ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2025Справа № 910/5126/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відстрочення виконання рішення у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227)
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (04136, м. Київ, вул. Стеценка, буд. 1А, ідентифікаційний код 23243188)
про стягнення 1 502 657, 67 грн,
за участю представників
від позивача: Тєплова В.С.
від відповідача: Гучок В.В.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" (далі - відповідач) про стягнення 1 502 657, 67 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі заяви-приєднання, яку було акцептовано позивачем (листом від 01.11.2023 №01/58000), з 01.01.2024 приєднався до умов про надання послуг з передачі електричної енергії (далі - договір); проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач рахунки за послуги, надані в періоди: січень - травень 2024 року, серпень 2024 року, грудень 2024 року - січень 2025 року оплатив несвоєчасно, у зв'язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 217 369, 97 грн інфляційних втрат та 1 285 287, 70 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено повністю. Вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" інфляційні втрати у розмірі 217 369 грн 97 коп., 3% річних у розмірі 1 285 287 грн 70 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 18 031 грн 89 коп.
27.08.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" надійшла заява про відстрочення виконання рішення, у якій відповідач просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі 910/5126/25 строком на один рік.
Ухвалою Господарського міста Києва від 02.09.2025 призначено розгляд заяви про відстрочення виконання рішення на 17.09.2025.
16.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" подано заперечення на клопотання (заяву) про відстрочення виконання рішення, відповідно до яких позивач заперечує проти її задоволення, оскільки відповідачем не доведений факт неможливості виконання рішення суду чи його істотне ускладнення; при цьому затримки оплати наданих позивачем послуг суттєво перешкоджають належному виконанню функцій позивача, відтак відстрочення виконання рішення суду може порушити баланс інтересів сторін на користь відповідача.
Розглянувши заяву про відстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається, зокрема, на обставини введення указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 воєнного стану, який триває дотепер, при цьому внаслідок систематичних обстрілів міста Київ першочерговим завданням ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" є забезпечення безперебійного електрозабезпечення Київської області; Негайне виконання рішення матиме наслідком арешт рахунків відповідача, що в свою чергу, може створити загрозу настання негативних невідворотних наслідків для енергозабезпечення Київської області, таких як неможливість відновлення пошкоджених мереж, об'єктів енергетики та нестабільного електрозабезпечення; За твердженням заявника, враховуючи відсутність збитків у позивача через порушенням умов договору, становище відповідача та його значення для функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення існують об'єктивні підстави, передбачені ст. 331 ГПК України для відстрочення виконання судового рішення строком на 1 рік у цій справі.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Суд відзначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначені судом.
Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини зазначає, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення судом встановлено, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд відзначає, що долучені відповідачем до заяви докази не свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення суду, а також про ймовірність настання тих негативних наслідків, які наведені ним у заяві, у разі негайного виконання рішення.
Щодо посилання відповідача, як на неможливість виконання рішення суду, введення на території України воєнного стану, необхідність виконання завдань оператора системи розподілу електроенергії, а також на те, що на відміну від позивача, відповідач є приватним підприємством, суд зазначає наступне.
Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вказане, беручи до уваги, що спірні правовідносини виникли між сторонами у січні 2024 року, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.
Суд, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, в умовах триваючого воєнного стану, приєднавшись з 01.01.2024 до умов публічного договору про надання послуг з передачі електричної енергії, відповідач повинен був об'єктивно оцінити встановлені строки оплати вартості послуг та, відповідно, об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання у вказані строки. При цьому, як вже зазначено судом вище, неможливість виконання рішення суду відповідачем не доведена та документально не підтверджена.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд приходить до висновку, що заява Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відстрочення виконання рішення у справі №910/5126/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили 17.09.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 18.09.2025
Суддя Л. Г. Пукшин