вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
09.09.2025м. ДніпроСправа № 904/2134/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат", м. Покров, Дніпропетровська обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.К. Сантехсервіс", м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій у сумі 723 599 грн 90 коп.
Представники:
від позивача: Колодочка Г.В., за довіреністю, представник;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.К. Сантехсервіс" заборгованість у сумі 723 599 грн 90 коп., з яких: 651 599 грн 91 коп. - пеня та 71 999 грн 99 коп. - штраф.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №У554/03 від 16.09.2024 в частині повного та своєчасного виконання робіт.
Ухвалою господарського суду від 05.05.2025 прийнято позовну заяву, та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 12.06.2025.
12.05.2025 до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на те, що зрив строків виконання договірних зобов'язань з боку відповідача обумовлений саме не виконанням позивачем своїх зобов'язань, визначених п. 2.6. договору, оскільки останнім не було сплачено аванс у розмірі 215 999,64 грн., що становить 30% від суми договору. Затримка сплати авансу призвела до зупинки розпочатих робіт та зриву строків виконання робіт в цілому, оскільки відсутність фінансування призвело до настання ризику порушення фінансових зобов'язань виконавця перед третіми особами, а саме працівниками підприємства, постачальниками будівельних матеріалів, робіт та послуг, які в свою чергу відмовились надавати послуги, товари, що є вкрай неприпустимо.
Відповідач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві зазначено, що позивач листом за №748-03 від 11.09.2024 звернувся до відповідача з проханням, як найшвидше розпочати роботи за договором, однак жодної відповіді на зазначений вище лист відповідач не надав, до виконання зобов'язань не приступив. Проте, договір про який йде мова у позовній заяві, був укладений 16.09.2024 року, а лист направлений 11.09.2024 року, тобто в даному листі йде мова про виконання зобов'язань за договором, який ще не було укладено.
Крім того, відповідача вказує на те, що в порушення п. 29 «Загальних умов укладання та виконання договорів в капітальному будівництві» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 року, позивач не передав відповідачу дозвільну документацію, що позбавило останнього можливості виконати роботу у визначені строки.
З огляду на викладене, відповідач не вважає себе винним у порушенні строків виконання зобов'язань за договором, адже неможливість виконати роботи в строк обумовлене не виконанням зобов'язань з боку замовника, а відтак у позивача відсутнє право нараховувати штрафні санкції відповідачу за невиконання умов договору, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
13.05.2025 до суду представником відповідача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовче засідання 12.06.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили; витребувані судом документи не надали.
Ухвалою суду від 12.06.2025 відкладено підготовче засідання на 01.07.2025.
17.06.2025 та 23.06.2025 від представників сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи у режимі відеоконференції. Ухвалою господарського суду від 23.06.2025 клопотання задоволено.
01.07.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, з огляду на таке.
Відповідно до п. 2.6. договору: «аванс у розмірі 215 999,64 грн, що становить 30% від суми договору. Оплата авансу після перебазування техніки на місце виконання робіт. Подальший розрахунок за фактом виконаних робіт на підставі підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт, з відстрочкою платежу на протязі 10 календарних днів».
16.09.2024 між сторонами підписаний акт прийому-передачі будівельного майданчика для виконання робіт по "Безтраншейне прокладання труб. Водогін Олександрівський кар'єр - ЧЗФ".
Відповідач не здійснив перебазування техніки, платіжні документи не надав, податкову накладну не зареєстрував, а отже позивач не порушував строку оплати замовлених послуг.
Листом №48-03 від 11.09.2024 позивач повідомив про необхідність надання відповідачем списку працівників та техніки для оформлення перепусток, згідно внутрішнього положення позивача.
Проте відповідач списки працівників не надав, відповідальну особу за виконання робіт не повідомив.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивач не передав останньому дозвільну документацію, у зв'язку з чим відповідач не міг виконати роботу у визначені строки, позивач зазначає про таке.
Так, перед участю в тендерній процедурі з відбору виконавця робіт учасникам надавалась затверджена замовником проектна документація. Всі інші дозвільні (погоджувальні) документи, як первинна документація, є власністю замовника і мають знаходитися на місці проведення робіт. Такі документи передаються призначеній виконавцем відповідальній особі по Акту прийому-передачі документів під підпис.
З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У підготовче засідання, що відбулося 01.07.2025 представник позивача явку повноважного представника не забезпечив.
Ухвалою суду від 01.07.2025 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.07.2025.
14.07.2025 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких останній вказує на те, що ознайомившись із відповіддю на відзив складається враження, що позивач, уклавши спірний договір на виконання робіт штучно створював умови його неможливості виконання з боку відповідача, щоб потім звернутися з даним вимогами. Адже передплату за договором, визначену п. 2.6. договору, визначено умови оплати, а саме: аванс у розмірі 215 999,64 грн, що становить 30% від суми договору, позивач перераховує після перебазування техніки на місце виконання робіт. Відповідач неодноразово письмово звертався до позивача з проханням надати перепустки для його працівників з метою виконання договірних зобов'язань. Однак, на листи відповідача, а саме: № 37 від 17.10.2024 року, №48 від 18.10.2024 року та №49 від 18.10.2024 року позивач перепустки для зазначених в листі працівників відповідача не надав, та взагалі залишив звернення відповідача без розгляду.
Проте без огляду території, складання схеми, яка необхідна для ПОР, неможливо визначити кількість та характеристики техніки, яка необхідна для виконання робіт, а, відтак, неможливо замовити перепустки та здійснити її перебазування на місце виконання робіт.
У підготовчому засіданні, що відбулося 17.07.2025 сторони не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою господарського суду від 17.07.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 21.08.2025.
У судовому засіданні, що відбулося 21.08.2025 оголошувалась перерва до 09.09.2025.
09.09.2025 позивачем до канцелярії суду подано письмові пояснення, в яких останній вказує на те, що КП «ПОКРОВВОДОКАНАЛ», ТОВ «ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ», АТ «УКРТЕЛЕКОМ» є погодження на проведення земельних робіт. Зазначені погодження відповідачу не надавалися, оскільки останній про їх надання звернувся після спливу терміну виконання робіт за договором на виконання робіт № У554/03 від 16.09.2024.
Стосовно листування ТОВ «Б.К. Сантехсервіс» позивач зазначає наступне:
- 28.08.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 35/5 від 28.08.2024, яким повідомив про перемогу останнього у тендері та нагадав про необхідність розроблення кошторисної документації;
- 03.09.2024 позивач звернувся до відповідача з листом №35/7 від 03.09.2024, в якому нагадав відповідачу про необхідність розроблення ним проекту виконання робіт (ПВР), як це визначено п.4.5 та 5.3.5 ДБН А.3.1-5:2016 "Організація будівельного виробництва". Відповіді відповідач не надав, ПВР не розробив.
- 11.09.2024 позивач звернувся до відповідача з листом № 48-03 від 11.09.2024, яким просив відповідача якнайшвидше розпочати роботи за договором. Відповідач списки працівників не надав, відповідальну особу за виконання робіт не повідомив.
- 25.10.2021 відповідач звернувся до позивача з листом №45 від 25.10.2024, в якому просив надати погодження з власниками інженерних мереж. Позивач відповіді не надав, оскільки відповідач ПВР не розробив, техніку не перебазував, сплив термін виконання робіт за договором на виконання робіт № У554/03 від 16.09.2024. Керівництвом позивача прийнято рішення проводити новий тендер.
У судове засідання, що відбулося 09.09.2025, представник відповідача не з'явивися, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представника відповідача.
У судовому засіданні 09.09.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є наявність/відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору на виконання робіт в частині своєчасного виконання робіт.
16.09.2024 між Акціонерним товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Б.К. Сантехсервіс" (далі - виконавець, відповідача) було укладено договорі № У554/03, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строк виконати роботи з «Безтраншейне прокладання труб, Водогін Олександрівський кар'єр - ЧЗФ» , а замовник зобов'язується оплатити надані послуги (виконані роботи), згідно з договором.
Код послуги (робіт) за державним класифікатором продукції та послуг 43.11.
Загальна вартість робіт 599 999,90 грн, ПДВ - 119 999,98 грн, всього вартість робіт з ПДВ складає 719 999,88 коп. Підсумкова ціна включає всі додаткові роботи з налаштування, ТО, ремонт техніки, командиру вальні, транспортні витрати і т.д. (п. 2.1 договору).
Відповідно до п. 2.6. договору умови оплати: аванс у розмірі 215 999,64 грн, що становить 30% від суми договору. Оплата авансу після перебазування техніки на місце виконання робіт. Подальший розрахунок за фактом виконаних робіт на підставі підписання сторонами акта прийому-передачі виконаних робіт, з відстрочкою платежу на протязі 10 календарних днів.
Умови виконання робіт: згідно з дефектним актом (додаток 45) та кресленням (додаток 5). Роботи виконуються без розмивним способом. Термін виконання робіт: 45 календарних днів, за узгодженим з замовником графіком.
Строки виконання робіт: 16.09.2024 - 30.10.2024 (п. 3.1 договору).
При виникненні обставин, не залежних від виконавця і перешкоджаючих виконанню його зобов'язань у встановлені терміни, виконавець має право ставити перед замовником питання про перенесення термінів завершення робіт (п. 3.3 договору).
Відповідно до п. 8.3.1 договору замовник зобов'язується своєчасно передати будівельний майданчик для проведення робіт, передбачених договором.
Забезпечити виконавця інформацією, необхідною для надання послуг (п. 8.3.2 договору).
Відповідно до п. 9.3 договору у разі порушення термінів надання послуг (робіт) за цим договором замовник має право стягнути з виконавця пеню у розмірі 0,5% від вартості послуг (робіт), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості. У разі прострочення понад 10 календарних днів замовник має право додатково стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від суми послуг (робіт), з яких допущено прострочення виконання.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписами та печатками, і діє до 31.12.2024, але не раніше повного виконання зобов'язань.
На виконання умов договору 16.09.2024 між сторонами підписаний акт прийому-передачі будівельного майданчика для виконання робіт по "Безтраншейне прокладання труб. Водогін Олександрівський кар'єр - ЧЗФ" (а.с. 25).
В якому зазначено, що разом з передачею майданчика до нової відповідальної особи переходять усі права та обов'язки по утриманню її у належному порядку, а також виконання робіт згідно з договором № У554/03 від 16.09.2024.
Сторони підтвердили, що майданчик передається у задовільному стані і претензій один до одного вони не мають.
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує на те, що у погоджений договором строк виконавець не приступив до виконання договору з надання послуг.
Листом за № 48-03 від 11.09.2024 замовник звернувся до виконавця з проханням, як найшвидше розпочати роботи за договором.
Однак жодної відповіді на зазначений вище лист виконавець не надав до виконання зобов'язань не приступив.
У зв'язку з порушенням строку здачі робіт замовник направив виконавцю додаткову угоду про дострокове розірвання договору з 30.10.2024. Зазначену угоду виконавець підписав з протоколом розбіжностей, за умовами якого замовник мав відмовитися від штрафних санкцій, передбачених п. 9.3. Договору. Проте протокол розбіжностей не підписано замовником, а отже і сам договір продовжує свою дію.
11.12.2024 на адресу відповідача направлена претензія № 101-460/14 від 10.12.2024 про сплату штрафних санкцій за прошення строку виконання робіт згідно з договору.
11.01.2025 позивач отримав відповідь на претензію, якою у задоволені претензії відмовлено в повному обсязі. В обґрунтування відмови відповідач зазначив: «Зрив строків виконання договірних зобов'язань з боку виконавця обумовлений на сам перед не виконанням своїх зобов'язань з боку замовника, так, п. 2.6. договору визначено умови оплати, а саме: аванс у розмірі 215 999,64 грн, що становить 30% від суми договору. Однак, ні в період обумовленого строку виконання робіт, ні в період дії строку самого договору, аванс так і не був зарахований на рахунки виконавця. Затримка сплати авансу призвела до зупинки розпочатих робіт та зриву строків виконання робіт в цілому, оскільки відсутність фінансування призвело до настання ризику порушення фінансових зобов'язань виконавця перед третіми особами, а саме працівниками підприємства, постачальника будівельних матеріалів, робіт та послуг, які, в свою чергу, відмовились надавати послуги, товари, що вкрай неприпустимо».
Позивач зазначає про те, що, оскільки доводи відповідача не відповідали умовам договору № У554/03, останній направив відповідачу досудове нагадування № 101-44/10 від 04.02.2025, яким навів обґрунтування заперечень на відповідь на претензію, а також донарахував штрафні санкції за невиконання зобов'язань за умовами договору № У554/03.
Відповідач відповідь позивачу на досудове нагадування № 101-44/10 від 04.02.2025 не надав, штрафні санкції за невиконання зобов'язань за умовами договору № У554/03 не сплатив.
Вказане і стало причиною виникнення даного спору.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Однак, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.
Виходячи із змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3.1 договору сторони погодили строки виконання робіт: 16.09.2024 - 30.10.2024.
Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору 16.09.2024 між сторонами підписаний акт прийому-передачі будівельного майданчика для виконання робіт по "Безтраншейне прокладання труб. Водогін Олександрівський кар'єр - ЧЗФ" (а.с. 25).
В якому зазначено, що разом з передачею майданчика до нової відповідальної особи переходять усі права та обов'язки по утриманню її у належному порядку, а також виконання робіт згідно з договором № У554/03 від 16.09.2024.
Сторони підтвердили, що майданчик передається у задовільному стані і претензій один до одного вони не мають.
Втім, матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором № У554/03 від 16.09.2024 в частині виконання робіт у визначений строк.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що у разі порушення термінів надання послуг (робіт) за цим договором замовник має право стягнути з виконавця пеню у розмірі 0,5% від вартості послуг (робіт), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості. У разі прострочення понад 10 календарних днів замовник має право додатково стягнути з виконавця штраф у розмірі 10% від суми послуг (робіт), з яких допущено прострочення виконання.
За порушення термінів надання послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеня у сумі 651 599 грн 91 коп. за період з 31.10.2024 по 29.04.2025 та 10% штрафу у сумі 71 999 грн 99 коп.
Перевіривши надані позивачем до матеріалів справи розрахунки пені та 10% штрафу, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 651 599 грн 91 коп. пені та 71 999 грн 99 коп. штрафу за порушення строку виконання робіт понад 10-ти календарних днів.
Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позов та додаткових поясненнях, господарський суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Отже, при зверненні до суду з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій позивачем, насамперед, повинно бути доведено суду факт виникнення та порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, зокрема, строків виконання робіт.
В контексті обов'язку з доказування суд звертає увагу сторін на те, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Частиною першою статті 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до пункту 3.1 договору №У554/03 від 16.09.2024 строк виконання робіт: 16.09.2024 - 30.10.2024.
Посилання відповідача на те, що зрив строків виконання договірних зобов'язань з боку відповідача обумовлений саме не виконанням позивачем своїх зобов'язань, визначених п. 2.6. договору, оскільки останнім не було сплачено аванс у розмірі 215 999,64 грн, господарським судом до уваги не приймається, оскільки пунктом 2.6 договору визначено, що оплата авансу, у розмірі 215 999,64 грн, що становить 30% від суми договору, після перебазування техніки на місце виконання робіт.
Матеріали справи не місять доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив перебазування техніки на місце виконання робіт, після підписання сторонами акту акт прийому-передачі будівельного майданчика для виконання робіт по "Безтраншейне прокладання труб. Водогін Олександрівський кар'єр - ЧЗФ" (а.с. 25), як і не містить доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до відповідача з відповідною пропозицією здійснити вказані дії.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що у позивача не виник обов'язок перед відповідачем зі сплати авансового платежу, що визначений у п. 2.6 договору.
Щодо долучених до матеріалів справи листів 16.10.2024 № 48, від 17.10.2024 № 37, 18.10.2024 № 49 а.с. 72, 83 85), господарський суд зазначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (частини 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частини 3-5 статті 96 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 Господарського процесуального кодексу України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Втім, долученені відповідачем до матеріалів справи листи (16.10.2024 № 48, від 17.10.2024 № 37, 18.10.2024 № 49 а.с. 72, 83 85), господарським судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано до суду належних доказів, на підставі яких можливо встановити, що саме ці листи були надіслані на поштову скриньку позивача, та залишені останнім без відповіді.
Інші долучені до матеріалів справи листи, господарським судом до уваги також приймаються, оскільки їх зміст відноситься до погодження умов укладання додаткової угоди, що не відноситься до предмету доказування у даній справі.
Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач звертався до відповідача з проханням надати можливість здійснити перебазування техніки на місце виконання робіт. Долучений до матеріалів справи лист № 45 від 25.10.2024, отримання якого не заперечується позивачем, судом розцінюється критично, оскільки у вказаному листі відповідач просив позивача лише надати копію дозвільної документації для безпечного початку робіт. Також судом взято до уваги той факт, що вказаний лист був надісланий відповідачем за чотири дні до закінчення строку на виконання, погоджених договором робіт.
Отже, долучені до матеріалів справи листи не спростовують той факт, що порушення зобов'язання за спірним договором, в частині строків виконання робіт, сталося саме з вини відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, з урахуванням вказаного, господарський суд зазначає, що інші доводи та міркування, викладені відповідачем у відзиві на позов та додаткових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню у повному обсягу.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.К. Сантехсервіс" (49087, м. Дніпро, вул. Василя Макухи, буд. 1, код ЄДРПОУ 42960429) на користь Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (53300, Дніпропетровська обл., м. Покров, вул. Центральна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00190928) пені у сумі 651 599 грн 91 коп., штрафу у сумі 71 999 грн 99 коп., а також судовий збір у розмірі 10 854 грн 00 коп.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.09.2025.
Суддя І.А. Рудь