вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
11 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/328/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.
Розглянув матеріали справи
за позовом Ужгородської окружної прокуратури, м. Ужгород в інтересах держави в особі
позивача Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району, с. Тур'ї Ремети Ужгородського району Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд», с. Маюрки Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 19 955,32 грн, розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки
За участю представників:
прокуратури - Андрейчик А.М., службове посвідчення №069357 від 01.03.2025;
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився.
Ужгородська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» в якій просить суд:
- стягнути з відповідача на користь Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області заборгованість по орендній платі за землю за договором оренди землі від 02.08.2018 у сумі 19 955,32 грн;
- розірвати договір оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018, укладений між Перечинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд», щодо земельної ділянки площею 17,95 га, яка розміщена в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково на території Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» на земельну ділянку площею 17,95 га;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» повернути на користь держави в особі в особі Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району земельні ділянки - невитребувані (нерозподілені) паї орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/328/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26 березня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначив підготовче засідання на 15 квітня 2025 року.
У підготовчому засіданні 15 квітня 2025 року суд постановив ухвалу, якою повідомив сторін про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 15 травня 2025 року.
У підготовчому засіданні 15 травня 2025 року суд оголосив перерву до 17 червня 2025 року.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою від 17 червня 2025 року суд постановив підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 10 липня 2025 року.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання. з метою забезпечення права кожного із учасників справи на належний судовий захист та вчинення усіх дій, необхідних для повного, всебічного й об'єктивного розгляду справи по суті ухвалою від 10.07.2025 судовий розгляд справи відкладено на 11.09.2025 року.
Прокурор в ході розгляду справи позовні вимоги підтримував з визначених у позовній заяві підстав.
Представники сторін в судові засідання жодного разу не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.
17 червня 2025 року від позивача на адресу суду надійшла заява від 16.06.2025 за №549/03-10 за змістом якої Тур'є-Реметівська сільська рада Ужгородського району позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справи за відсутності представника органу місцевого самоврядування.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник ні в підготовче засідання, а ні під час розгляду справи по суті в судові засідання жодного разу не з'явився.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.03.2025, ухвали-повідомлення від 15.04.2025, від 15.05.2025 про оголошення перерви у підготовчому засіданні, ухвала від 20.06.2025 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до її розгляду по суті (з урахуванням ухвали від 30.06.2025 про виправлення описки) та ухвала про відкладення розгляду справи від 10.07.2025, які надсилалися судом на встановлену з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичну адресу відповідача (98230, с. Маюрки Закарпатської області, буд. 57) повернуті без вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» із зазначенням причини невручення «Адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення за трек-номерами 0601128730960, 0601135565311, 0601147241538, 0601166134980, 0601171263577 та вбачається відомостей з вебсайту Укрпошти щодо відстеження рекомендованих відправлень за трек-номерами 0601128730960, 0601135565311, 0601147241538, 0601166134980, 0601171263577.
Згідно з п.п. 81, 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270 (надалі - Правила) рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним.
Відповідно до п. 99 Правил у разі відмови адресата (одержувача) від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом поштове відправлення, поштовий переказ не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертається відправнику (крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати»). Таке відправлення вручається відправнику за умови оплати ним плати за пересилання відправлення.
Такі поштові відправлення, поштові перекази не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертаються за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв'язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об'єкта поштового зв'язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв'язку за зворотною адресою.
У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «Адресат відмовився» і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі відмови адресата (одержувача) (представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти) від одержання рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» працівник об'єкта поштового зв'язку робить на ньому позначку «Адресат відмовився» у спосіб та відповідно до порядку, встановленого оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
У разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом строку, що встановлюється оператором поштового зв'язку, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Строк зберігання за заявою відправника/адресата (одержувача) і за додаткову плату може бути продовжений.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження «не повертати» (п.п. 101, 102 Правил).
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною 11 статті 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Системний аналіз ст. ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 81, 82, 101 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відмову адресата від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (схожа правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді та мав достатньо часу і можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті, а його неявка в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Правова позиція прокурора, позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов Договору оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018 в частині сплати орендної плати за період з березня 2021 року по лютий 2025 року включно, внаслідок чого станом на 01.03.2025 за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 19 955,32 грн з вимогами про стягнення якої прокурором заявлено даний позов до господарського суду.
Окрім того, у зв'язку з систематичною несплатою відповідачем орендної плати прокурор просить суд розірвати Договір оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» на земельну ділянку площею 17,95 га та зобов'язати відповідача повернути на користь держави в особі в особі Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району земельні ділянки - невитребувані (нерозподілені) паї орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району.
Тур'є-Реметівська сільська рада Ужгородського району відповідно до заяви від 16.06.2025 за №549/03-10 підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву за правилами ст.ст. 165, 178 ГПК України.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
25 липня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» звернулося до Перечинської районної державної адміністрації з заявою №1 від 25.07.2018, в якій просило розглянути питання стосовно передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), площею 17,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Порошківської сільської ради за межами населених пунктів терміном на 49 років до моменту оформлення їх власниками (спадкоємцями) прав на земельні ділянки.
До означеної заяви ТОВ «Екоклуб Сільверленд» було долучено лист №02-26/54 від 25.07.2018 Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, за змістом якого орган місцевого самоврядування не заперечує проти надання відповідачу 1 в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), площею 17,95 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та графічні матеріали - викопіювання з плану землекористування, кадастрові плани земельних ділянок №1 (контур 270, площею 1,5 га), №10 (контур 339, площею 0,75 га), №9 (контури 263, 265а, площею 2,0 га), №2 (контур 246, площею 0,4 га), №3 (контур 267, площею 0,55 га), №5 (контур 316, площею 0,25 га), №4 (контур 252, площею 2,0 га), №6 (контур 252, площею 2,5 га), №7 (контур 255, площею 1,0 га), №8 (контури 258, 259, площею 2,0 га), №11 (контури 264, 265, 375, площею 5,0 га).
Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 30.07.2018 за №4-7-0.24-71/109-18 підтверджується розташування означених земельних ділянок в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270, площею 17,95 га за межами населеного пункту на території Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, які відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) в КСГП «Порошківське» відносяться до земель розпаювання та відповідно до форми 6-зем станом на 01.01.2016 є невитребуваними (нерозподіленими) паями.
Розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації від 01.08.2018 за № 236 «Про передачу нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за медами населеного пункту на території Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області» надано в оренду ТОВ «Екоклуб Сільверленд» нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) єдиним масивом загальною площею 17,95 га зі складу земель сільськогосподарського призначення на строк до моменту державної реєстрації земельних ділянок власниками сертифікатів на земельні частки (паї), але не більше як на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту на території Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області (п. 1 розпорядження від 01.08.2018 за №236).
Пунктом 2 означеного розпорядження встановлено річний розмір орендної плати за 1,0 га нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) на зазначений термін в розмірі 1% від визначеної відповідно до законодавства середньої вартості одного гектара ріллі по Закарпатській області.
Вказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 09.05.2024 у справі №907/1053/23 за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд», відповідача 2 Ужгородської районної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації права оренди та зобов'язання повернути земельні ділянки та є преюдиційними для учасників цієї справи відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Також, в ході розгляду справи №907/1053/23 встановлено та це підтверджується матеріалами цієї судової справи, що 02 серпня 2018 року на підставі розпорядження від 01.08.2018 № 236 між Перечинською районною державною адміністрацією, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд», як Орендарем укладено договір оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) (надалі - Договір) за змістом якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї), площею 17,95 га, вартістю 493 990,82 грн, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту на території Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, виділених в натурі окремими масивами (п.п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 1.3. Договору об'єкт оренди передається в оренду для сільськогосподарських потреб - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та становить 1% від середньої вартості одного гектара ріллі у Закарпатській області за один гектар об'єкту оренди на рік на період до 31 грудня 2023 року. 3 01 січня 2024 року сторони домовилися про перегляд розміру орендної плати (п.п. 2.1., 2.2. Договору).
За змістом п. 2.3. Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Згідно з п. 2.5. Договору орендна плата за землю, визначена у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками до місцевого бюджету за місцезнаходженням об'єкта оренди за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом п'яти календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 6.3. Договору його невід'ємними частинами є акт прийому-передачі об'єкта оренди та кадастровий план із зазначенням чітких промірів і площі.
Термін дії Договору його сторонами визначено в п. 3.1. Договору, за змістом якого Договір укладено терміном на 49 (сорок дев'ять) років, від дати проведення його реєстрації, або до моменту отримання власниками паїв документів, що підтверджують права власності на земельну ділянку
Згідно з п. 3.3. Договору він припиняє чинність до закінчення строку вказаного у п. 3.1. у випадку, зокрема, витребування усіх невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), які входять до об'єкту оренди.
У разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) вказана земельна частка (пай) виключаються з об'єкту оренди про що сторонами складається додаткова угода (п. 3.4. Договору).
Відповідно до Акту прийому-передачі об'єкта оренди за Договором від 02.08.2018 Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято в оренду земельні частки (паї) розташовані в натурі окремими масивами в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту на території Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області.
Згідно з наданою прокурором Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 24.03.2025 за №419365201 право оренди ТОВ «Екоклуб Сільверленд» невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), площею 17,95 га, вартістю 493 990,82 грн, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту на території Порошківської сільської ради Перечинського району Закарпатської області, виділених в натурі окремими масивами зареєстровано державним реєстратором Перечинської РДА 02.08.2018 (індексний номер про державну реєстрацію 42423808 від 07.08.2018).
Розпорядженням Закарпатської обласної державної адміністрації від 15.03.2021 за №189 затверджено передавальний акт Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області до правонаступника Ужгородської районної державної адміністрації.
Прокурор в позовній заяві та згідно з поданим розрахунком заборгованості по орендній платі стверджує, що відповідач, як Орендар земельної ділянки, площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району, - не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме не оплачував у визначений Договором строк орендну плату за користування земельною ділянкою за період з березня 2021 року по лютий 2025 року включно, в результаті чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» за означений період становить 19 955,32 грн, з вимогами про стягнення яких прокурором заявлено даний позов до господарського суду.
Згідно з листами-претензіями Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 28.04.2023 за №224/03-10, від 08.04.2024 за №425/03-10, від 06.03.2025 за №2311/03-10 орган місцевого самоврядування неодноразово просив Орендаря вжити невідкладних заходів з погашення заборгованості по сплаті орендної плати за Договором, яка на час оформлення претензій становила 3914,92 грн, 16 390,38 грн та 19 955,32 грн відповідно.
Доказів надання відповідей на означені листи або їх виконання в повному обсязі відповідачем суду не надано.
Таким чином, прокурор, з урахуванням наявних фактів систематичної несплати відповідачем орендної плати просить суд розірвати Договір оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018, скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» на земельну ділянку площею 17,95 га та зобов'язати відповідача повернути на користь держави в особі в особі Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району земельні ділянки - невитребувані (нерозподілені) паї орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України «Про прокуратуру», діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району.
При цьому, суд враховує, що орендовані відповідачем земельні ділянки орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, є невитребуваними (нерозподіленими) паями які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району Орендодавцем яких відповідно до Договору була Перечинська районна державна адміністрація Закарпатської області, яка відповідно до розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації від 15.03.2021 за №189 була реорганізована шляхом приєднання до Ужгородської районної державної адміністрації.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції на час прийняття оспорюваного розпорядження та укладення договору оренди), передбачалося, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
При цьому, положення ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» в редакції на час розгляду справи в суді (викладеній у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні») визначають, що:
- нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю) - ч. 1 ст. 13;
- невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості) - ч. 2 ст. 13.
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
Таким чином, з 01.01.2019 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні») Орендодавцем нерозподілених земельних ділянок та/або невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки є відповідна сільська, селищна, міська рада, яка реалізуючи відповідну компетенцію надає відповідні ділянки/частки (паї) в оренду та, відповідно, має право на отримання орендної плати від суб'єктів господарювання - користувачів таких ділянок/часток (паїв).
З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Тур'є-Реметівська сільська рада Ужгородського району є розпорядником земельних ділянок орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі (невитребуваних (нерозподілених) паїв), які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району, а відтак, невиконання відповідачем вимог договору оренди в частині систематичної несплати орендної плати порушує право органу місцевого самоврядування на законне очікування отримання місцевим бюджетом грошових коштів у вигляді орендної плати за землю або надання спірних невитребуваних (нерозподілених) паїв іншому землекористувачу, внаслідок чого завдаються економічні збитки місцевому бюджету та державі.
Відповідно до надісланих в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» запитів від 17.06.2024 за №07.53-104-4795 вих-24, від 26.02.2025 за №07.53-107-1450 вих-25 на адресу Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району прокурор просив повідомити про наявність у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за Договором, надати підтверджуючі документи та повідомити про вжиття органом місцевого самоврядування заходів реагування щодо стягнення заборгованості за Договором оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018 з метою захисту економічних інтересів територіальної громади та надати підтверджуючі документи та розрахунок заборгованості.
Однак, листами від 01.07.2024 за № 397/03-10 та №397-1/03-10, від 07.03.2025 №03-07/550 Тур'є-Реметівська сільська рада Ужгородського району повідомила про наявність у відповідача заборгованості по сплаті орендної плати із зазначенням її розміру та надання розрахунків на час підготовки таких листів та зазначила, що у бюджеті органу місцевого самоврядування відсутні кошти на сплату судового збору для звернення до суду, а відтак, в ради відсутня можливості звернення до суду з позовом до ТОВ «Екоклуб Сільверленд».
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт не звернення відповідного суб'єкта владних повноважень, на якого покладено обов'язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, незалежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб'єктом владних повноважень.
Так, прокурором, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 21.03.2025 №07.53-107-2157 вих-25 повідомлено Тур'є-Реметівську сільську раду Ужгородського району, що з метою захисту інтересів держави будуть вживатися заходи представницького характеру у зв'язку з необхідністю захисту порушених інтересів держави в суді.
Зазначене узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі 912/2385/18, згідно з якою, звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокурату», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувані порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 в справі № 903/129/18 зазначала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Тур'є-Реметівською сільською радою Ужгородського району не здійснювався належним чином захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача.
Щодо вимог про стягнення орендної плати.
За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду землі» об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендодавцями нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки (паїв) відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом даним Законом.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини дев'ятої статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 13 Закону «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
За встановленими судом обставинами невитребувані (нерозподілені) паї орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району надавалися в оренду відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» на підставі розпорядженням голови Перечинської районної державної адміністрації від 01.08.2018 за № 236 та відповідно до Договору оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018 зі строком дії даного договору (відповідно до п. 3.1. Договору), - 49 років з дати проведення його реєстрації.
При цьому, право оренди Товариства на невитребувані (нерозподілені) паї орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 02.08.2018 (індексний номер про державну реєстрацію 42423808 від 07.08.2018), що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 24.03.2025 за №419365201.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
Предметом позовних вимог у даній справі прокурором визначено стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за період з березня 2021 року по лютий 2025 року включно у сумі 19 955,32 грн, на підтвердження чого суду надано розрахунки заборгованості помісячно з урахуванням встановленого у п.п. 2.1., 2.2. Договору її розміру (1% від середньої вартості одного гектара ріллі у Закарпатській області за один гектар об'єкту оренди на рік) та визначеної у п. 2.3. Договору щорічної індексації.
Згідно зі статтею 21 Закону «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
З наведених норм права вбачається, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Індексація нормативної грошової оцінки земель передбачена пунктом 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Отже, нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення індексації орендної плати, натомість індексації підлягає нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено у постановах від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19, від 16.03.2020 у справі №922/1658/19.
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до наведених вище положень чинного законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.
Частинами першою - третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з пунктом 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Тобто, чинне законодавство не встановлює конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме договором оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Так, судом встановлено, що у пункті 2.1. Договору сторонами визначено розмір орендної плати - 1% від середньої вартості одного гектара ріллі у Закарпатській області за один гектар об'єкту оренди на рік, а відповідно до п. 2.3. Договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо автоматичної зміни розміру орендної плати з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Обов'язок Орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату визначений наведеними нормами чинного законодавства та вбчаєтсья зі змісту п.п. 2.1.-2.3., 4.1.2.4. Договору.
Як свідчать зібрані у справі докази, відповідач свого обов'язку щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування спірними земельними ділянками за період з березня 2021 року по лютий 2025 року включно належним чином і у встановлений строк не виконав, допустивши таким чином, заборгованість перед позивачем, яка на час прийняття даного рішення за означений період становить 19 955,32 грн.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем зазначених договірних зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, Договір оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018 у судовому порядку недійсним або неукладеним не визнано, отже, його умови є обов'язковими до виконання сторонами, а тому позовні вимоги прокуратури про примусове стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» 19 955,32 грн заборгованості підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені та підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо розірвання договору.
За загальним правилом, встановленим статтею 188 ГК України (тут і надалі - ГК України в редакції на час існування спірних правовідносин), розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Зокрема, за змістом частин 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору є розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Як зазначено у постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі №920/817/17 у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі N 6-75цс13.
Водночас, нормами статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 зазначено таке:
Таким чином, аналіз вище вказаних норм права та практики їх застосування дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), є підставою для розірвання такого договору (постанови Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 925/549/17, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19).
При цьому, у постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору), а у постанові від 10.11.2021 у справі № 175/642/19 Верховний Суд вказав, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Подібний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц.
Таким чином, наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати, яка виникла у зв'язку із систематичним порушенням договору оренди щодо сплати орендної плати, що може бути підставою для розірвання такого договору, встановлюється судом саме на момент подання позову про розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 914/374/21).
За встановленими у справі обставинами, умовами Договору не визначено можливості його розірвання в односторонньому порядку (за виключенням виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) її власником), а положеннями п.п. 3.3., 6.2. Договору визначено можливість його дострокового припинення за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.
Як обґрунтовано зазначає прокурор, реалізуючи повноваження Орендодавця спірних земельних ділянок орган місцевого самоврядування розраховує, перш за все, на те, що Орендар буде систематично вносити плату за використання орендованого майна.
Натомість, позивач протягом тривалого періоду (з березня 2021 року по лютий 2025 року включно) орендні платежі не одержує та не має можливості надати спірний об'єкт в оренду будь-яким іншим юридичним або фізичним особам задля належного та систематичного отримання надходжень до місцевого бюджету у вигляді орендної плати.
Вказана обставина не заперечується відповідачем, а відтак, беручи до уваги встановлене судом систематичне порушення ТОВ «Екоклуб Сільверленд» істотних умов Договору щодо сплати орендної плати, позовні вимоги прокурора про розірвання Договору оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018 задовольняються судом як правомірні, обґрунтовані та підтверджені належними і допустимими доказами.
Щодо повернення об'єкту оренди.
Частиною 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За змістом статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Пунктом 4.1.2.5. Договору сторонами визначено обов'язок Орендаря після закінчення терміну Договору оренди повернути Орендодавцю орендовані землі в стані не гіршому від отриманих, придатному для використання за цільовим призначенням.
Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок розірвання Договору у судовому порядку, відповідач зобов'язаний повернути органу місцевого самоврядування орендовані земельні ділянки у стані, не гіршому ніж на час їх одержання в оренду, у зв'язку з чим позов прокурора про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» повернути Тур'є-Реметівській сільській раді Ужгородського району земельні ділянки - невитребувані (нерозподілені) паї орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району, - є таким, що підлягає до задоволення судом.
Щодо скасування державної реєстрації права оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, право оренди землі відповідача, що виникло на підставі Договору оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018 зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Муруговою А.С. 02.08.2018 (номер запису про інше речове право 27380343 (спеціальний розділ).
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.
Згідно з приписами ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.
Державна реєстрація припинення права оренди на невитребувані (нерозподілені) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності, надані в оренду в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», проводиться без подання відповідної заяви заявниками одночасно з державною реєстрацією права власності на відповідну земельну ділянку, а щодо земельних ділянок, які перейшли у комунальну власність, - через два роки з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку (крім випадків, коли цим договором передбачено його припинення раніше).
Як вбачається з письмових пояснень прокурора від 13.06.2025 рішенням двадцять четвертої сесії VIII скликання Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району від 04.05.2023 № 848 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано у власність земельну ділянку за кадастром номером 2123283000:02:009:0001 - земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 площею 0,9000 га у контурі 265 с. Маюрки Ужгородського району, що в силу п. 3.4. Договору є підставою для виключення такої земельної ділянки зі складу об'єкта оренди, передбачало необхідність внесення змін у Договір, доказів чого матеріали справи не містять, як і відсутні у матеріалах справи будь-які докази державної реєстрації припинення права оренди відповідача на означену на невитребувану (нерозподілену) земельну ділянку (пай), за рахунок якої сформовано земельну ділянку за кадастром номером 2123283000:02:009:0001 чи інших земельних ділянок, які виділялися в натурі на основі орендованих відповідачем за Договором земельних часток (паїв).
Так, з наданої прокурором Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав від 24.03.2025 за №419365201 вбачається реєстрація на час розгляду справи права оренди Товариства на усі невитребувані (нерозподілені) паї за Договором орієнтовною загальною площею 17,95 га ріллі, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково Ужгородського району (індексний номер про державну реєстрацію 42423808 від 07.08.2018) та відсутність будь-яких змін до відомостей про реєстрацію речового права оренди відповідача з часу укладення Договору
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин зміни об'єкта оренди за Договором з часу його укладення, відсутність, у зв'язку з цим, будь-яких змін до Договору та/або реєстрації змін речового права оренди в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», логічним є висновок про те, що державна реєстрація права за спірним Договором оренди порушує як права та законні інтереси власників сформованих за рахунок земельних часток (паїв) земельних ділянок, так і органу місцевого самоврядування та не відповідає вимогам закону.
Абзацом 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Відтак, суд доходить до переконливого висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації права оренди відповідача на земельну ділянку площею 17,95 га є ефективним у спірних правовідносинах, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушених інтересів держави, органу місцевого самоврядування, на захистом яких спрямовано позовні вимоги прокурором у даній справі, фізичних осіб-власників земельних ділянок, що були сформовані за рахунок орендованих відповідачем паїв та усуне юридичну невизначеність у спірних правовідносинах, що відповідає завданню господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги прокурора як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом в заявленому обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати прокурора по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 192, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» (98230, с. Маюрки Закарпатської області, буд. 57, код ЄДРПОУ 42318870) на користь Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району (89221, с. Тур'ї Ремети Ужгородського району Закарпатської області, вул. Народна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04351280) 19 955,32 грн (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 32 копійки) заборгованості з орендної плати за період з березня 2021 року по лютий 2025 року включно.
3. Розірвати Договір оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) від 02.08.2018, укладений між Перечинською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд», щодо земельної ділянки площею 17,95 га, яка розміщена в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково на території Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району.
4. Зобов'язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» (98230, с. Маюрки Закарпатської області, буд. 57, код ЄДРПОУ 42318870) повернути Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району (89221, с. Тур'ї Ремети Ужгородського району Закарпатської області, вул. Народна, буд. 1, код ЄДРПОУ 04351280) земельну ділянку загальною площею 17,95 га, яка розміщена в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково на території Тур'є-Реметівської сільської ради Ужгородського району.
5. Скасувати державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» (98230, с. Маюрки Закарпатської області, буд. 57, код ЄДРПОУ 42318870) невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), загальною площею 17,95 га, які розміщені в контурах 264, 265, 375, 258, 259, 255, 252, 316, 252, 267, 246, 263, 265а, 339, 270 за межами населеного пункту с. Порошково, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) державним реєстратором Перечинської районної державної адміністрації Муруговою А.С. 02.08.2018 (номер запису про інше речове право 27380343).
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклуб Сільверленд» (98230, с. Маюрки Закарпатської області, буд. 57, код ЄДРПОУ 42318870) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А, код ЄДРПОУ 02909967) 12 112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень 00 копійку) у повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 18 вересня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.