вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Cправа № 902/369/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" (вул. Олени Пчілки, буд. 5, прим. 264, м. Київ, 02059)
до: Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ" (вул. Центральна, 2, с. Плисків, Вінницький район, Вінницька область, 22252)
про стягнення 670 220 грн
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н та дати (вх. № 396/25 від 27.03.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" з вимогами до Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ" про стягнення заборгованості у розмірі 670 220 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" стало новим кредитором Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ" у правовідносинах, що виникли на підставі Договору № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" та Фермерським господарством "КАЛЬНІЙ".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Судом за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/369/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.04.2025, про що 31.03.2025 постановлено відповідну ухвалу.
15.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 14.04.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 14.04.2024) (вх. № 01-34/3926/25 від 15.04.2025).
21.04.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив № б/н від 18.04.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 21.04.2024) (вх. № 01-34/4131/25 від 21.04.2025).
28.04.2025 судом постановлено проводити всі судові засідання у справі № 902/369/25 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечивши участь представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" - адвоката Рижай А.А. у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
За результатами слухання справи 29.04.2025 судом відкладено підготовче засідання на 08.05.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 10.06.2025, про що 08.05.2025 постановлено протокольну ухвалу.
Однак, у визначену судом дату (10.06.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025 повідомив, що судове засідання з розгляду справи № 902/369/25 по суті призначено на 17.07.2025.
У судовому засіданні 17.07.2025, заслухавши вступне слово представниці позивача, суд розпочав стадію безпосереднього дослідження доказів, проте за її клопотанням відкладено розгляд справи по суті на 09.09.2025.
08.09.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшла заява № б/н від 08.09.2025 (вх. № 01-34/9461/25 від 08.09.2025) про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У визначену судом дату (09.09.2025) представниця позивача не забезпечила проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з чим фіксування судового процесу в режимі відеоконференції не здійснено, про що секретарем судового засідання складено службову записку № 278/2025.
Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.07.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету відповідача - 22.07.2025 о 18:27 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 23.07.2025.
Дослідивши заяву № б/н від 08.09.2025 (вх. № 01-34/9461/25 від 08.09.2025) відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням голови ФГ "КАЛЬНІЙ" Ланецького І.Є. на лікуванні, суд дійшов висновку про відхилення зазначеної заяви, оскільки останній не скористався наданим процесуальним правом на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.
Суд також зазначає, що відповідач не позбавлений права на надання повноважень на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб, зокрема іншому представнику. Так, в матеріалах справи наявний ордер серії ВА № 1112780 від 07.05.2025, виданий на ім'я адвоката Ковальчук Ю.М. для представництва інтересів ФГ "КАЛЬНІЙ", при цьому відомості або докази щодо припинення повноважень зазначеного адвоката у справі відсутні.
Крім того, суд бере до уваги, що протягом розгляду справи головою ФГ "КАЛЬНІЙ" Ланецьким І.Є. та представницею відповідача - адвокатом Ковальчук Ю.М. неодноразово подавалися заяви та клопотання про відкладення судових засідань з різних підстав.
Суд звертає увагу, що відкладення судового засідання є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 09.09.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що 21.07.2021 між Фермерським господарством "КАЛЬНІЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" було укладено Договір № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021.
Окрім того, 20.08.2021 між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до цього Договору, якою було погоджено змінити п. 8.4 Договору та викласти його в новій редакції, згідно із якою Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" має право передавати свої права за даним Договором третій стороні/особам, у тому числі укладати договори про відступлення права вимоги з третіми особами без письмової згоди другої сторони - Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ".
На виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги № 21-07-01 від 21.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" було перераховано на рахунок Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ" грошові кошти в сумі 740 220,00 грн, з яких відповідач повернув частину в розмірі 70 000,00 грн, однак 670 220,00 грн залишилися неповернутими.
24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" було укладено Договір про відступлення права вимоги, згідно із яким позивач набув право вимоги, що належало первісному кредитору ТОВ "ГІДРОБУДШЛЯХ", до боржника Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ" за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № 21-07-01 від 21.07.2021.
Позивач зазначає, що сплатив первісному кредиторові грошові кошти в розмірі 670 220,00 грн, після чого, відповідно до п. 3.2.2 Договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025, первісний кредитор передав документи, а позивач як новий кредитор прийняв їх за актом від 27.02.2025.
Крім того, на виконання умов Договору, позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги у визначений строк, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 670 220,00 грн.
Відповідач у відзиві на позов визнав факт укладення 21.07.2021 Договору № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги між Фермерським господарством "КАЛЬНІЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ".
Водночас відповідач зазначив, що ФГ "КАЛЬНІЙ" до отримання позовної заяви не було обізнане про факт укладення Договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025 між ТОВ "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" та ТОВ "ГІДРОБУДШЛЯХ", а також звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів направлення на адресу ФГ "КАЛЬНІЙ" листа-повідомлення № 03/04 від 03.03.2025.
Відповідач вважає, що позивач, не вчиняючи дій, які б дозволили ФГ "КАЛЬНІЙ" виконати зобов'язання по поверненню поворотної фінансової допомоги згідно із Договором № 21-07-01 від 21.07.2021 та Договором про відступлення права вимоги від 24.02.2025, фактично відстрочив виконання зобов'язання на час прострочення з його боку.
З урахуванням наведеного, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" безпідставними і такими, що не можуть бути задоволені судом.
Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість ФГ "КАЛЬНІЙ" перед ТОВ "ГІДРОБУДШЛЯХ" складає не 670 220,00 грн, а 620 220,00 грн, оскільки на підставі платіжної інструкції № 544 від 28.03.2025 ФГ "КАЛЬНІЙ" перерахувало 50 000,00 грн на користь ТОВ "ГІДРОБУДШЛЯХ" із зазначенням призначення платежу "повернення поворотно-фінансової допомоги, згідно з Договором № 21-07-01 від 21 липня 2021 року". Однак зазначена сума повернута не була.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що направляв на адресу відповідача лист-повідомлення про укладення Договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025, однак поштове відправлення повернулося на його адресу із відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Позивач стверджує, що неотримання відповідачем листа не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки це обмежує право позивача на належний захист своїх прав.
Крім того, позивач підкреслив, що відповідач не повернув кошти за договором ані первісному кредитору, ані новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС".
Разом з тим позивач зазначає, що ТОВ "ГІДРОБУДШЛЯХ" дійсно отримало від відповідача 50 000,00 грн, проте 16.04.2025 повернуло зазначену суму, оскільки між ТОВ "ГІДРОБУДШЛЯХ" та ТОВ "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" вже був укладений Договір відступлення права вимоги.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 21.07.2021 між Фермерським господарством "КАЛЬНІЙ" (відповідач, за Договором Позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" (за Договором Позикодавець) укладено Договір № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов п. 1 якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та н умовах, передбачених даним Договором.
Згідно із п. 1.2 Договору поворотна фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Положеннями пунктів 2.1, 2.2 Договору сторони погодили, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 800 000 (Вісімсот тисяч) гривень 00 коп. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Пунктом 2.3 Договору визначено, що перерахування фінансової допомоги здійснюється Позикодавцем одним платежем на поточний рахунок Позичальника.
У розділі 3 Договору сторони узгодили порядок повернення поворотної фінансової допомоги. Зокрема, відповідно до п. 3.1 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2024 року. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок Позикодавця в установі банку (п. 3.2 Договору).
Умовами пункту 7.1 Договору сторони погодили, що Позичальник має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу Позикодавцю.
Відповідно до пункту 8.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за Договором. Договір може бути скасовано за домовленістю Сторін.
Згідно із умовами пунктів 8.2 та 8.4 Договору, сторони погодили: в пункті 8.2 зазначено, що всі зміни та доповнення до даного Договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома Сторонами; відповідно до пункту 8.4, жодна із Сторін не має права передавати свої права за Даним Договором третій стороні без письмової згоди другої Сторони.
Договір про надання поворотної фінансової допомоги підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
20.08.2021 між Фермерським господарством "КАЛЬНІЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021.
Згідно із пунктом 1 цієї угоди, сторони погодили змінити пункт 8.4 Договору та викласти його в новій редакції, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" має право передавати свої права за даним Договором третій стороні/особам, у тому числі укладати договори про відступлення права вимоги з третіми особами без письмової згоди другої сторони - Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ".
Пункт 2 Додаткової угоди визначає, що інші пункти Договору окрім п. 8.4 не змінені Додатковою угодою, та залишаються чинними у тій редакції в якій вони були викладені Сторонами у Договорі.
На виконання умов Договору № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 Позикодавець перерахував на рахунок Позичальника грошові кошти в загальному розмірі 740 220,00 грн, згідно із наступними платіжними інструкціями:
№ 154 від 21.07.2021 на суму 40 000,00 грн;
№ 192 від 16.09.2021 на суму 70 000,00 грн.
№ 201 від 21.09.2021 на суму 42 000,00 грн;
№ 207 від 05.10.2021 на суму 41 000,00 грн;
№ 225 від 22.10.2021 на суму 300 000,00 грн;
№ 226 від 23.10.2021 на суму 237 220,00 грн;
№ 24 від 28.01.2022 на суму 10 000,00 грн.
21.01.2025 та 04.02.2025 відповідачем було здійснено перерахування на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн та 20 000,00 грн відповідно, на підставі платіжних інструкцій № 493 та № 504. У призначенні платежу зазначено: "Повернення поворотно-фінансової допомоги, згідно договору № 21-07-01 від 21 липня 2021 року".
24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" (за Договором Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" (Позивач, за Договором Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор передає (відступає), а Новий кредитор приймає (набуває) у повному обсязі право вимоги, що належить Первісному кредитору та виникло із зобов'язань боржника - Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ" (ідентифікаційний код юридичної особи 37926701) з правовідносин між ТОВ "ГІДРОБУДШЛЯХ" та Боржником з надання поворотної фінансової допомоги за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 21-07-01 від 21.07.2021 (далі по тексту - Основне зобов'язання).
Пунктом 1.2 Договору визначено, що наявність у Первісного кредитора права вимоги виконання зобов'язання, що відступається, підтверджується такими документами: Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 21-07-01 від 21.07.2021; Додаткова угода від 20.08.2021; платіжна інструкція № 201 від 21.09.2021; платіжна інструкція № 207 від 05.10.2021; платіжна інструкція № 225 від 22.10.2021; платіжна інструкція № 226 від 23.10.2021; платіжна інструкція № 24 від 28.01.2022; платіжна інструкція № 154 від 21.07.2021; платіжна інструкція № 192 від 16.09.2021.
Згідно пункту 1.3 Договору, право вимоги за Основним зобов'язанням відступається в обсязі, зазначеному у цьому Договорі, та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право вимоги основної суми заборгованості за Основним зобов'язанням. Обсяг права вимоги, яке відступається за цим Договором становить 670 220 грн (шістсот сімдесят тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок).
Відповідно до положень пунктів 2.1 та 2.2 Договору, права вимоги за Основним зобов'язанням вважаються переданими від Первісного кредитора Новому кредиторові з моменту сплати (перерахування коштів) Новим кредитором Первісному кредиторові суми, зазначеної в п. 3.1 цього Договору, в повному обсязі, але раніше ніж будуть передані документи, що підтверджують наявність у Первісного кредитора права вимоги, у відповідності до п. 3.2.2 цього Договору. Внаслідок переходу до Нового кредитора права вимоги до боржника за Основним зобов'язанням Первісний кредитор втрачає всі права вимоги до Боржника, які у нього існували до укладення цього Договору.
За умовами пункту 3.1 Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги 670 220 грн (шістсот сімдесят тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок). Зазначена сума є ціною цього Договору.
Відповідно до підпункту 3.2.1 Договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня укладення цього Договору Новий кредитор зобов'язаний перерахувати Первісному кредитору 670 220 грн (шістсот сімдесят тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок).
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору за Актом приймання - передачі всі необхідні документи, що підтверджують права вимоги, які відступаються за цим Договором, а саме: Договір про надання поворотної фінансової допомоги № 21-07-01 від 21.07.2021; Додаткова угода від 20.08.2021; платіжна інструкція № 201 від 21.09.2021; платіжна інструкція № 207 від 05.10.2021; платіжна інструкція № 225 від 22.10.2021; платіжна інструкція № 226 від 23.10.2021; платіжна інструкція № 24 від 28.01.2022; платіжна інструкція № 154 від 21.07.2021; платіжна інструкція № 192 від 16.09.2021. Акт приймання-передачі документів Первісний кредитор і Новий кредитор складають та підписують після виконання Новим кредитором п. 3.2.1 цього Договору.
За умовами п. 4.4 Договору, Новий кредитор зобов'язаний повідомити Боржника про те, що відбулося відступлення права вимоги, визначеного в п. 1.1 цього Договору, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів із дня переходу права вимоги до Нового кредитора, що визначається у відповідності до п. 2.1 цього Договору.
Відповідно до положень пункту 4.5 Договору, Новий кредитор зобов'язаний оплатити Первісному кредитору передане (відступлене) право вимоги у відповідності до п. 3.1-3.2 цього Договору.
Як передбачено пунктами 8.6, 8.7 Договору, сторони погоди, що цей Договір не являється договором факторингу в розумінні чинного законодавства України. Цей Договір є укладеним із моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Договір про відступлення права вимоги підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
25.02.2025 сторони підписали акт приймання-передачі до Договору відступлення права вимоги від 24.02.2025, згідно із яким Первісний кредитор передав, а Новий кредитор отримав документи, перелічені в акті.
Відповідно до платіжних інструкцій № 1585 від 25.02.2025 на суму 200 000,00 грн, № 1586 від 26.02.2025 на суму 200 000,00 грн та № 1587 від 27.02.2025 на суму 270 220,00 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" грошові кошти в загальному розмірі 670 220,00 грн на виконання зобов'язань за Договором про відступлення права вимоги від 24.02.2025.
Таким чином, на підставі Договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025 Позивач набув права Нового кредитора за Основним зобов'язанням за Договором № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021.
03.03.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист-повідомлення № 03/04 від 03.03.2025, у якому позивач повідомив Фермерське господарство "КАЛЬНІЙ" про укладення 24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" Договору про відступлення права вимоги, а також про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС", як новий кредитор, просить погасити заборгованість за Договором № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 у розмірі 670 220,00 грн на вказаний у листі банківський рахунок протягом 5 календарних днів.
04.03.2025 та 28.03.2025 Фермерським господарством "КАЛЬНІЙ" відповідно до платіжних інструкцій № 521 та № 544 було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" суму в розмірі 20 000,00 грн та 50 000,00 грн відповідно, з призначенням платежу "Повернення поворотно-фінансової допомоги, згідно договору № 21-07-01 від 21 липня 2021 року".
Водночас Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" було повернуто зазначені грошові кошти згідно із платіжними інструкціями № 2 від 20.03.2025 та № 3 від 16.04.2025 з призначенням платежу "Повернення платежу у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025 р. Без ПДВ".
Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з повернення отриманої поворотної фінансової допомоги, що передбачено умовами договору, це стало підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 670 220,00 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Тобто, право на судовий захист у суб'єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов'язання. Це означає, що права та обов'язки сторін, які становлять зміст зобов'язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.
У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки.
Здійснення правочину законодавчо може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів).
У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 30.06.2021 у справі № 910/3140/19.
Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов'язків, передбачено статтею 205 Цивільного кодексу України.
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між Фермерським господарством "КАЛЬНІЙ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" Договір № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 є договором позики, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.
Як визначено статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України).
Як слідує із матеріалів справи, на виконання умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 № 21-07-01 Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" здійснено перерахування грошових коштів у загальному розмірі 670 220,00 грн, в якості надання поворотної фінансової допомоги, яка прийнята відповідачем, що підтверджується платіжними інструкціями, а саме: № 154 від 21.07.2021 (40 000,00 грн), № 192 від 16.09.2021 (70 000,00 грн), № 201 від 21.09.2021 (42 000,00 грн), № 207 від 05.10.2021 (41 000,00 грн), № 225 від 22.10.2021 (300 000,00 грн), № 226 від 23.10.2021 (237 220,00 грн), № 24 від 28.01.2022 (10 000,00 грн).
Відповідно до пункту 3.1 Договору, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 31 грудня 2024 року.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами статті 599 Цивільного кодексу України вказано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Із матеріалів справи слідує, що відповідач частково виконав свій обов'язок щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, перерахувавши позикодавцю кошти в загальному розмірі 70 000,00 грн у рахунок погашення позики, відповідно до платіжних інструкцій № 493 від 21.01.2025 та № 504 від 04.02.2025.
В подальшому, кошти, перераховані 04.03.2025 (платіжна інструкція № 521) та 28.03.2025 (платіжна інструкція № 544) у сумі 20 000,00 грн та 50 000,00 грн відповідно, були повернуті позикодавцем у зв'язку з укладенням Договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025, що підтверджується платіжними інструкціями № 2 від 20.03.2025 та № 3 від 16.04.2025 з відповідним призначенням платежу.
Таким чином залишок боргу за Договором № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 становить 670 220,00 грн.
Статтею 511 ЦК України встановлено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.
Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Воно відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Судом установлено, що на підставі Договору про відступлення права вимоги від 24.02.2025 позивач як Новий кредитор набув право вимоги заборгованості до відповідача за Договором № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 у розмірі 670 220,00 грн та як Новий кредитор звернувся до відповідача із вимогою про сплату заборгованості за Основним договором.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Судом установлено, що на дату укладення Договору про відступлення права вимоги у відповідача виникло та не було виконано у строк, визначений договором зобов'язання з повернення позики у розмірі 670 220,00 грн на користь Первісного кредитора.
Суд враховує, що Договір про відступлення права вимоги від 24.02.2025 у встановленому порядку не оспорено та не визнано недійсним, доказів розірвання Договору матеріали справи не містять, а тому всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (частина 1 статті 612 ЦК України).
Твердження відповідача про те, що позивач передчасно звернувся з позовом до суду, оскільки новий кредитор не повідомив боржника про набуття до нього права вимоги, судом відхиляються як такі, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Із матеріалів справи вбачається, що 03.03.2025 позивачем на адресу відповідача направлено лист-повідомлення № 03/04 від 03.03.2025, у якому позивач повідомляв Фермерське господарство "КАЛЬНІЙ" про укладення 24.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІДРОБУДШЛЯХ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" Договору про відступлення права вимоги, а також про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС", як новий кредитор, просить погасити заборгованість за Договором № 21-07-01 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.07.2021 у розмірі 670 220,00 грн на вказаний у листі банківський рахунок протягом 5 календарних днів.
Судом враховано, що повідомлення про зміну кредитора було направлено відповідачу за адресою його місцезнаходження, відомості щодо якої містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до вимог частини 1, частин 3-4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
З урахуванням наведених норм закону, суд вважає, що направлення позивачем відповідачу поштової кореспонденції на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є належним повідомленням, оскільки отримання кореспонденції адресатом за умови фактичної відсутності за вказаною адресою є ризиками особи, що не внесла до Єдиного державного реєстру відомості щодо зміни свого місцезнаходження.
Таким чином, фактичне отримання відповідачем поштової кореспонденції перебуває поза контролем відправника.
За таких обставин, обставина неотримання боржником повідомлення про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
За висновком Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.02.2019 у справі № 667/11010/14-ц, якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі за № 361/2105/16-ц та від 06.02.2018 у справі за № 278/1679/13-ц, від 06.02.2019 у справі за № 667/11010/14-ц.
Суд також звертає увагу, що вимогою про сплату боргу є позовна заява, направлена позивачем відповідачу, зі змістом якої відповідач ознайомлений через підсистему ЄСІТС "Електронний суд". Проте, доказів сплати заборгованості в сумі 670 220,00 грн, як первісному кредитору до звернення позивача з позовом до суду, так і позивачу як новому кредитору після звернення позивача до суду, відповідачем не надано.
Беручи до уваги, що розмір боргу, заявленого до стягнення, відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором про надання поворотної фінансової допомоги на суму 670 220,00 грн, які підлягають задоволенню в повному обсязі.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають до задоволення, з наведених вище мотивів.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 10 053,30 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з Фермерського господарства "КАЛЬНІЙ" (вул. Центральна, 2, с. Плисків, Вінницький район, Вінницька область, 22252; код ЄДРПОУ 37926701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНІНТЕЛЕКТ-ПЛЮС" (вул. Олени Пчілки, буд. 5, прим. 264, м. Київ, 02059; код ЄДРПОУ 32983524) 670 220 грн 00 коп - основного боргу та 10 053 грн 30 коп - витрат зі сплати судового збору.
Примірник повного судового рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 18 вересня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи