вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
18.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4614/25
за заявою Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро
про забезпечення позову у справі
за позовом Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Компанії "СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД", м. Ларнака, Кіпр
про витребування об'єкту нерухомого майна,-
Суддя Бажанова Ю.А.
Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Компанії "СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД", в якій просить суд витребувати від Компанії Сівілком Лімітед на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5071012101).
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Дніпропетровської обласної прокуратура понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що незаконне володіння спірним нерухомим майном виникло внаслідок винних протиправних дій безвідплатно, оскільки всі фіктивні правочини, зокрема, передача спірної квартири №18 в будинку №16 по вул. Пастера в м. Дніпрі до статутного капіталу Компанії Сівілком Лімітед, вчинені виключно без сплати жодних грошових коштів. Прокурор посилається на те, що відповідач є недобросовісним набувачем спірного майна, оскільки він не вчинив дій щодо з'ясування підстав неодноразової державної реєстрації майна протягом короткотермінового строку за іншими особами, і це майно вибуло з комунальної власності поза волею її власника, про що свідчать долучені до позову докази.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
16.09.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду від Дніпропетровської обласної прокуратура надійшла заява про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд з метою забезпечення позову заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до Компанії Сівілком Лімітед про витребування із чужого незаконного володіння квартири №18 в будинку №16 по вул. Пастера в м. Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5071012101) постановити ухвалу, якою заборонити Компанії СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД (реєстраційний номер НЕ 402733, Кіпр, Ларнака, Атіену, вул. Гастрас, 4) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо квартири №18 в будинку №16 по вул. Пастера в м. Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5071012101).
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом позову прокурора є витребування нежитлового приміщення, що незаконно вибуло з володіння дійсного власника - територіальної громади міста Дніпра. З урахуванням того, що наявність зареєстрованого речового права на об'єкт нерухомого майна, що є предметом спору, може призвести до повторного відчуження цього майна з метою утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у справі за позовом прокурора, наявні достатні підстави для забезпечення позову. Обраний прокурором вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву Дніпропетровської обласної прокуратури про забезпечення позову, господарський суд дійшов до висновку про її задоволення на підставі наступного.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України и позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).
У п.п. 47-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду вказала, що при розгляді заяви про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Крім того має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Оскільки предметом спору є витребування від Компанії Сівілком Лімітед на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5071012101), то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19, від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20).
Суд зазначає, що обрання належного й такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Суд звертає увагу, що відчуження у будь-який спосіб майна призведе до зміни власника, а тому прокурор / позивач буде змушений знову звертатися до суду за захистом своїх, як він вважає, порушених прав, до нового власника майна.
Відповідно припущення того, що у випадку відчуження майна позивач не захистить свої права в межах одного судового провадження є обґрунтованим.
У випадку відчуження майна та проведення чергових реєстраційних дій, позивач (прокурор) змушений буде звертатися з новим позовом про визнання недійсними таких записів та звертати свої вимоги про знесення вже до нового власника. Така ситуація є недопустимою. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно суд констатує, що у випадку відчуження майна та невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження майна та заборони реєстраційних дій позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Також суд вважає правомірним забезпечення способу шляхом заборони Компанії СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5071012101, оскільки здійснення вказаних дій також може призвести до зміни власника / користувача цього майна, що потягне за собою необхідність звернення з новими позовами до суду.
Отже, наявні підстави для забезпечення позову щодо предмету спору.
Вжиття наведених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо цього майна спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.
Вжиття заявленого прокурором заходу забезпечення позову сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог. Тоді як невжиття заявленого прокурором заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає наявність зв'язку між зазначеними заходами забезпечення позову і предметом спору. Вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача до моменту вирішення спору в суді та в разі задоволення позову забезпечить можливість виконання рішення суду. Тоді як, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду в разі прийняття його на користь позивача (заявника).
Спірне нерухоме майно може бути відчужене, як наслідок, остаточне рішення суду (у випадку задоволення позову), прийняте через певний час після ініціювання судового провадження, уже не зможе належним чином ефективно захистити порушені права та інтереси держави, а також зумовить необхідність звернення з іншими позовами до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 904/3168/18.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
В частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
В даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у Постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені прокурором заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами та такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Дніпропетровської обласної прокуратуру про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити Компанії СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД (Кіпр, Ларнака, Атіену, вул. Гастрас, 4; реєстраційний номер НЕ 402733) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам), вчиняти будь-які дії пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо квартири №18 в будинку №16 по вул. Пастера в м. Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 5071012101.
Стягувач: Дніпропетровська обласна прокуратура (49044, м. Дніпро, проспект. Дмитра Яворницького, 38; код ЄДРПОУ 02909938) в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75; ідентифікаційний код 26510514).
Боржник: Компанія СІВІЛКОМ ЛІМІТЕД (Кіпр, Ларнака, Атіену, вул. Гастрас, 4; реєстраційний номер НЕ 402733).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".
Дата набрання ухвалою законної сили - 18.09.2025.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 18.09.2028.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню незалежно від пред'явлення до примусового виконання.
Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову повністю чи частково.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Ю.А. Бажанова