вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2025 р. Справа№ 910/1965/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Руденко М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Діамет"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025
у справі №910/1965/25 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Фермерського господарства "Талісман-Агро"
до Приватного підприємства "Компанія "Діамет"
про стягнення 109 296,00 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Фермерське господарство "Талісман-Агро" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Компанія "Діамет" 109 296,00 грн попередньої оплати, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором підряду в частині виконання ремонту транспортного засобу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/1965/25 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного підприємства "Компанія "Діамет" на користь Фермерського господарства "Талісман-Агро" 109 296 грн 00 коп. безпідставно набутих коштів та 2 422 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач взяв на себе зобов'язання відремонтувати транспортний засіб - автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 .
Водночас, з огляду на надані відповідачем докази, вони не підтверджують ремонт саме вказаного автомобіля, оскільки зафіксований на фото- та відеодоказах автомобіль не мітить ані державного номерного знаку, ані номеру кузову.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1965/25 заяву Фермерського господарства "Талісман-Агро" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства "Компанія "Діамет" на користь Фермерського господарства "Талісман-Агро" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн 00 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Компанія "Діамет" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/1965/25 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1965/25 та відмовити в задоволенні вимог щодо компенсації витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на наступне:
- суд першої інстанції не виявив бажання встановити дійсні обставини справи, перейшовши до загального позовного провадження, а натомість 04.04.2025 року виніс ухвалу про відмову у переході до загального провадження;
- позивач, не надавши належні докази, позбавив суд першої інстанції можливості встановити строки виконання угоди, загальну вартість та обсяг необхідних робіт;
- позивачем не надано доказів направлення претензії від 06.01.2025 на адресу відповідача;
- позивач уникнув уточнення робіт з ремонту, стану його виконання, місце перебування даного автомобіля на даний час, фото чи відео фіксації стадії виконання чи не виконання робіт з ремонту автомобіля;
- між позивачем та відповідачем була усна домовленість щодо етапів ремонту, яка полягала в тому що на базі СТО за адресою м. Київ, вул. Янтарна, 2 буде здійснено ремонт, а фактично відновлення автомобіля позивача;
- задоволені судом першої інстанції витрати позивача на підготовку позовної заяви по зразку з аналогічної справи у розмірі 12 000,00 грн є явно завищеними та взагалі підлягають зменшенню.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1965/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія «Діамет» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1965/25 та повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 30.06.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Діамет" в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/1965/25 та надано строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 3633,60 грн.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія «Діамет» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/1965/25 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія «Діамет» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1965/25; повідомлено учасників, що апеляційна скарга буде розглянута у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позиції учасників справи
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
30.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить розглянути справу з викликом сторін.
Стосовно даного клопотання колегія суддів зазначає, що воно вже розглядалось судом апеляційної інстанції в ухвалі суду від 30.06.2025, в якій було встановлено, що оскільки предметом позову в даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, враховуючи не доведення заявником конкретних обставин стосовно необхідності розгляду апеляційної скарги із викликом учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання в про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
У відповіді на відзив заявником не наведено інших мотивів для необхідності розгляду справи із викликом сторін, а тому відповідне клопотання колегія суддів відхиляє.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Приватним підприємством "Компанія "Діамет" було виставлено Фермерському господарству "Талісман-Агро" рахунок №А266 від 20.10.2024 на суму 109 296,00 грн щодо ремонту (рихтувальні роботи, зварювальні роботи, розбирання/збирання салону, малярні роботи) транспортного засобу - Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 .
13.12.2024 Фермерським господарством "Талісман-Агро" було сплачено на користь Приватного підприємства "Компанія "Діамет" 109 296,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1429 від 13.12.2024.
За твердженнями позивача, відповідач до виконання робіт не приступив і вищезазначену суму грошових коштів не повернув.
Фермерське господарство "Талісман-Агро", 06.01.2025 направило Приватному підприємству "Компанія "Діамет" претензію №01 від 06.01.2025, в якій у зв'язку з невиконанням ремонтних робіт вимагало повернути попередню оплату у розмірі 109 296,00 грн.
Однак вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення.
Оскільки відповідачем не було проведено ремонт автомобіля і не було повернуто суму попередньої оплати, позивач звернулося з даним позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина перша статті 638 Цивільного кодексу України визначає, що укладеним є договір, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої цієї статті договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Особа, яка отримала оферту, яка містить усі істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною умовами оферти у разі її прийняття, виражає свою згоду щодо змісту істотних умов договору або навпаки незгоду у момент ознайомлення із змістом пропозиції.
Згідно зі статтею 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до частини першої статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц) зауважила, що слід відрізняти правочин як вольову дію суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи. Зокрема, виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.
Як було зазначено вище, відповідачем було виставлено позивачу рахунок №А266 від 20.10.2024 на суму 109 296,00 грн щодо ремонту (рихтувальні роботи, зварювальні роботи, розбирання/збирання салону, малярні роботи) транспортного засобу - Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 .
Вищезазначений рахунок було повністю оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №1429 від 13.12.2024, копія якої міститься в матеріалах даної справи.
А тому, є вірним висновок суду першої інстанції, що між сторонами укладено договір у спрощений спосіб, у письмовій формі, зміст якого зафіксований не у формі єдиного документа, а у кількох документах (у вищезазначених рахунку на оплату та платіжному дорученні).
Доводи відповідача, що матеріали справи не містять чітких умов договору, зокрема строків виконання робіт, загальну вартість та обсяг необхідних робіт, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Як вірно вказано судом першої інстанції, правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладення між сторонами договору у спрощений спосіб було спрямоване на виконання відповідачем ремонту автомобіля Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 , а також одночасного обов'язку позивача по здійсненню їх оплати.
Тобто, відповідний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, за яким відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно приписів статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
Як вірно встановив суд першої інстанції, розрахунки між сторонами за ремонт автомобіля було визначено на умовах попередньої оплати.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Положеннями статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Виходячи з доказів, які містяться у матеріалах справи, а також беручи до увагу ту обставину, що договір було укладено у спрощений спосіб, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки.
Водночас, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань із ремонту транспортного засобу у розумні строки.
Доводи апелянта, що ним виконано ремонт транспортного засобу належним чином, судом першої інстанції правомірно відхилені, оскільки із наданих відповідачем доказів неможливо встановити, що останнім проводився ремонт саме транспортного засобу Volvo, д.н.з. НОМЕР_1 , win: НОМЕР_2 , оскільки зафіксований на фото- та відеодоказах автомобіль не мітить ані державного номерного знаку, ані номеру кузову.
Крім того, відповідні фото та відеофіксація не можуть бути належними та допустимими доказами як проведення відповідачем ремонтних робіт, так і прийняття їх позивачем.
Жодних інших доказів виконання ремонту зазначеного автомобіля матеріали справи не містять.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин 2 - 4 статті 849, частини 2 статті 852, частиною 3 статті 858 ЦК України.
Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин 2-4 статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Так, частинами 2, 3 вказаної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов, які напряму залежать від наявності порушень умов договору в діях підрядника, при цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.
Натомість частина 4 зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору (без будь-яких причин та умов), але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору. Тобто, вказана правова норма презюмує правомірність дій підрядника при виконанні договору і саме тому в разі відмови від договору виникає обов'язок замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати його збитки, на відміну від пункту 2 цієї норми, яка врегульовує право замовника на відмову якраз у випадку невиконання зобов'язань підрядником.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Подібні за замістом висновки наведені в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19.
У зв'язку із невиконанням відповідачем робіт за договором, у позивача виникло право на односторонню відмову від договору на підставі частини 2 статті 849 ЦК України.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення вимоги від договору, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією № 1 від 06.01.2025, в якій зазначив про ненадання відповідачем послуг з ремонту транспортного засобу та просив повернути здійснену передплату у розмірі 109 296,00 грн.
Доводи відповідача, що із матеріалів справи неможливо встановити, кому саме було направлено відповідну претензію, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи міститься фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 06.01.2025, з якого вбачається направлення претензії саме ПП «Компанія «Діамет».
Більше того, як вірно зазначено судом першої інстанції, одностороння відмова від договору підряду реалізована позивачем на підставі частини 2 статті 849 ЦК України також шляхом подання позову.
Згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.
А тому, оскільки позивач на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України в односторонньому порядку відмовився від договору підряду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що сплачені кошти у розмірі 109 296,00 грн підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України.
Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1965/25 стягнуто з Приватного підприємства "Компанія "Діамет" на користь Фермерського господарства "Талісман-Агро" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн 00 коп.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи копію договору надання правничої допомоги № 56/11-23 від 09.11.2023, укладеного між Адвокатським бюро "Корж та партнери" та Фермерським господарством "Талісман-Агро" та додаткову угоду до вказаного договору.
Вказаною додатковою угодою сторони погодили, що бюро надає клієнту правову допомогу у спорі із ПП "Компанія Діамент" щодо стягнення коштів за договором підряду (послуг) ремонту автомобіля через невиконання умов договору на користь ФГ "Талісман-Агро". Розмір винагороди бюро становить грошову суму у формі фіксованої оплати та складає 25 000,00 грн.
02.06.2025 Адвокатським бюро "Корж та партнери" та Фермерським господарством "Талісман-Агро" підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №1 на суму 25 000,00 грн, яким зафіксовано факт належного надання послуг виконавцем відповідно до умов договору.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Колегією суддів враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Як вбачається із умов договору, сторонами погоджено саме фіксований розмір гонорару у сумі 25 000,00 грн, як це передбачено вимогами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
А тому доводи відповідача стосовно неспівмірності заявленої суми обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.
Водночас, частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У позовній заяві позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у розмірі 12 000,00 грн (витрати на правову (правничу) допомогу).
Частиною 6 ст. 129 ГПК України встановлено, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Позивач не довів, що не міг передбачити витрати на правову допомогу у сумі 25 000,00 грн, які ним були заявлені в клопотанні про ухвалення додаткового рішення.
А тому, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив заяву позивача, поклавши на відповідача 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи відповідача щодо безпідставної відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відхиляються колегією суддів з наступних підстав.
Згідно з частиною 4 статті 250 ГПК України, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відповідно до частини 1 статті 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
За приписами частини 3 статті 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Частиною 5 статті 12 ГПК України встановлено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, зокрема, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження (частина 1 статті 247 ГПК України).
За змістом частини 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує, зокрема, ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У даному випадку, зважаючи на характер спірних правовідносин, предмет та обсяг доказування, значення справи для сторін, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність необхідності здійснювати її розгляд у загальному позовному провадженні, а доводи, наведені відповідачем, не спростовують вказаних висновків суду для призначення даної справи у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 та додаткового рішення Господарського суду міста Києвавід 16.06.2025 у справі №910/1965/25.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Діамет" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1965/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 у справі №910/1965/25 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/1965/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Руденко