10.09.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2429/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 (суддя Давиденко І.В.)
у справі № 908/2429/24
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ»
про стягнення 118 368,24 грн
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП»
про стягнення 53 066,37 грн
11.09.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» про стягнення 118 368,24 грн. заборгованості за Договором оренди № 22/02-24 від 01.02.2024.
14.10.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 53 066,37 грн. збитків.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 у справі № 908/2429/24 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» 118 398 (сто вісімнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 24 коп. заборгованості, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» 53 066 (п'ятдесят три тисяч шістдесят шість) грн 37 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 у справі № 908/2429/24 в частині розподілу судових витрат, і ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: “Судові витрати віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Євробудгруп». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Євробудгруп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віват Інвест» 605,20 грн. (шістсот п'ять грн 20 коп.) судового збору. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в апеляційному суді стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Євробудгруп».
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що спір у справі виник з вини ТОВ «БК «Євробудгруп». ТОВ «Віват Інвест» на виконання умов договору сплатило ТОВ «БК «Євробудгруп» 200 000,00 грн. (двісті тисяч грн 00 коп.) у тому числі ПДВ 33 333,33 грн. (тридцять три тисячі триста тридцять три грн 33 коп.) ТОВ «БК «Євробудгруп» не здійснило реєстрації податкових накладних в ЄРПН на вказану суму ПДВ, після чого ТОВ «Віват Інвест» призупинило виконання обов'язків по договору. Щодо ТОВ «БК «Євробудгруп» тільки було закрито провадження у справі про банкрутство, і на даний час це товариство майже не веде господарської діяльності. Отже суд при ухваленні рішення в частині розподілу судових витрат повинен був просто стягнути з ТОВ «БК «Євробудгруп» на користь ТОВ «Віват Інвест» різницю в сплаті судового збору в розмірі 605,20 грн. (шістсот п'ять грн 20 коп.).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 у справі № 908/2429/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи №908/2429/24 призначено на 10.09.2025 о 10 год. 00 хв.
В судове засідання 10.09.2025 представники сторін не з'явились були повідомлені про час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі №11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 зазначав, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі №361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Таким чином відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.
Враховуючи те, що суд визнав необов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити розгляд апеляційної скарги за наявними матеріалами.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається матеріалів справи та встановлено господарським судом 01.02.2024 між ТОВ “БК “Євробудгруп» (Орендодавець) та ТОВ “Віват Інвест» (Орендар) укладено Договір оренди № 22/02-24 (Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов'язується передати Орендарю в тимчасове платне володіння та користування техніку визначену в Специфікації до даного Договору (Додаток №1) для виконання будівельно-монтажних робіт на будівельних об'єктах вказаних Орендарем (далі по тексту “техніка») разом з екіпажем, який забезпечує своїми силами керування технікою та її технічну експлуатацію, а Орендар зобов'язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу Орендодавця і зобов'язується сплачувати Орендодавцю орендну плату.
Згідно із пунктами 1.2-1.7 Договору техніка передається в оренду за заявкою Орендаря, яка направляється у письмовому вигляді або усно. В заявці зазначається місце куди необхідно доставити техніку, тип необхідної техніки, дату початку оренди, а також інші необхідні умови. Техніка передається в оренду почасово. Час фактичного перебування техніки в оренді фіксується уповноваженими на те представниками Сторін (час початку та час закінчення оренди) в талонах Орендаря, які оформляються щоденно. Орендар не відповідає за охорону і збереження техніки. Екіпажем є працівники Орендодавця. Вони підпорядковується розпорядженням Орендодавця щодо керування технікою та її технічної експлуатації і розпорядженням Орендаря щодо комерційної експлуатації техніки. Під час використання орендованої техніки екіпаж Орендодавця повинен підпорядковуватися уповноваженим представникам Орендаря. Орендодавець несе відповідальність за дотримання правил технічної безпеки, правил охорони праці, правил виробничої санітарії та пожежної безпеки його працівниками при керуванні орендованою технікою. По закінченню місяця, в якому орендувалась Техніка, Сторонами складається Акт наданих послуг оренди в якому зазначається фактичний час оренди та її вартість за місяць.
Відповідно до пунктів 3.1-3.3 Договору вартість оренди техніки та вартість її транспортування зазначаються в Специфікації до даного Договору (Додаток №1), що є його невід'ємною частиною. Орендодавець щомісячно надає Акти наданих послуг оренди Орендарю в яких зазначається кількість орендованої техніки, вартість транспортування техніки, фактичний час перебування техніки в оренді та вартість оренди відповідно до фактичного часу використання техніки. Орендар повинен протягом 3-х робочих днів з моменту отримання кожного Акту наданих послуг оренди розглянути і підписати надані Акти, або надати мотивовану відмову з переліком зауважень. Підписані сторонами Акти наданих послуг оренди є підставою для оплати Орендодавцю. Розрахунок за оренду техніки Орендар проводить протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту наданих послуг оренди. Орендодавець зобов'язаний протягом строку, встановленого податковим законодавством, зареєструвати оформлену згідно ст. 201 Податкового кодексу України податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відповідальність за правильність оформлення та реєстрацію податкових накладних в строки та у відповідальності до вимог податкового законодавства несе Орендодавець.
Пунктами 6.1-6.2 Договору сторони передбачили його дію з моменту підписання сторонами до 31.12.2024. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором.
На виконання умов Договору орендодавцем були надані послуги орендарю з оренди, що підтверджується актами наданих послуг № 20 від 27.05.2024 на суму 118 398,24 грн з ПДВ; № 2 від 21.03.2024 на суму 200 000 грн з ПДВ;
Вказані Акти наданих послуг підписані представниками сторін, та містять інформацію, що сторони не мають претензій одна до одної щодо наданої послуги.
Відповідно до п 3.1. - 3.2. Договору підписані сторонами Акти наданих послуг оренди є підставою для оплати Орендодавцю. Розрахунок за оренду техніки Орендар проводить протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту наданих послуг оренди.
ТОВ “ВІВАТ ІНВЕСТ» частково сплатило заборгованість за вищевказаними актами на суму 200 000 грн з ПДВ., що підтверджується платіжною інструкцією № 324 від 06.03.2024 на суму 200 000 грн з ПДВ.
Станом на 11.09.2024 сума залишку заборгованості ТОВ “ВІВАТ ІНВЕСТ» з орендних платежів складає 118 398,24 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» звернулось до суду з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» 118 368,24 грн заборгованості за Договором оренди № 22/02-24 від 01.02.2024.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» звернулось з зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» 53 066,37 грн збитків, завданих останнім, у зв'язку з невиконанням зобов'язання, встановленого пунктом 201.10 ст. 201 ПК України щодо реєстрації в ЄРПН дев'яти податкових накладних на загальну суму 318 398,24 грн, у т. ч. ПДВ 53 066,37 грн., що позбавило ТОВ “Віват Інвест» права на податковий кредит з ПДВ.
Рішенням господарського суду від 24.12.2024 первісний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» 118 398 (сто вісімнадцять тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 24 коп. заборгованості, 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Зустрічний позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» 53 066 (п'ятдесят три тисяч шістдесят шість) грн 37 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи вказане рішення господарським судом було встановлено факт невиконання зобов'язання в частині сплати Товариством з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» заборгованості за Договором оренди № 22/02-24 від 01.02.2024 у розмірі 118 368,24 грн.
Окрім того, судом було задоволено зустрічні позовні вимоги, оскільки порушення обов'язку з реєстрації податкових накладних у встановлені законодавством строки зі сторони ТОВ «БК «Євробудгруп» позбавило ТОВ “ВІВАТ ІНВЕСТ» можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 53 066,37 грн, що фактично є збитками вказаної особи.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Під виконанням зобов'язань слід розуміти здійснення кредитором і боржником дій щодо реалізації прав та обов'язків, що випливають з договору.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із п. 1 та п. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до п 3.1. - 3.2. Договору підписані сторонами Акти наданих послуг оренди є підставою для оплати Орендодавцю. Розрахунок за оренду техніки Орендар проводить протягом 5 банківських днів з моменту підписання відповідного Акту наданих послуг оренди.
В матеріали справи надано підписані сторонами Акти наданих послуг № 20 від 27.05.2024 на суму 118 398,24 грн з ПДВ; № 2 від 21.03.2024 на суму 200 000 грн з ПДВ.
ТОВ “ВІВАТ ІНВЕСТ» частково сплатило заборгованість у розмірі 200 000 грн з ПДВ., що підтверджується платіжною інструкцією № 324 від 06.03.2024.
Сума залишку заборгованості складає 118 398,24 грн.
Відповідачем не надано доказів виконання умов договору оренди щодо своєчасної та повної сплати орендних платежів, з огляду на що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та стягнення з відповідача суми залишку заборгованості у розмірі 118 398,24 грн з ПДВ.
Щодо зустрічного позову колегія зазначає наступне.
Як встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.201.10. Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
В силу п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як встановлено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Отже, наведеними вище нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
У постанові від 01.03.2023 у справі № 925/556/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 1 січня 2015 року ПК України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Тобто саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ. Відповідно, лише зареєстрована в ЄРПН накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення. Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. ( висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
У постанові від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 Верховний Суд зазначав, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних), можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо. Господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності Відповідача, зокрема, стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов'язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
ТОВ “Віват Інвест» 11.10.2024 направило ТОВ “Будівельна компанія “Євробудгруп» вимогу № 414 від 11.10.2024 про сплату збитків в розмірі 53 066,37 грн, в зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних на вказану суму.
Відповідачем за зустрічною позовною заявою не надано доказів складання та реєстрації податкових накладних. Зазначені обставини останнім не спростовується та не заперечується.
Господарський суд, врахувавши, що виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, з огляду на що бездіяльність Відповідача зумовила неможливість покупця послуг включення сум ПДВ до податкового кредиту, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, дійшов висновку, що зазначена сума, фактично, є збитками цієї особи, що є підставою для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача за зустрічним позовом суму збитків в розмірі 53 066,37 грн.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін в межах поданої апеляційної скарги, колегія погоджується з висновками господарського суду вважає їх правильними та обґрунтованими.
Апелянт не погодився з рішенням господарського суду в частині розподілу судових витрат понесених сторонами у справі та вважає, що суд повинен був стягнути з ТОВ «БК «Євробудгруп» різницю в сплаті судового збору у розмірі 605,20 грн.
Розподіл судових витрат відповідно до статті 129 ГПК здійснюється судом за результатами вирішення спору.
Порядок розподілу судових витрат визначено у статті 129 ГПК, за змістом якої судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1). Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4). У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина 11). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
За результатами розгляду справи, у зв'язку із задоволенням первісного позову позивач за первісним позовом має право на відшкодування судових витрат за первісним позовом, відповідно позивач за зустрічним позовом має право на відшкодування судових витрат в частині зустрічного позову.
Рішенням господарського суду за результатами розгляду первісного позову було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
Окрім того за результатами розгляду зустрічного позову стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ “ЄВРОБУДГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
Таким чином господарським судом було правильно покладено витрати зі сплати судового збору за результатом розгляду як первісного так і зустрічного позову.
З огляду на викладене, колегія зазначає, що наведені доводи апеляційної скарги, щодо не здійснення судом зарахування під час розподілу судового збору, не є підставою для скасування правильного по суті рішення, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, з огляду на що апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІВАТ ІНВЕСТ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 у справі № 908/2429/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 у справі № 908/2429/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 17.09.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко