Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7350/16-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/373/25
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
18 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України,
встановив:
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці, з середньою освітою, одруженого, працюючого водієм ТДВ «Житомирське АТП 11827», інваліда 3 групи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Судові витрати на суму 1407.36 грн. віднесено на рахунок держави.
Автомобіль I-VAN н.з. НОМЕР_1 , після набрання вироком законної сили, повернуто власнику.
Своє рішення суд мотивував тим, що обвинуваченням не здобуто і не надано суду доказів того, що ОСОБА_7 діючи з необережності порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 10.1, 12.3, 16.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, та ці порушення перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_11 , а викладені в обвинувальному акті обставини винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 , не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому, обвинувачений ОСОБА_7 підлягає виправданню за ч.2 ст. 286 КК України за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
У вироку суду зазначено, що згідно обвинувального акту ОСОБА_7 , обвинувачується в тому, що 05 травня 2016 року о 16 год. 15 хв., керував технічно - справним автомобілем I-VAN А07А-331 реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював рух по ділянці проїзної частини, що за адресою: м. Житомир, вул. Шевченка в напрямку вул. Східної, де перед перехрестям вказаних вулиць здійснив повну зупинку та в подальшому з метою проїхати перехрестя вказаних вулиць, порушуючи вимоги п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, порушивши вимоги п. 16.3 зазначених Правил, ОСОБА_7 не зупинив транспортний засіб перед світлофором так, щоб бачити його сигнал та створив перешкоду для руху пішоходів. Порушивши вимоги п. 10.1 зазначених Правил перед початком руху ОСОБА_7 не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху та відновив рух керованого останнім транспортного засобу I-VAN А07А-331 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Порушивши вимоги п. 12.3 зазначених Правил, при виникненні небезпеки для руху, яку ОСОБА_7 об'єктивно був здатний виявити, не вжив заходів для зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, та як наслідок допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка перетинала проїзну частину вул. Шевченка на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла 9 грудного хребця з розривом зв'язок та вивихом між 9 та 10 грудними хребцями з розчавленням спинного мозку, перелому 9-12 ребер справа, перелому правої тазової кістки, розриву крижово-клубових з'єднань, крововиливу в клітковину середостіння, корені легенів, наднирників, обширного крововиливу в м'які тканини тіла, синців на лівому стегні, правій сідниці, в попереково-крижовій ділянці, правій лопатковій ділянці, тім'яно-потиличній ділянці справа, садна на лівій гомілці та коліні, що входять до комплексу поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, супроводжуються розвитком травматичного шоку та утворились від дії тупого предмета незадовго до моменту смерті, мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя.
Необережні дії, які виразились в порушенні водієм ОСОБА_7 , вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 12.3, 16.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_11 .
Своїми необережними діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілій ОСОБА_11 , ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.
В апеляційній скарзі захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не оспорюючи даний вирок суду у частині виправдання ОСОБА_7 , просять вирок в частині оцінки наданих прокурором доказів змінити, доповнити його мотивувальну частину визнанням їх недопустимими з наведеним у відповідних письмових клопотаннях сторони захисту підстав, а також змінити резолютивну частину даного вироку в частині підстав виправдання ОСОБА_7 , зазначивши п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
Вказують, що суд не перевірив і не спростував наведених стороною захисту доводів про недопустимість наданих прокурором доказів, тобто не виконав вказівки Апеляційного суду Житомирської області, викладені в ухвалі від 19.12.2017 в даній справі, а також відсутності в матеріалах провадження витягу із ЄРДР від 05.05.2016, який би підтверджував той факт, що саме в цей день за даним фактом були внесені відомості про кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 просить оскаржуваний вирок суду скасувати з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши дворічний іспитовий строк.
Покласти на ОСОБА_7 обов'язки передбачені ч.1 ст. 76 КК України, а саме:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1407 гривень 36 копійок.
Зазначає, що вирок суду ґрунтується виключно на показаннях обвинуваченого, які на думку суду, узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про те, що потерпіла рухалася по проїзній частині вулиці Шевченка та впала перед автобусом внаслідок того, що ручний візок, який вона везла, потрапив під колеса транспортного засобу та затягнув її за собою.
Посилається на те, що показання обвинуваченого та свідків захисту про відсутність факту наїзду на потерпілу, а так само про її перебування в горизонтальному положенні в момент наїзду, є неґрунтовним та спростовується висновками експертів за результатами проведення відповідних судово-медичних експертиз.
Зазначає, що покази свідків про те, що ОСОБА_7 розпочав рух керованого транспортного засобу на зелений сигнал світлофору, спростовуються відеозаписом з автомобільного реєстратора керованого обвинуваченим транспортного засобу І-VАN з реєстраційним номером НОМЕР_1 та висновком експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021 за результатами комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, відеозаписом з автомобільного реєстратора також спростовуються показання свідків про те, що потерпіла рухалася по проїзній частині вулиці Шевченка в напрямку вулиці Східної паралельно руху транспортного засобу ОСОБА_7 .
Вказує, що судом безпідставно не взято до уваги як докази сторони обвинувачення висновки експертів за результатами експертизи механізму і обставин дорожньо-транспортної пригоди №3/611 від 26.07.2016 та комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди №КСЕ- 19/106-21/808 від 18.03.2021.
Разом з тим просить провести часткове судове слідство, у ході якого дослідити надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.05.2016 року, протокол слідчого експерименту від 30.05.2017 за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , висновок експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди №3/611 від 26.07.2016, висновок експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021 за результатами комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди, висновок експерта №1230 від 15.07.2016 за результатами проведення судово-медичної експертизи, висновок повторної комісійної судово-медичної експертизи №39 від 06.04.2017.
На апеляційну скаргу захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_10 подані письмові заперечення, в яких просить апеляційну скаргу захисників залишити без задоволення та задовольнити апеляційну скаргу прокурора на цей же вирок.
Потерпіла ОСОБА_16 в судові засідання апеляційного суду не з'явилася, будучи повідомленою належним чином згідно вимог ст.135 КПК України, що підтверджується телефонограмами. Клопотань щодо відкладення судового засідання не надсилала. Разом з тим направила на адресу апеляційного суду заяву в якій просила розгляд даного провадження здійснювати у її відсутність. Просила оскаржуваний вирок залишити без змін, будь яких претензій до ОСОБА_7 не має.
Відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд вказаного кримінального провадження у відсутність потерпілої, яка належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.
Заслухавши доповідь судді, доводи та пояснення учасників апеляційного розгляду, провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисників не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до положень ч.3 ст.374 КПК України, у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначається, серед іншого, підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
При розгляді справи суд повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувавши та надавши їм оцінку з точки зору належності та допустимості.
На думку апеляційного суду, даних вимог Закону суд першої інстанції не дотримався, не надав належної оцінки зібраним доказам: до одних, з наведених у вироці поставився критично, інші - не були ретельно перевірені, зіставлені та належно оцінені у сукупності, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення щодо виправдування ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України у зв'язку з відсутністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
Як вбачається зі змісту оскаржувано вироку суду першої інстанції визнав, що обвинуваченням не здобуто і не надано суду доказів того, що ОСОБА_7 діючи з необережності порушив вимоги пунктів 2.3 (б), 10.1, 12.3, 16.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, та ці порушення перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_11 , а покази обвинуваченого узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про те, що потерпіла рухалася по проїзній частині вулиці Шевченка та впала перед автобусом внаслідок того, що ручний візок, який вона везла, потрапив під колеса транспортного засобу та затягнув її за собою. При цьому, судом першої інстанції визнано докази допустимими та належними.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може.
В судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вчиненні вищевказаного злочину не визнав та пояснив, що він працює водієм маршрутного таксі №58 в ТОВ «СавТранс». 05 травня 2016 року близько 17 год. 00 хв., ввечері, будучи за кермом службового автомобіля, він виконував рейс на автобусі по маршруту №58, рухався по вул. Шевченка в напрямку вул. Східної, зробив зупинку на зупинці, щоб висадити людей. Коли люди вийшли рушив з зупинки та поїхав. Відстань від зупинки до перехрестя 10 м. На світлофорі ніхто з людей дорогу не переходив, проїжджа частина була мокра, була мряка, моросив дощ. Дочекавшись жовтого світла світлофора він почав рух на зелене світло світлофора, який знаходився в зоні його видимості. Виїхавши на перехрестя вулиць Східна-Шевченка, рухаючись в правому ряду, він зупинився та впевнившись в тому, що всі автомобілі стоять, відновив рух на зелене світло світлофора. Однак, почув незрозумілий йому звук - скрегіт, зупинившись, він не зміг зрозуміти що сталося, а коли вийшов з автомобіля, то побачив, що біля переднього правого колеса автомобіля лежить людина, знаходилася вона на відстані десь 50 см. від колеса. Вона на половину знаходилася під автобусом, а саме під бампером, вона лежала на правому боці. Підійшовши до жінки, він побачив, що вона жива і при свідомості, на голові якої була кров, а також у неї був візок. Контакту автомобіля з людиною не було, а скрегіт напевно був від візка, який закотився під машину. Сам візок він не переїжджав, візок знаходився за переднім колесом під автомобілем. В подальшому хтось з людей викликав швидку допомогу, в автомобілі швидкої допомоги жінка ще була жива, поліція приїхала раніше. Також вказав, що автобус високий та габаритний там є «мертва зона» 1.5-2 м. коли людину неможливо побачити, тому коли він почав рух жінку неможливо було побачити і попередити те, що він не бачив. Звідки взялася ця жінка він не знає, він її не бачив, вона переходила дорогу на червоний сигнал світлофора за межами пішохідного переходу, оскільки для нього горів зелений сигнал світлофора. Видимість перехрестя була нормальна, а перед перехрестям високі кущі і там є обмеженість. Скільки було людей в салоні він не пам'ятає, але стоячих місць не було.
Потерпіла ОСОБА_16 в суді першої інстанції пояснила, що вона є донькою померлої ОСОБА_11 та 05 травня 2016 року близько 19 год. 00 хв., повернувшись з роботи додому, побачила, що її мами дома немає. Почекавши її ще десь годину, після чого вона почала дзвонити на 102, де їй повідомили, що сталося ДТП і її мати в морзі. Приїхавши з двоюрідною сестрою до моргу, в приймальному відділення їм повідомили, що морг закритий і що її мати в травматології. По приїзду в травматологію їм повідомили, що її мати вже мертва і померла вона в лікарні, однак за яких обставин вона померла не повідомили, вона бачила лише на лівій руці її матері гематому. Після чого їх відправили додому та сказали прийти вранці, оскільки приїдуть працівники прокуратури і потрібно буде все підписати. Приїхавши на наступний день о восьмій годині ранку в травматологію їй повідомили, що маму забрали в морг, а прокуратура вже все підписала. Потім її викликали до слідчого, де в документах вона побачила, що її матері зробили укол і це призвело до клінічної смерті. Крім того, зазначила, що очевидцем ДТП вона не була, на місце події не їздила. Зріст матері був десь 170 см., вона була сутула, тому зріст міг зменшитися десь максимально на 10 см. Мама ходила з палицею, скаржилася на головні болі, запаморочення були, але не часто, проте чи була в її матері алергія їй не відомо. Візок бачила біля мами в лікарні, він не був пошкоджений і він не був тяжкий. Сам візок вона викинула через 40 днів з дня смерті. Крім того, вона вважає, що таких ушкоджень, які зазначені в обвинувальному акті в її матері взагалі не було. Претензій до обвинуваченого ні матеріальних ні моральних не має, вважає, що він не винний.
Допитана в суді першої інстанції свідок ОСОБА_12 пояснила, що подія була в 2016 році, вона йшла гуляти зі своїм хлопцем та побачила як бабуся потрапила під маршрутку. Як рухалася маршрутка вона не пам'ятає, бабусю вона побачила вже коли вона лежала під правим переднім колесом, але колесо на неї не наїхало. Бабуся була маленького зросту і в неї був візок.
Свідок ОСОБА_13 пояснив, що приблизно років три назад, він йшов з дівчиною та бачив, що бабусю збила маршрутка. Бабуся хотіла вийти на бордюр, спіткнулася та впала назад так як візок її потягнув назад, вона впала під переднє праве колесо. Бабуся рухалася паралельно маршрутці по проїзній частині. При його допиті, слідчим була присутня його мама. Слідчий експеримент з ним проводився, але автобуса при цьому не було.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що 05.05.2016 року вдень, він рухався водієм на маршрутному таксі №58 проїжджав перехрестя вулиць Шевченка та Східної в м. Житомирі у напрямку вокзалу. Коли обвинуваченому загорілося зелене світло світлофору, він побачив, що під Поливанюка автобус, з бордюра впала жінка невеликого зросту, він почав сигналити та автобус зупинився. Він на своєму автобусі продовжив рух за маршрутом.
Свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснила, що подія відбувалася 05 травня 2016 року, після обіду, на перехресті вулиць Східна-Шевченка. Йшов невеликий дощ, моросив, асфальт був мокрий, калюж не було. Вона вийшла з роботи та бачила як їхала маршрутка-автобус на зелений сигнал світлофора, а бабуся йшла вздовж руху автобуса, була геть зігнута, приблизно метр зросту, та хотіла перейти на іншу частину дороги на червоний сигнал світлофора, у неї була палиця та тяжкий візок, якого затягло під автобус, цей візок її потягнув і вона поїхала назад та впала. Після чого, водій вийшов з автобуса, бабуся була при свідомості, вона кричала, стогнала. Через 15 хвилин приїхала швидка допомога, працівники швидкої допомоги виймали бабусю з-під бампера, саме ж колесо автобуса не доїхало до бабусі сантиметрів 30. Після чого її під руки заводили до швидкої. Неповнолітніх дітей на місці події не було. Також зазначила, що сама ж бабуся рухалась по проїжджій частині, контакту між бабусею та автобусом не було, бабуся не могла отримати такі тілесні ушкодження, які зазначені у висновку. Крові на місці ДТП не було.
Надаючи оцінку вищенаведеним показам обвинуваченого та свідків, колегія суддів вважає їх суперечливими та такими, що не узгоджуються між собою, та спростовуються доказами.
Колегія суддів звертає увагу на очевидну суперечливість вищезазначених показів, оскільки твердження про рух потерпілої по проїзній частині вулиці Шевченка у напрямку вулиці Східної паралельно руху транспортного засобу ОСОБА_7 виключає твердження про її перебування на тротуарі вулиці Шевченка навпроти регульованого пішохідного переходу.
Відповідно до висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи №39 від 06.04.2017, виявлені при експертизі трупа ОСОБА_11 тілесні ушкодження могли утворитися в результаті удару виступаючих частин автобусу, що рухався, при наїзді його на пішохода, передачі тілу значної кількості кінетичної енергії, загального струсу тіла та подальшого падіння тіла на дорожнє покриття. Спричинені в результаті ДТП ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які складають тупу поєднану травму тіла, знаходяться у прямому причинному зв'язку із настанням смерті, а безпосередньою причиною смерті став травматичний шок як ускладнення спричинених тілесних ушкоджень. Виходячи з характеру та масивності спричинених тілесних ушкоджень, утворення їх при падінні з положення стоячи без прикладання до тіла значної травмуючої сили неможливе.
Крім того, згідно висновку експерта №1230 від 15.07.2016 за результатами проведення судово-медичної експертизи в момент контакту ОСОБА_11 з автомобілем вона знаходилася у вертикальному, чи близькому до нього положенні, контакт відбувся в ділянці задньої поверхні тіла.
За таких обставин показання обвинуваченого та свідків захисту про відсутність факту наїзду на потерпілу, а так само про її перебування в горизонтальному положенні в момент наїзду, є необґрунтованим та такими, що спростовується вищезазначеними висновками експертів.
Крім того, апеляційним судом досліджено відеозапис з автомобільного реєстратора, яким спростовуються показання свідків про те, що потерпіла рухалася по проїзній частині вулиці Шевченка в напрямку вулиці Східної паралельно руху транспортного засобу ОСОБА_7 .
Покази свідків про те, що ОСОБА_7 розпочав рух керованого транспортного засобу на зелений сигнал світлофору, спростовуються вищезазначеним відеозаписом з автомобільного реєстратора керованого обвинуваченим транспортного засобу та висновком експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021 за результатами комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що покази обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 є суперечливими та неузгодженими між собою, та спростовуються вищенаведеними доказами.
Апеляційний суд зазначає, що невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 є його правом та способом захисту, при цьому апеляційний суд критично оцінює показання останнього, визнає їх неправдивими, не логічними, не ґрунтовними та недостовірними, та такими, що не відповідають дійсним обставинам, та такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони повністю спростовуються іншими доказами сторони обвинувачення, дослідженими безпосередньо в суді апеляційної інстанції в їх сукупності та взаємозв'язку, і яким суд першої інстанції в порушення вимог ст.94 КПК України належної правової оцінки не надав.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість доводиться наступними доказами, які були предметом безпосереднього дослідження колегією суддів:
- протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 05.05.2016 року та схемою до протоколу огляду місця ДТП, згідно якого оглянуто регульоване перехрестя вулиць Шевченка - Східної у м. Житомирі, де мала місце ДТП, в наслідок якого водієм автобуса I-VAN д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 скоєно наїзд на пішохода ОСОБА_11 (т.1 а.п.60-65);
- висновком судово - медичної експертизи № 1230 від 15.07.2016 року, згідно якого на основі даних судово - медичної експертизи трупа ОСОБА_11 , 1933 р.н., даних додаткових методів досліджень, з урахуванням обставин справи, ОСОБА_11 поступила в травматологічне відділення КУ ЦМЛ № 1 05.05.2016 року о 16.25 год. 05.05.2016 року о 17.00 констатовано біологічну смерть. Діагноз заключний клінічний: а) основний: політравма. ЗЧМТ. Внутрішньочерепна гематома.? Закрита травма грудної клітини. Множинні переломи ребер. Закриті переломи кісток тазу. ЗЧМТ. Внутрішньочерепна гематома.? б) ускладнення основного: травматичний шок IV ст. Гостра серцево - судинна недостатність. Набряк мозку, набряк легень. При експертизі трупа ОСОБА_11 виявлено такі тілесні ушкодження: перелом тіла 9 грудного хребця з розривом зв'язок та вивихом між 9 та 10 грудними хребцями з розчавленням спинного мозку, переломи 9-12 ребер справа, перелом правої тазової кістки, розриви крижово - клубових з'єднань, крововиливи в клітковину середостіння, корені легенів, наднирники, обширні крововиливи в м'які тканини тіла, синці на лівому стегні, правій сідниці, в попереково - крижовій ділянці, правій лопатковій ділянці, тім'яно - потиличній ділянці справа, садно на лівій гомілці та коліні, що входить до комплексу поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, супроводжувались розвитком травматичного шоку, утворились від дії тупого(их) предмета(ів) незадовго до моменту смерті, мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя. Смерть ОСОБА_11 настала від поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок у вигляді перелому тіла 9 грудного хребця з розривом зв'язок та вивихом між 9 та 10 грудними хребцями з розчавленням спинного мозку, переломів 9-12 ребер справа, перелома правої тазової кістки, розривів крижово - клубових з'єднань, крововиливів в клітковину середостіння, корені легенів, наднирники, обширних крововиливів в м'які тканини тіла, яка ускладнилась розвитком важкого травматичного шоку, що підтверджується даними медичних документів та такими патоморфологічними ознаками: малокрів'я та нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, рідкий стан крові, вогнищеві крововиливи під епікард та легеневу плевру. При судово - токсикологічній експертизі в крові трупа ОСОБА_11 етиловий та інші спирти не виявлено. Групу крові трупа ОСОБА_11 не встановлено через не виявлення групових антигенів. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупа ОСОБА_11 , вважаю, що в момент контакту з автомобілем вона знаходилась у вертикальному, чи близькому до нього положенні, при цьому контакт відбувся в ділянці задньої поверхні тіла. Відповідь на запитання про можливість врятування життя ОСОБА_11 входить в компетенцію комісійної судово - медичної експертизи (а.п.33-34 т.3);
- висновком судово - автотехнічної експертизи № 3\472 від 24.06.2016 року, згідно якого на момент ДТП зовнішні світлові прилади автобуса I-VAN н.з. НОМЕР_1 знаходились в технічно працездатному стані. На момент ДТП гальмова система автобуса I-VAN н.з. НОМЕР_1 знаходилась в технічно працездатному стані. На момент ДТП рульове керування автобуса I-VAN н.з. НОМЕР_1 знаходилось в технічно працездатному стані. На момент ДТП ходова частина автобуса I-VAN н.з. НОМЕР_1 знаходилась в технічно працездатному стані. В процесі дослідження автобуса I-VAN н.з. НОМЕР_1 не встановлено яких - не будь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки і даної дорожньо - транспортної пригоди (а.п.164-173 т.2);
- протоколом огляду предметів від 07.05.2016 року, згідно якого оглянуто оптичний диск « Transcend-32 GB micro», наданий ОСОБА_7 06.05.2016 року, який знаходився у відеореєстраторі автомобіля I-VAN н.з. НОМЕР_1 , який був учасником ДТП, що мала місце на перехресті вул. Східна та Шевченка у м. Житомирі 06.05.2016 року (а.п.209 т.2);
- висновком експертизи механізму та обставин дорожньо - транспортної пригоди № 3\611 від 26.07.2016 року, згідно якого в наведених дорожніх умовах (при заданих вихідних даних), водій автобуса I-VAN р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 - мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування, з моменту виникнення небезпеки для руху. Технічна можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом застосування маневру об'їзду, з моменту виникнення небезпеки для руху, у даному випадку не визначалась, з причини вказаної в дослідницькій частині. Для оцінки дії пішохода ОСОБА_11 не потрібно спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки. Дане питання може бути вирішене органами слідства (судом) самостійно на основі юридичного аналізу всіх зібраних у справі матеріалів, стосовно до вимог Розділу 4 ПДР України. У даній дорожній обстановці водієві автобуса I-VAN р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 необхідно було діяти відповідно до вимог пп.1.10 «пішохідний перехід»; 12.3; 16.3. ПДР України, зміст яких зазначено в дослідницькій частині. Враховуючи результати дослідження по питанню № 1, при заданих вихідних даних, дії водія автобуса I-VAN р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України. Для оцінки дій водія автобуса ОСОБА_7 відповідно до вимог пп.1.10 «пішохідний перехід»; 16.3 ПДР України не потрібно спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки. Дане питання може бути вирішено органами слідства ( судом) самостійно на основі юридичного аналізу всіх зібраних у справі матеріалів, стосовно до наведених вимог ПДР України. Враховуючи результати дослідження по питанню № 1, необхідно зробити висновок, що з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки і даних дорожньо - транспортної пригоди - є невідповідність дій водія автобуса I-VAN р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимогам п.12.3 ПДР України (а.п.228-235 т.2);
- висновком повторної комісійної судово - медичної експертизи № 39 від 06.04.2017 року, згідно якого виявлені при судово - медичній експертизі трупа ОСОБА_17 тілесні ушкодження могли утворитися в результаті удару виступаючих частин автобусу, що рухався, при наїзді його на пішохода, передачі тілу значеної кількості кінетичної енергії, загального струсу тіла та подальшого падіння тіла на дорожнє покриття, за обставин, що вказані в описовій частині ухвали. Спричинені в результаті дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_11 тілесні ушкодження, які складають тупу поєднану травму тіла, знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Безпосередньою причиною смерті став травматичний шок як ускладнення спричинених тілесних ушкоджень. Виходячи з характеру та масивності спричинених тілесних ушкоджень, утворення їх при падінні з положення стоячи без прикладання до тіла значної травмуючої сили не можливе (а.п.134-137 т.1);
Вказане свідчить, що на момент початку руху керованого обвинуваченим транспортного засобу потерпіла ОСОБА_11 знаходилася попереду лінії виступаючих елементів транспортного засобу за напрямком його руху.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.05.2016 року та схемою до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_13 , згідно якого свідок пояснив та показав на місці про розміщення автобуса I-VAN до ДТП, подальший його рух та місце наїзду на пішохода (а.п.214-216 т.2);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.05.2016 року та схемою до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 , згідно якого свідок пояснив та показав на місці про розміщення автобуса I-VAN до ДТП, подальший його рух та місце наїзду на пішохода (а.п.217-219 т.2);
- висновком №226, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 05.05.2016 року, згідно якого у ОСОБА_7 , ознак сп'яніння не виявлено (а.п.10 т.3).
- висновком експерта № КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021 року, з якого вбачається:
1.З технічної точки зору місце наїзду автобуса «I-VAN» р.н.з. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_11 розташовується на смузі руху по вул. Шевченко в напрямку руху вул. І.Мазепи перед у повздовжньому напрямку розташуванням полімерного уламку та розливу білої речовини на проїзній частині ( позначення 2 та 3 на схемі), більш точніше встановити розташування місця наїзду на пішохода не представляється можливим.
2.Відповісти на дане запитання не представилося можливим по причині зазначеній в дослідницькій частині.
3. Виходячи з даних файлу з відеозаписом «201-03-160214-163214.avi» середня швидкість руху автобуса «I-VAN» р.н.з. НОМЕР_1 в обраний проміжок часу, становила близько 6 ± 1 км/год.
4. У варіанті №1, водію автобуса «I-VAN» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , необхідно було діяти відповідно до вимог п.1.10 «Пішохідний перехід», 12.3 та 16.3 Правил дорожнього руху України, зміст яких наведено в дослідницькій частині.
У варіанті №2, водію автобуса «I-VAN» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 , необхідно було діяти відповідно до вимог п. 1.10 «Дорожні умови», «Дорожня обстановка», «Пішохідний перехід», 8.1, 8.7.3(е, є) та 8.10 3 Правил дорожнього руху України, зміст яких наведено в дослідницькій частині.
В наведеній дорожній обстановці для оцінки дій пішохода ОСОБА_11 не потрібно спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки.
5. У варіанті №1 для оцінки дій водію автобуса «I-VAN» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимог п. 1.10 «Пішохідний перехід» та 16.3 ПДР України не потрібно спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки.
Вказати про відповідність або невідповідність дій водія автобуса «I-VAN» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 технічним вимогам п. 12.3 ПДР України не представляється можливим, по причині зазначеній в дослідницькій частині.
У варіанті №2 для оцінки дій водію автобуса «I-VAN» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_7 вимог п. 1.10 «Дорожні умови», «Дорожня обстановка», «Пішохідний перехід», 8.1, 8.7.3(е, є) та 8.10 3 ПДР України не потрібно спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки.
В наведеній дорожній обстановці для оцінки дій пішохода ОСОБА_11 не потрібно спеціальних технічних пізнань з області судової автотехніки.
6. Відповісти на дане запитання не представилося можливим по причині зазначеній в дослідницькій частині (а.п.98-111 т.3).
- показаннями судового експерта ОСОБА_18 , який в судовому засіданні повністю підтвердив висновок експертизи та вказав, що сталі орієнтири на дорозі дають можливість визначити швидкість руху автобуса, але прив'язати автобус до дороги чи місцевості неможливо, це можливо зробити експериментально.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 30.05.2017 року та схемою до протоколу проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно якого останній показав на місці та розповів про обставини ДТП, що мала місце 05.05.2016 року близько 16.00 години на перехресті вул. Східної - Шевченка у м. Житомирі, в ході якої стався наїзд на пішохода ОСОБА_11 (а.п.255-263).
Відповідно до результатів слідчого експерименту від 30.05.2017, проведеного за участі обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників, при розташуванні статиста зі зростом близьким до зросту ОСОБА_11 (167 см), у разі її розташування на тротуарі вулиці Шевченка навпроти пішохідного переходу на відстані 3,7 м від правого краю бокової частини транспортного засобу у природному (167 см) та зігнутому стані (123 см) у ОСОБА_7 з позиції водія транспортного засобу НОМЕР_2 з реєстраційним номером НОМЕР_1 існує можливість виявити пішохода. Обґрунтованість саме такого розташування статиста підтверджується схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.05.2016 та висновком експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021 (пункт 1 підсумкової частини висновку).
Відтак результати слідчого експерименту в цій частині підтверджують наявність у обвинуваченого можливості виявити небезпеку для руху транспортного засобу.
Крім того в ході проведення вказаного слідчого експерименту обвинуваченим запропоновано альтернативну позицію, за якої статист знаходиться на проїзній частині вулиці Шевченка на відстані 1,9 м від правого краю бокової частини транспортного засобу, з якої у разі перебування статиста у природному, незігнутому положенні (167 см) у водія наявна можливість виявити потерпілу, а у разі перебування у зігнутому стані (123 см) такої можливості немає.
Оцінюючи вказану альтернативну позицію статиста, апеляційний суд звертає увагу на те, що за такого розташування статист знаходиться позаду лінії передніх коліс транспортного засобу, чим унеможливлювався наїзд на пішохода та її потрапляння під передній бампер транспортного засобу, де потерпіла знаходилася після дорожньо-транспортної події за показаннями обвинуваченого та свідків.
Крім того згідно висновку комплексної судової фототехнічної експертизи та експертизи обставин і механізму дорожньо- транспортної пригоди №КСЕ-19/106-21/808, відстань на якій знаходився автобус І-VАN р.н.з. НОМЕР_1 від лінії руху пішохода в момент виникнення небезпеки для руху становить мінімум 3,4 метри (аркуш висновку експерта №26).
Також апеляційний суд враховує показання доньки ОСОБА_11 - ОСОБА_16 , надані в суді першої інстанції, що її мати мала зріст 170-175 см, і хоча сутулилася, але не більше ніж на 10 см від свого зросту.
З огляду на наведене, розташування статиста у позиції, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження та з якої був неможливий наїзд на потерпілу, а також у стані, за якого вона схилена до 123см, що більше ніж на 30 см нижче від зросту потерпілої, є необґрунтованим та безпідставним.
Однак вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції та прийнято до уваги лише ті результати слідчого експерименту від 30.05.2017, за яких статист зігнутий до 123 см, що суттєво менше зросту потерпілої, та знаходиться в позиції за лінією передніх коліс транспортного засобу, а результати слідчого експерименту, що проводилися з урахуванням даних, встановлених в кримінальному провадженні, залишено без уваги. При цьому, судом не наведено будь-яких мотивів, з яких одні результати проведення слідчого експерименту враховано, а інші ні.
Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, про не доведення стороною обвинувачення в частині порушення ОСОБА_7 пунктів 10.1, 16.3 Правил дорожнього руху України на підставі пункту 2 висновку експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021, яким вказується про неможливість встановити на який сигнал світлофора автобус перетнув стійку світлофора.
Відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Відповідно до пункту 16.3 Правил дорожнього руху України у разі необхідності надання переваги в русі транспортним засобам, які рухаються по перехрещуваній дорозі, водій повинен зупинити транспортний засіб перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією) або 1.13, світлофором так, щоб бачити його сигнали, а якщо вони відсутні - перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
Вирішуючи питання щодо взаєморозташування місця зупинки керованого обвинуваченим транспортного засобу та стійки світлофора, експерт зауважив, що безпосередньо досліджуваний ним відеозапис не дає можливості чітко встановити розташування автобуса відносно меж перехрестя, проте одночасно з цим встановив обставини проїзду обвинуваченим регульованого перехрестя вулиць Шевченка та Східної в місті Житомирі.
Експертом з'ясовано, що транспортний засіб І-VАN з реєстраційним номером НОМЕР_1 зупинився перед перехрестям вулиць Шевченка (1 хв. 18 сек. відеозапису) та Східної, поновлює свій рух (1 хв. 21 сек. відеозапису), знову зупиняється (1 хв. 23 сек. відеозапису) на червоний сигнал світлофора. В подальшому (1 хв. 26 сек. відеозапису) автобус востаннє розпочинає свій рух вперед, при цьому на світлофорі ввімкнено одночасно червоний та жовтий сигнал світлофора (аркуші 14-18 висновку експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021).
Також експертом встановлено, що перед тим, як востаннє рушити вперед (1 хв. 26 сек. відеозапису) автобус знаходився перед розташуванням двох каналізаційних люків, що знаходяться поблизу ближньої межі перехрестя (аркуші 18-22 висновку експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021).
При цьому, висновок експерта свідчить, що зазначені каналізаційні люки розташовуються вже за стійкою світлофора. Вказана обставина вбачається зі скріншотів карт вебресурсу https://www.google.com.ua/maps, що досліджувалися експертом та наявні у висновку експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021 (зображення 20, 22 до цього висновку).
Крім того, експертом встановлено, що з моменту останнього відновлення руху автобуса вперед до його зупинки транспортний засіб подолав відстань близько 5,9 м. При цьому, відповідно до схеми до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди відстань від заднього краю транспортного засобу до стійки світлофора становила 1,4 м, а оскільки габаритна довжина у автобуса становить 7,4м (аркуш 12 висновку експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021), то відстань від стійки світлофора до переднього краю цього транспортного засобу складала 8,8 м.
Наведене з урахуванням встановленої експертом відстані, яку проїхав транспортний засіб І-VАN з реєстраційним номером НОМЕР_1 до зупинки, свідчить, що на момент початку руху вказаний транспортний засіб знаходився за стійкою світлофора, при цьому відстань між його передньою частиною та стійкою світлофора складала щонайменше 2,9 м (8,8м - 5,9м).
Крім того, факт зупинки транспортного засобу І-VАN з реєстраційним номером НОМЕР_1 на перехресті вулиць Шевченка та Східної в м.Житомирі за стійкою світлофору підтверджується протоколами слідчих експериментів від 24.05.2016 за участю свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та протоколом слідчого експерименту від 30.05.2017 за участю обвинуваченого ОСОБА_7 .
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що керований обвинуваченим транспортний засіб І-VАN з реєстраційним номером НОМЕР_1 зупинився на перехресті вулиць Шевченка та Східної в місті Житомирі на червоний (забороняючий) сигнал світлофора вже за стійкою світлофора, а відновив свій рух на червоний із жовтим (забороняючий) сигнал світлофора, що свідчить про порушення ОСОБА_7 пункту 16.3 Правил дорожнього руху України.
Наслідком порушення обвинуваченим ОСОБА_7 пункту 16.3 Правил дорожнього руху України та зупинки керованого ним транспортного засобу на порушення вимог цього пункту за стійкою світлофора стало створення перешкод для руху пішоходів через регульований пішохідний перехід через вулицю Шевченка в м.Житомирі. В результаті таких дій обвинуваченого потерпіла ОСОБА_11 змушена була переходити проїзну частину вулиці Шевченка поза межами пішохідного переходу, щоб обійти транспортний засіб І-VАN з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який там знаходився.
Відтак порушення потерпілою Правил дорожнього руху України, об'єктивно зумовлені саме діями обвинуваченого ОСОБА_7 , який, рухаючись на заборонені сигнал світлофора, спочатку здійснив зупинку за стійкою світлофора, створивши перешкоду для руху пішоходів, а потім, проявивши неуважність, відновив рух, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить небезпеки пішоходам, які були змушені обходити керований ним транспортний засіб поза межами переходу.
Крім того, висновком експерта №3/611 від 26.07.2016 за результатами проведення експертизи механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди передбачено, що саме дії водія ОСОБА_7 , а не пішохода ОСОБА_11 перебувають у прямому причинному зв'язку із виникненням аварійної обстановки і дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції про не прийняття як доказ вини обвинуваченого висновок експертизи обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди №3/611 від 26.07.2016, оскільки у визначених слідчим вихідних даних вказано про зупинку автобуса за стійкою світлофора, що суперечить висновку експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021.
Як вбачається з наведеного вище, висновок суду суперечить дійсному змісту висновку експерта №КСЕ-19/106-21/808 від 18.03.2021, яким не виключається зупинка керованого ОСОБА_7 транспортного засобу за стійкою світлофору, а описова частина цього висновку експерта, навпаки, підтверджує його зупинку саме за стійкою світлофора.
Крім того, про зупинку транспортного засобу I-VAN з реєстраційним номером НОМЕР_1 за стійкою світлофора свідчать протоколи проведення слідчих експериментів.
Зокрема, при проведення слідчого експерименту від 30.05.2017 обвинувачений ОСОБА_7 , користуючись при цьому правовою допомогою адвоката ОСОБА_19 , самостійно показав місце розташування керованого ним автобусу відносно елементів проїзної частини на момент початку руху, що було зафіксоване в протоколі слідчого експерименту від 30.05.2017, в схемі та ілюстративній таблиці до нього.
Згідно з вказаними протоколом, схемою та ілюстративною таблицею, транспортний засіб I-VAN з реєстраційним номером НОМЕР_1 знаходиться за стійкою світлофора.
При цьому, вказаним висновком експерта констатувалося, що в даних дорожніх умовах обвинувачений мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_11 шляхом застосування своєчасного термінового гальмування. Також в даному висновку зазначено, що з технічної точки зору в причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки і даної дорожньо- транспортної пригоди є невідповідність дій водія вимогам пункту 12.3 ПДР (пункти 1,4 висновку).
Отже, наведені докази, які були досліджені апеляційним судом у відповідності до ст.23 КПК України, колегія суддів вважає належними та допустимими, оскільки вони отримані у відповідності до ст.84 КПК України у встановленому законом порядку з дотриманням принципу диспозитивності, вказані докази узгоджуються між собою і в сукупності підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення та доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Вищенаведене свідчить про невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а також через не підтвердження висновків суду доказами, дослідженими під час судового розгляду, що відповідно до п.2 ч.1 ст.409, ч.1 ст.411 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги захисників про те, що надані стороною обвинувачення письмові докази є недопустимими доказами, колегія суддів вважає безпідставними.
Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Посилання захисників в апеляційній скарзі на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній витяг із ЄРДР від 05.05.2016р., який би підтверджував той факт, що саме в цей же самий день, і саме за фактом скоєння водієм ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідні відомості були внесені до ЄРДР, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявний витяг із ЄРДР за №12016060020003055 від 05.05.2016 саме за фактом дорожньо - транспортної пригоди за участю водія транспортного засобу ОСОБА_7 та пішохода ОСОБА_11 , яка відбулася 05.05.2016 року близько 16 години 15 хвилин на перехресті вул. Східна та Шевченка у м. Житомирі (т.2 а.п.155).
Колегія суддів також вважає безпідставними посилання захисників на те, що ОСОБА_7 було повідомлено про підозру в межах кримінального провадження, яке було розпочате за фактом іншого кримінального правопорушення, оскільки всі надані прокурором письмові докази (протоколи, висновки експертів та інші джерела доказів) містять вказівку про те, що вони складалися у межах кримінального провадження №12016060020003055 (за винятком протоколу огляду місця ДТП від 05.05.2016 року, який було складено до внесення відповідних відомостей в ЄРДР).
Доводи апеляційної скарги захисників про те, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводилось неуповноваженим слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_20 , якого не було призначено відповідним рішенням начальника слідчого відділу (у формі постанови), колегія суддів вважає безпідставними.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчий СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_20 проводив досудове розслідування у даному кримінальному провадженні №12016060020003055 від 05.05.2016 року на підставі доручення начальника СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_21 від 05 травня 2016 року, винесеного відповідно до вимог ст.39 та ст.214 КПК України (т.3 а.п.32-33).
Так, у ст.110 КПК України, на яку посилаються захисники, дійсно зазначено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
Однак, за змістом пунктів 8, 17 ч.1 ст.3 цього Кодексу керівник органу досудового розслідування і слідчий є самостійними суб'єктами, повноваження яких визначені в окремих статтях КПК 39 та 40. Положення ст.110 КПК не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанов.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування (як у цій справі), не суперечить вимогам ст. 39 КПК і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні (справи № 991/722/21, № 461/7741/16-к, № 663/3293/20).
Прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою.
Відтак, встановлені в ході апеляційного розгляду вищенаведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про безпідставність доводів апеляційної скарги захисників з цього приводу.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання захисників на те, що доручення про проведення досудового розслідування від 05.05.2016 року було підписано невідомою особою, а не начальником СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_21 , оскільки жодних доказів на підтвердження вказаного факту стороною захисту надано не було.
З огляду на наведене, необґрунтованими є й відповідно доводи апеляційної скарги захисників про те, що всі докази отримані слідчим СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_20 , призначеним слідчим у даному кримінальному провадженні дорученням начальника СВ Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_21 від 05 травня 2016 року, є недопустимими.
Таким чином, повторно дослідивши в ході апеляційного розгляду обставини кримінального провадження та його матеріали відповідно до вимог ст.ст.23,404 КПК України, на підставі наявних у матеріалах провадження письмових доказів, процесуальних документів та показань обвинуваченого, даних відеозапису з автомобільного реєстратора, колегія суддів встановила та визнала доведеними, такі обставини:
05 травня 2016 року о 16 год. 15 хв., ОСОБА_7 керував технічно - справним автомобілем I-VAN А07А-331 реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював рух по ділянці проїзної частини, що за адресою: м. Житомир, вул. Шевченка в напрямку вул. Східної, де перед перехрестям вказаних вулиць здійснив повну зупинку та в подальшому з метою проїхати перехрестя вказаних вулиць, порушуючи вимоги п. 2.3 (б) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, порушивши вимоги п. 16.3 зазначених Правил, ОСОБА_7 не зупинив транспортний засіб перед світлофором так, щоб бачити його сигнал та створив перешкоду для руху пішоходів. Порушивши вимоги п. 10.1 зазначених Правил перед початком руху ОСОБА_7 не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху та відновив рух керованого останнім транспортного засобу I-VAN А07А-331 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Порушивши вимоги п. 12.3 зазначених Правил, при виникненні небезпеки для руху, яку ОСОБА_7 об'єктивно був здатний виявити, не вжив заходів для зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, та як наслідок допустив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , яка перетинала проїзну частину вул. Шевченка на дозволяючий (зелений) сигнал світлофора.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому тіла 9 грудного хребця з розривом зв'язок та вивихом між 9 та 10 грудними хребцями з розчавленням спинного мозку, перелому 9-12 ребер справа, перелому правої тазової кістки, розриву крижово-клубових з'єднань, крововиливу в клітковину середостіння, корені легенів, наднирників, обширного крововиливу в м'які тканини тіла, синців на лівому стегні, правій сідниці, в попереково-крижовій ділянці, правій лопатковій ділянці, тім'яно-потиличній ділянці справа, садна на лівій гомілці та коліні, що входять до комплексу поєднаної травми голови, тулуба та кінцівок, супроводжуються розвитком травматичного шоку та утворились від дії тупого предмета незадовго до моменту смерті, мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті та ознаки тяжких тілесних ушкоджень при житті за ознакою небезпеки для життя.
Необережні дії, які виразились в порушенні водієм ОСОБА_7 , вимог пунктів 2.3 (б), 10.1, 12.3, 16.3 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, перебувають у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками у вигляді смерті потерпілої ОСОБА_11 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 апеляційний суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілій.
Призначаючи обвинуваченому покарання, колегія суддів керується ст.ст.50,65 КК України та враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст.ст.66,67 КК України, колегією суддів не встановлено.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на позицію потерпілої сторони, яка претензій до обвинуваченого не має.
Між тим, така позиція потерпілої сторони не є обов'язковою для суду, натомість ураховується в сукупності з обставинами, передбаченими ст.65 КК України, і не має над ними юридичної переваги.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_7 слід призначити покарання у межах санкцій статті обвинувачення у виді позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, апеляційний суд враховує, характер та обсяг допущених порушень Правил дорожнього руху, їх наслідки, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, позицію потерпілої, а також те, що останній є особою з інвалідністю ІІІ групи. Крім того апеляційний суд враховує, що основним джерелом доходу обвинуваченого є робота, яка безпосередньо пов'язана із наявністю права керувати транспортним засобом, зокрема автомобілем. Застосування до ОСОБА_7 додаткового покарання призведе до втрати основного джерела його доходу та негативно вплине на забезпечення його життєдіяльності. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні відомості щодо інших притягнень обвинуваченого до відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, що дає апеляційному суду підстави зробити висновок про загалом законослухняну поведінку обвинуваченого та можливість досягнення мети виправлення його та попередження вчинення ним нових злочинів без застосування додаткового покарання.
Разом із цим, колегія суддів бере до уваги особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, одружений, має інвалідність 3 групи, на наркологічному обліку та на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, а також позицію прокурора та потерпілої про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства, а тому вважає, що ОСОБА_7 можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст.ст.75,76 КК України.
На переконання колегії суддів, таке покарання відповідатиме принципам співмірності вчиненому та індивідуалізації покарання, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.
Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого процесуальні витрати, пов'язані із проведенням експертиз, у сумі 1407 гривень 36 копійок.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що на підставі п.2 ч.1 ст.409 КПК України, п.п.1, 2 ч.1 ст.411 КПК України, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням відповідно до п.3 ч.1 ст.407, ст.420 КПК України нового вироку, оскільки висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що вплинуло на вирішення питання про винуватість обвинуваченого.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового вироку.
Керуючись ст.ст.404,407,420 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_10 , задовольнити.
Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2022 року щодо ОСОБА_7 , скасувати.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому за даною статтею покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення, та виконає покладені на нього обов'язки, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 1407 гривень 36 копійок.
Речовий доказ, а саме - автомобіль I-VAN н.з. НОМЕР_1 , повернути власнику.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: