79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" вересня 2025 р. Справа № 909/1243/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді С.М. Бойко
І.Ю. Панова
розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" за №23/07/25/1 від 23.07.2025 року (вх.№01-05/2397/25 від 04.08.2025 року)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року (суддя І.М. Скапровська; повне рішення складено 20.06.2025 року)
у справі №909/1243/24
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" (надалі ПрАТ "Тисмениця-Риба")
про стягнення 2 551 260, 20 грн неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди за договором № 20/16 від 29.07.2016 за період з 01.12.2021 до 04.11.2024 та судового збору,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24 частково задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях. Стягнуто з ПрАТ "Тисмениця-Риба" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях 2369007,08 грн - неустойки за несвоєчасне повернення об'єкта оренди за договором №20/16 від 29.07.2016 за період з 01.12.2021 до 04.11.2024 та 35535,19 грн - судового збору.
Відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду.
Разом з апеляційною скаргою скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, обґрунтовуючи тим, що оскаржуване рішення не надходило поштою. Зазначає, що через специфіку розташування підприємства відсутній доступний інтернет. Стверджує, що без ознайомлення з висновками оскаржуваного рішення апелянт був позбавлений можливості своєчасно підготувати і подати апеляційну скаргу, що, на думку скаржника, є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. З урахуванням наведеного, скаржник просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24, наведені у клопотанні Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба". Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" за №23/07/25/1 від 23.07.2025 року (вх.№01-05/2397/25 від 04.08.2025 року) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24 залишено без руху. Зобов'язано скаржника до 25.08.2025 року подати докази здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у встановлених Законом України “Про судовий збір» порядку та розмірі, а саме - в сумі 57403,35 грн. Також у вказаній ухвалі роз'яснено скаржнику, що відповідно до ст. 256 ГПК України він має право звернутись із заявою та повідомити суд апеляційної інстанції про інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24.
У вказаній ухвалі апеляційний господарський суд звернув увагу на те, що стаття 170 Господарського процесуального кодексу України містить вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення. Зокрема, у вказаній статті зазначено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити підстави заяви (клопотання, заперечення) та перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Скаржник не додав докази, які б підтверджували обставини, наведені у заявленому клопотанні, а відтак суд визнав неповажними підстави, зазначені скаржником у клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (вх.№01-05/2397/25 від 04.08.2025 року).
25.08.2025 року через систему «Електронний суд» скаржник подав заяву №22/08/25/1 від 22.08.2025 року (вх.№01-04/6546/25 від 25.08.2025 року), до якої додав фото квитанції про оплату судового збору в сумі 57403,35 грн та фото довідки №21/08/25/1 від 21.08.2025 року.
У наведеній довідці вказано, що через специфіку місця розташування ПрАТ "Тисмениця-Риба" та місця проживання його директора доступний інтернет зв'язок на час війни відсутній та заборонено використання технічних літальних апаратів.
26.08.2025 року на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла заява №22/08/25/1 від 22.08.2025 року (вх.№01-04/6546/25 від 26.08.2025 року), до якої скаржником долучено оригінали документів, фото яких містилися у додатках до заяви скаржника від 25.08.2025 року (вх.№01-04/6546/25 від 25.08.2025 року).
При постановленні ухвали колегія суддів виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
У рішенні від 13.06.2019 № 4-рн/2019 Конституційний Суд України вказав, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, слід розуміти як гарантоване особі право на перегляд її справи в цілому судом апеляційної інстанції; забезпечення права на апеляційний перегляд справи - одна з конституційних засад судочинства - спрямоване на гарантування ефективного судового захисту прав і свобод людини і громадянина з одночасним дотриманням конституційних приписів щодо розумних строків розгляду справи, незалежності судді, обов'язковості судового рішення тощо (абз. 13 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини названого рішення).
Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абз. 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17.03.2020 № 5-р/2020).
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та, у визначених законом випадках, касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
За змістом частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При розгляді справ суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 11 ГПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France (заява №23805/94) ЄСПЛ вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Разом з тим, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, зокрема, норм ГПК України.
Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
За приписами частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Положеннями частин другої, третьої статті 256 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повне рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24 складено 20.06.2025 року.
Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24 в межах встановленого законом процесуального строку є 10.07.2025 року.
Як вбачається з відповіді №13393236 від 08.08.2025 року, сформованої за запитом відповідального працівника Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 , ПрАТ "Тисмениця-Риба" має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС (дата реєстрації - 20.11.2023 року).
В Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24 (№128274746 у вказаному реєстрі судових рішень) зазначено: «Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2025».
З урахуванням наведеного суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.
Частиною 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Вказаною частиною також визначено, що електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Згідно із частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як було зазначено вище, скаржник у клопотанні про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження обґрунтовував тим, через специфіку розташування підприємства відсутній доступний інтернет.
У вище наведеній довідці №21/08/25/1 від 21.08.2025 року вказано, що через специфіку місця розташування ПрАТ "Тисмениця-Риба" та місця проживання його директора доступний інтернет зв'язок на час війни відсутній.
24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.04.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан триває дотепер.
Отже, враховуючи усе вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що скаржником зареєстровано електронний кабінет у 2023 році, тобто після запровадження воєнного стану в країні, що спростовує доводи апелянта про відсутність інтернету під час війни, адже для реєстрації електронного кабінету необхідний доступ до інтернету.
Зареєструвавши електронний кабінет після запровадження воєнного стану у 2023 році, скаржник підтвердив наявність доступу ПрАТ "Тисмениця-Риба" до інтернету під час війни.
Заява №22/08/25/1 від 25.08.2025 року (вх.№01-04/6546/25 від 25.08.2025 року) була надіслана до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд», що також підтверджує доступ скаржника до інтернету під час війни.
Щодо поданої скаржником довідки №21/08/25/1 від 21.08.2025 року апеляційний господарський суд зазначає, що у вказаній довідці відсутні відомості про посадову особу (прізвище та ініціали, назва установи, посада тощо), яка сформувала наведену довідку. Зі змісту цієї довідки неможливо встановити, хто її сформував.
У заяві №22/08/25/1 від 22.08.2025 року (вх.№ 01-04/6546/25 від 26.08.2025 року) скаржником зазначено, що він додає довідку військової частини.
Водночас, зі змісту поданої апелянтом довідки неможливо встановити, якою військовою частиною така довідка сформована, оскільки у ній відсутні прізвище та посада особи, яка сформувала довідку, а також відсутня назва військової частини.
Також апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у резолютивній частині ухвали від 08.08.2025 року скаржнику було роз'яснено, що відповідно до ст. 256 ГПК України він має право звернутись із заявою та повідомити суд апеляційної інстанції про інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24.
У поданих заявах №22/08/25/1 від 22.08.2025 року (вх.№01-04/6546/25 від 25.08.2025 року) та №22/08/25/1 від 22.08.2025 року (вх.№01-04/6546/25 від 26.08.2025 року) апелянт зазначає ті ж підстави, які судом вже були визнані неповажними в ухвалі від 08.08.2025 року.
Питання поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим, і таким, що суперечить нормам процесуального законодавства.
У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи зі змісту частин другої, третьої статті 256 ГПК України, клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Верховний Суд в постанові від 13.11.2024 у справі № 910/13689/22 зазначив, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постанові від 14.04.2025 року у справі № 904/2796/22 та постанові від 16.04.2025 року у справі №916/3517/24.
Відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, враховуючи вищеописані норми процесуального закону, судову практику Верховного Суду та наведені вище обставини, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що скаржником пропущено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24.
Підстави, наведені апелянтом, колегією суддів визнаються неповажними, оскільки такі підстави не підтверджені належними і допустимими доказами.
При постановленні даної ухвали колегія суддів виходить з таких мотивів.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищеописані норми процесуального закону, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24 необхідно відмовити, з урахуванням розумного строку для вчинення процесуальної дії.
Керуючись п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 114, 234, 260, 261, 281 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24, наведені у заявах Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба".
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Тисмениця-Риба" за №23/07/25/1 від 23.07.2025 року (вх.№01-05/2397/25 від 04.08.2025 року) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 12.06.2025 року у справі №909/1243/24 в межах розумного строку для вчинення процесуальної дії.
Надіслати ухвалу учасникам справи в порядку, визначеному ст.ст. 242, 285 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання.
Строки та порядок оскарження ухвал (постанов) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя С.М. Бойко
Суддя І.Ю. Панова