пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
08 вересня 2025 року Справа № 903/51/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь»
до відповідача: ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI
про стягнення 1446523,56 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Кінах Я. В., адвокат, ордер серія АС № 1126890 від 03.02.2025, Габрильчук Є. В., адвокат, ордер серія АС № 1130683 від 04.03.2025;
від відповідача: Музика М. П., адвокат, ордер серія ВС № 1370161 від 20.05.2025.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь» звернулося з позовом до компанії-нерезидента ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI про стягнення:
- 21880,00 євро(в еквіваленті в еквіваленті до офіційного курсу гривні до євро станом на 09.01.2025 (дата подання позовної заяви) 950187,14 грн) збитків, завданих втратою вантажу;
- 404636,50 грн збитків зі сплати податку на додану вартість та акцизного податку;
- 1130,00 грн збитків на визначення вмісту води згідно ДСТУ та оформлення протоколу випробувань;
- 29000,00 грн упущеної вигоди;
- 6000,00 грн збитків на послуги декларування та митного оформлення;
- 1800,00 грн збитків щодо оформлення документів і приймання автотранспорту у відділі митного оформлення “Ковель»;
- 6000,00 грн збитків щодо відбору проб (зразків) та складання акту;
- 1100,00 євро(в еквіваленті до офіційного курсу гривні до євро станом на 09.01.2025 (дата подання позовної заяви) 47769,92 грн) штрафу;
- 5% річних від загальної суми збитків згідно ст.27 Женевської конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами з дня початку розгляду позову по день ухвалення судового рішення по суті.
При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем, як перевізником контракту № 21092023 перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні від 21.09.2023 та порядку №40-16/02 від 16.02.2024, всупереч Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів(Женева, 19 травня 1956 р.) щодо доставки товару за адресою: Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вул.Рівненська, 80А, що спричинило збитки позивачу, а саме: 21880,00 євро, завданих втратою вантажу; 404636,50 грн зі сплати податку на додану вартість та акцизного податку; 1130,00 грн за визначення вмісту води згідно ДСТУ та оформлення протоколу випробувань; 29000,00 грн упущеної вигоди; 6000,00 грн за послуги декларування та митного оформлення; 1800,00 грн за оформлення документів і приймання автотранспорту у відділі митного оформлення “Ковель»; 6000,00 грн за відбір проб (зразків) та складання акту. За кожну розпочату добу затримки доставки вантажу відповідачем на території Євросоюзу, внаслідок невиконання ним умов контракту №2 нараховують штраф у сумі 1100 євро. Крім того, просять здійснити нарахування 5% річних від загальної суми збитків згідно ст.27 Женевської конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами з дня початку розгляду позову по день ухвалення судового рішення по суті). При цьому, зазначають, що 02.05.2024, після доставки спірного товару іншим залученим перевізником за адресою: Волинська область, м.Ковель, вул.Варшавська, 1 при відкритті 5 секцій автоцистерни з номерним знаком НОМЕР_1 було виявлено невідповідність товару, а саме замість дизельного палива була рідина схожа на воду. Враховуючи дані обставини позивач вважає, що у діях відповідача наявні усі елементи господарського правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні ним договору та заявки, за якими він був зобов'язаний доставити вантаж, а саме дизельне паливо позивачу, але не доставив його; наявні збитки, заявлені позивачем; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною відповідачем невиконанням умов договору, заявки; вина відповідача презюмується в силу ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини) та полягає у невиконанні умов договору, заявки.
Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь» від 09.01.2025 залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме подати суду: докази сплати судового збору у розмірі 21695,37 грн; переклади на українську мову з нотаріальним засвідченням копій: контракту № VG/DPGV/2212-01SD від 27.12.2022, додатку № 26 до контракту № VG/DPGV/2212-01SD від 27.12.2022, порядку №40-16/02 від 16.02.2024, інвойсу від 18.02.2024 № VG-240218-001, квитанції від 23.11.2023, сертифікату аналізу від 09.12.2023, сертифікату походження від 19.02.2024 № LV-24-123587, витягу з центрального реєстру Республіки Польща, знімків екрану листування, CMR №VENK000591, експортної декларації №24LV000210001173K8, витягу з тахографа, які складені іноземною мовою.
27.01.2025 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву про усунення недоліків. Дана заява з додатками приєднана до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 31.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 28.05.2025; постановлено звернутися до уповноваженого Центрального органу - Міністерства юстиції Польщі з проханням про вручення судових документів відповідачу у справі; запропоновано відповідачу надати відзив на позов; позивачу - відповідь на відзив; провадження у справі зупинено до підготовчого засідання у справі.
23.05.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити. При цьому вказує, що ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI не допустив втручання у автоцистерну, у будь-яку із її секцій, не пошкодив особисто та не допустив пошкодження третіми особами пломб, що могло б говорити про несанкціонований доступ до вмісту автоцистерни, а отже товар (дизельне паливо), яким автоцистерна була наповнена 18.02.2024 року у пункті SIA PARS TERMINALS товаром (дизельним паливом) продавцем VENKON GROUP OU, доставлений у таких якісних характеристиках, якими був наділений під час завантаження, вважає, що будь-які претензії щодо характеристик товару слід висувати продавцю, а не особі, яка здійснювала перевезення. Крім цього, зазначають, що прострочення поставки на понад 60 днів відбулось через той факт, що позивач ще на початку квітня 2024 року відправив іншого перевізника для перевантаження автоцистерни, проте транспортний засіб такого поламався на маршруті і такий не прибув у місце, де можна було б отримати автоцистерну для подальшої поставки позивачу. Звертає увагу суду, що позивачем було забрано у відповідача автоцистерну із номерним знаком NGO60R6 для доставки товару, проте станом на момент розгляду даної справи така відповідачу не повернута, що стало підставою для звернення із відповідною заявою у правоохоронні органи Республіки Польща. Також у відзиві відповідач просить в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) поставити позивачу п'ять питань, що викладені у відзиві. Даний відзив з додатками прийнято судом та долучено до матеріалів справи.
Щодо клопотання про поновлення строку на подання відзиву, яке викладене у відзиві, то в судовому засіданні 28.05.2025 представник відповідача відкликав останнє, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі, відповідно пропуску встановленого судом строку на подання відзиву, тому суд повернув дане клопотання відповідача без розгляду.
27.05.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав клопотання про відкладення підготовчого засідання для надання можливості підготувати відповідь на відзив, оскільки строк на його подання ще не закінчився.
Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2025 не заперечував проти відкладення підготовчого засідання, зазначив, що всі процесуальні документи просить надсилати на адресу представника відповідача, також заявив усне клопотання про проведення всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 28.05.2025 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 17.06.2025 в режимі відеоконференції з представником відповідача.
03.06.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав клопотання про надсилання процесуальних документів по справі на адресу представника відповідача, оскільки відповідачем у даній справі є особа-нерезидент. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
04.06.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав відповідь на відзив в якому заперечує доводи відповідача та надає відповіді на питання поставлені відповідачем у відзиві. Також звертає увагу суду, що переклади долучені відповідачем до клопотання від 03.06.2025 засвідчені неналежним суб'єктом, тому просить не приймати їх до уваги. Дана відповідь на відзив з додатками долучена до матеріалів справи.
06.06.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав клопотання в якому просить зобов'язати позивача надати відповіді на запитання зазначені у відзиві у порядку та у формі визначеній ст.88 та 90 ГПК України. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.
03.06.2025 та 10.06.2025 відповідач через систему “Електронний суд» подав клопотання про долучення до матеріалів справи оформлені переклади CMR VENK000591 та звернення в правоохоронні органи на території Республіки Польща. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
16.06.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав клопотання про відкладення підготовчого засідання, оскільки не може забезпечити явку свого представника в дане судове засідання через зайнятість останнього в іншому судовому процесі. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
Судове засідання 17.06.2025 мало відбутися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з представником відповідача, однак через нестабільність (неналежне функціонування) системи технічної фіксації судового процесу (відеоконференцзв'язку ВКЗ) провести судове засідання в режимі відеоконференції не вдалося.
Ухвалою суду від 17.06.2025 постановлено клопотання представника відповідача щодо зобов'язання позивача надати відповіді на опитування - задовольнити; зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь» в строк до 08.07.2025 (включно) подати суду (в.ч. копію надіслати представнику відповідача) відповіді на запитання відповідача, оформлені відповідно до приписів ст.90 ГПК України. Повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 28.07.2025 в режимі відеоконференції з представником відповідача.
01.07.2025 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду, на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2025, подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме заяви свідка з відповідями на поставлені в порядку ст.90 ГПК України питання. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
25.07.2025 позивач через систему “Електронний суд» подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та відкладення підготовчого засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника в дане судове засідання, через зайнятість в іншому судовому процесі.
Представник відповідача у судовому засіданні 28.07.2025 заперечив щодо заявлених позовних вимог, також вказав, що просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів - по 28.08.2025, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в межах цього строку на 21.08.2025.
Ухвалою суду від 28.07.2025 постановлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання відмовити; долучені до клопотання позивача від 25.07.2025 докази не приймати до розгляду; повідомити сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 21.08.2025 в режимі відеоконференції з представником відповідача.
У судовому засіданні 21.08.2025 оголошено перерву до 27.08.2025.
У судовому засіданні 27.08.2025 оголошено перерву до 02.09.2025.
02.09.2025 позивач через систему «Електронний суд» подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання 02.09.2025, оскільки представник позивача бере участь в іншому судовому процесі. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 02.09.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті, за клопотанням позивача, відкладено на 08.09.2025.
У судовому засіданні 08.09.2025 представники позивача позов підтримали з підстав наведених у ньому, представник відповідача позов заперечив, з обґрунтуванням наведеним у відзиві на позов.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
установив:
27.12.2022 року між Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь» (покупець) та компанією-нерезидентом “VENKON GROUP OU» (продавець) укладено контракт № VG/DPGV/2212-01SD від 27.12.2022 року (далі - контракт № 1), у відповідності до якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити нафтопродукти. Сторони погодили, що асортимент, ціна і кількість товару обумовлюється в підписаних між сторонами додатках до даного контракту (а.с.21-30 Т.1).
08.09.2023 року між продавцем та покупцем підписано додаток № 26 до контракту №1, у відповідності до якого сторони обумовили поставку 10000 метричних тон (+/- 10%) товару: DIESEL FUEL 10 ppm, EN 590, в період з 20.09.2023 по 20.12.2023 на умовах поставки FCA (Incoterms 2020), місце відправки: Латвія, місце призначення: Україна. Попередня ціна товару визначена на рівні 922,00 EUR/MT (а.с.31-32 Т.1).
18.02.2024 року продавцем складено інвойс № VG-240218-001 на поставку товару: GASOIL/DIESEL FUEL 10РРМ, EN 590, LIGHT, 3, III (D/Е), в кількості 24.494 (МТ), ціна якого складає 21880,00 Євро, також, з метою підтвердження якості товару надано сертифікат аналізу від 09.12.2023 року та сертифікат походження № LV-24-123587 від 19.02.2024 року (а.с.33,35-36 Т.1).
Позивачем 23.11.2023 здійснено передоплату компанії-нерезиденту “VENKON GROUP OU» по контракту № VG/DPGV/2212-01SD від 27.12.2022 року, по рахунку -фактурі №VG-23110 2-001 від 02/11/2023 на суму 40536 Євро (а.с.34 Т.1, а.с. 46 Т2).
З метою здійснення доставки придбаного позивачем товару, 21.09.2023 року між Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь» (замовник) та компанією-нерезидентом “ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI» (перевізник) укладено контракт перевезення вантажів в міжнародному і міжміському сполученні № 21092023 від 21.09.2023 (далі - контракт №2), за умовами якого замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних і міжміських сполученнях на умовах і в строки, обумовлені цим договором і заявкою на перевезення (а.с.38-47 Т.1).
Умови перевезення вантажу узгоджуються сторонами індивідуально щодо кожного замовлення в заявці, яка з моменту її підписання сторонами є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 контракту №2).
Пунктом 3.1 контракту №2 встановлено обов'язок перевізника, зокрема, забезпечити контроль за процесом завантаження, розміщення та кріплення вантажу, з метою забезпечення його збереження (п.п.3.1.4); забезпечити наявність у водіїв належним чином оформлених документів для безперешкодного виконання перевезень, а саме: санітарної книжки з актуальними результатами медичного огляду, санітарного паспорта на транспортний засіб, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та інших документів, необхідних для здійснення перевезення вантажів у міжнародному та міжміському сполученні (п.п.3.1.6); забезпечити збереження вантажу, його якісних показників, не допускати розміщення у транспортному засобі інших вантажів, крім вантажу замовника та не допускати інших порушень, що можуть спричинити псування вантажу замовника (п.п.3.1.7).
Згідно з п.3.2 контракту № 2 замовник зобов'язаний, зокрема, до прибуття автомобіля під навантаження підготувати вантаж для перевезення (затарувати, опломбувати, замаркувати, заповнити в документах на перевезення вантажів відомості по вантажоодержувачу, виписати у разі потреби перепустку на право проїзду автомобіля до місця навантаження і на право вивезення вантажу) (п.п.3.2.1); здійснити оформлення всіх митних документів, опломбувати (розпломбувати) вантаж (п.п.3.2.4).
Відповідно до п. 4.1 контракту № 2 розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням визначаються сторонами в заявці. Ціни за послуги перевезення за цим договором встановлені в євро (п.4.2 контракту № 2). Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу, що перевозиться, та своєчасність його доставлення.
Пунктом 4.4 контракту № 2 визначено, що оплата за перевезення здійснюється передоплатою на рахунок перевізника.
Згідно з п.5.2 контракту № 2 за понаднормовану затримку автомобіля під завантаження або розвантаження товару по вині замовника, останній сплачує перевізнику штраф в розмірі 100 євро на території Євросоюзу та 50 євро на території України за кожний повний день понаднормованого простою.
Відповідно до п. 5.6 контракту № 2 за неподання автотранспорту в пункт завантаження в узгоджені з замовником терміни, та/або затримки доставки вантажу перевізник виплачує штраф у розмірі 50 євро - на території України і 100 євро на території Євросоюзу за кожну розпочату добу затримки, враховуючи вихідні та святкові дні.
Пунктом 5.8 контракту № 2 визначено, що перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу від повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування при перевезені у розмірі фактичної шкоди, завданої замовнику. Матеріальна відповідальність перевізника починається з моменту одержання вантажу і закінчується в момент здачі вантажу вантажоодержувачу.
У випадку втрати вантажу, неналежного закріплення або не дотримання температурного режиму перевізником, що спричинило псування вантажу, останній зобов'язується відшкодувати замовнику повну вартість вантажу та усі витрати, понесені замовником при здійсненні перевезення (п.5.10 контракту № 2).
Згідно п.6.3 контракту № 2 перевантаження вантажу, заміна тягача здійснюється у виключних випадках та лише за умови попереднього письмового погодження із замовником. В такому випадку складається акт, в якому обов'язково зазначаються реквізити: повна назва власника транспортного засобу та його адреса, ПІП водія, державний реєстраційний номер транспортного засобу перевізника, який здав вантаж, і перевізника, який його прийняв. Акт складається у трьох примірниках, які підписуються представниками (водіями) обох перевізників та представником замовника. Такі дані обов'язково заносяться до товарно-транспортної накладної (CMR). Технічні характеристики транспортного засобу, на який буде здійснюватися перевантаження повинні відповідати вимогам, зазначеним у заявці.
Відповідно до п.6.4 контракту № 2 передача вантажу вантажоодержувачу здійснюється перевізником в місці доставки, вказаному у заявці замовника, уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувача. Під час приймання вантажу вантажоодержувач зобов'язаний перевірити стан вантажу, його вагу та кількість на момент одержання. Доставлений вантаж вважається одержаним з моменту підписання товарно-транспортної накладної (CMR) уповноваженою особою вантажоодержувача (п.6.5 контракту № 2).
Пунктом 6.7 контракту № 2 визначено, що у разі виявлення вантажоодержувачем недоліків (приховані недоліки) вантажу, які неможливо було виявити під час його приймання, вантажоодержувач складає відповідний акт невідповідності вантажу одразу після виявлення, але не пізніше 24 годин з моменту отримання вантажу. Акт складається у трьох примірниках, один з яких залишається у вантажоодержувача, другий надсилається перевізнику, а третій надсилається замовнику.
Згідно п. 6.10 контракту № 2 сторони погодили, що акт про невідповідність вантажу є заявою замовника про невідповідність фактичного стану вантажу його опису, зазначеному у товарно-супровідних документах, що підтверджує неналежне виконання перевізником взятих на себе зобов'язань та є обґрунтованою та достатньою підставою для виставлення претензії-вимоги замовником до перевізника про отримання компенсації шкоди та/або застосування узгоджених сторонами у цьому договорі санкцій.
Договір набуває чинності з моменту його підписання й діє до 31.12.2023, а в частині розрахунків - дод їх повного виконання (п.8.1 контракту № 2).
Даний контракт № 2 підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без будь яких зауважень.
16.02.2024 відповідно до порядку (order) № 40-16/02 (а.с.50 Т.1), який є заявкою на перевезення, сторонами обумовлено такі умови перевезення товару:
дата завантаження - 16.02.2024;
відправник - SIA PARS TERMINALS (адреса: Riga, Tvaika street 7A, Latvia);
продавець - VENKON GROUP OU (адреса: Vana-Veski tee 19, Jarvekula 75304 Estonia);
місце завантаження - Tvaika street, 7A, Riga, Latvia;
місце розвантаження - 45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, будинок 80А;
вага - +/- 25 000,00 кг; об'єм - +/- 30 200,00 літрів;
умови поставки - FCA;
перевізник - ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI;
водій - Lukasz Zarzccki;
транспортний засіб - CW89041/NG060R6, MAN/METALCHEM.
Фактично автотранспорт відповідача (автоцистерна із номерним знаком NGO60R6) був завантажений в пункті SIA PARS TERMINALS (Tvaika street, 7A, Riga, Latvia) 17.02.2024, оскільки автоцистерна багатосекційна, з метою дотримання законодавства про міжнародні перевезення, на секціях встановлено пломби:- LVPARST00089532, LVPARST0008953, LVPARST0008954, LVPARST0008955, LVPARST0008956, LVPARST0008957, що відображено в товарно-транспортній накладній (CMR) (а.с.149 Т.1).
Судом встановлено, що у подальшому під час транспортування товару виникли обставини у перевізника ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI, які спричинили неможливість своєчасної поставки товару за вказаною адресою позивачем, у зв'язку із чим виникла необхідність у заміні перевізника, який би зміг доставити такий товар (дизельне паливо) позивачу. Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються перепискою між ними (а.с.55-123 Т.1).
25.04.2024 року логіст ТзОВ “ДП Груп Волинь» повідомила Lukasz Zarzecki, що автоцистерну із дизельним паливом забере та доставить на територію України інший перевізник - ТзОВ “Лайн Енерджи ОІЛ», з яким 17.07.2023 укладено договір перевезення в міжнародному і міжміському сполученні № 17/02-072023 (а.с.124-129 Т.1).
29.04.2024 водій перевізника ТзОВ “Лайн Енерджи ОІЛ», ОСОБА_1 , забрав у Lukasz Zarzecki (ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI) автоцистерну із номерним знаком НОМЕР_2 (про що міститься відмітка в CMR), після чого повернувся в Україну 01.05.2024 року та заїхав до відділу митного оформлення "Ковель" митного поста "Західний" за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вулиця Луцька, 1а, де 02.05.2024 вантаж пройшов митне оформлення та сформовано митну декларацію (а.с.130-137 Т.1).
02.05.2024 з метою відібрання зразків та перевірки доставленого товару після митного оформлення водій ОСОБА_1 прибув на стоянку за адресою: м. Ковель, вул. Варшавська,1, де після зняття розпломбування (зняття пломб LVPARST00089532, LVPARST0008953, LVPARST0008954, LVPARST0008955, LVPARST0008956, LVPARST0008957) з усіх 5-ти секцій автоцистерни ревізорами позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , директором ОСОБА_4 та водієм ОСОБА_1 встановлено, що вміст автоцистерни не відповідає товаросупровідним документам, оскільки замість дизельного палива у ємностях містилася рідина, схожа на воду, у зв'язку з чим складено акт про встановлення факту невідповідності товару (а.с.161-162 Т.1), у відповідності до якого:
1) при відкритті 5 секції з пломбою № 0008956 було виявлено та встановлено невідповідність товару, а саме замість дизельного палива виявлено рідину, схожу на воду;
2) при відкритті 4 секції з пломбою № 0008957 було виявлено та встановлено невідповідність товару, а саме замість дизельного палива виявлено рідину, схожу на воду;
3) при відкритті 3 секції з пломбою № 0008954 було виявлено та встановлено невідповідність товару, а саме замість дизельного палива виявлено рідину, схожу на воду;
4) при відкритті 2 секції з пломбою № 0008953 було виявлено та встановлено невідповідність товару, а саме замість дизельного палива виявлено рідину, схожу на воду;
5) при відкритті 1 секції з пломбою № 0008955 було виявлено та встановлено невідповідність товару, а саме замість дизельного палива виявлено рідину, схожу на воду.
У зв'язку з даними обставинами 02.05.2024 позивачем повідомлено про можливе вчинення кримінального правопорушення щодо викрадення дизельного палива, складено протокол огляду місця події, відібрано зразки із секцій автоцистерни, а також складено протоколи допиту потерпілого ОСОБА_4 , допиту свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (а.с.163-177 Т.1).
03.05.2024 року за вказаним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відповідні відомості за № 12024030550000628, що підтверджується копію витягу з ЄРДР (а.с.178 Т.1).
Відповідно до висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 10.05.2024 № СЕ-19/103-24/5 895-ФХД, складеного на виконання постанови слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області Кримнюк Н. О. від 03.05.2024 року про призначення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів: надані на дослідження сліди рідин жовтого кольору, отримані в результаті відділення від безбарвних прозорих рідин у полімерних ємностях з рукописними написами “1 сек» “2 сек», “3 сек», являють собою змінений світлий нафтопродукт з вуглеводневим складом, характерним для дизельного пального; надані на дослідження безбарвні прозорі рідини, отримані в результат відділення від слідів рідин жовтого кольору у полімерних ємностях з рукописними написами »1 сек», »2 сек», “3 сек», а також безбарвні прозорі рідини у полімерних ємностях з рукописними написами “4», “5 сек» нафтопродуктом і пально-мастильним матеріалом - не являються (а.с.179-186 Т.1).
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини та завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Відповідно до пункту першої статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (до якої Україна приєдналася у 2006 році), ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.
Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення.
За частиною 1 статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Таким чином, основним транспортним документом, про факт надання послуги з перевезення вантажу, є міжнародна автомобільна накладна CMR.
CMR - це міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.
CMR є документом, який доводить факт укладення договору на автомобільне перевезення вантажу.
CMR заповнюється відправником вантажу, на підставі інструкцій і вказівок, які він отримує від транспортно - експедиторської компанії. Відправник несе солідарну відповідальність за правильність заповнення CMR.
Згідно ч.ч. 1-3 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.
Частиною 1 статті 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.
Згідно з пунктом 1 статті 20 Конвенції передбачено, що той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.
Враховуючи, що ні договором, ні заявкою між сторонами не було погоджено строку доставки товару вантажоотримувачу, тому застосуванню судом підлягають загальновизначені строки доставки терміном 60 днів (ст.20 Конвенції).
Пунктом 5.6 контракту № 2 визначено, що за неподання автотранспорту в пункт завантаження в узгоджені з замовником терміни, та/або затримки доставки вантажу перевізник виплачує штраф у розмірі 50 євро - на території України і 100 євро на території Євросоюзу за кожну розпочату добу затримки, враховуючи вихідні та святкові дні.
Враховуючи, що затримка доставки вантажу становить 11 днів (19.04.2024 та 29.04.2024) перевізник повинен нести відповідальність, передбачену п. 5.6. контракту, а тому вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 1100 євро є підставною, арифметично вірною та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення збитків, а саме: 21880,00 євро, завданих втратою вантажу; 404636,50 грн зі сплати податку на додану вартість та акцизного податку; 1130,00 грн за визначення вмісту води згідно ДСТУ та оформлення протоколу випробувань; 29000,00 грн упущеної вигоди; 6000,00 грн за послуги декларування та митного оформлення; 1800,00 грн за оформлення документів і приймання автотранспорту у відділі митного оформлення “Ковель»; 6000,00 грн за відбір проб (зразків) та складання акту, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Застосування цивільно правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2023 у справі №916/334/22, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17.
Відтак, вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, суд повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов'язань.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Проте, у даному перевезенні брало участь два послідовних перевізника - Lukasz Zarzecki, як водій ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI, який здійснював доставку вантажу з Латвії до Польщі та водій перевізника ТОВ “ЛАЙН ЕНЕРДЖИ ОІЛ», ОСОБА_1 , який здійснював доставку вантажу з Польщі до України.
У відповідності до змістом ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Положення ст. 34, 35, 36 Конвенції стверджується, якщо перевезення, умови якого визначаються єдиним договором, виконується послідовно декількома автомобільними перевізниками, кожний з них несе відповідальність за все перевезення, причому другий перевізник і кожний з наступних за ним стають, в силу прийняття ними вантажу і вантажної накладної, сторонами договору перевезення на зазначених у вантажній накладній умовах. Перевізник, який приймає вантаж від попереднього перевізника, надає останньому датовану і підписану квитанцію. Він зазначає своє ім'я і адресу на другому примірнику вантажної накладної. У разі потреби, він вносить до другого примірника вантажної накладної і до квитанції застереження, аналогічні передбаченим у пункті 2 статті 8. Положення статті 9 застосовуються до відносин між перевізниками, які послідовно здійснюють перевезення. За винятком випадків зустрічного позову або контрпретензії, поданих в ході розгляду позову, що стосується вимоги, яка ґрунтується на тому ж самому договорі перевезення, судові позови у зв'язку з втратою, ушкодженням чи простроченням доставки можуть бути пред'явлені лише до першого перевізника, до останнього перевізника або до перевізника, який виконував перевезення на тому етапі, на якому мала місце подія, яка викликала втрату вантажу, його ушкодження чи прострочення доставки; позов може бути пред'явлений одночасно до декількох з цих перевізників.
Порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - об'єктивним наслідком такого порушення. Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками, та є невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Відтак, суд досліджуючи докази у даній справі приходить до висновків, що позивачем не доведено наявності у відповідача протиправної поведінки, а саме, факту того, що саме ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI (водій Lukasz Zarzecki) під час перевезення товару втручався (не зберіг товар) у вміст автоцистерни із номерним знаком НОМЕР_2 , що призвело до понесення позивачем збитків.
Таким чином, позивачем не доведено прямої причетності відповідача у втручанні в автоцистерну з товаром, як і самого факту втрати товару (не збереження), оскільки спірний опломбований товар, що завантажив продавець VENKON GROUP OU було передано водію перевізника ТОВ “ЛАЙН ЕНЕРДЖИ ОІЛ», ОСОБА_1 , а відтак і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача.
У зв'язку з зазначеним, судом приймаються до уваги твердження відповідача, в спростування наявності його вини, а саме: продавець VENKON GROUP OU завантажував товар в автоцистерну перевізника; не зафіксовано будь-яке втручання перевізника ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI у вміст автоцистерни; усі пломби, нанесенні та встановленні при завантажені продавцем VENKON GROUP OU на автоцистерні та її секціях були цілі, не зазнали зовнішнього втручання, не були зірвані або пошкоджені, підтверджує той факт, що у вміст цистерни ніхто не втручався із моменту завантаження товару продавцем до моменту фізичного відкриття автоцистерни на території України саме позивачем; CMR містить перелік пломб, які були розміщені на автоцистерні, ані митні органи, ані наступний перевізник, ТзОВ “Лайн Енерджи ОІЛ», не зазначили про будь-які пошкодження пломб, що виключає втручання(незбереження) відповідача у вміст автоцистерни.
Посилання позивача на ст. 20 Конвенції, якою визначено право позивача як вантажовласника на відшкодування збитків з перевізника, який допустив саме втрату вантажу, на переконання суду, не знайшло свого підтвердження у суді, оскільки автоцистерну із номерним знаком NGO60R6 (про що міститься відмітка в CMR) зі спірним товаром все ж таки було передано 29.04.2025 іншому (послідовному) перевізнику ТзОВ “Лайн Енерджи ОІЛ» та доставлено позивачу 02.05.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи CMR. Крім того, позивач однією із позовних вимог ставить вимогу про стягнення штрафу за затримку доставки вантажу на 11 днів у сумі 1100 євро, відповідно спірний вантаж було доставлено та отримано останнім, що взаємовиключає твердження про втрату вантажу.
На переконання суду, твердження позивача є надто строгим розумінням джерела права, оскільки положення п. 1 ст. 20 Конвенції підлягали б застосуванню, коли вантаж не було би доставлено після шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником та дійсно(реально) було втрачено.
Проте, у даній справі саме товар, який завантажив продавець - VENKON GROUP OU в автоцистерну із номерним знаком НОМЕР_2 було передано ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI (водій Lukasz Zarzecki) з порушенням строку доставки на 11 днів (за що судом стягнуто з відповідача суму штрафу) іншому (послідовному) перевізнику ТзОВ “Лайн Енерджи ОІЛ» та доставлено позивачу 02.05.2024.
Положення абзц. 2 ч. 2 ст. 919 ЦК України передбачають, що одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).
У даній справі суд не може вважати безперечним доказом втрати вантажу тільки закінчення шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, оскільки товар було передано з простроченням строку доставки іншому (послідовному) перевізнику ТзОВ “Лайн Енерджи ОІЛ» та прийнято позивачем 02.05.2024.
Судом критично оцінюються твердження позивача, що подія, яка викликала втрату вантажу, мала місце на території Польщі, оскільки: по-перше, втрати вантажу в розумінні ст. 20 Конвенції в даній справі не відбулося, оскільки товар було передано ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI (водій Lukasz Zarzecki) іншому (послідовному) перевізнику ТзОВ “Лайн Енерджи ОІЛ» та доставлено позивачу 02.05.2024; по-друге, усі пломби, нанесенні та встановленні при завантажені продавцем VENKON GROUP OU на автоцистерні із номерним знаком NGO60R6 та її секціях були цілі, не зазнали зовнішнього втручання, не були зірвані або пошкоджені відповідачем; по-третє, саме продавець VENKON GROUP OU завантажував товар в автоцистерну перевізника.
Крім того, саме працівниками позивача було розпломбовано (які були запломбовані станом на 02.05.2024) одразу усі 5-ть секцій автоцистерни ще до приїзду працівників Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, хоча наявність рідини схожої на воду було встановлено ще при відкритті першої секції автоцистерни, тобто у вміст цистерни ніхто не втручався із моменту завантаження товару продавцем до моменту фізичного відкриття автоцистерни на території України саме позивачем.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того, слід врахувати, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Враховуючи вищевикладене, положення законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків, через відсутність вини відповідача у знаходженні в 5-ти секціях цистерни рідини схожої на воду, недоведеність позивачем прямої причетності відповідача у втручанні в автоцистерну з товаром із номерним знаком НОМЕР_2 , як і самого факту втрати товару через закінчення строку на його доставку, оскільки спірний опломбований товар передано ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI (водій Lukasz Zarzecki) - водію перевізника ТОВ “ЛАЙН ЕНЕРДЖИ ОІЛ», ОСОБА_1 , а відтак і причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками позивача, тобто відсутність елементів, при яких настає цивільна відповідальність.
Крім того, судом залишається без задоволення вимога позивача(похідна вимога) про стягнення 5 % річних від загальної суми збитків згідно ст.27 Женевської конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів дорогами з дня початку розгляду позову по день ухвалення судового рішення по суті, як наслідок відмови у позові про стягнення збитків.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути 1100,00 євро штрафу, в решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 року в справі №500/5194/16-ц, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Судом встановлено, що позивачем при визначені ціни позову взято курс Національного банку України гривні щодо євро 43,42 грн в той час, як офіційний курс гривні до євро станом на 09.01.2025 (дата подання позовної заяви) становить 43,4272 грн, а тому з позивача необхідно стягнути в дохід Державного бюджету України 2,48 грн недоплаченого судового збору.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 716,55 грн судового збору, в іншій частині залишити за позивачем.
Керуючись ст. 73-79, 86, 123, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ANTOS-BUS LUKASZ ZARZECKI (woj. WARMINSKOMAZURSKIE, pow.GOLDAPSKI, gm.GOLDAP, miejsc. GOLDAP, ul.Armii Krajowej, nr 21, lok.20, 19500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь» (вул.Рівненська,80А, с.Струмівка, Луцький район, Волинська область, 45603, код ЄДРПОУ 41455341) 1100,00 євро (одна тисяча сто євро 00 євроцентів) штрафу за курсом Національного банку України на день виконання рішення, а також 716,55 грн (сімсот шістнадцять гривень 55 коп.) витрат по сплаті судового збору.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Груп Волинь» (вул.Рівненська,80А, с.Струмівка, Луцький район, Волинська область, 45603, код ЄДРПОУ 41455341) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Волин.обл/м.Луцьк/22030101, код отримувача 38009371, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA238999980313131206083003550, код класифікації доходів бюджету 22030101) 2,48 грн (дві гривні 48 коп.) недоплаченого судового збору.
4. У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного
судового рішення
18.09.2025.
Суддя А. С. Вороняк