08.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3450/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін:
від позивача: Перевощикова Т.М.
представник відповідача у судове засідання не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Комунального закладу освіти «Спеціальна школа «Світанок» Дніпропетровської обласної ради» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 року у справі № 908/3450/24 (суддя Євстигнеєва Н.М.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові-Інженерні-Системи» (Запорізьке шосе, будинок 74, м. Дніпро, 49041; код ЄДРПОУ 23365454)
до відповідача: Комунального закладу освіти «Спеціальна школа «Світанок» Дніпропетровської обласної ради» (вулиця Дніпровська, будинок 573, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; код ЄДРПОУ 23067389)
про стягнення 1 468 382, 08 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 року у справі №904/3450/24 позов задоволено.
Стягнуто з Комунального закладу освіти «Спеціальна школа «Світанок» Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код 23067389; вулиця Дніпровська, будинок 573, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові-Інженерні-Системи» (ідентифікаційний код 23365454; Запорізьке шосе, будинок 74, м. Дніпро, 49041) грошові кошти у розмірі 1 468 382, 08 грн., з яких: заборгованість по договору № 41 на закупівлю теплової енергії від 01.11.2023 року у розмірі 321 743,18грн., заборгованість за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 1 146 638,90 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 620,58 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята теплова енергія на суму 1 468 382, 08 грн., а факт відсутності договору про послуги теплопостачання сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, які фактично були надані позивачем та споживались відповідачем у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вимагаючи його скасування в повному обсязі та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 року ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного і всебічного дослідження доказів. Зокрема, суд не врахував поданий відзив, обставини щодо припинення дії договору №41 від 01.11.2023 року та відсутності укладеного договору на 2024 рік, не перевірив достовірність нарахованих обсягів спожитої теплової енергії та допустив ігнорування факту втручання у роботу теплообчислювача.
Позивач по справі надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення, вказавши на безпідставність доводів апелянта, оскільки достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували б висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги лише зводяться до переоцінки фактів та доказів, просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 року у справі № 904/3450/24 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання з'явився представник позивача. Апелянт не забезпечив участь представника в судове засідання, причини неявки суду апеляційної інстанції не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Нові-Інженерні-Системи» (учасник) та Комунальним закладом освіти «Спеціальна школа «Світанок» Дніпропетровської обласної ради (замовник) укладено договір № 41 на закупівлю теплової енергії (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого учасник зобов'язується постачати замовникові теплову енергію (пару, гарячу воду та пов'язану продукцію), а замовник - прийняти та оплатити її.
Відповідно до п. 1.3 договору сторони погодили кількість теплової енергії в обсязі 228,3 Гкал. та ціну договору - 1 321 115,03 грн (з урахуванням ПДВ 220 185,84 грн).
Згідно п.4.1. договору розрахунковим періодом оплати теплової енергії є календарний місяць. До 5 (п'ятого) числа, наступного за розрахунковим, учасник надає замовникові рахунок для оплати за спожиту теплову енергію та до 25-го числа цього місяця замовник здійснює оплату (п.4.2. договору).
Пунктом 5.1. договору визначено місце поставки теплової енергії: м. Павлоград, вул. Дніпровська, 573.
Відповідно до п. 5.2. договору строк поставки теплової енергії: до 31.12.2023 року включно. Облік спожитої теплової енергії проводиться за комерційними приладами обліку.
Пунктом 10.1. договору врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
У період з 01.01.2024 року відповідач не укладав договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Судом встановлено, що у період з 01.11.2023 року по 21.12.2023 року позивач поставив відповідачу теплову енергію в обсязі 152,1823 Гкал на суму 880 640,62 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 21.12.2023 року. Оплата в повному обсязі проведена 22.12.2023 року.
24.12.2023 року між ТОВ «Нові-Інженерні-Системи» та ТОВ «Інжінірінг Торг Груп» укладено договір на калібрування та повірку лічильника тепла. Згідно з показниками приладу за період з 01.12.2023 року по 24.12.2023 року фактично спожито 149,31131 Гкал, у зв'язку з чим у відповідача утворилася переплата в обсязі 2,87 Гкал на суму 16 607,97 грн.
За результатами калібрування 24.12.2023 року прилад обліку було обнулено. Надалі постачання теплової енергії продовжувалося. Станом на 01.01.2024 року зафіксовано 58,47 Гкал, станом на 08.01.2024 року - 114,677 Гкал, станом на 25.01.2024 року - 256,6191 Гкал.
На підтвердження виконання зобов'язань позивач надав відповідні рахунки на оплату, виставлені 26.07.2024 року, а також акти приймання-передачі:
- № 2 від 26.04.2024 року на суму 321 743,18 грн за період 24.12.2023- 31.12.2023 року (55,6 Гкал з урахуванням переплати 2,87 Гкал);
- № 3 від 26.07.2024 року на суму 1 146 638,90 грн за період 01.01.2024- 25.01.2024 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем підтверджено поставку теплової енергії відповідачу у період з 24.12.2023 року по 31.12.2023 року та з 01.01.2024 року по 24.01.2024 року, а також доведено обсяг та вартість таких послуг.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на закупівлю теплової енергії позивач обґрунтовано просив стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 1 468 382,08 грн, з яких: заборгованість по договору № 41 на закупівлю теплової енергії від 01.11.2023 року у розмірі 321 743,18 грн. та заборгованість за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 1 146 638,90 грн.
Отже, станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача складала 1 468 382, 08 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції в повному обсязі, оскільки відповідач у поданій апеляційній скарзі висловив незгоду з рішенням суду повністю та просив його скасувати.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), який діяв на час існування спірних правовідносин, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо відсутності укладеного договору як підстави для невиконання грошового зобов'язання так як факт споживання відповідачем теплової енергії без пред'явлення жодних зауважень до позивача свідчить про належне виконання ним своїх обов'язків.
Щодо цих доводів колегія суддів звертає увагу, що згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1, ч. 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" (далі - Закон):
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до статті 24 Закону основними обов'язками споживача теплової енергії є:
- своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії;
- додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Факт відсутності договору про послуги теплопостачання сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, які фактично були надані позивачем та споживались відповідачем, у повному обсязі (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 03.06.2019 року у справі № 904/2588/18).
Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Основним обов'язком споживача теплової енергії, зокрема, є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії (ст.24 Закону України "Про теплопостачання").
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що відповідач, знаючи про факт споживання тепла, не подав суду доказів на підтвердження вчинення ним дій щодо врегулювання з позивачем відносин такого споживання.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання").
За таких обставин зобов'язання оплатити послуги з теплопостачання, які надані без відповідного письмового договору, виникає на підставі закону з узгоджених дій виробника/виконавця послуг і споживача.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт поставки позивачем теплової енергії відповідачу у період з 24.12.2023 року по 31.12.2023 року та з 01.01.2024 року по 24.01.2024 року, а також доведеність обсягу та вартості таких послуг, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на відсутність укладеного договору як на підставу для невиконання грошового зобов'язання, оскільки фактичне прийняття робіт без зауважень свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків та відсутність перешкод для їх оплати.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який, розглянувши матеріали справи, не прийняв до уваги доводи відповідача щодо поданого відзиву та інших аргументів, викладених в обґрунтуванні заперечень.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що електронний лист, надісланий відповідачем на електронну пошту суду без кваліфікованого електронного підпису, не може вважатися офіційним документом, а відтак - процесуальним документом, поданим у встановленому законом порядку. Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані подавати процесуальні документи в електронній формі через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему (ЄСІТС), а особливості використання кваліфікованого електронного підпису регламентуються відповідними законами та Положенням про ЄСІТС.
Закон України від 29.06.2023 року № 3200-IX, що набрав чинності з 18.10.2023 року, та Положення про порядок функціонування підсистем ЄСІТС, зокрема підсистеми «Електронний суд», встановлюють обов'язковість використання підсистеми «Електронний суд» для обміну процесуальними документами між судом та учасниками справи. Надсилання документів електронною поштою без ЕЦП не відповідає цим вимогам і не створює правових наслідків, передбачених процесуальним законодавством.
Таким чином, відзив та інші документи, надіслані відповідачем без електронного цифрового підпису та поза межами підсистеми «Електронний суд», не могли бути прийняті судом першої інстанції до розгляду, що повністю узгоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для врахування відповідних доводів відповідача.
Що стосується документів, поданих разом з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне:
Відповідно до ст.113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У відповідності до положень ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, критеріями для прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів є наявність винятковості випадку та причин, що об'єктивно не залежали від особи, причому тягар доведення цих обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням.
Апеляційний суд зазначає, що відповідач не надав належних пояснень щодо причин неподання відповідних документів до суду першої інстанції. Відповідно, документи, долучені до апеляційної скарги без належного обґрунтування причин їх неподання, з урахуванням положень ч. 3 ст. 269 ГПК України не підлягають врахуванню при розгляді справи.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач зобов'язаний подати суду докази разом з відзивом або письмовими поясненнями. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен письмово повідомити суд та зазначити: який саме доказ не може бути подано; причини неподання; а також надати підтвердження того, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання такого доказу (ч.ч. 4, 5 ст. 80 ГПК України). У випадку визнання поважними причин неподання доказів суд може встановити додатковий строк для їх подання.
Згідно з ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, за винятком випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у зазначений строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, враховуючи вимоги статей 80, 113, 118, 269 ГПК України, а також відсутність у відповідача належного обґрунтування причин неподання доказів у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що подані разом з апеляційною скаргою документи не можуть бути прийняті та враховані під час перегляду рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Підстави для скасування рішення відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 року у справі № 904/3450/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 18.09.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз