79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" вересня 2025 р. Справа №914/468/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді М.Б. Желік
І.Ю. Панова,
розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича б/н від 18.06.2025 року (вх. № 01-05/1867/25 від 18.06.2025 року)
на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року (суддя Б.І.Яворський; повне рішення складено 09.06.2025 року)
у справі № 914/468/25
за позовом: Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» (надалі АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс»)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича (надалі ФОП Пилипець П.Я.)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика морозива хладопром» (надалі ТзОВ «Фабрика морозива хладопром»)
про стягнення 115258,13 грн страхового відшкодування,
Короткий зміст позовних вимог
24.02.2025 року АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Пилипець П.Я. про стягнення 115258,13 грн страхового відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем як страховиком транспортного засобу Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 здійснено виплату страхувальнику страхового відшкодування, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, винного у пошкодженні застрахованого позивачем автомобіля згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 006-2047741/03НТ з додатковою угодою №1 від 07.08.2023 року до нього, а саме в сумі 115258,13 грн виплаченого страхового відшкодування.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у справі №914/468/25 задоволено позов АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс». Стягнуто з ФОП Пилипця П.Я. на користь АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» 115258,13 грн матеріальної шкоди та 3028,00 грн судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 21.07.2023 року між Страховою компанією «Брокбізнес» (назву змінено на АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс») та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №006-2047741/03НТ з додатковою угодою №1 від 07.08.2023 року до нього, згідно якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати ДТП, ПДТО, незаконне заволодіння, стихійні лиха, пожежа, напад тварин, падіння предметів/дерев щодо автомобіля марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що 17.05.2024 року настав страховий випадок у місті Пустомити по вул. Грушевського, 2А, а саме згідно даних відділу поліції №3 (м.Пустомити) Львівського районного управління поліції №2 ГУНП у Львівській області, пошкодження автомобіля марки Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 (капота та вітрового скла) сталося внаслідок падіння парасолі з металевою основою №108298, яка знаходилась поблизу магазину за адресою вул. Грушевського, 2А у м.Пустомити Львівської області, яка є власністю ТзОВ «ФМ Хладопром».
На виконання вимог договору добровільного страхування наземного транспорту позивач виплатив особі, що здійснювала ремонт застрахованого автомобіля Toyota Rav 4, д.р.н. НОМЕР_1 , страхову виплату в розмірі 115258,13 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 272600 від 30.05.2024 року.
Місцевим господарським судом встановлено, що фактичним користувачем майна ТзОВ «ФМ Хладопром» є ФОП Пилипець П.Я. згідно договору оренди устаткування №5575 від 24.10.2022 року та акту приймання-передачі №291-2024 від 12.04.2024 року, за яким ФОП Пилипцю П.Я. було передано обладнання, зокрема, зонт 3.5*3.5 з логотипом «Хрещатик».
З урахуванням наведеного суд першої інстанції встановив, що на момент настання страхового випадку, а саме 17.05.2024 року парасоля з металевою опорою №108298 та ж/б плитами до неї знаходилась у користуванні відповідача, про що свідчить той факт, що за актом прийому-передачі №291-2024 від 12.04.2024 разом із парасолею було передане і інше обладнання, яке використовувалось відповідачем у господарській діяльності.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідач, як тимчасовий володілець устаткування, допустив настання страхового випадку, адже не упевнився у надійності кріплення конструкції та не дотримався правил безпеки вмонтованого устаткування, а відтак позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема зазначає, що долучений до матеріалів справи акт прийому-передачі №291-2024 від 12.04.2024 року підписаний ОСОБА_2 , яка не мала повноважень на підписання від імені відповідача вказаного акта, наведена обставина узгоджується з долученою до матеріалів справи заявою свідка ОСОБА_3 . Заявляє, що в момент монтування обладнання акт прийому-передачі не відповідав вимогам, зазначеним в п.3.3 договору, оскільки не був підписаний уповноваженою особою орендодавця, на ньому міститься лише відтиск печатки ТзОВ «Фабрика морозива Хладопром», що не дає такому акту правового значення, а самого факту передачі обладнання не було. За твердженням апелянта, спірне обладнання було залишено за відповідною адресою самовільно. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у справі №914/468/25 у справі №914/468/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджуються з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що відповідно до умов договору оренди від 24.10.2022 року та акта прийому-передачі від 12.04.2024 року відповідачу передано зокрема зонт 3,5*3,5 з логотипом «Хрещатик» номер 108298, а відтак відповідач був зобов'язаний утримувати устаткування у технічно справному стані. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у справі №914/468/25 у справі №914/468/25 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Третя особа подала відзив на апеляційну скаргу, в якому не погодилася з доводами скаржника. Вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що відповідач прийняв у користування зонт 3,5*3,5 з логотипом «Хрещатик» номер 108298. Вказує на те, що жодних повідомлень про непридатність устаткування від відповідача не надходило. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у справі №914/468/25 у справі №914/468/25 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Апеляційне провадження у справі
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/468/25 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: М.Б. Желіка, І.Ю. Панову.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/468/25 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З'ясовуючи обставини стосовно ознайомлення учасників справи з порядком розгляду даної справи, суд встановив таке.
Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 року про розгляд справи №914/468/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 23.06.2025 року доставлено до електронних кабінетів позивача та третьої особи, що підтверджується довідками відповідального працівника суду.
27.06.2025 року вказану ухвалу надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
02.07.2025 року ухвала від 23.06.2025 року вручена відповідачу, що підтверджується відповідною відміткою АТ «Укрпошта» на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0601164142438.
Вищенаведеним підтверджується те, що суд вчинив дії щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи №914/468/25.
Від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича на рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у справі №914/468/25, яке є предметом оскарження.
При ухваленні постанови колегія суддів виходить з таких мотивів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд визнав необхідним ухвалити постанову у цій справі в межах розумного строку.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 21.07.2023 року між Страховою компанією «Брокбізнес» (страховик) та Шуневич Олег Борисович (страхувальник) в інтересах вигодонабувача Шуневича Бориса Степановича укладено договір страхування наземного транспорту №006-2047741/03НТ та додаткову угоду №1 до вказаного договору від 07.08.2023 року, за умовами якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати ДТП, ПДТО, незаконне заволодіння, стихійні лиха, пожежа, напад тварин, падіння предметів/дерев щодо автомобіля марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 .
За положеннями пункту 5 договору страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 6.1 договору строк дії договору до 20.07.2024 року.
Як вбачається з копії повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 20.05.2024 року за вх.№15362, 17.05.2024 року за адресою м. Пустомити, вул. Грушевського, буд. 2А відбувся страховий випадок, а саме на автомобіль марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 біля продуктового магазину близько 12 год. 25 хв. парасоля на металевій опорі, яка знаходилась перед входом в магазин, впала на автомобіль і його пошкодила.
В матеріалах справи наявні копії пояснення та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 17.05.2024 року, що підтверджує вказані у повідомленні обставини.
Також до матеріалів справи додані фото, що фіксують вищевказані обставини.
Відповідно до копії рахунку-фактури №ДМ00066901 від 20.05.2024 року та копії акта виконаних робіт №161394 від 25.06.2024 вартість ремонту автомобіля марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 становить 115258,13 грн.
Згідно копії страхового акта №118687/1 від 27.05.2024 року та розрахунку страхового відшкодування вартість страхового відшкодування становить 115258,13 грн.
В матеріалах справи наявна копія листа за вих.№2667-01 від 14.12.2023 року, згідно якого повідомлено клієнтів та партнерів про те, що Страхова компанія «Брокбізнес» змінило своє офіційне найменування на АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс».
Відповідно до платіжної інструкції №272600 від 30.05.2024 року АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» сплатило грошові кошти у розмірі 115258,13 грн. особі, що здійснювала ремонт застрахованого автомобіля Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 .
АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» звернулось до ТзОВ «Фабрика морозива хладопром» з листом за вих.№3117 від 03.06.2024 року, в якому повідомило ТзОВ «Фабрика морозива хладопром» про обставини страхового випадку та просило надати інформацію, хто станом на 17.05.2024 року є фактичним користувачем парасолі з номером 108298 з логотипом «Хрещатик», яка була встановлена по АДРЕСА_1 та чи наявні будь-які договори чи акти прийому-передачі стосовно вищевказаної парасолі.
Як вбачається з копії листа №04/06/2024 від 04.06.2024 року, ТзОВ «Фабрика морозива хладопром» повідомила АТ «Страхову компанію «ББС Іншуранс» про те, що фактичним користувачем майна, яке зазначене у листі позивача, є ФОП Пилипець П.Я.
В матеріалах справи наявна копія договору оренди устаткування №5575 від 24.10.2022 року, укладеного між ТзОВ «Фабрика морозива Хладопром» (орендодавець) та ФОП Пилипцем П.Я. (орендар), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування устаткування, що вказується у відповідному акті прийому-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.
В п.4.1, 4.3 договору зазначено, що договір діє до 31.12.2023 року, і якщо жодна із сторін за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про його розірвання, то цей договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, на тих же умовах.
В матеріалах справи відсутні докази про розірвання договору оренди устаткування №5575 від 24.10.2022 року.
Як вбачається з копії акта прийому-передачі №291-2024 від 12.04.2024 року від ТзОВ «Фабрика морозива хладопром» до ФОП Пилипця П.Я. передано устаткування, зокрема зонт 3,5*3,5 з логотипом «Хрещатик» з номером 108298.
В матеріалах справи наявна заява свідка від 19.05.2025 року ОСОБА_3 , в якій зазначено, що ОСОБА_2 перебувала у неї на стажуванні та не перебувала у жодних відносинах з ФОП Пилипцем П.Я. Також вказано, що акт прийому-передачі №291-2024 від 12.04.2024 року було підписано ОСОБА_2 помилково.
Зі змісту копії акта №292-2024 від 23.07.2024 року вбачається, що ФОП Пилипець П.Я. повернув ТзОВ «Фабрика морозива Хладопром» зонт 3,5*3,5 з логотипом «Хрещатик» за номером 108298.
АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» звернулося до ФОП Пилипця П.Я. з листом за вих.№3119 від 05.06.2024 року, в якому просила відповідача сплатити страхове відшкодування в сумі 115258,13 грн, яке було оплачене позивачем за наслідками страхового випадку.
Відповідач не сплатив зазначеної суми коштів, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно із частиною 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 108 Закону України «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
У цій справі судом встановлено, що Страхова компанія «Брокбізнес», яка в подальшому перейменована на АТ «Страхову компанію «ББС Іншуранс» (страховик), та ОСОБА_1 (страхувальник) в інтересах вигодонабувача ОСОБА_4 уклали договір страхування наземного транспорту №006-2047741/03НТ та додаткову угоду №1 до вказаного договору від 07.08.2023 року, за умовами якого страховик взяв на себе зобов'язання компенсувати ДТП, ПДТО, незаконне заволодіння, стихійні лиха, пожежа, напад тварин, падіння предметів/дерев щодо автомобіля марки Toyota RAV4, д.н.з. НОМЕР_1 .
Також судом встановлено, що 17.05.2024 року настав страховий випадок, а саме на автомобіль марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 біля продуктового магазину близько 12 год. 25 хв. впала парасоля на металевій опорі, яка знаходилась перед входом в магазин, і пошкодила його, що підтверджено вищеописаними доказами (копіями повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 20.05.2024 року за вх.№15362, страхового акта №118687/1 від 27.05.2024 року, рахунку-фактури №ДМ00066901 від 20.05.2024 року, акта виконаних робіт №161394 від 25.06.2024).
Платіжною інструкцією №272600 від 30.05.2024 року АТ «Страхова компанія «ББС Іншуранс» сплатило грошові кошти у розмірі 115 258,13 грн. особі, котра здійснювала ремонт застрахованого автомобіля Toyota Rav 4, д.н.з. НОМЕР_1 .
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація).
При суброгації, яка регулюється статтею 993 ЦК України та Законом України "Про страхування" у страхових відносинах деліктне зобов'язання продовжує існувати та відбувається лише заміна кредитора - право вимоги переходить від потерпілої особи до страховика.
Отже, оскільки виплата страхового відшкодування позивачем була здійснена на підставі договору страхування до страховика, який виплатив таке відшкодування, перейшли права кредитора і право вимоги в порядку суброгації.
Судом встановлено, що фактичним користувачем парасолі (зонта 3,5*3,5 з логотипом «Хрещатик» з номером 108298), яка впала на автомобіль марки Toyota RAV4 д.н.з. НОМЕР_1 , є ФОП Пилипець П.Я., що підтверджується наявними у справі копіями договору оренди устаткування №5575 від 24.10.2022 та акта прийому-передачі №291-2024 від 12.04.2024 року.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 910/366/21, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 та від 27.05.2025 року у справі № 924/856/24.
В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд критично оцінив твердження відповідача про те, що акт підписаний неуповноваженою особою і не створює жодних правових наслідків, адже з оренди обладнання уже поверталося за власноручно підписаним відповідачем актом №292-2024 прийому-здачі обладнання з оренди від 23.07.2024 року. Крім того, матеріали справ не містять доказів того, що після самовільного монтування, як стверджує відповідач, він звертався до третьої особи з підстав повернення обладнання чи непридатності устаткування для використання. Про те, що була згода відповідача на розміщення парасолі свідчить і те, що, як видно з фото, які містяться у матеріалах справи, та не заперечувалося учасниками процесу, парасоля знаходилася всього за декілька метрів від входу в магазин, і, незважаючи на її немалий розмір, відповідачем не вживалися заходи по її демонтажу.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що акт прийому-передачі №291-2024 від 12.04.2024 року підписаний Волотенко Л.А., яка не мала повноважень на підписання від імені відповідача вказаного акта, а також заяву свідка від 19.05.2025 року, яка стверджує, що акт прийому-передачі було підписано Волотенко Л.А. помилково.
Аргументи апелянта про те, що в момент монтування обладнання акт прийому-передачі обладнання № 292-2024 від 23.07.2024 року не відповідав вимогам, зазначеним в п.3.3 договору, оскільки не був підписаний уповноваженою особою орендодавця, та на ньому містився лише відтиск печатки ТзОВ «Фабрика морозива Хладопром», є непереконливими, оскільки в матеріалах судової справи №914/468/25 наявна копія акта прийому-передачі обладнання № 292-2024 від 23.07.2024 року, підписаного та скріпленого печатками орендодавця і орендаря, що є додатком до пояснення третьої особи ТзОВ «Фабрика морозива Хладопром», сформованого в системі «Електронний суд» 15.04.2025 року.
Таким чином, досліджені судом докази у даній справі в сукупності дають підстави для висновку про доведення позивачем обставин, на які він посилається, враховуючи принцип вірогідності, закріплений у ст. 79 ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Отже, проаналізувавши вищеописані правові норми та обставини цієї справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції законно й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 115 258,13 грн., з урахуванням вимог оцінки доказів, встановлених ГПК України, зокрема принципу вірогідності доказів.
Доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, яке ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення судова колегія констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у справі №914/468/25.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, п. 10 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 8, 86, 114, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пилипця Павла Ярославовича б/н від 18.06.2025 року (вх. № 01-05/1867/25 від 18.06.2025 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 02.06.2025 року у справі №914/468/25 без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя М.Б. Желік
Суддя І.Ю. Панова