Справа № 128/2864/25
18 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши в порядку підготовчого судового засідання обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому 29.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000354, по обвинуваченню
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України, -
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості по якому 29.05.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000354, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України.
У підготовче судове засідання з'явились прокурор ОСОБА_8 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 , потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .. Обвинувачений ОСОБА_4 доставлений до суду під вартою.
Потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 просила призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту, вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає. Розгляд справи просила проводити у відкритому судовому засіданні з участю обвинуваченого, його захисника та потерпілих.
Також, в підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 заявила клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів, оскільки визначені в ухвалі про обрання запобіжного заходу ризики не відпали та не зменшились. Зокрема, обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення; незаконно впливати на свідків кримінального провадження та вчинити інше кримінальне правопорушення. Застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не зможуть запобігти наявним ризикам, тому є необхідність у продовженні відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду та не заперечував щодо задоволення клопотання прокурора про продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченого.
Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали клопотання прокурора та не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду і щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження з приводу заявлених клопотань, суд приходить до такого висновку.
Суд зазначає, що статтею 7 КПК України визначено загальні засади кримінального провадження, серед яких: рівність перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів. Також, частиною першою статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
З частини третьої статті 314 КПК України випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Таким чином, підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено. Перешкоди для призначення судового розгляду відсутні.
Заслухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, врахувавши позицію потерпілих, які з'явилися в підготовче судове засідання, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Кримінальне провадження підсудне Вінницькому районному суду Вінницької області.
Підстави для прийняття рішення про проведення закритого судового розгляду, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.
Не вбачається підстав для закриття провадження на підставі п.п. 4-8 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, а тому підстави для його повернення відсутні.
З метою підготовки справи до судового розгляду судом визначено дату та місце проведення судового розгляду на 14 год. 00 хв. 24 вересня 2025 року в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області з участю прокурора, обвинуваченого, його захисника та потерпілих.
Відсутні клопотання сторін та учасників кримінального провадження про витребування певних речей чи документів.
Щодо клопотання прокурора про продовження застосування обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу та продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2025 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення застави.
В подальшому ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.07.2025 продовжено строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до 26.09.2025 включно.
Cудом встановлено, що запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та, відповідно до ст. 176 КПК України, найбільш суворим запобіжним заходом.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави колегії суддів вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Суд також зважає на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків кримінального провадження або переховуватися від суду. Суд також зважає на фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, постійного самостійного заробітку не має, не має засобів для існування, його вік, те, що він не одружений, тому дає достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе, з метою уникнення від покарання, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти інші кримінальну правопорушення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, у справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
За таких обставин, враховуючи тяжкість обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , обрання відносно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить, на думку суду, запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, - не встановлено.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, з метою запобігання спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, відсутність у обвинуваченого законних джерел заробітку та соціально стримуючих факторів, не досліджуючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд доходить висновку про доцільність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .. Відповідно, клопотання прокурора слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 345, ч. 1 ст. 263 КК України у відкритому судовому засіданні на 14 год. 00 хв. 24 вересня 2025 року в приміщенні Вінницького районного суду Вінницької області, суддею одноособово з викликом обвинуваченого, його захисника, потерпілих та повідомленням прокурора.
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, тобто до 16 листопада 2025 року включно.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала в частині продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1