекту виконавчої документації.
Виконання підрядником Робіт за договором у повному обсязі підтверджується підписаним сторонами Актом про завершення виконання робіт, який складає підрядник і надає на підпис замовнику. Замовник протягом 5 (п'яти) робочих днів підписує Акт про завершення виконання робіт, або надає підряднику мотивовану відмову від його підписання (п. 5.7. договору).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було виконано умови договору, що підтверджується, зокрема:
- актом №1 приймання виконаних будівельних робiт за липень 2024 від 17.07.2024 на суму 168 162,61 грн з ПДВ, що був оплачений відповідачем 13.08.2024, згідно виписки по рахунку;
- актом №2 приймання виконаних будівельних робiт за вересень 2024 від 30.09.2024 на суму 4 394 993,71 грн з ПДВ, що був оплачений відповідачем 29.10.2025, згідно виписки по рахунку;
-актом №3 приймання виконаних будівельних робiт за грудень 2024 від 19.12.2024 на суму 948 845,54 грн з ПДВ, що був оплачений відповідачем 21.01.2025, згідно виписки по рахунку.
Також сторонами на виконання п. 5.7. договору, підписано Акт про завершення надання послуг від 19.12.2024 без зауважень, що засвідчує завершення всіх робіт.
Вказані акти підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень щодо обсягу та якості виконаних робіт.
З огляду на наведене вище та враховуючи умови договору, суд дійшов висновку, що позивачем виконані роботи за договором із порушенням строків, визначених в договорі, оскільки такі роботи мали бути завершені не пізніше 23.11.2024.
Разом з тим, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем за договором зобов'язання/роботи виконанні у повному обсязі, а відповідачем вказані роботи були прийняті без будь-яких зауважень, що підтверджується наведеними вище підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних робіт.
У відповідності до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 910/4460/19, від 14.01.2019 року у справі №910/3777/18.
Крім того, пунктом 12.9. договору, сторони погодили, що забезпечення виконання договору повертається за умови повного та належного виконання підрядником умов договору та настання граничної дати оплати (остаточного розрахунку) згідно з умовами договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання Договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання Договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання Договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов'язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника.
Тобто, з моменту повного виконання позивачем зобов'язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не було виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 12.9. договору.
Приймаючи до уваги вищенаведене у сукупності та встановлені судом обставини повного виконання позивачем робіт за договором, суд доходить до висновку про наявність підстав для повернення замовником (відповідачем) забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт.
При цьому, судом взято до уваги висновки Верховного суду, наведені у постанові від 25.09.2024 у справі № 910/12114/23, в якій колегія суддів виснувала: " 5.52. До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
5.53. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб'єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.
5.54. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання".
Беручи до уваги викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією.
Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд погоджується з доводами позивача, що останній здійснив повне виконання зобов'язання за договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 12.9. договору у вигляді повернення замовником (відповідачем) суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.
При цьому суд зазначає, що відповідач не позбавлений права, в разі якщо виявить такий намір, нарахувати позивачу пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Також позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано, зокрема, договір про надання правничої допомоги № 18-03/25 від 18.03.2025, укладений між ним (далі - клієнт) та адвокатським бюро "Єресько та партнери", рахунок № 1 від 18.03.2025 на 25 000,00 грн, платіжна інструкція № 10208 від 18.03.2025 на 25 000,00 грн. та акт наданих послуг від 25.06.2025 на суму 25 000,00 грн.
З вказаного акту наданих послуг вбачається, що сторони склали його на виконання п. 3.4. договору, за результатами надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правничої допомоги 18-03/25 від 18.03.2025 (далі - договір), яким підтвердили, що бюро було надано наступні послуги: правнича допомога ТОВ «Запорізький теплоенерго проект» у Господарському суді міста Києва у справі №910/6757/25 за позовом ТОВ "Запорізький тепло-енерго проект" до ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення забезпечення виконання договору №4600008691 від 24.11.2023, що включає аналіз документів клієнта, підготовку та подання позовної заяви, підготовку та подання відповіді на відзив.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, враховуючи вищенаведене, оцінивши подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" докази на підтвердження понесених ним витрат та беручи до уваги заперечення, які подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", виходячи з обставин справи, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у розмірі 20 000,00 грн, такі витрати співмірні з виконаною роботою.
Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр-т. Гузара Любомира, буд. 44, ідентифікаційний код 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький тепло-енерго проект" (69013, м. Запоріжжя, вул. Блакитна, буд. 4, ідентифікаційний номер 37167460) грошові кошти у розмірі 287 940 (двісті вісімдесят сім тисяч дев'ятсот сорок) грн 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 455 (три тисячі чотириста п'ятдесят 'ять) грн 28 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Мандриченко