ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/3232/25 (910/9428/25)
За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" в особі представника Ягодки Олексія Олеговича - Яроша Сергія Володимировича
до ОСОБА_1 - 1
Міністерства юстиції України - 2
про визнання недійсними рішень органів управління акціонерного товариства та визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України
в межах справи № 910/3232/25
Суддя Івченко А.М.
Представники: відповідно до протоколу
На розгляді в Господарському суді міста Києва перебуває справа за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Делина" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" про банкрутство.
30.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Сатер" за підписом Яроша С.В. до ОСОБА_1 , Міністерства юстиції України про визнання недійсними рішень органів управління акціонерного товариства та визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 10.09.25; запропоновано відповідачам надати відзиви на позовну заяву з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу надати відповідь на відзиви з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2025 призначено до розгляду заяву про забезпечення позову на 10.09.25; викликано в судове засідання, призначене на 10.09.25 о 15:45 год., представника позивача для надання пояснень.
27.08.2025 від відповідача 2 надійшов відзив.
10.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні судом розглянуто заяву позивача про забезпечення позову.
Боржник (ПрАТ "Акціонерна компанія "Сатер") в межах провадження у справі про банкрутство звернувся з позовом до ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України, який містив наступні позовні вимоги:
1) про визнання відсутності у ОСОБА_1 повноважень діяти від імені ПрАТ "Акціонерна компанія "Сатер",
2) про визнання недійсними управлінських рішень прийнятих ОСОБА_1 як тимчасово виконуючим повноваження голови правління ПрА" "Акціонерна компанія "Сатер"
3) про витребування у ОСОБА_1 печатки ПрАТ "Акціонерна компанія "Сатер", первинної документації та регістрів бухгалтерського обліку.
4) про визнання недійсним наказу Міністерства юстиції України від 19.06.2025 р.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно пп. 2, 3 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії чи забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору
ПрАТ "Акціонерна компанія "Сатер" звернулося до суду з позовом про захист прав своїх органів в корпоративних відносинах з приводу управління позивачем як юридичною особою, які порушуються відповідачем ОСОБА_1 .
Позивач вважає, що для ефективного захисту його порушених прав існує об'єктивна необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді:
1) заборони відповідачу до моменту вирішення даного спору по суті вчиняти від імені позивача юридичні дії в якості представника;
2) заборони державним реєстраторам до моменту вирішення спору по суті вчиняти реєстраційні дії про внесення до єдиного державного реєстру змін щодо осіб, які є представниками ПрАТ "Акціонерна компанія "Сатер".
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, прийшов до висновку про відмову у її задоволенні з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 137 ГПК України, позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Так, за приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням; розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може бути захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, в тому числі обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовуються судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
При цьому обґрунтування особою, яка просить вжити заходів до забезпечення позову, необхідності їх застосування полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову.
Статтею 79 ГПК України передбачено подання достатніх доказів, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Однак, жодних належних та допустимих доказів, підтверджуючих, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, заявником надано не було.
Сам по собі факт звернення особи з позовом до суду не надає підстав для забезпечення цього позову, крім випадків, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії та/ або вжиття інших заходів до забезпечення позову.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Оцінивши на підставі наявних матеріалів справи доводи щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, їх невжиття не може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення заяви.
Враховуючи викладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можливо дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Відтак, суд зазначає, що підстави для задоволення заяви відсутні.
На підставі вищевикладеного, заява задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні представник відповідача 2 заявила клопотання про відкладення.
Суд ухвалив клопотання задовольнити, відкласти розгляд справи.
Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва
1. Відкласти розгляд справи на 08.10.25 о 15:00 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 16.
2. У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
3. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Повний текст ухвали складено 18.09.2025
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Івченко