вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/550/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№907/550/25
за позовом Управління поліції охорони в Миколаївській області, м. Миколаїв
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", с. Сторожниця, Ужгородський р-н, Закарпатська обл.,
про стягнення суми 104 558,27 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 104 558,27 грн, з яких 87 032,00 грн. основного боргу, 3 348,36 грн відсотків річних та 14 177,91 грн інфляційних втрат посилаючись на порушення відповідачем умов договору про закупівлю № 82 від 12.03.2024 р. та положень ст. 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/550/25 визначено головуючого суддю Ремецькі О.Ф., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/550/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.05.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 21.05.2025 р. була надіслана відповідачу через засоби підсистеми «Електронний Суд» 21.05.2025 р. та як вбачається з довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 21.05.2025 р.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ НП» (далі за текстом - Постачальник, Відповідач) та Управлінням поліції охорони в Миколаївській області (далі Покупець, Позивач) був укладений Договір 12.03.2024 року уклало Договір про закупівлю № 82 на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками.
За умовами п. 2.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар: паливно-мастильні матеріали та Паливні картки (Бензин А-95 з рівнем екологічної безпеки Євро 5, дизельне паливо з рівнем екологічної безпеки Євро 5) за ДК 021:2015 09130000-9 (ДК 021:2015 - 09132100-4 неетильований бензин; 09134200-9 дизельне паливо), на яких воно обліковується; організовувати та забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреній особі Замовника на підставі Паливних карток, а Замовник зобов'язується сплатити Постачальнику вартість ПММ.
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру ПММ, визначаються у Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток 4) (п. 2.2 Договору).
Право власності на ПММ виникає у Замовника з моменту фактичного отримання ПММ на підставі Авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції Терміналу, в повному обсязі згідно з Договором за ціною що визначена відповідно розділу 5 Договору (п. 2.3 Договору).
Відпуск ПММ Постачальником Замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал. Постачальник забезпечує та гарантує відпуск товару за талоном на паливо на будь-якій з АЗС з Переліку АЗС (Додаток №5 до Договору) цілодобово, включаючи суботу, неділю, святкові та неробочі дні (п. 2.4 Договору).
У відповідності до п.п. 4.1.1 Договору постачальний зобов'язаний на підставі Заяви на отримання Паливних карток, безкоштовно надати Замовнику Паливні картки, за однією з умов: уповноваженого представника Замовника вказано у Додатку 3 до Договору, при наявності в нього паспорту. Уповноважений представник Замовника перевіряє кількість, номенклатуру Павлиних карток на відповідність, що зазначені у накладній на Паливні картки, підписує та повертає накладну Постачальнику. підписання накладної з використанням електронного документообігу та цифрового підпису Постачальника та Замовника. отримання з доставкою «Новою Поштою»: Після отримання оплати ПММ, Постачальник відправляє Замовнику Паливні картки та накладну. Номер експрес-накладної (ТТН) Замовник отримає по електронній пошті. Представник Замовника, що має повноваження (довіреність або право на отримання кореспонденції, матеріальних цінностей або документів на Новій Пошті) повинен забрати відправлення впродовж 5 днів. Отримавши відправлення Представник Замовника перевіряє кількість, номенклатуру Павлиних карток на відповідність, що зазначені у накладній на Паливні картки, підписує та повертає екземпляр Постачальнику Новою Поштою (послуга «Зворотня доставка документів»). Якщо відправлення не було отримане, то воно повертається Постачальнику, а Замовник відшкодовує Постачальнику вартість відправки та повернення в розмірі 100,00 грн. Вартість послуг «Нової Пошти» сплачує Замовник. Якщо Замовник сплатив 400 або більше літрів ПММ вартість послуг «Нової Пошти» сплачує Постачальник.
Також до обов'язків постачальника належить негайно, після отримання позитивних Авторизаційних відповідей по Паливним карткам через Термінал, забезпечувати відпуск ПММ Замовнику або Довіреним особам Замовника на АЗС. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск ПММ по Паливним карткам, може узгоджуватися Сторонами в додатковій угоді (п. 4.1.2 Договору).
Ціна даного Договору 7 843 000,00 грн.(сім мільйонів вісімсот сорок три тисячі гривень, 00 коп) в тому числі ПДВ - 1 307 166.67 грн.
Умови оплати: Оплата Товару здійснюється Замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом трьох банківських днів з дня видачі рахунку. Ціна товару вказується у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. п. 5.1, 5.3 Договору).
Пунктом 7.1. Договору визначено: Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2024 року або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
25.03.2024 року постачальником було виставлено рахунок-фактура №0001/0000188 на підставі договору №88 від 12.03.2024 року на суму 101 200,00 грн. у тому числі ПДВ 16 866,67 грн. за дизельне пальне у кількості 2000 літрів.
На виконання умов вищезазначеного Договору за даним рахунком замовник перерахував постачальнику, згідно з платіжною інструкцією від 26.03.2024 року № 9780 суму у розмірі 100 200,00 грн. в тому числі ПДВ
Постачальником, відповідно до вимог податкового законодавства України були зареєстровані наступні податкові накладні (далі - ПН): - ПН від 26.03.2024 №40 на суму 101 200,00 грн.
Також, постачальником була виписана видаткова накладна №0001/0000156 від 26.03.2024 на отримане дизельне паливо у кількості 2 000 літрів на загальну суму 101 200,00 грн. у тому числі ПДВ.
До вказаної видаткової накладної постачальником були видані замовнику талони на заправку 2 000 літрів ДП на АЗС постачальника які вказані в Договорі.
Відповідно до довідки Управління поліції охорони в Миколаївській області, у квітні 2024 року за даними талонами було отримано 100 літрів ДП, згідно з чеками з АЗС, а саме: - чек №304621884516 - 20 літрів. - чек №304703860197 - 30 літрів. - чек №304703860196 - 30 літрів. - чек №304621884517 - 20 літрів. У травні 2024 року було використано 80 літрів ДП, згідно з чеками з АЗС: - чек №304621884512 - 20 літрів. - чек №304703860213 - 30 літрів. - чек №304703860212 - 30 літрів. У січні 2025 року було використано 100 літрів ДП, згідно з чеками з АЗС: - чек №304621884545 - 20 літрів. - чек №304621884546 - 20 літрів. - чек №304621884547 - 20 літрів. - чек №304621884548 - 20 літрів. - чек №304621884549 - 20 літрів. Всього згідно чеків було використано 280 літрів дизельного пального.
Залишок невикористаного ДП (2 000 - 280) 1 720 літрів х 50,60грн. = 87 032,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Вказаний залишок відповідачем поставлений не був, у зв'язку з чим, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення суми 87 032,00 грн. залишку попередньої оплати.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем крім основної суми боргу заявлено також позовні вимоги про стягнення - 3% річних в розмірі 3 348,36 грн. та - 14 177,91 грн. інфляційних втрат.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України визначено форму та зміст позовної заяви та передбачено, що позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов.
Реалізуючи встановлене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача суми 87 032,00 грн. попередньої оплати, - 3% річних в розмірі 3 348,36 грн. та - 14 177,91 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Судом встановлено, що 25.03.2024 року постачальником було виставлено рахунок-фактура №0001/0000188 на підставі договору №88 від 12.03.2024 року на суму 101 200,00 грн. у тому числі ПДВ 16 866,67 грн. за дизельне пальне у кількості 2000 літрів.
Також в матеріалах справи міститься платіжна від 26.03.2024 року № 9780 на суму 100 200,00 грн. в тому числі ПДВ, згідно з якою Позивач здійснив оплату Відповідачу в сумі 100 200,00 грн з призначенням платежу «Оплата за дизпаливо дог. № 82 від 12.03.2024 р. рах №0001/0000188 від 25.03.2024 р. у т.ч. ПДВ 20.00 % - 16866,67 грн.».
Відповідно до довідки Управління поліції охорони в Миколаївській області, у квітні 2024 року за даними талонами було отримано 100 літрів ДП, згідно з чеками з АЗС, а саме: - чек №304621884516 - 20 літрів. - чек №304703860197 - 30 літрів. - чек №304703860196 - 30 літрів. - чек №304621884517 - 20 літрів. У травні 2024 року було використано 80 літрів ДП, згідно з чеками з АЗС: - чек №304621884512 - 20 літрів. - чек №304703860213 - 30 літрів. - чек №304703860212 - 30 літрів. У січні 2025 року було використано 100 літрів ДП, згідно з чеками з АЗС: - чек №304621884545 - 20 літрів. - чек №304621884546 - 20 літрів. - чек №304621884547 - 20 літрів. - чек №304621884548 - 20 літрів. - чек №304621884549 - 20 літрів. Всього згідно чеків було використано 280 літрів дизельного пального.
За ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Велика Палата Верховного Суду вказує, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі № 910/12382/17).
Матеріалами справи підтверджено неналежне виконання Відповідачем обов'язку з передачі товару та ним не надано суду жодних доказів у спростування цього.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога Позивача про стягнення суми 87 032,00 грн. попередньої оплати, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Пунктом 7.1. Договору визначено: Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2024 року або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Відтак, саме з моменту закінчення договору суд констатує про просторочення відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за прострочення оплати в період з 01.02.2024 по 14.05.2025, позивачем нараховано 3% річних - 3 348,36 грн. та 14 177,91 грн. інфляційних втрат.
Разом з тим, враховуючи, що строк дії Договору закінчився 31.12.2024 р., а товар на суму здійсненої передоплати не був поставлений, у відповідача відпала підстава зберігати чи користуватись грошовими коштами позивача і виник обов'язок повернути майно. Відтак, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання необхідно розраховувати з 01.01.2025 р. Окрім того, позивачем не подано суду відомостей стосовно звернення до відповідача з вимогою про повернення авансових платежів.
З огляду на наведене, суд, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних у розмірі 3 348,36 грн. та інфляційних втрат 14 177,91 грн. за період з 01.02.2024 по 14.05.2025 р. встановив, що такі підлягають задоволенню частково, в розмірі 958,54 грн. три відсотка річних та 3 711,50 грн. втрат від інфляції.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Управління поліції охорони в Миколаївській області, м. Миколаїв до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП", с. Сторожниця, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., про стягнення суми 104 558,27 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 91 702,04 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в розмірі 2 655,68 грн.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (89421, с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області, вул. Молодіжна, буд. 9, код ЄДРПОУ 44858321) на користь УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ОХОРОНИ В МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, Вулиця Шевченка, будинок 52, код ЄДРПОУ 40109016) суму 91 702,04 грн. (дев'яносто одну тисячу сімсот дві гривні 04 коп.) в т.ч. 87 032,00 грн. попередньої оплати, 958,54 грн. три відсотка річних та 3 711,50 грн. втрат від інфляції, а також суму 2 655,68 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят п'ять гривень 68 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 18.09.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі