вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/537/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/537/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Тончева Іванни Миколаївни, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ
до Фізичної особи-підприємця Бажів Віталія Олександровича, Закарпатська обл., Хустський р-н, село Білки
про стягнення суми 78 341, 31 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 78 341, 31 грн. в т.ч. 77 976,00 грн безпідставно отриманих коштів, 365,31 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа № 907/537/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказана ухвала суду від 21.05.2025 р. була надіслана відповідачу 22.05.2025 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідачем отримано ухвалу суду 24.05.2025 р.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16.01.2025 року між Фізичною особою - підприємцем Тончева Іванна Миколаївна (надалі по тексту - Позивач) та фізичною особою - підприємцем Бажів Віталій Олександрович (надалі по тексту - Відповідач) було укладено Договір № YY/I1315/25 на транспортно-експедиційні послуги (надалі по тексту - Договір).
За результатом виконання договору 24 січня 2025 року Позивач та Відповідач підписали акт виконаних робіт у якому, зокрема, зазначили, що робота виконана в повному обсязі і відповідає умовам Експедитора. Акт складений у двох примірниках і є підставою для проведення розрахунків між сторонами згідно рахунка №73/24 від 24.01.2025 року до Заявки №ІТ-0000497 від 16.01.2025 року до Договору № YY/I 1 З 1 5/25 на транспортно-експедиційні послуги від 16.01.2025 року. Сторони в даному акті зазначили, що претензій одна до одної не мають і що послугу надано на суму 77 976,00 грн. (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. 00 коп.).
10.03.2025 року відповідно до платіжної інструкції №660 о 16:48 год Позивачем було сплачено на рахунок Відповідача, зазначений в акті виконаних робіт 77 976, 00 грн (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) із призначенням платежу Оплата за транспортні послуги згідно рахунку №73124 від 24.01.2025 року. Без ПДВ.
Разом з тим, 16:49 год, відповідно до платіжної інструкції №661 Позивачем ще раз було сплачено на рахунок Відповідача 77 976.00 грн (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) із призначенням платежу Оплата за транспортні послуги згідно рахунку №73/24 від 24.01.2025 року. Без ПДВ.
За доводами позивача, повторна оплата була здійснена ним помилково.
25.03.2025 року Позивач направив на адресу Відповідача офіційний лист Вих. №1-12032025 у якому просив повернути помилково перераховану оплату, здійснену ФОП Тончева Іванна Миколаївна 10 березня 2025 року, згідно платіжної інструкції №661 від 10.03.2025 р. у сумі 77 976,00 грн (Сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок). Даний лист згідно трекінгу Укрпошти Відповідач отримав 10.04.2025 року.
Однак дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що і зумовило звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми 78 341, 31 грн. в т.ч. 77 976,00 грн безпідставно отриманих коштів, 365,31 грн. трьох відсотків річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріалами справи, встановлено , що за результатом виконання договору 24 січня 2025 року Позивач та Відповідач підписали акт виконаних робіт у якому, зокрема, зазначили, що робота виконана в повному обсязі і відповідає умовам Експедитора. Акт складений у двох примірниках і є підставою для проведення розрахунків між сторонами згідно рахунка №73/24 від 24.01.2025 року до Заявки №ІТ-0000497 від 16.01.2025 року до Договору № YY/I 1 З 1 5/25 на транспортно-експедиційні послуги від 16.01.2025 року. Сторони в даному акті зазначили, що претензій одна до одної не мають і що послугу надано на суму 77 976,00 грн. (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. 00 коп.).
10.03.2025 року відповідно до платіжної інструкції №660 о 16:48 год Позивачем було сплачено на рахунок Відповідача, зазначений в акті виконаних робіт 77 976, 00 грн (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) із призначенням платежу Оплата за транспортні послуги згідно рахунку №73124 від 24.01.2025 року. Без ПДВ.
Разом з тим, 16:49 год, відповідно до платіжної інструкції №661 Позивачем ще раз було сплачено на рахунок Відповідача 77 976.00 грн (сімдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят шість гривень 00 копійок) із призначенням платежу Оплата за транспортні послуги згідно рахунку №73/24 від 24.01.2025 року. Без ПДВ.
Як стверджує позивача повторна оплата відповідно до платіжної інструкції №661 в розмірі 77 976, 00 грн була ним здійснена помилково.
Частиною 1 та 2 ст.1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.
За приписами ч.1 ст.177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Таким чином, судом встановлено, що позивач відповідно до платіжної інструкції №661 помилково перерахував відповідачу 77 976, 00 грн.
Даний факт відповідачем не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Таким чином, відсутність правової підстави для перерахування вказаних коштів вказує на безпідставне набуття відповідачем суми в розмірі 77 976, 00 грн., що була сплачена позивачем.
Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
У зв'язку з чим вимога позивача про стягнення суми 77 976, 00 грн. помилково сплачених коштів є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім основної суми, позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення суми 365,31 грн. трьох відсотків річних.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у межах заявлених.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Тончева Іванни Миколаївни, Миколаївська обл., Первомайський р-н, місто Первомайськ до Фізичної особи-підприємця Бажів Віталія Олександровича, Закарпатська обл., Хустський р-н, село Білки про стягнення суми 78 341, 31 грн. підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Бажів Віталія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи - підприємця Тончева Іванна Миколаївна, ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) суму 78 341, 31 грн. (сімдесят вісім тисяч триста сорок одну гривню 31 коп.) в т. ч. в тому числі, 77 976,00 грн безпідставно отриманих коштів, 365,31 грн. трьох відсотків річних, а також суму 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.09.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі