пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 вересня 2025 року Справа № 903/25/25 (903/659/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН», м.Київ
про спростування майнових дій боржника, визнання недійсним правочинів та стягнення
488 177 224, 00 грн
в межах розгляду справи №903/25/25
за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК»
про банкрутство
Суддя Шум Микола
Секретар с/з Сосновська Юлія
Учасники справи:
від позивача: Демчан О. І.
від відповідача: Міщенко А. Л.
встановив: Ухвалою Господарського суду Волинської області №903/25/25 від 30.01.2025 відкрито провадження за заявою Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» про банкрутство.
Ухвалою суду 09.06.2025 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника.
26.06.2025 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН», в якій позивач просить суд:
Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та визнати недійсним Договір поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, м. Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, буд. 13/5, ідентифікаційний код 44895101).
Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та визнати недійсним Договір поставки № 35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, м. Київ, вул.Набережно Хрещатицька, буд. 13/5, ідентифікаційний код 44895101).
Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 13/5, ідентифікаційний код 44895101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) грошові кошти у розмірі 488 177 224,00грн. (чотириста вісімдесят вісім мільйонів сто сімдесят сім тисяч двісті двадцять чотири гривні 00 коп.), що були сплачені за Договором поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 та Договором поставки № 35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024.
Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 01.07.2025 постановлено, серед іншого:
Прийняти позовну заяву до розгляду.
Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті призначити в судовому засіданні на 05.08.2025.
Запропонувати відповідачу подати суду в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову (при наявності), одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.
Запропонувати позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.
У зв'язку з перебуванням судді Шума М.С. з 04.08.2025 по 15.08.2025 у відпустці/на лікарняному, судове засідання по справі №903/25/25(903/659/25), що призначено на 05.08.2025, не відбулося.
Ухвалою суду від 18.08.2025 розгляд справи по суті призначено на 09.09.2025.
17.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву з доказами надісланні іншим учасникам справи.
Суд протокольною ухвалою від 09.09.2025 приймає відзив та долучає його до матеріалів справи.
23.07.2025 до суду від розпорядника майна боржника надійшла відповідь на відзив з доказами надіслання іншим учасникам справи.
Суд протокольною ухвалою від 09.09.2025 приймає відзив та долучає його до матеріалів справи.
28.07.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання іншим учасникам справи.
Суд протокольною ухвалою від 09.09.2025 приймає заперечення на відповідь на відзив та долучає його до матеріалів справи.
Позивач в судовому засіданні 09.09.2025 позовні вимоги підтримав повністю.
Позовні вимоги обґрунтовані таким:
Між ТОВ «ДЛ Солюшн» в особі заступника директора з адміністративних питань Мартинюка Сергія Михайловича та ТОВ «Волиньтабак» в особі заступника генерального директора Фонотова Ігоря Васильовича 24.05.2024 укладено Договір поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС.
Відповідно до п.1.1. Договору поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 предметом даного договору є товар: тютюнові вироби і ТВЕН, алкогольні напої, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах.
Належним підтвердженням виконання зобов'язань згідно умов Договору поставки від 24.05.2024 є первинна документація, яка б підтверджувала господарські операції за спірним правочином, саме по собі існування лише договору підписаного сторонами не відображає справжність та економічну вигоду господарської операції, тому не відповідає критеріям первинних документів, що в кінцевому рахунку свідчить про нереальність спірної господарської операції.
З аналізу виписок ТОВ «Волиньтабак» вбачається, що на виконання зобов'язань встановлених у Договорі поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 боржник перерахував за період з 26.06.2024 по 21.08.2024 на користь ТОВ «ДЛ Солюшн» кошти у загальному розмірі 485 043 043,64 грн. (конкретизований перелік трансакцій додається у додатку до позовної заяви).
Враховуючи наведене, ТОВ «Волиньтабак» купило товар на суму 485 043 043,64 за період менше як два місяці, така кількість продукції, що нібито була поставлена боржнику повинна підтверджуватися правом власності ТОВ «ДЛ Солюшн».
Для оптової та роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, відповідно до законодавства, у суб'єкта зазначеної діяльності повинна бути ліцензія на здійснення оптової/роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями. Однак, із інформації, що наявна в публічному просторі відомостей щодо отримання зазначеного дозволу ТОВ «ДЛ Солюшн» станом на дату подання вказаної заява у розпорядника майна ТОВ «Волиньтабан» - не має, що ставить під сумнів можливість ведення господарської діяльності ТОВ «ДЛ Солюшн» з продажу тютюнових виробів та алкогольних напоїв.
Документи щодо належного виконання постачальником ТОВ «ДЛ Солюшн» свого обов'язку щодо передачі товару покупцю ТОВ «Волиньтабак» станом на момент подання вказаної позовної заяви відсутні.
Розпорядник майна звертає увагу на те, що перевезення вантажу на суму 485 043 043,64 грн. з точки зору логіки, мало б завдати певних матеріальних витрат постачальнику, зокрема: вартість палива, амортизація транспортних засобів, заробітна плата водія, витрати на утримання транспорту, страхування.
Однак, підтверджень понесених витрат ТОВ «ДЛ Солюшн», станом на дату подання цієї позовної заяви, в розпорядника майна ТОВ «Волиньтабан» не має, що ставить під сумнів реальність здійснення постачання товару, оскільки вказані дії сторін спрямовані на легалізацію виведення активу з балансу боржника, що в підсумку привело до відкриття справи про банкрутство останнього.
Крім цього, ТОВ «Волиньтабак» згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з червня 2024, купувало товар в АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна" на суму 668 558 930,20 грн., ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшн» на суму 1 105 969 326,00грн., Підприємство з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн" на суму 128 951 473,20 грн., ТОВ "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА" на суму 178 978 266,40 грн.
Вище доводить, що ТОВ «Волиньтабак» не мало необхідності в укладені договору поставки з ТОВ «ДЛ Солюшн» за 7 місяців до відкриття справи про банкрутство, оскільки, на момент укладення в боржника були контрагенти, які здійснювали поставку товару останньому.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ «Волиньтабак», боржнику не належало на праві власності жодне складське приміщення, у якому можна б було зберігати товар на суму 485 043 043,64 грн. Крім того, немає жодної інформації про укладення договорів оренди складських приміщень боржником, для зберігання відповідного товару.
Враховуючи наведене, вказаний договір поставки викликає розумний сумнів у реальності виконання зобов'язань ТОВ «ДЛ Солюшн» перед боржником ТОВ «Волиньтабак», з чого слідує, що даний договір спрямований на виведення активу ТОВ «Волиньтабак», та у свою чергу порушує принцип добросовісності щодо виконання вимог перед кредиторами божника
Між ТОВ «ДЛ Солюшн» та ТОВ «Волиньтабак» 30.08.2024 укладено Договір поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2025, за яким постачальник зобов'язується поставляти товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах зазначених у договорі.
Відповідно до п.1.1. Договору поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 предметом даного договору є товар: тютюнові вироби і ТВЕН, алкогольні напої, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах.
Аналогічні умови Договору поставки № 35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024, у якому вказується, що належним підтвердженням виконання зобов'язань є видаткові накладні або товарно-транспортні накладні за таких умов вважається поставка товару такою, що відбулася належним чином.
Жодних підтверджень господарських операцій щодо відвантаження, перевезення, оформлення товару, актів приймання-передачі розпоряднику майна ТОВ «Волиньтабак» надано не було.
А тому, лише сам собі факт укладення договорів поставки є неналежним доказом здійснення господарської діяльності між господарюючими суб'єктами.
Розпорядник майна зауважує, що згідно інформації, яка є в публічному просторі, відсутні відомості щодо отримання ТОВ «ДЛ Солюшн» ліцензії на право оптової торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями, інші факти розпоряднику майна станом на поточну дату невідомі.
Предмет договору, а саме товар, який узгодили сторони мав бути в наявності ТОВ «ДЛ Солюшн» станом на момент укладення договорів, відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу) ставить під сумнів реальність господарських операцій.
Однак, станом на поточну дату, ТОВ «ДЛ Солюшн» не підтвердило право власності на товар, який нібито поставляло згідно договорів ТОВ «Волиньтабак».
Більше того, з аналізу Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2024 по 30.09.2024 ТОВ «Волиньтабак» нібито купило товару в ТОВ «ДЛ Солюшн» на суму 578 524 143,00 грн.
Крім цього, як прослідковується з ЄРПН ТОВ «ДЛ Солюшн» за серпень 2024 купило товар в ТОВ «Волиньтабак» на суму 59 375 404,00 грн., та перерахувало кошти у розмірі 159 683 000,00 грн. з призначенням платежу: «передплата за тютюнові вироби (РМІ) згідно договору поставки №02/08-24Т від 01.08.2024 без ПДВ».
Якщо враховувати усе вище зазначене, а також припускати добросовісну поведінку ТОВ «ДЛ Солюшн», та використовувати математичні розрахунки, розпорядник майна робить висновок, що згідно проаналізованих даних ТОВ «Волиньтабак» є боржником ТОВ «ДЛ Солюшн» на суму як мінімум 190 674 515 грн., однак останній не звертався із заявою з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Волиньтабак», як і не звертався до суду із позовом про стягнення коштів.
Така поведінка суб'єкта господарювання є «підозрілою» та такою, що не відповідає принципам добросовісного ведення господарської діяльності задля досягнення економічної мети.
Підсумовуючи усе вище викладене, позивач стверджує, що учасники даних договорів спрямовували свої дії не на ведення господарської діяльності вказаних суб'єктів, а для виведення значних активів боржника на користь третіх осіб, що у підсумку призвело до банкрутства ТОВ «Волиньтабак».
Станом на дату укладення договору поставки від 24.05.2024 та від 30.08.2024 у ТОВ «Волиньтабак» вже існувала заборгованість перед кредиторами, а саме:
- ТОВ «Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб'юшн» у розмірі 163 621 768, 89 грн, а станом на 30.06.2024 заборгованість збільшилася до 179 122 294,19 грн.;
- перед ТОВ «Торговий дім «Марвел» на суму 658 379,00 грн.;
- перед ГУ ДПС у Вінницькій області на суму 75 894,00 грн.;
- ПМУ ДПС ВВП на суму 104 159,31 грн.
Крім цього, 31.01.2020 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Волиньтабак» укладено Договір про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020.
В подальшому, у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань по цьому договору Банком подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак» до
Господарського суду
Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Волиньтабак" відкрито 30.01.2025, тобто оспорюваний позивачем правочин укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство), визначений ст. 42 КУзПБ.
Такі дії посадових осіб ТОВ «Волиньтабак» слід розглядати як недобросовісні, наявні ознаки того, що спірні договори укладені виключно з переслідуванням неправомірної мети, направленої на відмову від майнового активу боржника, а саме коштів та погіршення його фінансового становища, і, як результат, завдання шкоди кредиторам ТОВ «Волиньтабак», що і є підставою для визнання недійсними цих правочинів, як фраудаторні, укладені з порушенням норм Цивільного кодексу України.
Представник ТОВ «ДЛ СОЛЮШН» у відзив на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги заперечував повністю.
Заперечення позовних вимог обґрунтовані таким:
Відповідач є великим платником податків, а інформація про його перебування на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків відображена у Витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 28.02.2025, сформованому на запит Демчана О.І. і доданому до позовної заяви, але не взята Позивачем до уваги при твердженні про неможливість здійснення Відповідачем господарської діяльності та удаваності оспорюваних договорів (копія податкової декларації Відповідача з податку на прибуток підприємств за 2024 рік додається).
Відповідач у своїй господарській діяльності використовує 27 структурних підрозділів (складських приміщень) на території України, які, відповідно до чинного законодавства, ДПС України зареєстровані як місця зберігання тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та відповідно Відповідач зберігає на них партії тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та алкогольних напоїв, які у подальшому оптом або в роздріб реалізує своїм покупцям (витяги з Єдиного реєстру в частині місць зберігання тютюнових виробів додаються).
Для здійснення своєї господарської діяльності, зокрема, виконання логістичних послуг у безпосередній власності Відповідача знаходиться 48 транспортних засобів, 317 транспортних засоби перебувають в оренді Відповідача відповідно до договору оренди транспортних засобів від 11.12.2023 № 11/12/23 та 10 у користуванні згідно умов фінансового лізингу (копії свідоцтв про реєстрацію ТЗ, актів приймання автомобілів та договору оренди додаються).
Станом на початок 2 кварталу 2024 року в штаті Відповідача знаходилось 1082 працівники, а на кінець 2024 року ця цифра вже сягала 1469 працівників, що підтверджується Податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2, 3 та 4 квартали 2024 року (копії розрахунків додаються).
Товар, що реалізовується Відповідачем на території України та безпосередньо реалізовувався Позивачу придбавався Відповідачем безпосередньо у виробників такого товару - ТОВ «БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА», ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ'ЮШН», АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», «Імперіал Тобако Юкрейн», що підтверджується Звітами про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у оптовій мережі № 1-ОТ та квитанціями № 2 про їх подачу до ДПС України (копії витягів зі звітів додаються).
Доцільність укладення договорів поставки з Відповідачем обумовлюється можливістю здійснення закупівлі продукції всіх чотирьох виробників у одного постачальника зі складських приміщень, які розташовуються в регіонах здійснення діяльності Позивачем (вказане обумовлює економію на логістичні витрати) та на більш лояльних умовах щодо умов його оплати (умови закупівлі товару у виробників передбачають наявність забезпечення у вигляді банківських гарантій, витрати на обслуговування яких вимагають значних фінансових витрат). А тому твердження про економічну недоцільність укладених договорів поставки із Відповідачем не підтверджено жодним належним доказом або вагомим аргументом зі сторони Позивача.
З червня 2024 року Позивач перерахував за укладеними договорами поставки із контрагентами АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна»; ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшн», Пз І І «Імперіал Тобако Юкрейн», ТОВ «Бритіш Американ Тобакко Сейлз енд Маркетинг Україна» сумарно 2 082 457 995,80 грн., що в чотири рази перевищує суму оплачену Позивачем Відповідачу за оспорюваними договорами.
Та обставина, що після укладення оспорюваних договорів Позивач також здійснював перерахування грошових коштів вищезазначеним контрагентам, що також підтверджується і банківськими виписками, які долучені Позивачем до позовної заяви, дає змогу зробити висновок, що оплати Позивача на рахунок Відповідача за оспорюваними договорами не вплинули на неплатоспроможність Позивача та неможливість розрахуватись зі своїми кредиторами.
Вілповідач звертає увагу на те, що Позивач в особі арбітражного керуючого Демчана О.І. ставлячи під сумнів укладені між Позивачем та Відповідачем договори поставки та реальність господарських операцій за ними посилається на інформацію з державних реєстрів щодо ТОВ «Волиньтабак» та стверджує, що боржнику не належало на праві власності жодне складське приміщення, у якому можна було б зберігати товар на 485 043 043,64 грн. При цьому представник Позивача арбітражний керуючий Демчан О.І. жодним чином не ставить під сумнів можливість Позивача зберігати товар отриманий від АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна», ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшн», Пз І І «Імперіал Тобако Юкрейн», ТОВ «Бритіш Американ Тобакко Сейлз енд Маркетинг Україна» на загальну суму 2 082 457 995,80 грн.
На виконання умов Договору № 25 Відповідачем було здійснено поставку Товару Позивачу на загальну суму 562 204 698,03 грн., що підтверджується видатковими накладними у кількості 913 штук (копії додаються).
Керуючись положеннями ст.ст. 187 та 201 Податкового кодексу України Відповідачем, за результатами господарських операцій із Позивачем, були складені та направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні у кількості 913 шт., які були прийняті податковим органом, що підтверджується Квитанцією №1 (копії податкових накладних та квитанцій № 1 додаються).
В свою чергу, Позивачем було здійснено оплату за отриманий Товар по Договору № 25 у розмірі 534 474 543,64 грн.
На виконання умов Договору № 35 Відповідачем було здійснено поставку Товару Позивачу на загальну суму 16 319 445,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 06.09.2024 № ЖТ24-000074086 та № ЖТ24-000074087 (копії додаються).
На виконання положень Податкового кодексу України Відповідачем, за результатами господарських операцій із Позивачем, були складені та направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вищенаведеними операціями з поставки у кількості 2 шт., які були прийняті податковим органом, що підтверджується Квитанцією №1 (копії податкових накладних та квитанцій № 1 додаються)
Взаємовідносини сторін є тривалими, системними і логічними в межах звичайної господарської практики. Жоден з елементів операцій не має ознак фіктивності чи імітації, а вся ділова активність має документальне та економічне підтвердження.
У відповіді на відзив позивач зазначає про таке:
Як вбачається із доказової бази ТОВ «ДЛ Солюшн» усі транспортні засоби, що належать відповідачу на праві власності були зареєстровані за ТОВ «ДЛ Солюшн» у період з вересня 2024 по травень 2025, тобто після укладення оспорюваних правочинів.
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи наявних у розпорядника майна ТОВ «Волиньтабак», а саме податкових накладних, у яких отримувачем (покупцем)/постачальником (продавцем) є ТОВ «Волиньтабак» та отримувачем (покупцем)/
постачальником (продавцем) є ТОВ «ДЛ Солюшн» виявлено наступне. Відповідно до накладних наданих ТОВ «ДЛ Солюшн», а саме №1462320 та №1462337 від 06.09.2024, ТОВ «ДЛ Солюшн» нібито поставило, а ТОВ «Волиньтабак» нібито отримало товар на загальну суму 16 319 445,00 грн.
Однак, при перевірці накладних, у яких ТОВ «Волиньтабак» значиться продавцем:
- з 06.09.2024 ТОВ «Волиньтабак» продало товар на суму 3 702 947,68 грн.;
- з 07.09.2024 ТОВ «Волиньтабак» продало товар на суму 709 302, 24 грн.
Зазначене доводить, що ТОВ «Волиньтабак» не отримувало товар від постачальника ТОВ «ДЛ Солюшн», оскільки, продукція не була реалізованою, що ставить під сумнів здійснення господарської операції, а також вказаний товар не був виявлений розпорядником майна ТОВ «Волиньтабак» під час проведення інвентаризації майна останнього.
Позивач звертає увагу суду і на те, що вибірковим моніторингом накладних наданих ТОВ «ДЛ Солюшн» та накладних ТОВ «Волиньтабак» встановлено, що між сторонами поставлявся практично ідентичний товар. Зазначене доводить, що у правовідносинах, які склалися між ТОВ «ДЛ Солюшн» та ТОВ «Волиньтабак» немає економічного підґрунтя та ділової мети, оскільки господарські операції із постачання та отримання однакової продукції не можуть свідчити про добросовісність сторін та спрямованість суб'єктів господарювання отримати економічну вигоду, на якій і будуються господарські відносини між суб'єктами.
Крім цього, ТОВ «ДЛ Солюшн» у додатках до відзиву надає перелік контрагентів, у яких здійснювалося придбання тютюнових виробів та сировини, які в подальшому нібито було поставлено ТОВ «Волиньтабак».
З наведеного вбачається, що основними постачальниками тютюнових виробів ТОВ «ДЛ Солюшн» є: АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшн», Підприємство з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн", ТОВ "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА".
Варто зазначити, що у позовній заяві розпорядник майна ТОВ «Волиньтабак», зазначав перелік постачальників, що здійснювали продаж тютюнових виробів боржнику ТОВ «Волиньтабак», вони є ідентичним, що вкотре доводить на те, що у ТОВ «Волиньтабак» не було необхідності укладати оспорювані правочини з ТОВ «ДЛ Солюшн».
Враховуючи вище наведене, та те, що ТОВ «ДЛ Солюшн» фактично здійснювало перепродаж купленого товару у первісних контрагентів, укладені Договір поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 та Договір поставки № 35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024 не були спрямовані на досягнення економічного результату для ТОВ «Волиньтабак», крім того, як вже вище зазначалося, фактичного поставлення товару на користь боржника ТОВ «Волиньтабак» не було.
ТОВ «ДЛ Солюшн» надав, як підтвердження нібито поставки товару «видаткові накладні» та «видаткові накладні/товарно-транспортні накладні».
Оскільки, видаткова накладна не є тотожною товаро-транспортній накладній, ТОВ «ДЛ Солюшн» не надало доказів поставлення товару ТОВ «Волиньтабак». Відповідно до норм чинного законодавства товарно-транспортна накладна є обов'язковим елементом ведення господарських операцій між суб'єктами та укладається у трьох примірниках, один з яких мав залишитися у ТОВ «ДЛ Солюшн».
Більше того, у зв'язку із введенням е-ТТН, зазначені документи, що підтверджують господарську операцію можуть бути складені у паперовій та/або електронній формі, проте ТОВ «ДЛ Солюшн» не надало відомостей про наявність/відсутність е-ТТН та/або паперових ТТН, що презюмується до відсутності вказаних документів та спростовує нібито поставлення тютюнових виробів ТОВ «Волиньтабак».
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає:
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що у період співпраці із Позивачем у його користуванні було 327 транспортних засобів, що повною мірою дозволяло Відповідачу здійснювати свою господарську діяльність, пов'язану зокрема із можливістю транспортування товарів на всій території України, адже саме Позивач поставив під сумнів наявність у Відповідача технічної можливості на здійснення господарської діяльності, зокрема, щодо наявності транспортних засобів.
Копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів у кількості 48 штук, є доказом того, що Відповідач продовжує розвиватись, поповнювати свій автомобільний парк та відповідно розширювати свою логістичну мережу, що є свідченням реального характеру ведення Відповідачем своєї господарської діяльності зі своїми контрагентами в тому числі і з Позивачем.
Законодавство ніяким чином не обмежувало Позивача на укладення договорів поставки продукції, якою він здійснював торгівлю, ні з Відповідачем ні з іншими постачальниками, а тому заява Позивача про відсутність необхідності в укладенні оспорюваних договорів нічим не підтверджена і не обґрунтована, тому що Позивач навіть не здійснював аналіз та порівняння умов таких договорів, за якими Позивач здійснював свою господарську діяльність. А тому Позивач знову робить бездоказові припущення та заяви про відсутність економічної мети та факту постачання Відповідачем товару Позивачу, безпідставно нехтуючи наданими Відповідачем первинними бухгалтерськими документами, які складались за результатами господарських операцій між Позивачем та Відповідачем і підтверджують їх реальність
Умовами оспорюваних договорів поставки визначено, що підтвердженням поставки товару Покупцю є підписання сторонами видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної. У своїй господарській діяльності, з метою зменшення документообігу, Відповідач використовує в тому числі комбінований документ - видаткову накладну/товарнотранспортну накладну, яка є підтвердженням як поставки (відвантаження) товару покупцям, так і підтвердженням транспортування товару покупцям (у випадках доставки товару на умовах DDP).
Разом з тим, поставка товару, на виконання умов оспорюваних договорів, здійснювалась шляхом саме самовивозу товару Позивачем на умовах EXW - зі складів Постачальника відповідно до міжнародних правил тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС.
Таким чином, враховуючи, що Відповідачем не використовувався власний транспорт для здійснення доставки товару Позивачу на умовах DDP - склад Покупця, то відповідно і були відсутні правові підстави для складання Відповідачем товарно-транспортних накладних.
В судовому засіданні 09.09.2025 на стадії оголошення рішення судом оголошено перерву до 11.09.2025 10:00 год.
Дослідивши наявні у справі докази, взявши до уваги пояснення розпорядника майна боржника та представника відповідача, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» в особі розпорядника майна товариства Демчана Олександра Івановича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» про спростування майнових дій боржника, визнання недійсним правочинів та стягнення 488 177 224, 00 грн з огляду на таке:
03.02.2025 оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення (повідомлення №75170) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК» (вул. Транспортна, буд.1, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 21736857).
Ухвалою суду від 09.06.2025 затверджено реєстр вимог конкурсних кредиторів боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» немає серед кредиторів боржника.
24.05.2024 між ТОВ «ДЛ Солюшн» та ТОВ «Волиньтабак» укладено Договір поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС.
Відповідно до п.1.1. Договору поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 предметом даного договору є товар: тютюнові вироби і ТВЕН, алкогольні напої, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах.
Відповідно до п.3.1. Розділу 3 даного договору поставка товару здійснюється на умовах цього договору окремими партіями на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту Товару на складі Постачальника. Замовлення на партію товару погоджується відповідальними особами Сторін.
Згідно з п 3.3. Розділу 3 Договору поставка товару здійснюється або транспортом Постачальника або транспортом Покупця. Право вибору умов постачання товару залишається за постачальником.
Відповідно до п.3.7. Розділу 3 Договору після приймання товару покупцем претензії щодо кількості та якості товару постачальником не приймаються. З дати підписання видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної представниками обох сторін, поставка товару вважається такою, що відбулася належним чином.
Відповідно до п.3.9. Розділу 3 Договору покупець зобов'язаний надати постачальнику документи пов'язані з отриманням товару, які належним чином оформленні, підписані.
Відповідно до п.4.6. Розділу 4 цього договору платежі в рахунок оплати покупцем товару, зараховуються постачальником на закриття видаткових накладних або видаткових/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних, починаючи з видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної з найбільш ранньою датою платежу.
Відповідно до п.5.2.1. цього Договору постачальник зобов'язаний передати товар у власність покупця відповідно до погоджених сторонами замовлень та умов цього договору виходячи із наявного у нього асортименту.
На виконання умов Договору № 25 Відповідачем було здійснено поставку Товару Позивачу на загальну суму 562 204 698,03 грн., що підтверджується видатковими накладними у кількості 913 штук (копії долучені відповідачем).
Позивачем було здійснено оплату за отриманий Товар по Договору №25 у розмірі 534 474 543,64 грн.
За результатами співпраці по Договору № 25 сторони дійшли спільної згоди припинити дію відповідного договору з 23 серпня 2024 року, що закріплено у додатковій угоді від 23.08.2024.
30.08.2024 між ТОВ «ДЛ Солюшн» та ТОВ «Волиньтабак» укладено Договір поставки №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС, за яким постачальник зобов'язується поставляти товар у власність покупця відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах зазначених у договорі.
Відповідно до п.1.1. Договору поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 предметом даного договору є товар: тютюнові вироби і ТВЕН, алкогольні напої, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах.
Відповідно до п.3.1. Розділу 3 даного договору поставка товару здійснюється на умовах цього договору окремими партіями на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності відповідного асортименту Товару на складі Постачальника.
Замовлення на партію товару погоджується відповідальними особами Сторін. Згідно з п3.3. Розділу 3 Договору поставка товару здійснюється або транспортом Постачальника або транспортом Покупця. Право вибору умов постачання товару залишається за постачальником.
Відповідно до п.3.7. Розділу 3 Договору після приймання товару покупцем претензії щодо кількості та якості товару постачальником не приймаються. З дати підписання видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної представниками обох сторін, поставка товару вважається такою, що відбулася належним чином.
Відповідно до п.3.9. Розділу 3 Договору покупець зобов'язаний надати постачальнику документи пов'язані з отриманням товару, які належним чином оформленні, підписані.
Відповідно до п.4.6. Розділу 4 цього договору платежі в рахунок оплати покупцем товару, зараховуються постачальником на закриття видаткових накладних або видаткових/товарно-транспортних накладних, або товарно-транспортних накладних, починаючи з видаткової накладної або видаткової накладної/товарно-транспортної накладної, або товарно-транспортної накладної з найбільш ранньою датою платежу.
Відповідно до п.5.2.1. цього Договору постачальник зобов'язаний передати товар у власність покупця відповідно до погоджених сторонами замовлень та умов цього договору виходячи із наявного у нього асортименту.
На виконання умов Договору № 35 Відповідачем було здійснено поставку Товару Позивачу на загальну суму 16 319 445,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 06.09.2024 № ЖТ24-000074086 та № ЖТ24-000074087 (копії додаються).
Щодо фраудаторності договорів поставки від 24.05.2024 №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС, від 30.08.2024 №35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС суд зазначає таке:
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (див. висновки сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).
Розпорядник майна боржника (позивач) правовою підставою заявлених вимог визначив приписи статті 42 КУзПБ.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;
боржник узяв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).
Станом на дату укладення договору поставки від 24.05.2024 та від 30.08.2024 у ТОВ «Волиньтабак» вже існувала заборгованість перед кредиторами, а саме:
- ТОВ «Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб'юшн» у розмірі 163 621 768, 89 грн, а станом на 30.06.2024 заборгованість збільшилася до 179 122 294,19 грн.;
- перед ТОВ «Торговий дім «Марвел» на суму 658 379,00 грн.;
- перед ГУ ДПС у Вінницькій області на суму 75 894,00 грн.;
- ПМУ ДПС ВВП на суму 104 159,31 грн.
31.01.2020 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Волиньтабак» укладено Договір про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020.
В рамках Договору про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020 АТ «Райффайзен Банк» на підставі заяв ТОВ «Волиньтабак» надано такі банківські
гарантії:
1) гарантія платежу №GRI0075LV20 від 03.02.2020 згідно якої Банк зобов'язувався виплатити АТ «Джей Ті Інтернешнл Компані Україна» 70 000 000,00 грн.
2) гарантія платежу № GRI0253LV22 від 21.12.2022 згідно якої Банк зобов'язувався виплатити на користь ТОВ «Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб'юшн» 142 500 000,00 грн.
31.01.2020 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» укладено Договір про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020 року зі змінами та доповненнями (Т. 1, а. с. 20-46 справи №903/25/25).
Відповідно до пункту 1.1. Договору про надання гарантії, на умовах Договору та на підставі Заяви Принципала Банк надає безвідкличну Гарантію, а Принципал зобов'язується сплатити комісії та відшкодувати витрати Банку, а також виконати інші обов'язки, визначені Договором.
В рамках Договору про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020 АТ «Райффайзен Банк» на підставі заяв ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» надано, в тому числі, Гарантію платежу № GRI0253LV22 від 21.12.2022, сума гарантії: 67 500 000,00 гривень на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ'ЮШН» код за ЄДРПОУ 39540982, Україна, 04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 30 (Т. 1, а. с. 141-148 справи №903/25/25).
Згідно умов даної гарантії Банк був проінформований про те, що ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ'ЮШН» як Бенефіціар та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬТАБАК», код за ЄДРПОУ 21736857, Україна, 43023, м. Луцьк, вул. Карбишева, буд.1 уклали 11 листопада 2022 року Договір № 5 разом з усіма додатками та додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого що ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ'ЮШН» зобов'язується передати товар, що визначений у Додатку 1.1 до Договору у власність Принципала (ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК»), а Принципал зобов'язується прийняти Товар і оплатити його.
14.10.2024 АТ «Райффайзен Банк» було отримано від ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ'ЮШН», код за ЄДРПОУ 39540982 письмову вимогу на суму 142 452 564,84 грн за Гарантією платежу № GRI0253LV22 від 21.12.2022, отриманої АТ «Райффайзен Банк» 14.10.2024, про що Банком було повідомлено ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» за повідомленням від 15.10.2024 вих. №192/531.
18.10.2024 АТ «Райффайзен Банк» виконав свої зобов'язання за зазначеною гарантією та перерахував грошові кошти на користь ТОВ «ФІЛІП МОРРІС СЕЙЛЗ ЕНД ДИСТРИБ'ЮШН» в сумі 142 452 564,84 гривень (Сто сорок два мільйони чотириста п'ятдесят дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири гривні 84 коп.). (Т. 1, а. с. 171 справи про банкрутство ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК №903/25/25»)
Таким чином, вимога за гарантією № GRI0253LV22 від 21.12.2022 в сумі 123 452 564,84 гривні виконана за рахунок власних грошових коштів АТ «Райффайзен Банк», а отже згідно з пунктом 7.4. Договору про надання гарантії № 019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020, дата такої сплати є датою надання ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» кредиту.
07.11.2024 на підставі пункту 7.5. Договору АТ «Райффайзен Банк» здійснено договірне списання наявних на рахунках ТОВ «Волиньтабак» грошових коштів в розмірі 1 089 429,63 грн. з направленням на погашення Основної заборгованості.
Таким чином, заборгованість Позичальника - ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» за Договором про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020 згідно Гарантії платежу № GRI0253LV22 від 21.12.2022 року перед АТ «Райффайзен Банк» станом на 16 грудня 2024 року за Основою заборгованістю становила 122 363 135,21 грн.
Крім того, в матеріалах справи містяться надані розпорядником майна Акти станом на 30.06.2024 звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, підписаного між ТОВ «Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб'юшн» та ТОВ «Волиньтабак» згідно з яким станом на 31.12.2023 сальдо (заборгованість) ТОВ «Волиньтабак» становила 163 621 768, 89 грн, яка станом на 30.06.2024 збільшилась до 179 122 294,19 грн.
В подальшому, у зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань Банком подано заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак» до Господарського суду Волинської області.
Оспорювані правочини укладені 24.05.2024 то 30.08.2024.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ "Волиньтабак" відкрито 30.01.2025, тобто оспорювані позивачем правочини укладено у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство), визначений ст. 42 КУзПБ.
У постанові Верховного Суду у справі у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 908/1390/19(908/2964/21) від 22.05.2025, суд прийшов до наступних висновків:
« 87. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом".
88. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України)
89. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.»
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за ст. 16 ЦК України, ст. 20 Господарського кодексу України. Загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредиторам, ухилення від виконання зобов'язань перед кредиторами є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню ("вживанням права на зло").
За цих умов недійсність договору як приватно-правова категорія є інструментом, який покликаний не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним правочину боржника (у цьому випадку правочину погодженого боржником) на підставі загальних засад цивільного законодавства є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).
Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.
За пів року до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» укладено договори поставки, згідно з якими боржник є покупцем товару на значну суму. При цьому, товариство-боржник частково розрахувалося за відповідний товар.
Проте, в матеріалах справи не має інформації щодо подальшої долі товару на значну суму: реалізація товару, майнові активи у формі отриманих коштів за його реалізацію, фактична наявність товару тощо.
Одночасно, суд бере до увагу, що на розпорядника майна боржника згідно з ухвалою суду від 15.04.2025 покладено виконання обов'язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак». Розпорядник майна в межах справи про банкрутство неодноразово запитував у керівних органів боржника інформацію, в тому числі, про майнові активи боржника, однак такі запити залишені без відповіді.
Такі дії посадових осіб ТОВ «Волиньтабак» слід розглядати як недобросовісні, наявні ознаки того, що спірні договори укладені для неправомірної мети, направленої на відмову від майнового активу боржника, а саме коштів та погіршення його фінансового становища, і, як результат, завдання шкоди кредиторам ТОВ «Волиньтабак», що і є підставою для визнання недійсними цих правочинів, як фраудаторні, укладені з порушенням норм Цивільного кодексу України.
Крім цього, ТОВ «Волиньтабак», згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з червня 2024, купувало товар в АТ "Джей Ті Інтернешнл Компані Україна", ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшн», Підприємство з іноземною інвестицією "Імперіал Тобако Юкрейн", ТОВ "БРИТІШ АМЕРИКАН ТОБАККО СЕЙЛЗ ЕНД МАРКЕТИНГ УКРАЇНА" на значні суми.
Згідно з даними з ЄРПН ТОВ «ДЛ Солюшн» за серпень 2024 купило товар в ТОВ «Волиньтабак» на суму 59 375 404,00 грн., та перерахувало кошти у розмірі 159 683 000,00 грн. з призначенням платежу: «передплата за тютюнові вироби (РМІ) згідно договору поставки №02/08-24Т від 01.08.2024 без ПДВ».
Згідно проаналізованих даних ТОВ «Волиньтабак» є боржником ТОВ «ДЛ Солюшн» на суму як мінімум 190 674 515 грн., однак останній не звертався із заявою з грошовими вимогами до боржника ТОВ «Волиньтабак», як і не звертався до суду із позовом про стягнення коштів.
Суд погоджується із твердженням розпорядника майна боржника про те, що така поведінка суб'єктів господарювання є «підозрілою» та такою, що не відповідає принципам добросовісного ведення господарської діяльності задля досягнення економічної мети.
Крім того, відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарською діяльності, інвестиційного становища та становища на ринках ТЗОВ «Волиньтабак» визначено, що в боржника наявні ознаки дій з доведення до банкрутства, оскільки розпорядником майна 28.02.2025 було проведено інвентаризацію активів та зобов'язань ТЗОВ «ВОЛИНЬТАБАК» за результатами якої із активів було виявлено лише дебіторську заборгованість в розмірі 398,7 тис. грн., інших оборотних активів та основних засобів, що належать ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» виявлено не було. Таким чином розмір активів ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» станом на 28.02.2025 зменшився на 1 032 566,3 тис грн. в порівнянні із розміром активів компанії на кінець 2023 року.
Тобто, у 2024 боржник вчиняв дії із зменшення (виведення) активів, зокрема грошових коштів на підставі договору поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024.
Фактично на момент укладення оспорюваних правочинів згідно звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності останню звітність ТОВ «Волиньтабак» подавав до контролюючих органів у 2023 році, що свідчить про те, що фактично припинялася господарська діяльність боржника ТОВ «Волиньтабак».
Крім цього, останній правочин ТОВ «Волиньтабак» уклало з ТОВ «ДЛ Солюшн» 30.08.2024, тобто тоді коли фактично припинило свою діяльність, оскільки з жовтня 2024 жодних дій щодо продажу тютюнових виробів вчинено не було.
Вказане доводить, що у період коли боржник ТОВ «Волиньтабак», припиняв свою господарську діяльність, в останнього не було потреби для укладення договорів на постачання товарів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 по справі №910/16579/20 наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати».
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію новогостандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо тверджень відповідача про те, що у позовній заяві розпорядник майна зазначає про існуючу кредиторську заборгованість ТОВ «Волиньтабак» перед ТОВ «Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб'юшн» у розмірі 163 621 768, 89 грн., однак в ухвалі Господарського суду Волинської області від 09.06.2025 у справі № 903/25/25 серед переліку кредиторів відсутня вказана юридична особа, суд зазначає таке:
Вимога за гарантією № GRI0253LV22 від 21.12.2022 в сумі 123 452 564,84 гривні виконана ініціюючим кредитором за рахунок власних грошових коштів АТ «Райффайзен Банк», а отже згідно з пунктом 7.4. Договору про надання гарантії № 019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020, дата такої сплати є датою надання ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» кредиту.
07.11.2024 на підставі пункту 7.5. Договору АТ «Райффайзен Банк» здійснено договірне списання наявних на рахунках ТОВ «Волиньтабак» грошових коштів в розмірі 1 089 429,63 грн. з направленням на погашення Основної заборгованості.
Таким чином, заборгованість Позичальника - ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК» за Договором про надання гарантії №019/Д5-КБ/4/006 від 31.01.2020 згідно Гарантії платежу №GRI0253LV22 від 21.12.2022 року перед АТ «Райффайзен Банк» станом на 16 грудня 2024 року за Основою заборгованістю становила 122 363 135,21 грн.
Крім того, в матеріалах справи містяться надані розпорядником майна Акти станом на 30.06.2024 звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами, підписаного між ТОВ «Філіп Морріс Сейлз Енд Дистриб'юшн» та ТОВ «Волиньтабак» згідно з яким станом на 31.12.2023 сальдо (заборгованість) ТОВ «Волиньтабак» становила 163 621 768, 89 грн, яка станом на 30.06.2024 збільшилась до 179 122 294,19 грн.
Інші доводи відповідача спростовуються дослідженими судом обставинами, а також застосованими приписами КУзПБ та практикою Верховного Суду.
Заперечення відповідача зводяться до переконань про те, що ТОВ «ДЛ Солюшн» є великим платником податків, має достатньо потужностей, матеріальних та трудових ресурсів для укладення та виконання оспорюваних договорів. Однак такі обставини не спростовують фраудаторності оспорюваних правочинів, стороною яких є ТОВ «ВОЛИНЬТАБАК».
Суд постановляючи відповідне рішення, бере до уваги сукупність обставин у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак», зокрема, посадові особи товариства-боржника ні на запити розпорядника майна, ні на виконання ухвал суду будь-яких документів (установчих, бухгалтерських) не надали. Ухвалою суду від 15.04.2025 припинено повноваження керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1; код 21736857) громадянина України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та покладено виконання обов'язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» 43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1; код 21736857) на розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16/108, каб.17; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ; свідоцтво №1732 від 11.11.2015). Зобов'язано громадянина України ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) протягом трьох днів з дати винесення ухвали передати за актом приймання-передачі розпоряднику майна боржника - Демчану Олександру Івановичу (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 16/108, каб.17, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво №1732 від 11.11.2015) бухгалтерську та іншу документацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1; код 21736857), його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
Крім того, у справі про банкрутство ТОВ «Волиньтабак» розпорядником майна та заставним кредитором - АТ «Райффайзен Банк» встановлено та надано суду відповідні Акти про відсутність предмета застави, що є рухомим майном.
Відтак, в сукупності усіх обставин справи про банкрутство ТОВ «Волиньтабак», а також сукупність наданих доказів конкретно в межах позовної заяви ТОВ «Волиньтабак» в особі розпорядника майна боржника до ТОВ «ДЛ СОЛЮШН» про спростування майнових дій боржника, дає для суду усі підстави прийняти рішення про задоволення позовних вимог на підставі ст. 42 КУзПБ
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 42, 63 КУзПБ, ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 ГПК України, господарський суд,
1. Позовну заяву задоволити повністю.
2. Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та визнати недійсним Договір поставки №25-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, м. Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, буд.13/5, ідентифікаційний код 44895101).
3. Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та визнати недійсним Договір поставки № 35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, м. Київ, вул.Набережно-Хрещатицька, буд. 13/5, ідентифікаційний код 44895101).
4. Спростувати майнові дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 13/5, ідентифікаційний код 44895101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) грошові кошти у розмірі 488 177 224,00грн. (чотириста вісімдесят вісім мільйонів сто сімдесят сім тисяч двісті двадцять чотири гривні 00 коп.), що були сплачені за Договором поставки №25-ЛВ/24/ КК/УН/ДЛС від 24.05.2024 та Договором поставки № 35-ЛВ/24/КК/УН/ДЛС від 30.08.2024.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЛ СОЛЮШН» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, буд. 13/5, ідентифікаційний код 44895101) на користь розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» (43010, м. Луцьк, вул. Транспортна, буд. 1, ідентифікаційний код 21736857) Демчана О. І. 4 844, 80 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення
складено 16.09.2025
Суддя Микола ШУМ