вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.09.2025 Справа № 910/4816/25
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ
До: Приватного підприємства «Ліглейд Тік», м. Дніпро
Про: стягнення 48 502,40 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися
16.04.25р. до господарського суду міста Києва звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (позивач) з позовом до ПП «Мале науково-технічне підприємство «Студент - Сервіс» (нова назва - ПП «Ліглейд Тік», відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди №2729 нерухомого майна, що належить до державної власності від 17.02.2006р. в розмірі 48 502,40грн., яка складається із суми основного боргу - 36 745,11грн., пені - 5 036,65грн., інфляційних втрат - 6 720,64грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.25р. вирішено позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з доданими до неї документами передати за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області, з посиланням на приписи ст. 27 ГПК України.
В той же час, господарський суд Дніпропетровської області звертає увагу сторін, спірним договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею позивачем (орендодавцем) відповідачу (орендареві) у платне строкове користування (в оренду) приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144а.
Приписи ст. 30 ГПК України встановлюють правила виключної підсудності господарських спорів. Так, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021) вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.
Отже, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватись як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.20р. у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 911/2390/18 (постанова від 16.02.2021) дійшла висновку не відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.
З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даному позові виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати мають явний, очевидний, правовий зв'язок із нерухомим майном, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 144а., тому даний спір у відповідності до вимог ч. 3 ст. 30 ГПК України має розглядатись за місцезнаходженням майна, тобто Господарським судом міста Києва.
Водночас, поняття виключної підсудності позбавляє не тільки суд, а і самого позивача в усіх випадках змінювати місце розгляду господарського спору. Відповідно до ч. 6 ст. 31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються, проте, порушення виключної територіальної підсудності матиме прямим правовим наслідком ухвалення рішення з порушенням норм чинного законодавства. Окрім того, в матеріалах справи відсутні відповідні заяви відповідача, тому господарський суд Дніпропетровської області змушений прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Враховуючи, категорію спорту та те, що ціна позову у даній справі не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та приписи ст. 12, п. 8 ч. 4 ст. 247, ч. 7 ст. 250 ГПК України, даний спір підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження
Ухвалою від 09.06.25р. позовна заява була прийнята до розгляду , відкрите провадження у справі №910/4816/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
Копія ухвали була направлена на адреси сторін, зазначені у позовній заяві.
При цьому працівником суду було помилково направлено ухвалу про відкриття провадження по справі від 09.06.25р. на адресу ПП «Мале науково-технічне підприємство «Студент - Сервіс» , яка була зазначена в позовній заяві - м. Київ, вул. Борщагівська, 144 А. Але відповідно до відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1449413 від 04.06.25р. за ідентифікайним кодом 23515333 зазначена нова назва та місцезнаходження відповідача - ПП «Ліглейд Тік» (49093, м. Дніпро пр. Олександра Поля 59 ). У зв'язку відсутністю у суду доказів належного повідомлення відповідача - ПП «Ліглейд Тік» про відкриття провадження у справі, з метою дотримання принципу рівності сторін та надання розумного (достатнього) строку для вчинення певних процесуальних дій, суд вирішив направити копію ухвали про відкриття провадження у справі на вищезазначену адресу ПП «Ліглейд Тік». Але 16.09.25 р. ця ухвала була повернута на адресу суду з відміткою органу зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
ПП «Ліглейд Тік» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі був повідомлений належним чином.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд враховує висновок Верховного суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17: у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про наявність в провадженні суду цієї справи та необхідність надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до вимог ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку , але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Законом не надано право судді продовжити цей строк ( встановлений законом ).
Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -
17.02.06р. між Регіональним відділенням ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ПП ПП «Мале науково-технічне підприємство «Студент - Сервіс» (нова назва - ПП «Ліглейд Тік» (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №2729; відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 258,90 кв.м., що розміщено за адресою : м. Київ, вул. Борщагівська, 144а, торгівельно-побутовий блок №2, кімнати першого поверху зони 2: №№1-10 та кімнати першого поверху зони 3: №№1-11, що знаходяться на балансі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (балансоутримувач). Майно передається з метою розміщення під побутові послуги (хімчистка-пральня) ( п.1.1.) Однією із істотних умов цього договору є обов'язок орендаря сплачувати на користь державного бюджету та балансоутримувача орендну плату в певному розмірі. Договір було укладено строком на 11 місяців до 17.01.07 р.
В подальшому сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до цього договору , якими (поміж іншим) змінювався строк дії договору та розмір орендної плати . 29.09.23 р. сторони уклали договір про припинення договору оренди № 2729 від 17.02.06 р. з 31.07.23 р. ; на підставі якого сторони склали та підписали акт повернення з оренди майна, що належить до державної власності від 31.07.23 р.
Але станом на час подання цієї позовної заяви до суду за відповідачем рахувалася заборгованість з орендної плати перед орендодавцем ( державним бюджетом ) у розмірі 36 745,11 грн., окрім того позивачем нараховані 6 720,64 грн. - інфляційних втрат та 5 036,65 грн. - пені, а всього - 48 502,40 грн., які він і просить стягнути з відповідача.
На час прийняття рішення у справі відповідачем доказів сплати заборгованості (з урахуванням пені та інфляційних втрат) перед позивачем не надано. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 48 502,40 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендною є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності. Згідно з ч. 3 ст. 18 цього Закону України орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Частиною 1 ст. 19 цього Закону передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Крім того, обов'язок орендаря щодо своєчасності внесення орендної плати за договором найму (оренди) передбачений ст. 762 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що такі докази більш вірогідно підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, оскільки відповідач на їх спростування не подав суду жодного доказу. За перелічених вище обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, що відповідно є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Судовий збір сплачений позивачем за подання цього позову, відповідно до приписів ст. 129 ГК України підлягає стягненню з відповідача в розмірі 3 028, 00 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 233, 238, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з відповідача - Приватного підприємства «Ліглейд Тік» (49093, м. Дніпро, пр. Олександра Поля , 59, код ЄДРПОУ 23515333) на користь позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Київ (01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченко, 50-Г; одержувач - ГУК у м. Києві/Шевченківський район/22080300,код одержувача 37993783, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA 778999980313020094000026011,КЕКД 220080300): 36 745,11 грн. - заборгованості з орендної плати; 6 720,64 грн. - інфляційних втрат; 5 036,65 грн. - пені та 3 028,00 грн. - витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 18.09.25р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .
Суддя Васильєв О.Ю.