17.09.2025 Справа № 908/2683/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Проскуряков К.В., розглянувши заяву Запорізької міської ради від 27.08.2025 про забезпечення позову
За позовом: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» (вул. Південне шосе, буд. 64, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 33754422)
про стягнення 3 284 313,65 грн.
Без виклику учасників справи
28.08.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій “АЛЕКСАНДРІЯ» про стягнення 3 284 313,65 грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2025 справу №908/2683/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 02.09.2025 вказану позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162, ст. 174 ГПК України залишено без руху та надано Запорізькій міській раді строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адреси відповідача та суду письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, оригінали доказів направлення надати суду у вказаний вище строк.
У вказаній ухвалі зазначено, що заява про забезпечення позову від 27.08.2025, яка подана разом з цим позовом буде розглянута судом після усунення недоліків позовної заяви.
12.09.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від Запорізької міської ради надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2683/25 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/156/25 та підготовче засідання призначено на 15.10.2025 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
Розглянувши заяву Запорізької міської ради від 27.08.2025 про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд зазначає наступне.
В обґрунтування забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно Запорізька міська рада посилається на те, що предметом спору є стягнення до місцевого бюджету більше ніж 3,1 млн. грн., від сплати яких відповідач упродовж тривалого часу безпідставно ухиляється. Враховуючи вказане, Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану. Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя. У даній позовній заяві необхідно застосувати захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу та знаходиться у нього, без обмеження/позбавлення права користування ним. Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких звернулась Запорізька міська рада та вплинути на виконання цього рішення.
31.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «АЛЕКСАНДРІЯ» набуло у власність об'єкти нерухомого майна: трансформаторна підстанція літ. О (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 107212723101); контора лі. А-2, будівля побутових приміщень літ. Б-2, цех ізоляції труб літ. Г, склад матеріалів літ. В, склад карбіду літ. Л, будівля побутових приміщень літ. К, відділ постачання И, підвал для ПММ пд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52978023101); червоний куток літ. З (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52859823101), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.02.2025 №414545976. Між Запорізькою міською радою та ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «АЛЕКСАНДРІЯ», у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, договір оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64 не обліковуються. Земельні ділянки з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031 належать Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності. Станом на день подачі заява про забезпечення позову вимога про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна не виконана, жодної відповіді не отримано.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» тривалий час (за 2017-2024 роки) не сплачує орендну плату за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 2310100000:02:032:0027 та 2310100000:02:021:0031, що призвело до виникнення значної заборгованості перед територіальною громадою міста Запоріжжя (в особі Запорізької міської ради) у розмірі 3 284 313,65 грн. З метою подальшого уникнення виконання зобов'язань ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» може розпорядитись своїм майном, зокрема, відчужити його на користь інших осіб у зв'язку з чим виникла необхідність у забезпечені цього позову. Отже, пред'явлення Запорізькою міською радою до суду позову про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 03.04.2017 по 31.12.2024 в розмірі 3 284 313,65грн., без попереднього його забезпечення, дозволить ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судових рішень.
З огляду на всі зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно, що належить ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» є вкрай необхідним, оскільки його заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя є значною, ТОВ ЗСТМК «АЛЕКСАНДРІЯ» не визнає та в добровільному порядку, після направлення вимоги про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (лист від 20.03.2025р. №01/02-11/0456), не сплачує. Не накладення арешту на нерухоме майно відповідача може призвести до передачі його в іпотеку пов'язаним юридичним особам, або взагалі його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов'язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. Таким чином, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів. Отже, матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, позивач посилаючись на положення ст. ст. 136, 137 ГПК України просить суд забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно: трансформаторна підстанція літ. О (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 107212723101); контора лі. А-2, будівля побутових приміщень літ. Б-2, цех ізоляції труб літ. Г, склад матеріалів літ. В, склад карбіду літ. Л, будівля побутових приміщень літ. К, відділ постачання И, підвал для ПММ пд (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52978023101); червоний куток літ. З (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 52859823101), які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, що належить на праві власності ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «АЛЕКСАНДРІЯ» (код ЄДРПОУ 33754422). Заборонити ТОВ “Завод світлопрозорих та металевих конструкцій «АЛЕКСАНДРІЯ» (код ЄДРПОУ 33754422) вчиняти дії, спрямовані на здійснення демонтажу промислового обладнання, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, Південне шосе, 64, в тому числі шляхом їх знищення та переробки.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо).
Із заяви про забезпечення позову не вбачається також, що майно, наявне у відповідача, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об'єктивних чи суб'єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів для виконання зобов'язання за спірними правочинами; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.
Наведені ним обставини також не підтверджені жодними належними, допустимими та достовірними доказами, в тому числі, щодо наявності коштів у Відповідача та здійснення ним оплат на користь інших осіб.
Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення відповідних дій та настання в майбутньому певних негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення на даний час певних реальних дій, не є достатньою підставою для забезпечення позову обраним заявником способом.
Крім того, заявником не обґрунтовано та не доведено, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.
Отже, фактично підставою для забезпечення позову є лише припущення Позивача про можливе невиконання рішення суду Відповідачем з огляду на наявність у останнього перед Позивачем значної заборгованості в сумі 3 284 313,65 грн. Однак наявність спірної заборгованості не є єдиною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вказана заборгованість на час подання позову є предметом спору та підлягає доведенню позивачем на загальних підставах під час розгляду справи по суті.
Саме лише посилання Позивача на тривале невиконання Відповідачем свого обов'язку з не сплати орендних платежів за користування земельними ділянками не є достатньою підставою для вжиття запропонованих Позивачем заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що не можуть бути підставою для забезпечення позову доводи Позивача про ухилення Відповідача від виконання зобов'язань з оплати орендних платежів за користування земельними ділянками, оскільки на час звернення із заявою про забезпечення позову ці доводи не є достовірно встановленими фактами, потребують дослідження, перевірки та оцінки судом під час розгляду самої позовної заяви, а наявні матеріали справи таких доказів не містять.
Отже, судом встановлено, що заявником не надано належних, допустимих та достовірних доказів наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування вказаних ним заходів забезпечення позову. Посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України, ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
З огляду на викладене, на час відкриття провадження у справі №908/2683/25 суд не вбачає підстав для задоволення заяви Запорізької міської ради від 27.08.2025 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Запорізької міської ради від 27.08.2025 про забезпечення позову відмовити.
2. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС учасників справи.
3. Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та відповідно до ч. 8. ст. 140, ст. 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.
В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.